Відокремлені підрозділи суб’єктів господарювання, поняття, повноваження

Відокремлений підрозділ (філія, представництво, структурна одиниця) господарських організацій (ВП) — це суб’єкт господарювання без прав юридичної особи, що створюється за рішенням організації, до структури якої входить, і діє в межах повноважень, закріплених у положенні, затвердженому організацією-засновником.

Особливістю правового становища є:

- спеціальне регулювання: ч. 5 ст. 55, статті 138 і 132 ГК України; ст. 95 ЦК України; закони: “Про господарські товариства” (ст. 9), “Про банки і банківську діяльність” (статті 23-25) та ін.;

- наявність у ВП статусу суб’єкта господарювання без прав юридичної особи і залежного від організації, до структури якої входить і за рішенням якої створюється; разом з тим господарська організація, що створює ВП, повинна мати права юридичної особи;

- територіальна відокремленість ВП від господарської організації, до структури якої він входить;

- діє на підставі положення, що затверджується організацією, складовою якої є і за рішенням якої створюється ВП;

- правовий титул майна – право господарського використання, зміст якого визначається в положенні про ВП; відтак, господарська організація, що створює ВП, визначає його повноваження і контролює його діяльність;

- здійснення господарської діяльності ВП від імені господарської організації, до структури якої він входить;

- відповідальність за зобов’язаннями ВП несе зазвичай господарська організація, до структури якої входить ВП;

- ліквідація ВП здійснюється за рішенням господарської організації, до структури якої він входить.

Філією є структурно відокремлений підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи, і діє на підставі доручення, що отримується від відповідного керівного органу юридичної особи.

 

Представництво – структурно відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

 

Порядок створення філій має зазначатися в статуті юридичної особи, яка їх створила. Відповідно до частини третьої ст. 95 Цивільного кодексу філії та представництва наділяються майном юридичної особи, що їх створила, i діють на підставі затвердженого цією особою положення. Положення має містити найменування філії, її місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок формування її майна, фондів, порядок формування та використання філією доходів, взаємні права та обов’язки юридичної особи та створюваної нею філії, порядок управління філією, умови припинення її діяльності тощо.

 

Згідно з частиною четвертою ст. 95 Цивільного кодексу керівники філій та представництв призначаються юридичною особою i діють на підставі виданої нею довіреності. Тому вони не є органами юридичної особи, хоча безпосередньо беруть участь у здійсненні її правоздатності. Угоди, що укладаються філіями, утворюють права та обов’язки безпосередньо для юридичної особи. В цьому полягає їх основна відмінність від дочірніх підприємств, які утворюються як юридичні особи іншим підприємством також шляхом передачі їм частки свого майна.

 

Для здійснення діяльності керівникам філій видається генеральна довіреність, за якою вони вправі укладати угоди від імені юридичної особи, що їх створила, у межах наданих їм повноважень. Оскільки філії та інші відокремлені підрозділи не є юридичними особами, довіреність видається не відокремленому підрозділу, а конкретній фізичній особі, як правило, директору філії.

 

Відповідні дії (зокрема, правочини) керівник філії здійснює від імені юридичної особи. Особливо необхідно підкреслити, що сама філія ніяких дій від свого імені здійснювати не вправі. Також слід пам’ятати про те, що відповідальність за всі угоди чи інші дії керівника філії у межах наданих йому повноважень несе юридична особа, причому всім своїм майном, адже дії керівника філії – це дії юридичної особи.

 

Відокремленим підрозділам, які створила юридична особа, може надаватися право здійснювати в господарському суді повноваження сторони в справі. Такі права можуть надаватися статутом юридичної особи, положенням про відокремлений підрозділ або дорученням. Відокремлені підрозділи при цьому мають право від імені юридичної особи:

 

- вживати заходів досудового врегулювання спору;

 

- подавати до господарського суду позови;

 

- надсилати відгуки на позовні заяви;

 

- звертатись із заявою про перевірку рішення, ухвали, постанови суду в порядку нагляду;

 

- здійснювати інші процесуальні дії.

 

Слід визначити відмінності між філією і представництвом. Філії вправі здійснювати всі ті дії (або їх частину), які здійснює відповідно до статутних документів юридична особа, яка їх створила. На відміну від філій, представництва не вправі вчиняти фактичні дії, а їх правосуб’єктність обмежується лише юридичними діями – укладенням контрактів, захистом інтересів юридичної особи тощо.

 

Рішення про створення філії приймає, як правило, вищий орган управління юридичної особи (загальні збори акціонерів в акціонерному товаристві, засновники приватного підприємства тощо). Але іноді право на створення філії може надаватися виконавчому органу юридичної особи (правлінню, директору, дирекції тощо). Так, відповідно до ст. 41 Закону "Про господарські товариства” повноваження щодо створення філій та затвердження положення про них належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів АТ і не можуть передаватися іншим органам товариства. Що ж стосується товариств з обмеженою відповідальністю, відповідно до статей 59 і 41 Закону України "Про господарські товариства”, питання створення філій, а також затвердження положень про них належить до компетенції зборів учасників ТОВ. Але оскільки це питання не визначене як таке, що відноситься до виключної компетенції зборів, рішенням зборів учасників воно може бути передане до компетенції директора чи іншого зазначеного у статуті виконавчого органу ТОВ (дирекції). Це положення передбачає ч. 2 ст. 62 зазначеного закону.

 

Рішення про створення відокремленого підрозділу та затвердження положення про нього приймається зазвичай у формі протоколу (якщо рішення приймається зборами учасників, дирекцією, правлінням тощо), або наказу (якщо рішення приймає директор, засновник одноосібно). Суб’єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії (відділення), представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації до реєстраційної картки. Дані про новостворену філію чи представництво обов’язково заносяться до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій України. Зокрема, в ЄДРПОУ зазначається:

 

- ідентифікаційний код юридичної особи;

 

- ідентифікаційний код філії, представництва;

 

- повне найменування відокремленого підрозділу;

 

- місцезнаходження відокремленого підрозділу;

 

- основні види діяльності відокремленого підрозділу;

 

- прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери платників податків;

 

- дату постановки на облік та зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування;

 

- дату та номер запису про включення або виключення відомостей до/з Єдиного державного реєстру, дату та номери запису про внесення змін до нього;

 

- місце проведення запису про включення або виключення відомостей до/з Єдиного державного реєстру;

 

- місцезнаходження реєстраційної справи юридичної особи;

 

- прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про включення відомостей про відокремлений підрозділ юридичної особи, внесла зміни до цього запису або внесла запис про виключення відокремленого підрозділу юридичної особи.

 

Виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язані подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи заповнену реєстраційну картку про створення відокремленого підрозділу та рішення органу управління юридичної особи про створення відокремленого підрозділу або повідомлення встановленого зразка про закриття відокремленого підрозділу.

 

Філія є самостійним платником податків, має банківський рахунок, веде окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс. Також філія може відкрити поточний рахунок в іноземній валюті. Відзначимо, що для відкриття такого рахунку необхідна згода юридичної особи, яка відповідно до чинного законодавства України має право використовувати іноземну валюту.

 

Що стосується припинення діяльності філій та інших відокремлених підрозділів, то законодавство не приділяє регламентації цього процесу ніякої уваги. Якщо про право юридичних осіб відкривати відокремлені підрозділи принаймні зазначається в законодавстві (хоча цей процес й недостатньо регламентується), то про припинення діяльності, а тим більше про порядок припинення філій взагалі не йдеться. Лише п. "е” ст. 41 Закону про ГТ говорить про те, що питання реорганізації та ліквідації філій та представництв відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів АТ, чим підтверджується можливість такої реорганізації та ліквідації. У товариствах із обмеженою відповідальністю, наприклад, такі повноваження можуть бути надані виконавчому органу товариства (директору, дирекції) статутом або рішенням зборів учасників. Рішення про ліквідацію, як і про створення, філії оформлюється протоколом чи наказом.

 

Після цього юридична особа зобов’язана повідомити про ліквідацію філії за місцем своєї державної реєстрації шляхом внесення відповідних додаткових відомостей до своєї реєстраційної картки. В свою чергу орган державної реєстрації зобов’язаний у 10-денний термін подати відомості щодо ліквідації філії відповідному органу державної статистики та органу Державної податкової інстпекції за місцезнаходженням філії. Також необхідно закрити рахунок філії у банку. Наступним етапом буде зняття філії з податкового обліку. Також необхідно виключити філію з ЄДРПОУ. Це можна зробити тільки після здійснення всіх заходів щодо її ліквідації згідно із законодавством, а підставою для виключення буде рішення про ліквідацію філії. Орган, який прийняв рішення про ліквідацію філії, заповнює і в 10-денний термін подає до відповідного органу державної статистики ліквідаційну картку встановленого зразка.

 

При реорганізації філії чи представництва переходу майна фактично не відбувається, оскільки його власником у будь-якому випадку залишається юридична особа. Тут йдеться здебільше про фактичну балансову передачу майна від одного підрозділу до іншого через видання юридичною особою внутрішніх розпорядчих документів.

 

З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що філії та представництва є суб’єктами господарювання.