Виробничі отрути та їх вплив на функціонування організму

Певні види предметної діяльності, спричиняють надходження у повітряне середовище шкідливих речовин.

Шкідлива речовина – це речовина, яка унаслідок порушення вимог безпеки при контакті з організмом людини може призвести до захворювання або відхилення у стані здоров’я в процесі трудового стажу працюючого або у віддалені періоди життя сучасного й наступних поколінь.

Шкідливі речовини характеризуються різними фізичними властивостями:

• температурою кипіння;
• пружністю;
• летючістю і ін.

Ці властивості визначають їх поведінку в навколишньому середовищі та обумовлюють специфічні особливості організації відповідних умов праці, залежно від їх агрегатного стану (гази, пари, туману, диму).

Надходження шкідливих речовин у повітря виробничих приміщень може бути періодичним або постійним.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяюься на чотири класи небезпеки:

• надзвичайно небезпечні (ГДК у повітрі становить до 0,1мг/м );
• високо небезпечні (ГДК у повітрі становить від 0,1 до 1,0 мг/м );
• помірно небезпечні(ГДК у повітрі від 1,1 до 10,0 мг/м );
• мало небезпечні (ГДК у повітрі понад 10 мг/м ).

В організм людини шкідливі речовини можуть потрапляти через:

• верхні дихальні шляхи;
• шлунково-кишковий тракт;
• контактним шляхом через шкіру.

Найнебезпечнішим є дихальний шлях бо отруйні речовини надходять у кров, минаючи печінковий бар’єр.

Токсичність шкідливих речовин зумовлена насамперед їх дисперсністю. Тому найбільшу небезпеку чинять речовини, що перебувають у паро- та газотуманоподібному стані. Висока подрібненість речовин збільшує їх питому поверхню, що прискорює розчинність і всмоктуваність в органах дихання. Так, металева ртуть у вигляді рідини нетоксична, але дуже небезпечна у пароподібному стані.

Залежно від хімічної будови шкідлива речовина, що потрапила до організму, може швидко виводитися або довго затримуватися у ньому.

Розчинність шкідливої речовини у рідинних середовищах організму визначає її токсичну дію на організм.

Небезпека отруєння шкідливою речовиною залежить від її концентрації у повітрі, а також часу контактування з нею. Чим вища концентрація і токсичність шкідливої речовини тим швидше виникає отруєння і тим сильніше виражена її симптоматика.

Навколишнє середовище може посилювати або послаблювати дію шкідливої речовини. За високої температури повітря небезпека отруєння підвищується тому що порушується терморегуляція, розширюються кровоносні судини, збільшуються спітнілість, прискорюється кровообіг і частота дихання. Тому отруєння влітку виникають значно частіше ніж узимку.

Висока вологість є також негативним чинником. За умов підвищеної вологості повітря посилюється токсичність таких речовин, як соляна кислота, фтористий водень та ін..

Токсичні речовини, що потрапили в організм, зазнають у ньому різних перетворень. Нітрати окислюються в нітрити, сульфіти – у сульфати, свинець, фтор та інші окислюються або відкладаються у вигляді нерозчинних сполук. Важкі метали мають здатність утворювати в організмі людини депо.

Дуже небезпечною є комбінована дія шкідливих речовин і їх сумарний вплив на організм. В одних випадках посилюється отруйна дія кожного компоненту в інших вона стає меншою за просту сумарну дію окремо взятих цих речовин. І, нарешті сумарна дія отруйних речовин може бути простою сумою їх дії, що найчастіше зустрічається у виробничих умовах,

Токсичний ефект шкідливих речовин залежить від стану здоров’я людини та її індивідуальної чутливості до тих чи інших компонентів виробничого процесу. Тому особи, що мають певні захворювання, не допускаються до роботи в умовах якої можливі контакти з шкідливими речовинами.

Загальна кількість шкідливих речовин, що обертаються у виробничій діяльності, порівняно невелика – усього до ста сполук, але вони можуть створювати місцеву або загальну загрозу для організму людини.

Основні причини, що обумовлюють виникнення професійних інтоксикацій такі:

• перевищення ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони;
• відсутність ефективної вентиляції;
• неправильна організація умов праці;
• недосконале обладнання, відсутність планово-запобіжних ремонтів;
• відсутність заходів профілактики та відповідних ЗІЗ.

Унаслідок наведених причин можуть виникати гострі й хронічні професійні отруєння.

Причиною хронічних отруєнь є поступове накопичення токсичної речовини в організмі, а гострі виникають за короткий проміжок часу (не більше доби).

Ознаками отруєння є: біль у кінцівках і порушення їх чутливості; інтенсивне слиновиділення; порушення нормального функціонування кишкового тракту; поява холодного поту і т. ін.

У разі появи цих ознак потерпілого необхідно вивести в інше приміщення, щоб припинити подальше надходження отрути в організм і викликати швидку допомогу.

Заходи профілактики професійних отруєнь включають:

• заміну шкідливих речовин на нешкідливі або менш токсичні;
• дотримання правил виробничої санітарії;
• механізація та автоматизація виробничих процесів;
• санітарно-гігієнічна експертиза речовин та їх гігієнічна стандартизація;
• дистанційне управління, герметизація обладнання;
• обладнання ефективної природної та механічної вентиляції, систем кондиціонування повітря;
• використання автоматичної, контрольно-вимірювальної апаратури, що сигналізує про забруднення повітря;
• засоби захисту органів дихання, ізолюючі і фільтруючі протигази та інші ЗІЗ.

У профілактиці професійних отруєнь важливе значення має систематичний контроль за станом повітряного середовища і дотримання гігієнічних нормативів. Концентрацію шкідливих речовин у повітрі виробничих приміщень регламентують норми санітарного законодавства.