Синоніми, синонімічний ряд, ключове слово

Омоніми, омоформи, омофони, пароніми

Антоніми, антитеза, оксюморон

Однозначні слова

Багатозначні слова

Пряме значення

Переносне значення, синекдоха, метафора, метонімія

Діалектні слова

Професійні слова (терміни)

Застарілі слова (архаїзми)

Нові слова (неологізми)

Запозиченні слова

Іншомовні слова

Загальновживані слова

ФРАЗЕОЛОГІЯ – ФРАЗЕОЛОГІЗМИ – це неподільні стійкі словосполучення, які передають одне значення (пекти раків – червоніти, вмиватись сльозами – плакати).

Морфологія

Морфологія вивчає самостійні та службові частини мови, їх граматичні ознаки і синтаксичну роль.

МОРФОЛОГІЯ

Самостійні службові

мають питання і є не мають питання і не є

членами речення членами речення

– іменник (хто? що?)

– прийменник

означає предмет, має у, в, на, під, попід, понад

рід, число, відмінок, з, між, із-за, з-під, через

4 відміни серед, для, до, по, поміж

– прикметник (який? – сполучник

яка? яке? які? чий? а, але, щоб, бо, як якби,

чиє? чия?) мов, наче, неначе, ніби,

вказує на ознаку і приналежність мовби, де, куди, коли, звідки,

– числівник (котрий? який, котрий, чий, тому що...

скільки? який порядку?) – частка

означає кількість і порядок не, ні, же, вже, б, би, так, отож,

при рахунку отже, тільки, хай, нехай

– займенник (хто? що?) – вигук

вказує на предмет, але ой, ай, ух

не називає його: він, вона,

Воно, я, ти, ми, ви, вони

– прислівник

незмінна частина мови, не має

закінчення

– дієслово (що робити? що зробити?)

вказує на дію

дієприкметник (питання прикметника)

вказує на ознаку за дією, утворюється від дієслова

дієприслівник (що роблячи? що зробивши?)

вказує на додаткову дію

 

 

Іменник

чоловічий

жіночий

середній

спільний (суддя і чоловік, і жінка)

однина

множина

НАЗВИ ІСТОТ (живі)

НАЗВИ НЕІСТОТ (неживі)

ЗАГАЛЬНІ – пишуться з малої букви

ВЛАСНІ – пишуться з великої букви

ВІДМІНОК (7)

Називний хто? що?

Родовий кого? чого?

Давальний кому? чому?

Знахідний кого? що?

Орудний ким? чим?

Місцевий на кому? на чому?

Клична форма – звертання мамо

тату

земле

брате

сестро

ВІДМІНИ

Відміни іменників

чоловічий рід

жіночий рід

вода, земля, Микола, Паша, круча, груша, межа,

площа

чоловічий рід край, чай, гай, ліс, дуб, клен

чоловічий рід о батько,дядько, тато

середній рід о, е поле, море, село, небо, вогнище

середній рід а, я є подовження

зна нн я, гі лл я, навча нн я

жіночий рід + мати

піч, ніч, подорож, радість,

честь, любов

середній рід – дітки тварин а, я

порося, теля, гуся, курча, лоша...

 

 

Орфограми у іменника

Орф ¹. У іменниках І відміни, жіночого роду з основою на ж, ч, ш, щ в орудному відмінку (ким? чим?) закінчення ею

Н. межа круча груша площа

О. меж ею круч ею груш ею площ ею

Орф ². Паралельні закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду в Д. в. та М. в.

Н. батько край ліс

батьку краю лісу

Д. батькові краєві лісові

 

на батьку на краю на лісу

М. на батькові на краєві на лісові

 

Орф ³. Закінчення ів у іменниках Р. в. множини

кленів дубів сходів грабів дядьків

 

Орф ⁴. Подовження приголосних у іменниках ІІІ відміни в орудному відмінку, якщо закінчення має слово на 1 приголосний

сіль, мідь, ніч, подорож 1 приголосна

Н. сіль мідь ніч подорож

О. сі лл ю мі дд ю ні чч ю подоро жж ю

 

 

Орф ⁵. Подовження немає: іменники ІІІ відміни в О. в., якщо в Н. в. слово закінчується на 2 приголосні

раді ст ь, ніжні ст ь, юні ст ь

Н. радість ніжність юність

О. раді ст ю ніжні ст ю юні ст ю

 

Збірні іменники