Лекція 5 Облік довгострокової дебіторської заборгованості та інших

Лекція 5 Облік довгострокової дебіторської заборгованості та інших

Необоротних активів

Мета вивчення

Після вивчення лекції 5 студент повинен знати:

– методологічне забезпечення обліку довгострокової дебіторської заборгованості;

– основні терміни, визначені П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість";

– порядок визнання та оцінки довгострокової дебіторської заборгованості;

– порядок відображення інформації про дебіторську заборгованість в облікових регістрах і звітності.

Після вивчення лекції 5 студент повинен вміти:

– визначати довгострокову та поточну заборгованість;

– оцінювати довгострокову дебіторську заборгованість;

– складати кореспонденцію рахунків із використанням субрахунків до рахунку 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи".

У лекції розглядаються наступні питання:

5.1. Структура П(С)БО10, основні терміни та порівняльна характеристика з МСФЗ

5.2. Визнання та оцінка довгострокової дебіторської заборгованості

5.3. Порядок укладання договорів

5.4. Характеристика рахунку з обліку довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів

5.5. Облік заборгованості за майно, що передано у фінансову оренду

5.6. Облік одержаних довгострокових векселів

5.7. Облік іншої дебіторської заборгованості та інших необоротних активів

 

Структура П(С)БО 10, основні терміни та порівняльна

Характеристика з МСФЗ

 

Методологію обліку, основні поняття та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", загальна структура якого наведена на рис. 5.1.

 

Рис. 5.1. Загальна структура П(С)БО 10

Нижче наведені терміни, що визначені даним стандартом.

Дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому слід розуміти, що при віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової до уваги береться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.

До довгострокової дебіторської заборгованості відноситься:

– заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

– заборгованість за довгостроковими векселями;

– надання позик іншим підприємствам;

– надання позик фізичним особам;

– заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.

Поняття поточної дебіторської заборгованості розглянуто в лекції 13.

Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", національні стандарти бухгалтерського обліку не повинні суперечити міжнародним. Але на відміну від українських П(С)БО, МСФЗ не передбачають єдиного стандарту, що регулює порядок обліку і відображення у звітності дебіторської заборгованості. Питання щодо обліку дебіторської заборгованості регулюються декількома міжнародними стандартами, серед яких: МСФЗ 1 "Подання фінансових звітів", МСФЗ 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання", МСФЗ 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка". Розглянемо відмінності між національними та міжнародними стандартами (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, що регулюють облік дебіторської заборгованості

 

Озна­ка	П(С)БО	МСФЗ
Визначення понять	Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату (П(С)БО 10)	Дебіторська заборгованість визнача­ється як фінансовий актив (МСФЗ 32). Визначення дебіторсь­кої заборгованості не надається
Фінансовий актив - це грошові кошти та їх еквіваленти; контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; контракт, що надає право обмінятися фінансовими інстру­ментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; іструмент власного капіталу іншого підприємства (П(С)БО 13). Дебіторська заборгованість, не призначена для перепродажу, - це дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для перепродажу (П(С)БО 13)	Фінансовий актив - це будь-який актив, який є контрактним правом отримувати грошові кошти чи інший фінансовий актив від іншого підприємства (МСФЗ 32)
Визнання дебіторської заборгованості	Визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємст­вом майбутніх економічних вигод і може бути достовірно визначена її сума одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг (П(С)БО 10)	Підприємству слід визнавати дебіторську заборгованість у балансі, коли воно стає стороною контрактних зобов'язань і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові або інші цінності (МСФЗ 39)
Оцінка дебіторської заборгованості	При зарахуванні на баланс дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги оцінюється за первісною вартістю, а на дату балансу - за чистою реалізаційною вартістю (П(С)БО 10)	Під час первісного визнання фінансового активу слід оцінювати їх за собівартістю, яка є справед­ливою вартістю компенсації, нада­ної або отриманої за них. Після пер­вісного визнання дебіторську забор­гованість визнають за амортизова­ною собівартістю із застосуванням методу визначення за ефективною ставкою відсотка (МСФЗ 39)

 

Види дебіторської заборгованості	Згідно з визначеннями, наведеними в П(С)БО 2 і П(С)БО 10, дебіторська заборгованість поділяється на поточну і довгострокову	Дебіторська заборгованість поділяється на ініційовану підприємством та неініційовану. Ініційована дебіторська заборгованість означає її придбання підприємством як участі у позиці, наданій іншим позикодавцем за умови, що підприємство фінансує цю позику на дату, коли її ініціює цей інший позикодавець. Неініційована дебіторська заборгованість класифікується як утримувана до строку погашення, наявна для продажу або утримувана для операцій (МСФЗ 39)
Визначення сумнівної дебіторської заборгованості	Безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником (П(С)БО 10)	Визнання сумнівної дебіторської заборгованості відбувається в наступних випадках: – значні фінансові труднощі емітента; – фактичний розрив контракту, наприклад, невиконання умов угоди або прострочена заборгованість щодо сплати відсотка або основної суми; – надання позикодавцем боржникові пільгової позики, яку позикодавець не розглядав би за інших умов; – висока імовірність банкрутства або іншої фінансової реорганізації підприємства; – визнання збитку від зменшення корисності цього активу в попередньому звітному періоді; – зникнення фінансового ринку для цього фінансового активу внаслідок фінансових труднощів (МСФЗ 39)
Розрахунок величини резерву сумнівних боргів	Величина резерву сумнівних боргів визначається, на підставі платоспроможності окремих дебіторів, за питомою вагою безнадійної заборгованості в чистому доході або на основі класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення (П(С)БО 10)	В міжнародних стандартах методи розрахунку величини резерву сумнівних боргів не передбачаються

 

Відображення дебіторської заборгованості у звітності	За чистою реалізаційною вартістю (П(С)БО 10)	Міжнародні стандарти прямо не вимагають відображення дебіторської заборгованості в балансі за винятком резерву сумнівної заборгованості. Проте, виходячи із концептуальних основ (визначення активу і критерії його визнання) і вимог стандартів, можемо говорити про те, що для визначення величини дебіторської заборгованості, яка відображається в балансі, необхідно: – протестувати дебіторську заборгованість на предмет знецінення, тобто списати однозначно безнадійну заборгованість; – для дебіторської заборгованості, яка залишилася, нараховуємо резерв сумнівної заборгованості, який відображає можливу ймовірність неоплати рахунків, і вирахувати даний резерв із величини дебіторської заборгованості
Розкриття інформації про дебіторську заборгованість у Примітках до фінансової звітності	– перелік дебіторів і суми довго­строкової дебіторської заборгованості – перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, з виділенням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості – склад і суми статті балансу "Інша дебіторська заборгованість" – метод визначення величини резерву сумнівних боргів – сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення – залишок резерву сумнівних боргів за кожною статтею поточної дебіторської заборгованості, його утворення та використання в звітному періоді (П(С)БО Ю)	Аналіз дебіторської заборгова­ності: – покупців; – інших членів групи; – пов'язаних сторін; – авансових платежів; – інші суми; (МСФЗ 1)

 

Таким чином, облік дебіторської заборгованості в Україні регулюється чітко визначеним нормативом - П(С)БО 10, положення якого в певній мірі відрізняються від запропонованих у міжнародних стандартах. Ці відмінності викликані, в першу чергу, національними та економічними особливостями, що склалися в Україні.

Порядок укладання договорів

 

Форми та порядок розрахунків між підприємствами визначаються у господарських договорах. Це найбільш розповсюджена та важлива основа виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладання договору представляє собою процес, який складається з двох стадій: оферти (пропозиція укласти договір) та акцепту (згода на укладання договору).

Пропозицію про укладання договору, яка повинна містити істотні умови договору, а також виражати наміри особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття, може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Оферта може бути подана усно чи письмово із зазначенням строку для відповіді або ж без нього. Якщо оферта містить вказівку на строк для відповіді, то договір вважається укладеним, якщо особа, яка зробила пропозицію укласти договір, одержала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) протягом цього строку.

Якщо ж оферта не містить вказівок на строк і зроблена в письмовій формі, то договір вважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержана протягом необхідного для цього строку.

У разі, коли оферту зроблено в усній формі і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції була одержана негайно.

Після досягнення сторонами згоди за всіма умовами договору та складання кінцевої редакції тексту договору настає момент його підписання. Договір повинен бути підписаний особою, яка має на це право.

Якщо договір укладається не безпосередньо з директором, то необхідно ознайомитись зі змістом доручення, на підставі якого особа представляє інтереси того чи іншого підприємства.

Крім процедури укладання договору шляхом направлення оферти та її акцепту, укладання договору може здійснюватися в іншому порядку. Сторони можуть скласти повний текст договору і одночасно його підписати. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до встановлених вимог - підписує, ставить печатку та повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом із підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей із другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами).

Договір, як основа юридичного оформлення та обґрунтування угоди, практично не фігурує в облікових регістрах. Укладання договору не тягне за собою бухгалтерських записів, вони формуються лише в момент переходу права власності на товари (роботи, послуги) при виникненні певних, за згодою сторін, обов'язків і вимог.

Проте, повна реалізація обліком своїх функцій можлива лише за умови повного відображення інформації про договірні зобов'язання, зокрема в аналітичному обліку (рис. 5.2). Так, основними положеннями договорів, на які повинен звертати увагу головний бухгалтер, є: строк та місце виконання зобов'язань; ціна договору (визначається угодою сторін); форма розрахунків тощо.

 

Рис. 5.2. Функції обліку в частині дебіторської заборгованості

 

Всі розрахунки, що здійснюються на підставі укладених договорів, відносяться до розрахунків з комерційних операцій (угод), у результаті яких партнери очікують одержати прибуток. Крім цих розрахунків, здійснюються операції некомерційного характеру без укладання договорів, на які не поширюється дія строків позовної давності.

 

Заборгованості

 

Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості Планом рахунків передбачений рахунок 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи", характеристика якого наведена в додатку А.

Даний рахунок має наступні субрахунки:

181 "Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду" - відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду, визначені згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда";

182 "Довгострокові векселі одержані" - призначений для облік)' векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості;

183 "Інша дебіторська заборгованість" - призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунку 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи", зокрема розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими позиками, інші види розрахунків.

184 "Інші необоротні активи" - призначений для обліку активів, використання яких, як очікується, неможливо протягом дванадцяти місяців з дати балансу, зокрема грошових коштів, а також інших активів, які безпосередньо не можуть бути відображені на інших рахунках.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів.

Суб'єкти малого підприємництва, відображаючи в обліку довгострокову дебіторську заборгованість, повинні застосовувати рахунок 18 і його субрахунки.

Активів

Лекція 5 Облік довгострокової дебіторської заборгованості та інших

Необоротних активів

Мета вивчення

Після вивчення лекції 5 студент повинен знати:

– методологічне забезпечення обліку довгострокової дебіторської заборгованості;

– основні терміни, визначені П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість";

– порядок визнання та оцінки довгострокової дебіторської заборгованості;

– порядок відображення інформації про дебіторську заборгованість в облікових регістрах і звітності.

Після вивчення лекції 5 студент повинен вміти:

– визначати довгострокову та поточну заборгованість;

– оцінювати довгострокову дебіторську заборгованість;

– складати кореспонденцію рахунків із використанням субрахунків до рахунку 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи".

У лекції розглядаються наступні питання:

5.1. Структура П(С)БО10, основні терміни та порівняльна характеристика з МСФЗ

5.2. Визнання та оцінка довгострокової дебіторської заборгованості

5.3. Порядок укладання договорів

5.4. Характеристика рахунку з обліку довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів

5.5. Облік заборгованості за майно, що передано у фінансову оренду

5.6. Облік одержаних довгострокових векселів

5.7. Облік іншої дебіторської заборгованості та інших необоротних активів