Товарне виробництво в сучасних умовах.

У XX ст. в розвитку товарного виробництва і товару сталися радикальні зміни. Гігантська концепція виробництва, зростання рівня усуспільнення праці ведуть до того, що конкретна праця все менше виявляється як приватна праця незалежного, економічно відокремленого товаровиробника. У межах сучасного виробництва діють 2 протилежні тенденції: 1) до дальшого розширення його та 2) до підриву.

1 - зумовлена триваючою спеціалізацією суспільної праці, збільшенням кількості економічно відокремлених виробництв. Розширення відбувається внаслідок перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу. При цьому матеріалізовані результати наукових досліджень у вигляді патентів, ліцензій, «ноу-хау» стають товаром. На товар перетворюються послуги.

2 - дальший розвиток масштабів одиничного поділу праці, розвиток контрактних відносин між великими компаніями ті дрібними підприємствами, укладення угод, контрактів, складання планів виробництва, і як наслідок, непотрібність товарів;

регулювання державою економіки.

 

3. Підходів до визначення цінності товару багато.

Теорія трудової вартості. У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс.

Згідно з теорією товар набуває форми вартості лише при зіставленні з іншими товарами.

Форми вартості:

1. Проста (одинична, випадкова). Роль еквівалента виконували різні товари

 

Величина вартості товару вимірюється співставленням індивідуальної і суспільної вартості. Вартість товару визначається суспільно - необхідними затратами праці, в основі яких лежить суспільно - необхідний робочій час - це час, потрібний для створення будь якої споживчої вартості при існуючих суспільно нормальних умовах виробництва, інтенсивності та продуктивності праці, середньому рівні техніки тощо.

Формування суспільно необхідних затрат відбувається у процесі конкуренції товаровиробників.

На величину вартості впливають фактори:

-продуктивність праці - кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу;

-інтенсивність праці - це витрати праці за одиницю часу;

-проста праця (праця, яка не потребує попередньої освіти і кваліфікації) чи складна праця (це праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що передбачає потребу в здобутті освіти. У складній праці втілена ще й опосередкована праця, яка була витрачена на його підготовку. Тому складна праця — це помножена просто праця, і за одиницю часу нею створюється більша вартість).

Закон вартості - загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між суспільно - необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозицій.

· Мінові пропозиції при обміні товарів регулюються суспільно – необхідними затратами.

· Обмін товарів відповідно до кількості та якості затраченої на них суспільно - необхідної праці.

Функції закону вартості:

стихійно регулює пропорції товарного виробництва (коливання цін навколо вартості);

рушійної сили стихійного розвитку продуктивних сил (стимулювання зменшення індивідуальних витрат); основи диференціації товаровиробників.

Теорія граничної корисності.

Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. У. Джеванс, А. Мармаля, К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем - Баверк, Д. Кларк.

Головна ідея їхнього підходу полягає у тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятним, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість, на їхню думку, визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої одиниці певного блага. Останній екземпляр певного блага, що задовольняє «граничну потребу», має і граничну корисність, яка визначає ринкову цінність. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю навпаки.