Олімпійський спорт як наукова та навчальна дисципліна

Тема 1

Олімпійський спорт як наукова та навчальна дисципліна

План лекції

1. Загальна характеристика структури і змісту предмета "Олімпійський спорт"

Сутність спорту, його роль, форми та умови функціонування в суспільстві

Сучасні знання про спорт – закономірний результат багатолітньої пізнавальної діяльності людини. Поняття "спорт" слід розглядати як багатофункціональне явище культури, як сукупність матеріальних і духовних цінностей суспільства, як вид і результат діяльності.

 

Олімпійський спорт

Професійний спорт

Аматорський спорт

Базовий спорт

Самодіяльний спорт

С П О Р Т

Масовий спорт

Спорт вищих досягнень

Параспорт

 

 

 

 

Мал.1

Спорт як частина культури суспільства – це сукупність досягнень суспільства у справі використання сучасних засобів і методів спортивного тренування, спортивної науки, сучасних спортивних споруд, спортінвентарю й обладнання.

Об'єктом теоретико-методичних основ підготовки спортсменів є спорт як вид і результат спеціалізованої діяльності людини. Тільки для спорту як виду суспільної діяльності характерне специфічне виробництво – спортивний результат, який виробляється в змаганнях. При цьому слід підкреслити – якщо з цієї специфічної діяльності забрати змагання, то спорт як вид діяльності щезає. Залишаються лише фізичні вправи, тобто фізична культура, але не спорт.

Методи досліджень в спорті.

Олімпійські ігри стародавньої Греції

План викладання.

Джерела спорту Стародавньої Греції

Фізичне виховання в системі освіти і виховання Стародавньої Греції

Спортивні споруди у Стародавній Греції

Організація і проведення Олімпійських ігор в Стародавній Греції

Крізні явища у спорті Стародавньої Греції і кінець Олімпійських ігор

Починаючи з У-ІУ в. до н.е. у Стародавній Греції ОІ поступово відходять від вимог релігії і все більше уваги приділяється видовищному характеру змагань, іх використання для підвищення авторитету країн-держав та їх керівників. Кількість спортивних свят поступово росте й у період між ОІ проводиться багато інших змагань. Ці свята щедро фінансуються, до їх програм поряд з традиційними видами (біг, панкратіон та ін.) включаються видовищні види спорту – перегони на колісницях, біг з факелами та інше.

В ОІ у цей період приймають участь представники багатьох країн Середземномор'я та Азії. Переможці змагань нагороджуються великими грошовими призами й цінними подарунками, отримують вони матеріальну підтримку й у своїх містах. Поступово комерційний характер змагань, розкіш, з якою вони проводились, розмивають ідеали олімпізму, спорт набуває професійний характер.

З часом спортивна підготовка все більше орієнтувалась на успіх у змаганнях, що приносило славу, грошовий дохід та різні блага. Наприклад, переможець ОІ отримував грошовий приз у сумі 3000-6000 драхм, що було достатньо родині з 3-4 чоловік прожити протягом 5-10 років. Спорт перетворився у професію, що не відрізнялася від будь-якої іншої.

Професіоналізація спорту у Стародавній Греції була прямим слідством політичного, економічного і соціального життя суспільства, котра й визначала поступову трансформацію спорту. перегляд його цінностей та ідеалів.

Крізні явища у Стародавньому олімпійському спорті набули особливу гостроту після завоювання грецьких держав римлянами у 146 р. до н.е. багато змагань були припинені. Різко понизилась зацікавленість спортом. Падає значення ОІ. Вони починають носити місцевий характер. У римський період почали ще більше розмиватися ідеали Стародавнього спорту. І хоча деякі римські імператори, які симпатизували олімпійським цінностям стародавніх греків, намагалися сприяти розвитку спорту, це не давало бажаних результатів, оскільки римляни не змогли зрозуміти суть олімпізму. Змагання набули більш жорстокий характер, особливо у боксі, боротьбі, панкратіоні.

Історичні дані свідчать, що регістрація переможців ОІ припинилась у 267 р. Від цього часу і до з61 р. нема відомостей про проведення ОІ. Лише у 369 і 373 р.р. з'явилися деякі відомості про атлета на ім'я Фіоуменос з Філадельфії, що у Малій Азії, який переміг у змаганнях з боротьби, а також про останнього чемпіона ОІ, яким став вірменський цар Вараздат, перемігший у змаганнях борців на 291-й Олімпіаді у 385 р.

Відомий едикт 392 р. імператора Феодосія І, який суворо засуджував традиції язичників: жертвоприношення богам і духам, гадання на тваринах та інше. Дотримання звичаїв та обрядів попередніх віків розглядалось як великий державний злочин.

Існує думка, що ОІ були припинені просто із-за недостатності грошей на їх регулярне проведення. Фонди Ігор, які існували раніше, давно вже перейшли у руки місцевих римських володарів або християнської церкви. Ще задовго до кінця ІУ в. до н.е. організатори ОІ не одноразово відчували фінансові труднощі і часто здавалося, що Ігри от-от припиняться. Таким чином заборона ОІ імператором Феодосієм І лише прискорила й завершила процес, який почався набагато раніше.

У 395 р. на берегах Алфея на території Олімпії відбулася велика битва візантійців та готів, в результаті якої були сильно пошкоджені олімпійські споруди. Завершили руйнування Олімпії сильні землетруси, що відбулися у УІ в. до н.е., а також спалення залишків язичних храмів за наказом Феодосія ІІ (426 р.). У подальшому Олімпія була повністю знищена під товстим шаром піску та іла після великої повені – розливу рік Алфей та Кладей.

 

 

Тема 3

План викладання

Спроби відродження ОІ

Засновником сучасного олімпійського руху справедливо вважають знаменитого французького просвітителя барона П'єра де Кубертена, багатолітня й цілеспрямована діяльність котрого не тільки дозволила відродити ОІ, але й перетворила олімпійський рух в суттєву сторону суспільного життя світової спільноти. Однак ідеї олімпізму і спроби відродження ОІ робились задовго до появи проекту Кубертена.

Існує думка, що поняття про ОІ було повернено у сферу суспільної свідомості видатним італійським державним діячем епохи Відродження Матео Палмері (1405-1475), коли з'явилася тенденція до використання ідей античного світу. У наступні роки особливу увагу до спорту Стародавньої Греції приділяли видатні державні діячі, педагоги, медики, драматурги, філософи.

Перша відома спроба організації змагань, подібних древнім ОІ, була зроблена англійцем Робертом Довером на початку ХУІІ століття. У дні св. Троїци він у своєму маєтку робив "Олімпійські ігри", які притягували досить багато глядачів. Програма цих ігор включала в себе боротьбу, фехтування, хокей на траві, змагання на палицях, у стрибках, метання металевого молоту або списа.

Першим серйозним дослідником олімпійського спорту Ст. Греції прийнято вважати англійця Джилберта Веста (1703-1756), котрий свою докторську дисертацію присвятив історії Олімпіад. Він достатньо всебічно розвивав ідеї олімпізму, закликав до відродження Олімпіад, був гарячим прибічником продовження спортивних змагань, які проводилися з 1604 р. і які отримали назву "олімпійські ігри", але на жаль, припинились.

Були спроби відродити ОІ і на північноамериканському континенті. Так, у 1779 р. американський конгресмен У. Драйтон запропонував провести спортивне свято з феєрверком на честь Дня Незалежності, посилаючись на древніх греків і їхні ОІ. Помітний слід в історії спорту залишили "ОІ", які проводив доктор У.Брукс в середині ХІХ ст. в містечку Венлок. Переможець Ігор у п'ятиборстві отримував срібний кофійник, який спеціально для цієї цілі надсилав король Греції.

Ідея відродження ОІ неодноразово виникала у ХІХ ст., коли в різних країнах (Швеція, Канада та ін.) робились спроби проведення під назвою "ОІ" різноманітних змагань, що нагадували б про древню культуру греків, відроджували б дух античних змагань.

Спроби відродити Олімпіади робилися й у Греції. У 1858 р. майор грецької армії Е.Цаппас, котрий мав велику енергію й фінансові можливості, запропонував королю Греції відновити проведення ОІ. Він на особисті кошти створив фонд олімпійців й побудував великий зал для змагань. Наказом короля був створений Оргкомітет і у 1859 році були проведені ігри в Афінах, названі "Панеллінською олімпіадою" і присвячені промисловій та сільськогосподарській виставці. Ігри включали біг на спринтерські та стайерські дистанції, стрибки, боротьбу, метання диску й списа, кінні скачки, лазіння по канату, командне перетягування канату. У змаганнях прийняли участь греки з Малої Азії, Єгипту, Кипру. Нагороджував переможців лавровими вінками й грошовими призами король Греції Оттон І. Такі ігри проводилися ще декілька разів - у 1870, 1875, 1888 і 1889 р.р.

Однак жодні з цих "ОІ" не перетворились у національні і тим більше у міжнародні змагання. Як писав Кубертен, це "були передчасні і невдалі спроби відновлення ОІ".

Ідея олімпізму підтримувалась й завдяки історичним та археологічним пошукам. У ХУІІІ ст. були зроблені перші спроби провести розкопки у місцях проведення спортивних змагань в Ст. Греції. Однак успіху вони не мали.

У 1829 р. французька експедиція успішно провела розкопки і знайшла залишки будівель й експонатів, що мали велику художньо-пізнавальну цінність.

Величезну роботу з розкопок у районі Олімпії провів археолог Ернст Курціус (1814-1896 р.р.), який був захоплений ідеями олімпізму. В різні роки він зробив важливі знахідки, що відносилися до ОІ Ст. Греції.

Велику роль у відродженні ОІ зіграли й створені у ХУІІІ-ХІХ ст. національні системи фізичного виховання, для яких олімпійська ідея була природною: німецька (І.Б.Безедов, К.Зальцман, Й.Гутс-Мутс, Г.Фіт, Ф.Анн, Л.Ян та інші), англійська (Д.Локк,Ч.Кінглі,Т.Арнольд, Г.Спенсер), французька (Ж.-Ж. Руссо, Д.Ф.Аморос, г,Демені та ін.), чеська (М.Тирш, І.Фугнер), руська (Є.А.Покровський, Є.М.Дєментьєв, П.Ф.Лесгафт).

Відродженню ОІ допомогло й поширення у другій половині ХІХ ст. різних видів спорту, проведення крупних міжнародних змагань. Так вже у 1846 році в Австралії був проведений перший чемпіонат світу з плавання на дистанції 440 ярдів. У 1858 р. – на 100 ярдів там же.

Крупні міжнародні змагання зі швидкісного бігу на ковзанах, починаючи з 50-х років минулого століття почали проводити у Голландії. Змагання почали проводити й з інших видів спорту.

З метою керівництва розвитком спорту інтенсивно почали створюватися національні й міжнародні спортивні об'єднання – союзи, федерації, ліги, асоціації. Наприклад, у 1858 р. була створена "Національна федерація бейсболу США", у 1863 р. – англійська футбольна ліга, у 1881 р. створена Міжнародна федерація гімнастики (ФІЖ), у 1892 р. – Міжнародна федерація веслувальних товариств і Міжнародна спілка ковзанярів.

Ідея відродження ОІ в кінці ХІХ ст. захопила майже всю спортивну спільноту, підтримувалась багатьма державними діячами. Але мало хто передбачав, що цю ідею втілить у життя французький просвітитель П'єр де Кубертен, бо Франція на той час не відносилася до країн з розвиненими видами спорту.

 

 

Тема 5

 

Зимові олімпійські ігри

Тема №6

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Спорту.

Олімпійська хартія - збірник правил і офіційних роз’яснень, де визначені основні принципи олімпійського руху, система управління олімпійським спортом.

Основи хартії розроблені Кубертеном і затверджені у 1984 році на І конгресі. Останній варіант прийнятий 96-ю сесією МОК в Токіо у 1990 році. Він включає в себе "Основні принципи" і п’ять розділів: Олімпійський рух, МОК, міжнародні федерації, Національні олімпійські комітети, Олімпійські ігри.

Основні принципи розглянуті вище. В розділі "Олімпійський рух" визначені задачи, функції і роль МОК, пояснені поняття "олімпійський символ", прапор, девіз, гасло, емблема, гімн, вогонь, факел та ін.

В розділі "МОК" дається пояснення юридичного статусу, членства, комплектування, структури і т.ін.

В розділі "Міжнародні федерації" подаються умови прийняття МСФ у МОК. На 1997 рік є 75 міжнародних спортивних федерацій 5-ти континентів, які входять у МОК.

В розділі "НОК" визначені питання ролі, функції, найменування, атрибутики НОК.

В розділі "ОІ" є чотири підрозділи: організація і адміністрація ОІ, участь в ОІ, програма ОІ, протокол. Тут же надаються принципи вибору міст організаторів ОІ, умови проживання в олімпійському селищі, вимоги до культурної програми, правила допуску спортсменів до ігор, подачі заявок, перелік заборонених препаратів та санкції за їх вживання, умови іключення нових видів спорту до програми ОІ, порядок відбіркових змагань, розклад змагань, запрошення, повідомлення, особисті та акредитаційні картки, нагородження, церемонія відкриття та закриття ігор.

 

Ігри співдружності націй

З 1930 по 1950 змагання проводились як ігри Британської імперії. На іграх не приймають участь спортсмени країн, які займають положення лідера в спорті. Програму формує країна-господар. Із 17 видів спорту треба вибрати 10. на ХІУ іграх 1990 р. в Новій Зеландії приймали участь 3500 спортсменів з 50 країн. Окремими командами виступають не тільки Англія, Ірландія, Шотландія, Уельс, але і острови Мен, Джерсі, Гернсі.

 

Середньоземноморські ігри.

Початок - 1951 р. Кожні 4 роки проводяться змагання країн, що територіально прилягають до басейну Середземного моря. Не менше 12 видів спорту обираються оргкомітетом. Найкращі результати мають Болгарія, Італія, Франція, Югославія, Турція, Іспанія.

 

Ігри країн Центральної Америки і Карібського моря одні з найстарших серед регіональних змагань - з 1926 року, де в Мехіко прийняли участь 3 країни Мексики, Гватемали і Куби. В сучасну програму повинно входити не менше 12 видів спорту, але практично входять всі олімпійськи види (36). В останні 10-ти річчя змагаються спортсмени 20 країн і більше. Явну перевагу мають спортсмени Куби.

З 1985 року проводяться ігри малих країн Європи, населення яких не перевершує 1 млн чоловік (Монако, Люксембург, Андорра, Мальта, Голандія, Люксембург, Сан-Маріно, Кіпр)

 

Регіональні змагання виконують функції:

- розвитку та поширення олімпійських видів спорту; - засіб міжнародного співробітництва різних країн; - підтримання культурних, національних, релігійних традицій; - залучення до занять ФК і спортом різних верств населення.

 

Крім названих ігор, проводяться ще єврейські національні ігри (приймала участь Україна спортсменами - євреями з хокею), мусульманські ігри.

 

НОК України.

Статут НОК України складається з 20 статей. Він діє у відповідності з Олімпійською хартією, Конституцією України та чинного законодавства.

НОК України є самостійною громадською організацією. Штаб-квартира розташована в Київі, утворений на ІІ Асамблеї 20 вересня 1991 р. Президент- В.Борзов.

Деякі найбільш суттєві положення Статуту.

Стаття 2. Основні завдання НОК України:

- представництво України на ОІ;

- сприяння гармонійному розвитку фізичних та моральних якостей людини;

- формування дружби і взаєморозуміння у людей;

- пропаганда ідей олімпізму;

- сприяння масовому спорту,

- захист громадських, економічних та соціальних інтересів олімпійців,їх тренерів;

- сприяння розвитку ФК і спорту серд інвалідів;

- боротьба проти вживання допингу;

- організація дослідницької та освітньої діяльності на базі Національної Олімпійської Академії України.

 

Стаття 3. Склад НОКу: Національні спортивні федерації (по 2 чол.), члени МОК, Президент Української Олімпійської Академії, почесні члени (без права голосу), спортсмени-олімпійці.

Стаття 5. Органи НОК. Генеральна асамблея (1 раз на 4 роки, обирає виконком....). Виконком: Президент + 3 віце- президенти -Платонов, Герцик, Кулик, + 10 представників федерацій - членів міжнар. Коміт..

Стаття 17. Кошти НОК: членськи взнески (кого?), пожертвування, надходження від комерційної діяльності, спонсорських вкладень...

Стаття 20. У разі появи суперечностей в тлумаченні положень слід керуватись Статутом Олімпійської хартії.

Тема 10

Місце проведення ОІ

Підготовка і проведення ОІ

Програма ОІ

 

Місце проведення ОІ

У відповідності з Олімпійською хартією Ігри Олімпіади проводяться на протязі першого року кожного олімпійського чотирьохліття. Починаючи з ХУІІ зимових ОІ, які відбулися у норвезькому місті Лілліхаммері у 1994 р., такі ігри будуть проводитись на протязі другого календарного року після чергових Ігор Олімпіади.

Честь проведення ОІ МОК надає місту, яке призначається як місто-організатор Ігор Олімпіади або зимових ОІ.

Тривалість Ігор Олімпіади і зимових ОІ не повинна перевищувати 16 днів, включаючи день церемонії відкриття. Конкретний час проведення ОІ пропонується на затвердження Виконкому МОК містами-кандидатами під час подання заяви.

Вибір міста – організатора ОІ є виключно прерогативою МОК. Висунути свою кандидатуру на проведення ОІ може тільки місто, а не країна.

Заявка офіційної влади міста-кандидата повинна бути ухвалена НОК даної країни, яа несе відповідальність за усі зобов’язання, які взяло місто і підтримано урядом. Крім того, місто-кандидат зобов’язано надати МОК підтверджені урядом письмові гарантії дотримання “умов для міст-кандидатів”, розроблених Виконкомом МОК, гарантувати проведення Ігор відповідно Олімпійської хартії і вимогам МСФ по кожному з видів спорту, включених у програму ОІ. Необхідні також фінансові гарантії, які можуть бути надані містом, регіональними або національними суспільними органами або іншими сторонами.

На різних етапах розвитку олімпійського руху сучасності бажання дістати право міста – організатора ОІ було різним. На початку століття кількість претендентів була невеликою. Однак по мірі збільшення популярності олімпійського спорту кільість міст – кандидатів зростала.

Наприклад, на проведення Ігор 1936 р. претендувало відразу 11 міст, у тому числі три міста від Германії. 10 міст боролися за право проведення Ігор 1940 р. ще більша активність була зареєстрована, коли вирішувалося питання про проведення Ігор 1956 і 1960 р.р.. В обох випадках на право організації ОІ претендували по 16 міст – кандидатів.

У 80-х роках МОК став відчувати серйозні труднощі з вибором міст, які б взяли на себе роботу з організації, проведенню і фінансуванню олімпійських змагань. При виборі столиці Ігор ХХІІІ Олімпіади 1984 р. МОК зустрівся з гострою проблемою, коли Тегеран зняв свою кандидатуру і залишився один Лос-Анджелес, влада якого не гарантувала організацію і проведення Ігор.

Однак інтенсивна комерціалізація і політизація олімпійського спорту і пов’язані з проведенням ОІ вклади для міст – організаторів і країн різко збільшили конкуренцію серед міст – кандидатів.

На проведення ОІ 1996 р. реально претендувало 6 міст (Атланта, Афіни, Торонто, Мельбурн, Манчестер і Белград). Право на проведення Ігор дісталося Атланті. Влада Греції і Афін були впевнені, що МОК обере Афіни (100-річний ювілей Ігор Олімпіад, а Афіни – перша столиця ОІ сучасності), але цього не сталося.

Складна ситуація виникла при виборі столиці Ігор 2000 року. Претендувало 6 міст. Основні кандидати – Берлін, Пекін, Сідней. Весь час лідером був Пекін. В останньому турі за кандидатуру Сіднея проголосувало 45 чоловік, Пекіна – 43.

На проведення зимових ОІ 1998 р. реально претендували 5 міст: Нагано (Японія), Хака (Іспанія), Остерсуна (Іспанія), Аоста (Італія), Солт Лейк-Сіті (США). Перемогло місто Нагано.

Слід відзначити, що з кожним роком все більший вплив на рішення МОК з питання вибору олімпійських міст відіграють комерційні міркування.

Вартість проведення ОІ для міст – організаторів з врахуванням збільшення кількості учасників і підвищення вимог постійно зростає. Наприклад, вартість проведення зимових ОІ 1988 р. по відношенню до 1980 р. зросла більше ніж у 5 разів. (У 1980 р. Лейк Плесід – біля 100 млн доларів, у 1988 р. – Калгарі – 525 млн доларів).

З метою вибору міста – організатора МОК призначає дві інспекційних комісії. У комісію з питань літніх ОІ включаються 3 члени від МСФ, 3 – від НОК, 4 – від МОК і 1 зі спортивної комісії. З питань зимових ОІ у комісію входять: по 2 члени від МСФ і НОК, 3 члни МОК і 1 – зі спортивної комісії.

Щоб дістати право на організацію ОІ місто – кандидат повинно зібрати більшість голосів членів МОК, які присутні на сесії (половина голсів + один голос).

Щоб запобігти порушенням і зловживанням, які можуть підірвати авторитет олімпійського спорту, МОК розробляє основні принципи, які враховуються при відборі міст – кандидатів на проведення Ігор.

У відношенні Ігор 2000 р. були надані наступні інструкції:

- авіабілети для членів МОК при відвідуванні міст – кандидатів повинні бути надані МОК з наступним відшкодуванням витрат за рахунок міста – кандидата;

- ліміт у 200 доларів США на будь-який подарунок, при чому це повинні бути невеличкі сувеніри;

- ніяких прийомів, коктейлів, сніданків, ланчей, обідів за виключенням нормального харчування на протязі візиту з максимальною тривалістю до 3-х днів;

- ніяких теплоходів, ресторанів, клубів для проведення засідань, які обмежені однією кімнатою або номером;

- напередодні дня голосування ніяких виставок, демонстрацій чи інших заходів;

- документи, які містять технічні пропозиції, повинні бути надруковані на папері форматом А4, окрім карт;

- делегації міст, які беруть участь у конференціях МОК, МСФ і НОК повинні складатися не більше ніж з 6 чоловік;

- серйозне або повторне порушення цих інструкцій може викликати дискваліфікацію;

- ніяких візитів з міст – кандидатів на батьківщину членів МОК, які вже побували зі спеціальним візитом в цих містах.

 

1. Підготовка і проведення ОІ

 

МОК доручає організацію і проведення ОІ НОК країни, де знаходиться місто – організатор, а також самому місту – організатору. З цією метою НОК утворює Організаційний комітет ігор (ОКОІ), який з моменту свого заснування спілкується безпосередньо з МОК, від якого дістає інструкції. ОКОІ повинен мати статут юридичної особи.

До складу ОКОІ, крім представників влади та інших керівних діячів, обов’язково повинні входити член або члени МОК для країни, президент і генеральний секретар НОК. Не менше одного представника міста – організатора ОІ.

З моменту утворення і до закінчення ліквідаційного періоду в обов’язки Організаційного комітету Ігор входить проведення усієї його діяльності у відповідності з Олімпійською хартією, а також погодженнями, укладеними між МОК, НОК і містом – організатором і відповідними інструкціями Виконкому МОК.

У випадку порушення правил або прийнятих зобов’язань МОК має право лишити місто – організатор, оргкомітет і НОК права організації ОІ.

ОКОІ несе всі витрати за харчування і розміщення учасників, офіційних осіб та іншого персоналу команд НОК у олімпійському селищі, а також витрати на місцевий транспорт і доставку спортсменів до місць змагань.

У період проведення ОІ багато МСФ проводять свої конгреси. У цих випадках за їх проханням ОКОІ повинен забезпечити МСФ приміщенням і необхідними технічними засобами.

Відповідно до п.44 Олімпійської хартії ОКОІ розробляє програму культурних заходів. Культурна програма повинна охоплювати весь період функціонування олімпійського селища.

Як правило, ОКОІ включали у програму Ігор показові змагання з двох видів спорту. Але МОК прийняв рішення починаючи з 1996 року не проводити показові змагання.

ОКОІ може організувати передолімпійські змагання у відповідності із затвердженою Виконкомом МОК формулою – з метою перевірки спортивних споруд, які використовуються для Ігор. Що стосується графіка і щоденного розкладу змагань, то остаточне рішення приймає Виконком МОК з врахуванням побажань МСФ.

Правом на продаж телетрансляції ОІ володіє МОК.

Будь-який талісман, створений для ОІ, повинен розглядатися як олімпійська емблема, дизайн якої Оргкомітет повинен надати у Виконком МОК для затвердження.

Програми церемоній відкриття і закриття ОІ розробляє Оргкомітет Ігор і надає їх для затвердження Виконкому МОК.

Таким чином, більшість повноважень Оргкомітету Ігор знаходиться під контролем МОК.

Кожна МСФ відповідає за технічний контроль і керівництво своїм видом спорту, усе обладнання і інвентар повинні відповідати її правилам.

МСФ відповідає за порядок проведення всіх змагань у своєму виді спорту, призначає арбітрів, суддів, хронометристів, апеляційне журі.

Тільки МСФ має права і обов’язки установлювати технічні правила зі своїх видів спорту, дисциплін і видів змагань.

МСФ разом з ОКОІ готують і подають виконкому МОК на затвердження розклад змагань з конкретного виду спорту.

МСФ вносить виконкому МОК для ухвалення пропозиції по програмі ОІ з свого виду спорту по числу учасників змагань, з системи відбіркових змагань, відбору спортсменів, з проходження допінг контролю та інше.

В процесі проведення олімпійських змагань МОК,НОК, МСФ, ОКОІ доводиться вирішувати багато часткових питань, пов’язаних з проведенням ОІ: допуск учасників, громадянство учасників, дотримання медичного кодексу, подачі заяв, освітлення Ігор засобами масової інформації та ін.

Всі ці питання вирішуються у відповідності з порядком, розробленим МОК і викладеним у Олімпійській хартії.

Щоб конкретніше уявити коло проблем, які необхідно вирішити Організаційному комітету Ігор, розглянемо основні напрямки діяльності Оргкомітету Ігор ХХУ Олімпіади 1992 р., яка була проведена у Барселоні (Іспанія).

 

 

[1] КА - континентальна асоціація (5 президентів)

[2] РОК - регіональні олімпійські комітети

Тема 1

Олімпійський спорт як наукова та навчальна дисципліна

План лекції

1. Загальна характеристика структури і змісту предмета "Олімпійський спорт"