Вчення про доходи (заробітну плату, прибуток, земельну ренту) та ціну.

Адам Сміт стверджував, що незалежно від того, хто отримує окремі частини доходу, не змінюється той факт, що дохід розподіляється на три частини: плату за працю, ренту за землю і прибуток на капітал.

Заробітна плата є доходом найманих робітників, земельна рента – це дохід власників землі, прибуток – це дохід капіталістів-підприємців. (Ця думка Сміта була настільки незвичною для економічної думки і настільки непростою, що навіть через сто років її намагались спростувати відомі вчені). Таким чином, продовжує Сміт, перед нами три класи суспільства. Відзначимо, по якому признаку він визначає поняття класу. Цей признак – джерело доходу.

Але Сміт не зупиняється і йде далі. Всі продукти, вироблені в країні протягом року хтось продає і хтось купує. Що це означає? Це означає, що весь річний продукт праці народу продається і купується. З боку продажу він представлений своєю сукупною ціною (сумою цін всіх продаж). Ця сукупна ціна і є сам річний продукт праці країни у грошовому вимірі. У даному випадку Сміт з’ясовує, що таке національний дохід. Звідси виходить дуже важливе положення: плата за працю, рента з землі, прибуток на капітал – це три первинних види доходу. Вони складають щорічний приріст суспільного багатства. Всякий інший вид доходу вторинний, він може виходити тільки з цих трьох разом або з кожного окремо. Тобто на думку Сміта, створений річною працею народу національний дохід розподіляється між робочими, капіталістами і земельними власниками. Потім він різними шляхами перерозподіляється так, що частина його потрапляє невиробничим категоріям населення у вигляді окладу, пенсії, субсидії та інше. Якщо хтось забажав би додати всі ці доходи до національного, то отримав би, як кажуть економісти, повторний рахунок.

Зараз треба зробити важливе пояснення. У всіх попередніх розмірковуваннях Сміта розглядався той дохід нації, який був створений її працею, капіталом і землею протягом одного року. Але в його утворенні приймав участь капітал, який був накопичений за попередні роки. І результат праці народу за даний рік повинен бути таким, щоб була можливість відшкодовувати витрати по утриманню основного і оборотного капіталу. Такий повний продукт Сміт називає валовим доходом, а дохід, який залишається після витрат на утримання основного і оборотного капіталу – чистим доходом. Чистий, а не валовий, дохід слугує істинним показником багатства країни.

Після цього Сміт повертається до проблем ціноутворення.

Отже, всяка ціна складається з трьох частин. Рівень кожної з них економісти вимірюють нормою. Норма прибутку – це її величина на одиницю капіталу (грн., долар, єну). Норма заробітної плати – це її величина в одиницю часу (робоча година, день). Норма ренти - це її величина на одиницю площі землі (м² , акр, га...). Сміт вважає, що в кожній окремій місцевості існують звичайні, або середні норми зарплати, прибутку і ренти. Вони залежать від географічного положення місцевості, кліматичних умов, відстані від торгових шляхів, родючості ґрунту, рівня виробництва та інших причин. Такі норми Сміт називає природними нормами. Якщо ціна якогось товару така, що три її складові частини приблизно відповідають природнім нормам – плати за працю, прибутку на капітал і ренти з землі, тоді ця ціна може бути названа природною ціною даного товару в даних умовах.

Однак продається кожен товар по ринковій ціні. Для кожного товару ринкова ціна залежить від співвідношення пропозиції його на ринку і попиту на нього.

Природна ціна, говорить Сміт, - це ціна вільної конкуренції. Вона представляє саму низьку ціну, по якій товаровласники згідні продавати у довготривалому аспекті.

Монопольна ціна – це сама висока ціна, за якої покупці згідні купувати товари.

Ринкова ціна рідко може довго триматися нижче природної ціни, але вона може довго триматися вище останньої. Причиною цього можуть бути різні монополії.

 

Визначення капіталу.

Капітал – це нагромаджений (тобто невикористаний на споживання) запас. Його завжди утворюють для якогось певного використання. Так що формування запасів тісно пов’язано з розподілом праці у суспільстві. Крім того, ріст капіталів означає зростання кількості продуктивних робітників (тому, що капітал працює тільки руками людини). Все це сприяє росту багатства нації. А цей ріст дозволяє ще більше засобів зберігати від споживання і спрямовувати на нагромадження.

Сміт створив вчення про основний і оборотний капітал. Різницю між ними він бачив у тому, що перший дає прибуток “ без переходу від одного власника до другого або без подальшого обертання “, а другий виконує ту ж функцію для власника завдяки тому, що постійно уходить від нього в одній формі і повертається в іншій”. А зв’язок між основним і оборотним капіталом, на думку Сміта, полягає в тому, що перший може функціонувати і приносити прибуток лише за допомогою і при участі другого.

До основного капіталу Сміт відносив:

1. машини і інші необхідні засоби праці;

2. будови і споруди, призначені для торгово-промислової діяльності;

3. заходи по поліпшенню землі;

4. придбанні навчанням і тренуванням трудові навики і корисні здібності членів суспільства.

 

Зворотний же капітал, на думку Сміта, складається з чотирьох частин:

1. продовольчі товари (за винятком тих, які вже находяться у споживачів);

2. матеріали і напівфабрикати;

3. готові вироби (ще нереалізовані);

4. гроші.