III. Зв'язок з обсягом виробництва.

Витрати поділяються на:

• постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виго­товленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління). У складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва;

• змінні — загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:

• пропорційні - змінюються прямо пропорційно до змі­ни обсягу виробництва - сировина, матеріали, комп­лектуючі, відрядна заробітна плата;

• непропорційні - поділяються на прогресуючі (ростуть швидше, ніж обсяг виробництва – додаткова реклама, торгові витрати) і дегресуючі (ростуть повільніше, ніж обсяг виробництва – експлуатація машин і устаткування, на ремонт, на інструменти).

IV. За видами витрат:

– економічними елементами;

– калькуляційними статтями.

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво. Згідно з Національними стандартами бухгалтерського об­ліку в Україні (Положення (стандарт) бухгалтерського облі­ку 3 передбачене таке групування витрат на виробництво:

Елементи витрат на виробництво включають:

> Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплек­туючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

> Оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підпри­ємства).

> Відрахування на соціальні заходи (включають відра­хування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхуван­ня, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у від­сотках від витрат на оплату праці).

> Амортизація основних фондів і нематеріальних ак­тивів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, ін­ших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

> Інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сто­ронніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

Важливою є класифікація витрат за стаття­ми калькуляції. Статті - це затрати, які від­різняються між собою функціональною рол­лю у виробничому процесі і місця виник­нення. За статтями витрат визначають со­бівартість одиниці продукції, тобто кальку­ляцію.

V. За місцем виникнення:

– витрати підприємства;

– витрати цеху;

– витрати дільниці.

VІ. За видами продукції:

– витрати на вироби;

– витрати на типові зразки виробів;

– витрати на одноразові замовлення.

VІІ. За календарним періодом:

– поточні (звичайні, у яких періодичність менша, ніж місяць);

– одноразові (однократні, у яких періодичність більша, ніж місяць).

VІІІ. За доцільністю витрачання:

– продуктивні (передбачені технологією та організацією виробництва);

– непродуктивні (виникають при порушенні технології).

Роль витрат при здійсненні економічних розрахунків полягає в такому: витрати утворюють нижню межу встановлюваної на виготовлену продукцію ціни; облік складових витрат дає змогу виділити найбільш значимі елементи і після здійснення техніко-економічного аналізу впливати на їх зменшення; аналіз витрат дає можливість товаровиробнику порівнювати власні витрати із середньогалузевими, а також витратами конкуруючих підприємств; величина витрат визначає рівень рентабельності виготовлення продукції.

Собівартість продукції включає витрати на: вивчення ринку, виявлення величини попиту на продукцію; підготовку та освоєння ви­робництва нової продукції; сам процес виробництва продукції; обслуговування виробничого процесу та управління ним; збут продукції; дослідження, використання, та охорону природних ресурсів; набір і підготовку кадрів; вдосконалення процесу ви­робництва, підвищення його ефективності.

Собівартість продукції як грошовий вираз затрат під­приємства на виробництво і реалізацію продукції характе­ризує ефективність всього процесу виробництва на підпри­ємстві, оскільки у ній відображаються: рівень організації виробничого процесу; технічний рівень; продуктивність праці та інше. Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, ви­значення економічної ефективності організаційно-техніч­них заходів, встановлення цін на продукцію. За умов само­фінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Розрізняють наступні види собівартості:

Залежно від часу формування затрат:

• планова собівартість – це розрахована на основі раніше досягнутого рівня витрат з урахуванням зниження;

• фактична – характеризує звітний рівень витрат;

•кошторисна – характеризує витрати на виробництво виробу, що виконують у разовому порядку.

Залежно від місця формування затрат:

> цехова –це виражені в грошовій формі поточні витрати цеху на виробництво продукції;

>виробнича собівартість – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції;

>повна собівартість складається з витрат на виробництво і реалізацію продукції.Залежно від тривалості розрахункового періоду

° місячна

° квартальна

° річна

За складом продукції собівартість буває:

▪товарної продукції

▪ валової продукції

▪реалізованої продукції

За ступенем охоплення підприємств:

• індивідуальна

• галузева

Отже, економічна сутність операційних витрат пов'язана з виробницт­вом та реалізацією продукції (товарів, ро­біт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу.Показник собівартості продукції використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, для ви­значення економічної ефективності організаційно-техніч­них заходів, встановлення цін на продукцію. За умов само­фінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

2.Показники та шляхи зниження собівартості продукції. В економічній роботі підприємства обчислюється декілька показників собівартості, основними з яких є:

– абсолютні показники собівартості, які від ступеня закінченості процесу виготовлення продукції розподіляються на собівартість валової, товарної та реалізованої продукції;

– відносні показники собівартості: собівартість окремих видів продукції, собівартість на 1 грн. товарної продукції.

Показниками собівартості продукції, що використову­ються в господарській практиці, є:

1. собівартість на 1 грн. товарної продукції (Стп) за формулою (1):

Стп = Стп/ Qтп, (1)

де Стп - собівартість всієї товарної продукції підприємства, грн.;

Qтп - обсяг товарної продукції підприємства, грн.

2. Собівартість окремих видів продукції (Сод) (визнача­ється на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції або шляхом ділення загальної собівартості продукції (Сзаг) на обсяг її виробництва в натуральному вираженні (Q)) за формулою (2):

Сод = Сзаг/Q. (2)

Показник собівартості валової продукції (ПСвс) визначається шляхом виділення із загальної суми витрат (Свп), витрат на роботи (послуги), що не включаються до складу валової продукції (Зн) (будівельно-монтажні роботи капітального характеру, послуги транспорту для сторонніх підприємств); віднімається приріст суми зменшення залишків витрат майбутніх періодів (ΔЗвмп), підсумовується приріст зменшення залишків майбутніх платежів (відпускні, винагороди за стаж) (ΔЗмплат) за формулою (3):

ПСвс = Свп-Зн- ΔЗвмп+ ΔЗмплат (3)

Показник собівартості товарної продукції (ПСпс) визначається додаванням до виробничої собівартості (Стп) позавиробничих витрат (Вк) за формулою (4):

ПСпс = Стп+ Вк (4)

Для визначення повної собівартості реалізованої продукції(Ср)собівартості товарної продукції (ПСпс) коригується на залишки нереалізованої товарної продукції за формулою (5):

Ср = ПСпс +/- ΔСнтп+ ΔСвп, (5)

деΔСнтп– приріст (віднімається), зменшення (додається) залишків товарної нереалізованої продукції;

ΔСвп – приріст (зменшення) залишків відвантаженої продукції, яка не перейшла у власність покупця.

Джерелами зниження собівартості продукції є ті за­трати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме:

• затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок поліпшення використання засобів і пред­метів праці;

• затрати живої праці, які можуть бути скорочені за ра­хунок росту продуктивності праці;

• адміністративно-управлінські витрати.

Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі. Чинниками зниження собівартості є підвищення тех­нічного рівня виробництва, вдосконалення організації ви­робництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, га­лузеві та інші фактори. План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи: • планування зниження собівартості товарної продукції;

• складання кошторису витрат на виробництво;

• складання планових калькуляцій окремих видів про­дукції.

Планування зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Всі чинники, що впливають на змі­ну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.

Таким чином, джерелами зниження собівартості продукції є ті за­трати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції. Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі. Чинниками зниження собівартості є: підвищення тех­нічного рівня виробництва, вдосконалення організації ви­робництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, га­лузеві та інші фактори.

 

Висновок: витрати підприємства є комплексним показником, в якому відображається велика кількість факторів, що впливають на нього. А рівень і якість використання виробничих витрат впливає на кількість і якість показників, які характеризують сутність підприємницької діяльності: конкурентоспроможність підприємства, рентабельність випуску продукції. Саме рентабельність – прибутковість виробничої діяльності і може забезпечуватись економним і раціональним використанням виробничих затрат. Шлях до рентабельності – економія ресурсів.

Питання для самоперевірки:

1. У чому полягає сутність витрат підприємства?

2. За якими основними ознаками класифікують витрати?

3. Що таке собівартість продукції (робіт, послуг)?

4. Чому собівартість продукції (робіт, послуг) характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві?

5. Які основні шляхи зниження собівартості продукції (робіт, послуг)?

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Хмельницький торговельно-економічний коледж