Прикарпаття туристичне: музейна спадщина

Лекція

Прикарпаття туристичне: музейна спадщина

План

 

1. Івано-Франківський краєзнавчий музей

2. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття

ім. Й. Кобринського

3. Коломийський музей «Писанка»

4. Долинський музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів

5. Історико-меморіальний музей Степана Бандери

6. Національний заповідник «Давній Галич»

7. Літературно-меморіальний музей Івана Франка

8. Русівський літературно-меморіальний музей Василя Стефаника

9. Літературно-меморіальний музей Леся Мартовича

 

Івано-Франківський краєзнавчий музей

(адреса: вул. Галицька, 4а, м. Івано-Франківськ)

Відкриття Івано-Франківського краєзнавчого музею відбулося 1 травня 1940 р. Тоді музей знаходився в будинку по вул. Галицькій, 7. Тут працювали відділи: історичний, природничий, народної творчості та книгозбірня (книгосховище).

Музейні фонди налічували 15 тис. 500 одиниць збереження, куди ввійшли збірки Покутського музею, музею Гуцульщини в Жаб’є та окремі приватні колекції. В роки ІІ Світової війни значна частина музейних збірок були евакуйовані на схід і назад не повернулися. Протягом 1941–1944 рр. частина музейних збірок, яка залишилася, була пограбована. У 1959 р. після капітального ремонту міської ратуші тут була відкрита нова музейна експозиція.

Сьогодні тут працюють експозиційні відділи: природи; історії; народного мистецтва; археології. Окрасою відділу історії є колекція археологічних пам’яток доби Київської Русі і Галицько-Волинської держави. В експозиції представлена багата колекція зброї та стародруків. В експозиції музею також представлені ікони ХVII-XIX ст.

Сьогодні фонди музею налічують понад 120 тисяч одиниць.

 

Саркофаг князя Ярослава Осмомисла

Колекція народних меблів зібрана з різних районів Гуцульщини.

В колекції представлені скрині з сіл Коломийського та Косівського районів Івано-Франківської області. Більшість побутових виробів з дерева на Гуцульщині прикрашали різьбою з геометричними мотивами, рідше рослинними.

 

Свічник - "трійця". ХІХ ст.

Дерево, різьблення.

Верховинський р-н.

Свічник - "трійця". ХІХ ст.

Дерево, різьблення.

Верховинський р-н.

Хрест. 1877.

Дерево, різьблення.

С. Яворів, Косівського р-ну.

Барильце. Боклажка. ХІХ ст.

Дерево, різьблення, інкрустація.

С. Яворів, Косівського р-ну.

Рахва. 1925.

Дерево, різьблення.

С. Яворів, Косівського р-ну.

Мисник. 1946.

Дерево, різьблення.

С. Річка, Косівського р-ну.

Цукерниця. 1905.

Дерево, різьблення, інкрустація.

Кінець ХVІІІ ст.

Глина, розпис, полива.

М. Коломия

 

Середина ХІХ ст.

Миска "Мадонна". ХІХ ст.

Глина, розпис, полива.

Миска. Дзбанок. 1955.

Глина, розпис, полива.

М. Косів.

Зозулька-свищик.

Банька для олії - кавуш.

Сметанник. 1988.

Глина, димлення.

М. Косів.

Сир, ліплення.

Народний одяг. ХІХ ст.

Чернівецької обл.

Верета. 1966.

Вовна, перебірне ткання.

М. Косів.

Верета. 1986.

Вовна, килимовий перебір.

М. Косів.

Кептар. 1890.

Шкіра, аплікація.

Полотно, вишивка, хрестик.

Сорочка жіноча. 1959.

Полотно, вишивка, хрестик.

Сорочка чоловіча. 1969.

Рушник. 1985.

Полотно, вишивка, хрестик.

М. Коломия.

Рушник. 1970.

Полотно, вишивка, низинка.

М. Івано-Франківськ.

Художня обробка металу та шкіри. Художня обробка металу на Гуцульщині має давні традиції, які розвинулись ще за часів Київської Русі.

Металеві вироби хатнього вжитку, прикрас для одягу, деталей кінської збруї, зброї, оздоблених геометричним орнаментом — трикутниками, ромбиками, квадратами. Техніка — лиття, кування, гравірування тощо.

В музейній збірці є чимало різьблених рушниць, пістолів, порохівниць, що декоровані металевими пластинками з нескладним геометричним орнаментом. Колекція топірців, палиць.

Давнім видом народного мистецтва Гуцульщини є художня обробка шкіри. З шкіри виготовляли кептарі, чоловічі торбинки-"тобівки", пояси, постоли.

 

Верховинський р-н.

Порохівниця. ХІХ ст.

Ріг, гравірування.

Верховинський р-н.

Пояси. 1935.

С.Річка Косівського р-ну.

Постоли. 1974.

С.Космач Косівського р-ну

 

3. Коломийський музей "Писанка"

(адреса: пр.Чорновола 43, м. Коломия)

Єдина у світі культурна установа, збудована у вересні 2000 року спеціально для збереження і експонування творів писанкового розпису – писанок.

Урочисте відкриття музею "Писанка" відбулося 23 вересня 2000 року, під час Х Міжнародного Гуцульського фестивалю.

Музей володіє колекцією понад 6000 писанок, представлених з переважної більшості областей України (Тернопільської, Львівської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської, Одеської), а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, США, Канади, Франції, та Індії.

В музеї існує традиція - перші особи держави під час відвідин музею отримують подане професійною писанкаркою біле куряче яйце, розтоплений бджолиний віск і писачок, яким залишають свій автограф на поверхні яйця, а далі розписують як писанку.

В експозиції музею є писанки з підписами Президентів України Л.Кучми, В.Ющенка, багатьох видатних політичних діячів України.

 

 

 

 

 

 

Відділ сакральних пам’яток

В цьому відділі виставлені всі ті речі, які ви зустрічали вже в церквах, але вони є значно старіші – мають і по сотні і 200 років.

Долині була потужна школа іконопису. В 1560-х роках в Долині проживав маляр-іконописець Дмитрій. Він намалював дуже багато ікон. Не кожне місто в Україні може похвалитись такою кількістю збережених старих ікон 16 століття.

 

 

На стендах залу «Побуту та етнографії» розміщені світлини бойків у національних строях: вишиті сорочки, камізельки, запаски, крайки, спідниці та хустки – у жінок; сорочки, полотняні штани та крайки – у чоловіків. Особливою прикрасою бойківчанок були коралі, намиста. Чим більше шнурочків на шиї, тим багатшою вважалась дівчина. Взуття виготовляли з дерева, шкіри. Високі шкіряні чоботи носили багаті люди.

На Різдвяні свята бойки вивішували павука як символ успіху і щастя у новому році. Також він мав захищати будинок від злих духів. Конструкція виготовлялась з соломинок складених в трикутники. Згідго вірувань трикутник має позитивну енергію. «Дідух» – це святвечірній символ хліба, добробуту, возвеличення працьовитих господарів.

 

Івано-Франківська обл.)

Музей присвячений особистості, іменем якої називався національно-визвольний рух 1940-50-х років ХХ століття за побудову та утвердження української держави. Степан Бандера (1909-1959) – Крайовий Провідник ОУН на Західно-українських землях у 1932-1934 рр..

Відродження славетного імені розпочалося у тридцяту річницю вбивства Степана Бандери – 15 жовтня 1989 р., коли вперше на Батьківщині – в Старому Угринові, що на Калущині, встановлено березовий хрест і проведено велелюдне віче. 1990 р. 14 жовтня того ж року постає перший в Україні пам’ятник Степану Бандері (автор Віктор Рожик). Невдовзі, 30 грудня 1990 року о 5-й годині в Старому Угринові пролунав потужний вибух, який зруйнував монумент.

30 червня 1991 року з нагоди 50-ти ліття проголошення Акту відновлення Української держави у Львові відкрито ще один, другий, пам’ятник національному герою в його рідному селі.

10 липня 1991 року о 3 год. 20 хв. ночі знищено щойно відкритий пам’ятник Степану Бандері.

Макет давнього Галича

Національний заповідник «Давній Галич» — комплекс пам'яток історії та культури стародавнього Галича та Галицько-Волинської держави ХІІ-ХІІІ ст., більшість яких розташовані в межах сучасного села Крилос та міста Галич, Галицький район Івано-Франківської області. Площа заповідника — майже 80 км².

Заповідник створено 8 лютого 1994 року В складі заповідника низка пам'яток загальнодержавного та світового значення, фундаменти 14 літописних церков ХІІ-ХІІІ ст., понад 200 пам'яток археології, 18 природоохоронних об'єктів, органічно пов'язаних з пам'ятками історії та архітектури. Найвизначніші пам'ятки:

В місті Галич:

Церква Різдва Христового (ХІV-ХVІ ст.);

Галицький (Старостинський) замок (XIV-XVII ст., руїни).

В селі Крилос:

Залишки княжого Галича (XI-XIII ст.);

Фундаменти Успенського собору (ХІІ ст.) з місцем поховання князя Ярослава Осмомисла та каплицею Св. Василія (ХV ст.);

В центрі дитинця давньоруського Галича знаходився Успенський собор, який було побудовано у другій половині XII ст. в період князювання Ярослава Осмомисла. Це був один з найвеличніших храмів середньовічної Європи, за своїми масштабами в Київській Русі він поступався лише Софії Київській, від якої він був нижчим всього на 1,5 метра, і Десятинній церкви в Києві. Його розміри становили 35,5 х 37,5 метрів.

До наших днів дійшли лише фундаменти Успенського собору, які у 1936 році відкрив археолог Я. Пастернак.

Фундаменти Іллінської церкви (XII ст.);

Легендарна Княжа криниця (XII ст.);

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVI ст.);

Система оборонних споруд з кількома рядами потужних валів.

В селі Шевченкове:

Церква Святого Пантелеймона, перлина галицької архітектури школи XII ст.

В селищі Більшівці:

Костел та монастирський комплекс Кармелітів (ХVІІ ст.).

До складу заповідника також належать три музеї:

Музей історії давнього Галича (село Крилос);

Музей-скансен народної архітектури і побуту Прикарпаття (село Крилос);

Музей караїмської історії Прикарпаття (Галич);

 

Галицький замок

 

Лекція

Прикарпаття туристичне: музейна спадщина

План

 

1. Івано-Франківський краєзнавчий музей

2. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття

ім. Й. Кобринського

3. Коломийський музей «Писанка»

4. Долинський музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів

5. Історико-меморіальний музей Степана Бандери

6. Національний заповідник «Давній Галич»

7. Літературно-меморіальний музей Івана Франка

8. Русівський літературно-меморіальний музей Василя Стефаника

9. Літературно-меморіальний музей Леся Мартовича