Система управління безпекою та захистом у НС в галузі як складова державної системи, її місце і значення в системі управління.

Система управління безпекою та захистом у НС в галузі як складова державної системи, її місце і значення в системі управління.

Система управління безпекою життєдіяльності є сукупністю органів управління державної влади і громадських організацій, що виконують функції, пов'язані з забезпеченням безпеки і захисту населення і територій, попередженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях. В основу діяльності всіх структур покладено державну Концепцію безпеки життєдіяльності, основу якої складає Конституція України і Закони України.

Система управління БЖД в Україні будується на наступних 3 рівнях:

1) державному (включаючи всі галузі в Україні);

2) соціальному;

Індивідуальному.

На державному рівні система управління БЖД формується на рівнях відповідних комісій Верховної Ради України й органів при Президенті України, що діють через місцеві органи влади. Безпосередньо виконавчі функції виконує Кабінет Міністрів України і відповідні міністерства (галузі).

Найбільш розвинену систему управління безпекою життєдіяльності подано структурою Міністерства надзвичайних ситуацій. У ній присутні практично всі служби, що мають оперативно і стратегічно реагувати на події, які відбуваються в Україні та за її межами. У структуру МНС України ввійшли управління пожежної безпеки, державний фонд страхування документації. Дивись Лекція 8 рис 8.1.

На соціальному рівні питаннями БЖД займається міліція, місцеві правові виконавчі органи влади, середні спеціальні і державні навчальні заклади, керівники підприємств, громадські організації. Значна роль у цьому приділяється родині. Дуже багато у вирішенні питань БЖД на соціальному рівні залежить від культури сімейних відносин, освіти та виховання. Засоби масової інформації на місцевому регіональному рівні допомагають у вирішенні цих важливих питань.

На індивідуальному рівні вирішення питань БЖД цілком визначається знаннями і досвідом індивідуума, а тому управління БЖД здійснюється мозком людини. Його якість буде багато в чому визначатися діями і вчинками людини, станом її здоров’я, в тому числі психіки. Систему управління БЖД необхідно формувати, починаючи з індивідуального рівня, що визначається генетично закладеною програмою.

Із наведеної схеми 8.1 (Лекції 8) видно, що ефективність управління БЖД в Україні залежить в першу чергу від злагодженості роботи чисельних державних галузевих структур всіх Міністерств України. Нині в Україні формується єдина державна система попередження аварій і катастроф, яка потребує систематичного контролю на небезпечних об’єктах.

Для керування безпекою життєдіяльності в Україні Кабінетом Міністрів створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення. Очолює Національну раду Віце-прем'єр-міністр України з питань соціальної політики. Для забезпечення її роботи створено секретаріат у кількості 7 чоловік, керівництво яким покладено на відповідального секретаря Національної ради.

Національна рада розв’язує такі основні завдання:

- розроблення і здійснення заходів з побудови цілі­сної системи державного управління безпекою життє­діяльності;

- організування і забезпечення контролю за вико­нанням законодавчих актів і рішень уряду України;

- розроблення Національної програми і законопро­ектів, пов’язаних з реалізацією державної політики у сфері безпеки життєдіяльності населення;

- координування діяльності центральних і місце­вих органів державної виконавчої влади у сфері охоро­ни життя та ін.

Державний комітет України по нагляду за охороною праці реалізує державну політику у галузі охорони праці. Міністерство охорони здоров’я України є спе­ціально уповноваженим органом виконавчої влади, функціями якого є управління, нагляд і контроль за виконанням санітарного законодавства та забезпечен­ням охорони здоров’я працівників і епідемічного благополуччя населення - в галузі охорони здоров'я.

Міністерство праці України здійснює державну експертизу умов праці, контроль за якістю проведення атестації робочих місць, встановлює їх відповідність чинним нормативним актам з охорони праці. Міністер­ство внутрішніх справ України забезпечує державне управління у галузі пожежної безпеки, а також безпеки автомобільного руху в межах своїх повноважень. Міні­стерство охорони навколишнього природного середови­ща і ядерної безпеки — це спеціально уповноважений державний орган управління у сфері ядерної безпеки. Міністерство надзвичайних ситуацій реалізує державну політику у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям і захисту населення в умовах розвитку небезпек, стихійних лих та ін.

Прокуратура України здійснює вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про безпеку життєдіяльності.

В інших міністерствах і центральних органах дер­жавної виконавчої влади створюються і працюють від­повідні управління, відділи чи служби, які займаються державним управлінням охороною праці на галузевому рівні.

Системний підхід до управління. Вимога системності полягає в урахуванні необхідного та достатнього числа компонентів, якими визначається безпека.

Найважливіші принципи системного аналізу зводяться до наступного: процес прийняття рішень повинен починатися з виявлення та чіткого формулювання кінцевої мети; всю проблему необхідно розглядати як одне ціле: необхідний аналіз альтернативних шляхів досягнення мети; підмета не повинна вступати в конфлікт із загальною метою.

При цьому мета повинна задовольняти вимоги реальності, предметності, кількісної визначеності, адекватності, ефективності, контрольованості. Формування мети - найбільш складне завдання у керуванні безпекою. Мету слід розглядати як поняття ієрархії. Програма завжди спрямована на досягнення конкретної мети. Це головна мета. Вона поділяється на ряд підлеглих завдань, які вирішуються відповідно до ступеню їх важливості.

Стадії життєвого циклу. Стадії, на яких повинні ураховуватися вимоги безпеки, утворюють повний цикл діяльності, а саме: науковий задум; НДП; ОКР; проект, реалізація проекту; випробування; виробництво; транспортування; експлуатація; модернізація та реконструкція; консервація та ліквідація; поховання. Своєчасне урахування вимог безпеки на кожній стадії обумовлюється не тільки технічними, але й економічними вимогами.

Функції управління БЖД. Управління — це процес, у якому можна в загальному випадку виділити кілька функцій:

· Аналіз та оцінка стану об’єкту.

· Прогнозування та планування заходів для досягнення мети та завдань управління.

· Організація, тобто безпосереднє формування керованої та керуючої систем.

· Контроль, тобто система спостереження та перевірки за ходом організації управління.

· Визначення ефективності заходів.

· Стимулювання, тобто форми впливу, що спонукають учасників управління творчо вирішувати проблеми управління.

 

Засоби управління БЖД. У БЖД виділяють наступні аспекти:

світоглядний; фізіологічний; психологічний; соціальний; виховний; екологічний; медичний; технічний; правовий; економічний, інформаційний та організаційно-оперативний.

Відповідно до аспектів існує багата палітра засобів керування БЖД. До них, зокрема, відносяться: освіта народних мас; виховання культури безпечної поведінки; професійна освіта; професійний відбір; медичний відбір; психологічний вплив на суб’єктів керування: націоналізація режимів праці та відпочинку; технічні та організаційні засоби колективного захисту (ЗКЗ); засоби індивідуального захисту (ЗІЗ); система пільг та компенсацій тощо.

 

 

ПЕРЕЛІК

Груп об'єктів підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, за категорією небезпеки

Групи об’єктів підвищеної небезпеки	Категорія небезпеки
Об'єкти, на яких можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, у тому числі пожежовибухонебезпечні, в кількості, що дорівнює чи перевищує норматив граничної маси для об'єкта 1 класу, визначеного відповідно до Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 956 (далі - Порядок), Гідротехнічні споруди 1, 2 і 3 класу (таблиця 1), Хвостосховища, шламонакопичувачі, накопичувачі токсичних відходів (таблиця 2)
Об'єкти, на яких можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, у тому числі пожежовибухонебезпечні, в кількості, що дорівнює чи перевищує норматив граничної маси для об'єкта 2 класу, але не більше ніж норматив граничної маси для об'єкта 1 класу, визначеного відповідно до Порядку, Гідротехнічні споруди 4 класу (таблиця 1)
Об'єкти, на яких можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, у тому числі пожежовибухонебезпечні і пожежонебезпечні, в кількості, що становить 2 і більше відсотки нормативу граничної маси для об'єкта 1 класу, але не більше ніж норматив граничної маси для об'єкта 2 класу, визначеного відповідно до Порядку.

 

 

Таблиця 1

КЛАСИ

КЛАСИ

Система управління безпекою та захистом у НС в галузі як складова державної системи, її місце і значення в системі управління.

Система управління безпекою життєдіяльності є сукупністю органів управління державної влади і громадських організацій, що виконують функції, пов'язані з забезпеченням безпеки і захисту населення і територій, попередженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях. В основу діяльності всіх структур покладено державну Концепцію безпеки життєдіяльності, основу якої складає Конституція України і Закони України.

Система управління БЖД в Україні будується на наступних 3 рівнях:

1) державному (включаючи всі галузі в Україні);

2) соціальному;

Індивідуальному.

На державному рівні система управління БЖД формується на рівнях відповідних комісій Верховної Ради України й органів при Президенті України, що діють через місцеві органи влади. Безпосередньо виконавчі функції виконує Кабінет Міністрів України і відповідні міністерства (галузі).

Найбільш розвинену систему управління безпекою життєдіяльності подано структурою Міністерства надзвичайних ситуацій. У ній присутні практично всі служби, що мають оперативно і стратегічно реагувати на події, які відбуваються в Україні та за її межами. У структуру МНС України ввійшли управління пожежної безпеки, державний фонд страхування документації. Дивись Лекція 8 рис 8.1.

На соціальному рівні питаннями БЖД займається міліція, місцеві правові виконавчі органи влади, середні спеціальні і державні навчальні заклади, керівники підприємств, громадські організації. Значна роль у цьому приділяється родині. Дуже багато у вирішенні питань БЖД на соціальному рівні залежить від культури сімейних відносин, освіти та виховання. Засоби масової інформації на місцевому регіональному рівні допомагають у вирішенні цих важливих питань.

На індивідуальному рівні вирішення питань БЖД цілком визначається знаннями і досвідом індивідуума, а тому управління БЖД здійснюється мозком людини. Його якість буде багато в чому визначатися діями і вчинками людини, станом її здоров’я, в тому числі психіки. Систему управління БЖД необхідно формувати, починаючи з індивідуального рівня, що визначається генетично закладеною програмою.

Із наведеної схеми 8.1 (Лекції 8) видно, що ефективність управління БЖД в Україні залежить в першу чергу від злагодженості роботи чисельних державних галузевих структур всіх Міністерств України. Нині в Україні формується єдина державна система попередження аварій і катастроф, яка потребує систематичного контролю на небезпечних об’єктах.

Для керування безпекою життєдіяльності в Україні Кабінетом Міністрів створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення. Очолює Національну раду Віце-прем'єр-міністр України з питань соціальної політики. Для забезпечення її роботи створено секретаріат у кількості 7 чоловік, керівництво яким покладено на відповідального секретаря Національної ради.

Національна рада розв’язує такі основні завдання:

- розроблення і здійснення заходів з побудови цілі­сної системи державного управління безпекою життє­діяльності;

- організування і забезпечення контролю за вико­нанням законодавчих актів і рішень уряду України;

- розроблення Національної програми і законопро­ектів, пов’язаних з реалізацією державної політики у сфері безпеки життєдіяльності населення;

- координування діяльності центральних і місце­вих органів державної виконавчої влади у сфері охоро­ни життя та ін.

Державний комітет України по нагляду за охороною праці реалізує державну політику у галузі охорони праці. Міністерство охорони здоров’я України є спе­ціально уповноваженим органом виконавчої влади, функціями якого є управління, нагляд і контроль за виконанням санітарного законодавства та забезпечен­ням охорони здоров’я працівників і епідемічного благополуччя населення - в галузі охорони здоров'я.

Міністерство праці України здійснює державну експертизу умов праці, контроль за якістю проведення атестації робочих місць, встановлює їх відповідність чинним нормативним актам з охорони праці. Міністер­ство внутрішніх справ України забезпечує державне управління у галузі пожежної безпеки, а також безпеки автомобільного руху в межах своїх повноважень. Міні­стерство охорони навколишнього природного середови­ща і ядерної безпеки — це спеціально уповноважений державний орган управління у сфері ядерної безпеки. Міністерство надзвичайних ситуацій реалізує державну політику у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям і захисту населення в умовах розвитку небезпек, стихійних лих та ін.

Прокуратура України здійснює вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів про безпеку життєдіяльності.

В інших міністерствах і центральних органах дер­жавної виконавчої влади створюються і працюють від­повідні управління, відділи чи служби, які займаються державним управлінням охороною праці на галузевому рівні.

Системний підхід до управління. Вимога системності полягає в урахуванні необхідного та достатнього числа компонентів, якими визначається безпека.

Найважливіші принципи системного аналізу зводяться до наступного: процес прийняття рішень повинен починатися з виявлення та чіткого формулювання кінцевої мети; всю проблему необхідно розглядати як одне ціле: необхідний аналіз альтернативних шляхів досягнення мети; підмета не повинна вступати в конфлікт із загальною метою.

При цьому мета повинна задовольняти вимоги реальності, предметності, кількісної визначеності, адекватності, ефективності, контрольованості. Формування мети - найбільш складне завдання у керуванні безпекою. Мету слід розглядати як поняття ієрархії. Програма завжди спрямована на досягнення конкретної мети. Це головна мета. Вона поділяється на ряд підлеглих завдань, які вирішуються відповідно до ступеню їх важливості.

Стадії життєвого циклу. Стадії, на яких повинні ураховуватися вимоги безпеки, утворюють повний цикл діяльності, а саме: науковий задум; НДП; ОКР; проект, реалізація проекту; випробування; виробництво; транспортування; експлуатація; модернізація та реконструкція; консервація та ліквідація; поховання. Своєчасне урахування вимог безпеки на кожній стадії обумовлюється не тільки технічними, але й економічними вимогами.

Функції управління БЖД. Управління — це процес, у якому можна в загальному випадку виділити кілька функцій:

· Аналіз та оцінка стану об’єкту.

· Прогнозування та планування заходів для досягнення мети та завдань управління.

· Організація, тобто безпосереднє формування керованої та керуючої систем.

· Контроль, тобто система спостереження та перевірки за ходом організації управління.

· Визначення ефективності заходів.

· Стимулювання, тобто форми впливу, що спонукають учасників управління творчо вирішувати проблеми управління.

 

Засоби управління БЖД. У БЖД виділяють наступні аспекти:

світоглядний; фізіологічний; психологічний; соціальний; виховний; екологічний; медичний; технічний; правовий; економічний, інформаційний та організаційно-оперативний.

Відповідно до аспектів існує багата палітра засобів керування БЖД. До них, зокрема, відносяться: освіта народних мас; виховання культури безпечної поведінки; професійна освіта; професійний відбір; медичний відбір; психологічний вплив на суб’єктів керування: націоналізація режимів праці та відпочинку; технічні та організаційні засоби колективного захисту (ЗКЗ); засоби індивідуального захисту (ЗІЗ); система пільг та компенсацій тощо.