ТОП 10:

Охорона праці у невиробничий сфері



Охорона праці у невиробничий сфері

 

Лекція 1

Вступ

За даними Держгірпромнагляду, в першому півріччі 2008 року загальний виробничий травматизм в Україні знизився на 8,5% в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року і склав 7791 випадок. При цьому смертельний травматизм на виробництві збільшився на 3,9% - до 501 випадку. Організаційні причини призвели до смертельного травматизму в 65,4% випадках, технічні причини – в 11,4% випадках, в 11,4% випадках – психофізиологичні причини. До організаційних причин, в першу чергу відносяться: низька ефективність профілактичних заходів щодо охорони праці (ОП); низька трудова і виробнича дисципліна; грубі порушення технології виробництва і правил техніки безпеки; безвідповідальність посадових осіб і окремих фахівців у відношенні до своїх службових обов'язків з ОП; помилки в навчанні працюючих безпечним методам праці. Можна зробити висновок, що переважна більшість нещасних випадків сталась внаслідок недбалого ставлення до охорони праці як з боку працюючих, так і з боку роботодавців.

Однак, існує сфера трудової діяльності, назвемо її невиробничою, де ставлення до охорони праці можна охарактеризувати як зневажливе. До цієї сфери відносяться: адміністративна, економічна діяльність; ІТ технології; заклади торгівлі; розважальні заклади, тощо. Таке ставлення оправдовується тим, що майже відсутня дія небезпечних факторів (за виключенням електричного струму, та дуже рідко інших факторів), а вплив шкідливих факторів не має яскраво виражених наслідків. Наприклад, на виробництві працівник має справу з канцерогенними речовинами і прийнято вважати що саме це, а не надмірне паління, буде причиною захворювання раком легенів. Але, якщо в офісі несвоєчасно було увімкнуто опалення, то простудні захворювання працівників списуються на епідемію грипу в місті. Такі дрібні травми, як забиті місця на тілі, порізи, опіки, розтягнення м’язів взагалі не вважаються виробничими травмами тому що не є характерними для даних трудових процесів.

Таким чином, нехтування трудовим законодавством в галузі охорони праці, недотримання правил і норм в невиробничій сфері, призводять до наступних наслідків.

1. Порушення конституційних прав громадян на безпеку праці, збереження здоров’я в процесі їх трудової діяльності. Працівники не вважають свою роботу шкідливою і, тим більш, небезпечною в порівнянні з трудовою діяльністю на виробництві і тому навіть не здогадуються про існування вимог охорони праці щодо захисту їх прав на здорові умови праці. Наприклад, більшість рядових працівників великих закладів торгівлі таких як супермаркети, торгівельні та розважальні центри, працюють виключно при штучному освітленні, а з точки зору охорони праці відсутність або недостатність природного освітлення є шкідливим виробничим фактором і потребує компенсації робітнику втрати працездатності. До речі, треба було б відзначити, що більшість роботодавців також не здогадуються про існування таких вимог. Це пов’язано з дуже низьким рівнем навчання в галузі охорони праці при підготовці робітників; відсутністю контролю за обов’язковістю навчання и перевірки знань з охорони праці у відповідних посадових осіб, відповідальних за стан умов праці в невиробничих закладах; порушеннями при укладанні трудових угод з працівниками, тощо.

2. Зниження працездатності, якості праці, погіршення самопочуття. Більшість шкідливих факторів, що впливають на працівників невиробничої сфери, перевищують допустимі рівні, але не настільки, щоб погіршення самопочуття можна було б пов’язати з впливом окремого конкретного фактора. Робота в невиробничій сфері є більш соціально приваблива саме тому, що частка розумової праці домінує над часткою праці фізичної. При цьому фізіологічний вплив шкідливих факторів дещо відрізняється. При підвищеному рівні шуму в офісі негативний вплив в першу чергу відчувають на собі не органи слуху, як було б логічно, а центральна нервова система, що виражається в роздратованості працюючого, зниженні у нього уважності і таке інше. При неякісному освітленні на робочому місці, безумовно, буде погіршуватись зір, але це може статись через досить тривалий час, а стомленість, головний біль та інші прояви погіршення самопочуття працівник почує майже відразу і не буде пов’язувати це з негативним впливом даного шкідливого фактору.

3. Економічні та соціальні збитки. Працівник, який не відчуває задоволення від процесу трудової діяльності, не може виконувати свою роботу якісно. Як наслідок, знижується ефективність праці, в роботі присутня велика кількість помилок, можливі конфлікти в колективі. Перевантаження центральної нервової системи призводить до стресів, знижується імунітет, людина починає частіше хворіти, загострюються хронічні захворювання. Роботодавець схильний вважати, що причиною всіх цих негараздів є особисті якості працівника. Можливо він і не помиляється, але навіть найгірший працівник буде виконувати свою роботу набагато краще, якщо створити для нього якісне трудове середовище, що неможливо без дотримання вимог, правил і норм охорони праці.

 

Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці.

Контроль за станом охорони праці здійснюють органи державного нагляду, трудові колективи підприємств та організацій, професійні спілки та інші громадські організації, функціями яких є не лише з’ясування прорахунків, а й діяльність, спрямована на запобігання травматизму та професійних захворювань. Питання державного нагляду і громадського контролю детально розглядаються у цьому посібнику.

3.Комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля.

Вирішення проблем охорони праці здебільшого потребує комплексності. Для цього в країні кожні п’ять років приймають і виконують Національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії, інші програми, реалізація яких сприяє наглядовій, навчально-методичній і контрольній діяльності у сфері охорони праці; розробці нових методів, систем і засобів діагностики устаткування, запобігання та локалізації аварій на потенційно небезпечних об’єктах; розробці нових технічних засобів захисту працівників від небезпечних та шкідливих виробничих факторів; створенню нових безпечних технологій тощо.

4. Соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Соціальний захист працівників базується на гарантіях охорони праці, визначених Законом «Про охорону праці», і державному соціальному страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які детально розглядаються далі.

5. Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств і субєктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Суть цього принципу зрозуміла і обумовлена тим, що фізичні можливості людей не залежать від того, де вони працюють. Водночас, коли умови праці шкідливі для здоров’я, потребують особливих фізичних даних або психофізіологічних характеристик працівника, йому необхідно під час прийому на роботу проходити попереднє, а під час роботи періодичне медичне обстеження.

6. Адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоровя та психологічного стану.

Реалізація цього принципу стосується передусім створення робочих місць для інвалідів та інших людей з обмеженими можливостями і свідчить про цивілізованість суспільства. На жаль, у нашій країні цей принцип поки що здебільшого залишається декларативним, хоча і є конкретні приклади його реалізації. За взірець можуть слугувати країни Європейського Союзу. Прагнення України вступити до ЄС і було одним з мотивів, які спонукали вітчизняних законодавців включити цей принцип до закону.

Використання економічних методів управління охороною праці, участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству.

Основним питанням теорії і практики охорони праці є питання підвищення рівня безпеки. Порядок пріоритетів у розробленні будь-якого проекту потребує, щоб уже на перших стадіях розроблення продукту або системи у відповідний проект, наскільки це можливо, були включені елементи, що унеможливлюють небезпеку. На жаль, це не завжди можливо. Якщо виявлену небезпеку неможливо виключити повністю, необхідно знизити ризик до припустимого рівня завдяки вибору відповідного рішення. Досягти цієї мети допомагає ризикорієнтований підхід, суть якого полягає у визначенні ризику в різних рішеннях і виборі оптимального рішення. Участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці обумовлена тим, що держава і суспільство зацікавлені у зниженні виробничого ризику.

Рис. 2.2. Структурна схема управління охороною праці

чинником для СУОП на рівні підприємства є зміни технологічного процесу, обладнання, умов праці, нещасні випадки, травми, захворювання тощо.

2.4. РекомендаціїМОП та органів державного управління та нагляду щодо удосконалення існуючих систем управління охороною праці в Україні

 

При створенні сучасних СУОПП необхідно керуватися РекомендаціямиМОП таорганів державного управління та нагляду щодо удосконалення існуючих систем управління охороною праці в Україні

Рекомендації МОП щодо побудови та впровадження сучасних систем управління охороною праці (СУОП) викладені у "Керівництві з систем управління охороною праці" МОП-СУОП 2001/ILO-OSH 2001 (Міжнародне бюро праці, м. Женева). МОП розробила дане Керівництво як практичний інструмент сприяння організаціям і компетентним установам у здійсненні безупинного удосконалювання їх діяльності у сфері охорони праці. Воно повинно сприяти захисту працівників від небезпек і виключенню пов'язаних з роботою травм, погіршень здоров'я, хвороб, інцидентів і смертей.

 

Модель СУОП, що пропонується, містить наступні основні елементи (політика, організація, планування, розвиток і здійснення, оцінка та дії з удосконалення).

Політика з охорони праці.Політика з охорони праці повинна включати, як мінімум, наступні ключові принципи та цілі, здійснення яких організація бере на себе:

Ø забезпечення безпеки й охорони здоров'я всіх членів організаціїшляхом попередження пов'язаних з роботою травм, погіршень здоров'я, хвороб та інцидентів;

Ø дотримання відповідних національних законів і правил з охорони праці, добровільних програм, колективних угод з охорони праці й інших вимог, які організаціязобов'язалася виконувати;

Ø гарантоване забезпечення того, що з працівниками та їх представниками проводяться консультації, і вони залучаються до активної участі у всіх елементах СУОП;

Ø безперервне удосконалювання функціонування СУОП.

Згідно з Рекомендаціями при створенні СУОП необхідно:

Ø визначити закони та інші нормативно-правові акти, що містять вимоги щодо охорони праці та які розповсюджуються на діяльність організації;

Ø виявляти небезпечні та шкідливі виробничі фактори та відповідні ризики, що можуть виникнути при здійсненні виробничої діяльності;

Ø визначити політику керівництва в сфері охорони праці;

Ø визначити завдання в сфері охорони праці та встановити пріоритети;

Ø розробити організаційну схему та програму для реалізації політики та досягнення її завдань.

Структура, завдання СУОП, порядок взаємодії структурних підрозділів організації з питань охорони праці, періодичність і порядок внутрішніх перевірок, відповідальність керівників служб та підрозділів, а також працівників мають бути викладені в Положенні про СУОП підприємства, затвердженому наказом або розпорядженням, або в Настанові з якості, якщо на підприємстві функціонує система якості.

СУОП повинна передбачати:

Ø планування заходів з охорони праці;

Ø контроль виконання поточного та оперативних планів;

Ø можливість здійснення корегувальних та попереджувальних дій;

Ø можливість адаптації до обставин, що змінилися;

Ø можливість інтеграції в загальну систему управління.

Структура положення про СУОП визначається з урахуванням конкретних умов праці в організації.

Розділи, що мають ознаки окремих процесів, можуть бути викладені як система документів (наприклад, стандартів організації), оформлена додатком до основного положення.

Мотивація безпеки праці

Можливості людини протистояти небезпеці визначаються ступенем її мотивації до праці і до її безпеки. Мотиви є тим психологічним фактором, який визначає чому людина в даній ситуації діє тільки так, а не інакше. Тому для розуміння причин, які спонукають людей свідомо йти на порушення правил безпеки, наражаючись при цьому на небезпеку, необхідно, насамперед, розкрити мотиви такої поведінки.

У процесі праці проявляються, в основному, мотиви вигоди та безпеки.

Мотив вигоди проявляється в отриманні нагороди за результати праці. Сюди входять матеріальна (заробітна плата, премія) і соціальна вигода (самоствердження, престиж, професійна гордість). Дуже важливо, щоб працівників систематично інформували про результати їх праці, і щоб ця інформація була своєчасною.

Мотив безпеки проявляється у прагненні уникнути небезпек, які виникають в процесі праці. Під небезпекою слід розуміти не тільки виробничі небезпеки, які загрожують здоров'ю та життю працівника, а й соціальні (зменшення заробітку, позбавлення премії, пониження в посаді, втрата авторитету, поваги тощо).

До безпечної роботи людину спонукає, перш за все, мотив самозбереження - прагнення зберегти себе від дії небезпек праці. Однак немалу роль тут відіграють і соціальні мотиви: прагнення підтримати свій авторитет, справити гарне враження на керівництво і товаришів по роботі, тому що люди, які зневажають правилами безпеки, соціально осуджуються і караються.

Мотив характеризується силою дії, яка відображає ступінь усвідомленості та ясності об'єкта мотивації. Наприклад, якщо працівник недостатньо чітко уявляє небезпеку своєї праці, а тому недостатньо ясно усвідомлює важливість засобів захисту та правил безпеки, то сила його мотивації щодо використання цих засобів і виконання правил безпеки буде невисокою, результат його поведінки в даній праці буде визначати не мотив безпеки, а інші мотиви.

З точки зору безпеки праці особливої уваги заслуговує так званий конфлікт мотивів. Особливий інтерес викликає конфлікт між мотивом вигоди та мотивом безпеки праці, коли бажання заробити більше переважає над прагненням уникнути небезпечної ситуації. В умовах становлення ринкової економіки конфлікт цих мотивів відбувається на більшості підприємств України, особливо в комерційних структурах, в малому і середньому бізнесі.

Треба зазначити, що в нашій країні безпека праці заохочується надто рідко. Мотив вигоди, як правило, завдяки стимулюванню постійно підсилюється, а мотив безпеки праці не тільки не отримує підкріплення, а навіть принижується. Це відбувається тому, що порушення правил безпеки не завжди тягнуть за собою негативні наслідки, але дозволяють реалізувати мотив вигоди. Працівник декілька разів зневажає правилами безпеки і без негативних для себе наслідків досягає при цьому вигоди і успіху за рахунок безпеки. Поступово відбувається адаптація працівника до порушення правил безпеки, а мотив їх дотримання все більше послаблюється. При цьому працівник набуває навичок діяти з порушеннями правил безпеки, що робить його поведінку зручною (мотив зручності). Всі ці порушення будуть залишатися без покарання, доки з працівником не трапиться нещасний випадок. Найчастіше мотив вигоди переважає над мотивом безпеки.

Отже, в різних організаціях і установах треба шукати шляхи підкріплення і підсилення мотиву безпеки. Для цього необхідно:

- стимулювати матеріально і соціально безпечну працю;

- створювати психологічний клімат в колективі, при якому падіння авторитету через порушення правил безпеки зводило б до мінімуму матеріальні вигоди, які могли б бути досягнуті за рахунок порушень правил безпеки.

Вимоги до робочого місця

Робоче місце- це зона, яка оснащена технічними засобами і в якій відбувається трудова діяльність працівника чи групи працівників.

Підвищення якості ергономічних показників конструкції автоматизованих робочих місць, робочого устаткування та робочого середовища сприятиме підвищенню продуктивності праці користувача, зниженню кількості помилок і відчуття дискомфорту та поліпшенню самопочуття взагалі.

Умови робочого середовища повинні достатньою мірою контролюватися користувачем.

Вплив чинників навколишнього середовища на відповідні характеристики устаткування повинен бути мінімальний. Небажаний вплив устаткування на робоче середовище також повинен бути мінімальний.

Неприпустиме попадання прямого сонячного світла на екран монітора - він викликає відблиски і зменшує контрастність зображення. Також неприпустима повна темрява. Найкращий вихід, це розсіяна напівтемрява створена за допомогою штор або жалюзі і додаткове точкове освітлення робочого місця. Оптимально сидіти обличчям до дверей, щоб за спиною було затемнене вікно. Також світло може падати з боку. Намагайтеся в цьому випадку знову ж таки уникати прямих сонячних променів. Неприпустимо коли за монітором знаходитися незатемнене вікно. Дуже непогано, якщо між столом і стіною є відстань. Це забезпечує кращу циркуляцію повітря та охолодження системного блоку, а також більш легкий доступ до підключеним кабелях.

 

Зберігати правильну осанку при роботі за комп'ютером, що є профілактикою захворювань хребта й остеохондрозу, допомагає правильно підібраний робочий стілець і крісло.

Правильна постава повинна бути наступною: Руки лежать на клавіатурі зігнуті в ліктях під кутом приблизно 90 °, при цьому плечі розслаблені. Підлокітники крісла не підпирають лікті і не змушують піднімати плечі. Розташування рук щодо столу має бути таким, що більше половини довжини передпліч опиралися на стіл. Відстань до монітора повинна зберігатися не менше 50 см. Висота столу має бути приблизно 75 см (з коливаннями по зростанню, конкретного користувача), тоді нога всій ступнею стоїть на підлозі, а стегно розташоване паралельно. Спина повинна бути прямою і відхилена німого тому. Таку посадку, як правило, забезпечує звичайний стандартний стіл з комп'ютерним кріслом.

Стіл повинен бути якомога більшим. Великий стіл зручний і дозволяє мати у своєму розпорядженні без напруги документи, периферичний обладнання, компакт-диски.

Кілька слів про спеціальні «комп'ютерні» столи. Як не дивно в більшості своїй вони непридатні для тривалої роботи з комп'ютером. Стандартні «комп'ютерні» столи мають вузьку полицю для клавіатури що висувається. На ній немає місця для миші і в більшості випадків руки знаходяться «на вазі». Часто монітор розташовується високо над поверхнею столу. Таких столів треба уникати. Один тільки стіл, звичайно, не забезпечить правильної посадки за комп'ютером. Вона забезпечується ще за допомогою крісла (стільця). Найкраще рішення - це спеціальні крісла. Як вибрати потрібне? Крісло повинне дозволяти регулювати висоту і нахил спинки, мати анатомічну спинку, широкі підлокітники і коліщатка для легкого переміщення в просторі. Все це повинно забезпечувати посадку, про яку ми говорили раніше. Крісло не повинно бути абсолютно жорстким і надзвичайно м'яким. Оптимально? напівжорсткі крісло в якому зручно сидіти тривалий час.

 

На крайній випадок можна використовувати звичайний стілець (до покупки нормального крісла), але ніяк не табурет. У вас повинна бути можливість опертися на спинку. У разі використання таких меблів треба частіше міняти положення тіла, частіше робити перерви і намагатися менше тримати руки «на вазі».

Аналіз умов праці

 

Головним завданням будь-якої галузі народного господарства є підвищення продуктивності праці. Разом з тим продуктивність праці обумовлена здатністю працівників фізично, фізіологічно та психофізіологічно виконувати поставлені задачі і нерозривно пов'язана з умовами праці. Охорона праці може відігравати подвійну роль в інтенсифікації виробництва: з одного боку при ігноруванні принципів охорони праці можуть виникнути різкі порушення умов праці з наслідками негативної дії на здоров'я працівників, зниження продуктивності праці, а з іншого – охорона праці може стати важливим кроком успішної інтенсифікації виробництва. Принципи соціальної справедливості також вимагають забезпечення всіх працюючих рівними пільгами та компенсаціями в разі невідповідності умов праці.

Для об‘єктивної оцінки умов праці на виробництві проводиться атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях, де технологічний процес, обладнання, сировина чи матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Основна мета атестації полягає у врегулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці. Результати атестації використовуються для цілеспрямованої і планомірної роботи, спрямованої на покращення умов праці, зниження рівня травматизму і захворюваності, а також для надання пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством, таких, як скорочена тривалість робочого часу, додаткова оплачувана відпустку, пільгова пенсія, оплата праці у підвищеному розмірі.

Для проведення атестації робочих місць та встановлення пріоритету в проведенні оздоровчих заходів використовується “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці діляться на 4 класи – оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні).

1 клас – ОПТИМАЛЬНІ умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас – ДОПУСТИМІ умови праці – характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас – ШКІДЛИВІ умови праці – характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та настання можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь (3.1) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;

2 ступінь (3.2) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

3 ступінь (3.3) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

4 ступінь (3.4) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);

4 клас НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) умови праці – характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Ступінь шкідливості умов праці встановлюється за величиною перевищення граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин; класом та ступенем шкідливості чинників біологічного походження; залежно від величин перевищення чинних нормативів шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку; за показником мікроклімату, який отримав найвищий ступінь шкідливості з врахуванням категорії важкості праці за рівнем енергозатрат, або за інтегральним показником теплового навантаження середовища; за величиною перевищення граничнодопустимих рівнів електромагнітних полів та випромінювань; за параметрами радіаційного фактора відповідно до Норм радіаційної безпеки; за показниками природного та штучного освітлення; за величиною недодержання необхідної кількості іонів повітря і показника їх полярності.

Оцінка важкості трудового процесу здійснюється на підставі обліку фізичного динамічного навантаження, маси вантажу, що піднімається і переміщується, загального числа стереотипних робочих рухів, величини статичного навантаження, робочої пози, ступеню нахилу корпусу, переміщень в просторі.

Таблиця 4.2

УРАЖЕННЯ ШКІРИ

В низці наукових праць повідомляється про захворювання шкіри у користувачів комп'ютерів, які проявляються у вигляді папульозної висипки, свербежу та лущення шкіри, еритеми, перорального та себорейного дерматитів, рожевих вугрів.

Частота шкірних уражень корелюється з низькою відносною вологістю на робочих місцях операторів та частим виникненням електростатичних зарядів. Електростатичне поле, яке генерується дисплеєм комп'ютера, посилює електростатичний заряд на тілі оператора, а відтак зростає електростатичне поле біля нього. Це сприяє відкладанню аерозольних частинок на обличчі і може у деяких чутливих осіб викликати різноманітні шкірні реакції, залежно від природи забруднених аерозольних частинок.

Підвищення відносної вологості повітря у приміщенні в поєднанні з вилученням килимових покриттів, в яких нагромаджуються статичні заряди, сприяли зниженню шкірних висипань на обличчі. Обладнання заземлення, встановлення сіткового екрана з металевого дроту між дисплеєм і оператором у деяких випадках знижувало частоту захворювань шкіри.

ДИСПЛЕЙ

Дисплеї, сконструйовані на основі ЕПТ, є джерелом кількох видів електромагнітного випромінювання та полів, а саме:

— іонізуючого (рентгенівського) випромінювання;

— оптичного випромінювання;

— електромагнітних випромінювань та полів.

Джерелом рентгенівського випромінювання дисплея є ЕПТ, зокрема люмінофорне покриття екрана. Електрони, які летять з великою швидкістю, різко сповільнюються шаром люмінофора. Це й спричинює рентгенівське випромінювання, енергія якого обмежується потенціалом розгону електронів. При цьому можлива поява лише, так званого "м'якого" рентгенівського випромінювання з довжиною хвилі 2—5 нм, яке ефективно поглинається скляним екраном.

Оптичне випромінювання виникає в результаті взаємодії електронів з шаром люмінофору. Дослідження показали, що в процесі роботи дисплея, окрім видимого випромінювання, мають місце і інші види оптичного випромінювання (ультрафіолетове та інфрачервоне).

Електромагнітні випромінювання та поля різних діапазонів частот (високих, низьких та вкрай низьких) виникають в системах горизонтальної та вертикальної розгортки та в результаті дії електронного променя.

Електростатичний заряд зосереджується переважно на ЕПТ дисплея. Він виникає у зв'язку з високим потенціалом розгону електронів та провідністю поверхні екрана. Основним джерелом статичних електричних полів є висока напруга (6—15 кВ), яка подається на блок анодів та внутрішню поверхню екрана ЕПТ.

КЛАВІАТУРА

Практично всі клавіатури введення даних в світі побудовані на тому, що натиснення клавіші визначається шляхом сканування матриці клавіатури. При такому принципі роботи клавіатура випромінює електромагнітні поля низьких рівнів. Проте велика тривалість використання клавіатури протягом робочої зміни та невелика відстань нервових закінчень пальців користувача від джерел електромагнітного випромінювання — контактів клавіш, можуть бути причиною несприятливого впливу на його здоров'я.

ПРИНТЕРИ

Матричні принтери

Оскільки матричні принтери засновані на ударному принципі дії, то основним несприятливим фактором, що впливає на користувача при їх роботі є шум. Окрім того, їх використання підвищує запиленість повітряного середовища на робочому місці частинками паперу та барвника.

Лазерні принтери.

Можна виділити такі шкідливі та небезпечні фактори за порядком їх проявлення в процесі друкування:

— електростатичні заряди;

— лазерний промінь;

— висока температура.

Розглянемо детальніше вплив цих факторів та обставин, що з ними пов'язані, на користувача.

Самі електростатичні заряди, на використанні яких заснована робота лазерних принтерів, особливої небезпеки для користувача не представляють, оскільки, заряджені ними елементи принтера захищені корпусом і контакт користувача з ними — неможливий.

Найбільша небезпека, пов'язана з електростатичними зарядами, полягає у тому, що вони призводять до утворення озону.

Для виключення виділення лазерними принтерами озону в сучасних моделях встановлюються озонові фільтри. Однак, слід зазначити, що через певний проміжок часу, визначений фірмою — виробником, фільтр втрачає свої захисні властивості і підлягає заміні. Варто також нагадати, що зменшенню концентрації озону сприяє регулярне провітрювання приміщення.

Лазерний промінь, потрапивши на тіло чи орган зору користувача, може призвести до небажаних наслідків. Щоб уникнути цього, в принтері встановлено лазерний блок закритого типу. У випадку поломки принтера його ремонт здійснюють лише спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію та повноваження.

Необхідність високої температури для фіксування тонера на папері призводить до підвищеного тепловиділення. Тому у лазерних принтерах вмонтовані вентилятори. Звичайно, робота лазерного принтера не може помітно вплинути на підвищення температури в приміщенні, однак, вплинути на підвищення запиленості повітря — може. Зокрема, при друкуванні на папері з низькою поверхневою міцністю відбувається відрив целюлозних волокон та частинок наповнювача, що входять до складу паперу. Окрім того, на таких сортах паперу погано закріплюється тонер. Таким чином, частинки паперу і тонера, підхоплені потоком повітря, потрапляють у виробниче середовище, підвищуючи його запиленість. Тепер стає зрозумілим, чому для роботи лазерного принтера без шкідливого ефекту пиління важливо використовувати сорти паперу, що зазначені в технічному паспорті.

Струменеві принтери

Шкідливий вплив струменевих принтерів визначається, в першу чергу, шкідливістю компонентів, що входять до складу чорнила. Так, чорнило для струменевих принтерів компанії Ерsоn на 90% складається з води, а решта — нетоксичні спирт та барвник (за даними виробника).

ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА

Під час монтажу та експлуатації ліній електромережі необхідно повністю унеможливити виникнення електричного джерела загорання внаслідок короткого замикання та перевантаження проводів, обмежувати застосування проводів з легкозаймистою ізоляцією і, за можливості, перейти на негорючу ізоляцію.

▀Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ виконується як окрема групова трипровідна мережа за схемою TN-S, шляхом прокладання фазового(L), нульового робочого (N) та нульового захисного провідників(PE), що використовується для заземлення (занулення) електроприймачів (мал.6.1).

Охорона праці у невиробничий сфері

 

Лекція 1

Вступ

За даними Держгірпромнагляду, в першому півріччі 2008 року загальний виробничий травматизм в Україні знизився на 8,5% в порівнянні з аналогічним періодом 2007 року і склав 7791 випадок. При цьому смертельний травматизм на виробництві збільшився на 3,9% - до 501 випадку. Організаційні причини призвели до смертельного травматизму в 65,4% випадках, технічні причини – в 11,4% випадках, в 11,4% випадках – психофізиологичні причини. До організаційних причин, в першу чергу відносяться: низька ефективність профілактичних заходів щодо охорони праці (ОП); низька трудова і виробнича дисципліна; грубі порушення технології виробництва і правил техніки безпеки; безвідповідальність посадових осіб і окремих фахівців у відношенні до своїх службових обов'язків з ОП; помилки в навчанні працюючих безпечним методам праці. Можна зробити висновок, що переважна більшість нещасних випадків сталась внаслідок недбалого ставлення до охорони праці як з боку працюючих, так і з боку роботодавців.

Однак, існує сфера трудової діяльності, назвемо її невиробничою, де ставлення до охорони праці можна охарактеризувати як зневажливе. До цієї сфери відносяться: адміністративна, економічна діяльність; ІТ технології; заклади торгівлі; розважальні заклади, тощо. Таке ставлення оправдовується тим, що майже відсутня дія небезпечних факторів (за виключенням електричного струму, та дуже рідко інших факторів), а вплив шкідливих факторів не має яскраво виражених наслідків. Наприклад, на виробництві працівник має справу з канцерогенними речовинами і прийнято вважати що саме це, а не надмірне паління, буде причиною захворювання раком легенів. Але, якщо в офісі несвоєчасно було увімкнуто опалення, то простудні захворювання працівників списуються на епідемію грипу в місті. Такі дрібні травми, як забиті місця на тілі, порізи, опіки, розтягнення м’язів взагалі не вважаються виробничими травмами тому що не є характерними для даних трудових процесів.

Таким чином, нехтування трудовим законодавством в галузі охорони праці, недотримання правил і норм в невиробничій сфері, призводять до наступних наслідків.

1. Порушення конституційних прав громадян на без







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.233.224.8 (0.027 с.)