Аналіз ритмічності виробництва

Декади місяця	Обсяг виробництва, грн.	Виконання плану, %	Зараховується в рахунок виконання плану
план	факт		грн.	%
			97,52		97,52
			98,35		98,35
			127,23
Разом			107,36		295,87

Зведене оцінювання ритмічності проводять шляхом розрахунку коефіцієнта ритмічності (Кр), який можна визначити декількома способами (як за абсолютними показниками випуску, так і за відносними):

1. В абсолютному вимірі: як відношення обсягу продукції, зарахованого у виконання прогнозу (плану), до планового випуску продукції (див. табл. 6.6). (У виконання плану по ритмічності зараховується обсяг фактичного випуску продукції, що не перевищує запланований обсяг випуску).

Кр=6873/6970=0,986.

Якщо Кр = 1, значить, фактична ритмічність відповідає плановій, чим менше коефіцієнт ритмічності, тим менш ритмічно працює підприємство.

2. У відносному вимірі:

295,87/(3*100)= 0,986.

Кр свідчить про те, що в строки, встановлені планом-графіком, підприємством випущено 98,6 % продукції

За відсутності прогнозних показників ритмічності їх можна самостійно розрахувати, виходячи з визначення поняття ритмічності. Наприклад, за декаду необхідно виконати третину (33,3 %) місячного плану, за квартал – четверту частину (25 %) річного тощо.

Разом з тим, на окремих підприємствах (через сезонність тощо) планом, як правило, передбачено нерівномірний випуск продукції.

Коефіцієнт варіації (Кв) визначається як відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до середньодобового (декадного, місячного, квартального) планового випуску продукції:

 

,

де ( )² – квадратичне відхилення від середнього добового (декадного, місячного, квартального) завдання; n – число планових завдань, що додаються; - середнє добове (декадне, місячне, квартальне) завдання за графіком.

Коефіцієнт варіації показує середнє відхилення випуску продукції за календарними періодами. За даними таблиці проведемо розрахунок:

У нашому прикладі коефіцієнт варіації складає 0,132. Це означає, що випуск продукції за декадами відхиляється від графіку в середньому на 13,2 %.

Оскільки коефіцієнт ритмічності не фіксує випадків перевиконання завдання, що мають також негативний вплив на загальну ритмічність, підраховують коефіцієнти аритмічності, які дорівнюють підсумку позитивних та негативних відхилень від прогнозного завдання. Чим не ритмічніше працювало підприємство, тим більший коефіцієнт аритмічності і навпаки.

Коефіцієнт аритмічності можна визначити як різницю між коефіцієнтом ритмічності і одиницею.

За даними табл. коефіцієнт аритмічності дорівнює:

В процесі аналізу необхідно підрахувати втрачені можливості підприємства з випуску продукції через неритмічність роботи, тобто визначити вартість недоданої продукції у встановлені планом-графіком строки в результаті неритмічної діяльності. Для цього в економічній літературі наводяться різні способи:

- різниця між фактичним і можливим випуском продукції, розрахованим виходячи з найбільшого середньодобового (середньо декадного, середньомісячного, середньо квартального) обсягу виробництва (7483-2850)х3 = -1067 грн.);

- вартість недовипущеної продукції розраховується як добуток планового обсягу виробництва на коефіцієнт аритмічності:

Ритмічність тісно пов’язана з комплектністю виробництва. Це поняття може бути визначено як пропорційність, збалансованість виробництва окремих деталей, вузлів, напівфабрикатів. Засобом, що забезпечує необхідний обсяг збірних робіт при деяких неузгодженостях поточного виробництва деталей, є незавершене виробництво. Тому, при аналізі комплектності виробництва необхідно переконатись, наскільки фактична наявність деталей відповідає даним обліку та плановій потребі. На підставі даних про залишки на рахунку 23 „Незавершене виробництво”, балансу ф. № 1 (ряд. 120), інформації оперативного обліку, використовуючи методичні прийоми економічного аналізу, вивчають динаміку темпів змін, загальну вартість і склад незавершеного виробництва, порівнюють відповідність фактичних залишків діючим нормативам. На підставі отриманих результатів розробляють відповідні заходи щодо удосконалення системи оперативного планування, обліку та контролю за виробництвом.

 

6.1.3. Аналіз виконання договірних зобов’язань і реалізації продукції

Аналіз реалізації продукції тісно пов’язаний з аналізом виконання договірних зобов’язань щодо поставок продукції. При цьому вирішуються наступні завдання:

- аналіз обґрунтованості та ефективності формування договорів;

- аналіз виконання замовлень за асортиментом та якістю продукції; аналіз виконання замовлень за поставками продукції у встановлений термін;

- аналіз наслідків невиконання замовлень за поставками продукції.

Для оцінки обґрунтованості формування договорів розраховують коефіцієнт напруженості поставок і порівнюють його з фактичним виконанням договірних зобов’язань. Коефіцієнт напруженості поставок продукції обчислюється як відношення обсягу необхідних поставок продукції за укладеними договорами чи фактично поставленої за аналізований період до виробничої потужності підприємства.

Одним із основних результативних показників господарської діяльності підприємства є обсяг реалізованої продукції. Від обсягу залежать фінансові результати підприємства, його фінансовий стан тощо.

 

6.1.4. Аналіз резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції

Резерви збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції – це можливості їх зростання за рахунок покращання використання ресурсів підприємства.

Повнота розрахунків резервів залежить від визначення основної групи ресурсів, за якою потрібно виявити резерви в першу чергу. Для цього вивчається структура витрат на виробництво, що дає можливість встановити, чи є виробництво матеріаломістким, енергомістким, фондомістким чи трудомістким. Це не означає, що можна знехтувати пошуком резервів за іншими групами ресурсів і факторами, що впливають на них, але цей пошук повинен проводитись для укомплектування резервів, виявлених за основною групою ресурсів.

При підрахунку резервів збільшення обсягів виробництва визначається комплектний резерв (мінімальна із порівнюваних сум) і максимальний резерв, який не може бути використаний до тих пір, доки не будуть виявлені можливості збільшення обсягу виробництва в такому ж розмірі і за іншими групами ресурсів.

Порядок розрахунку приросту обсягу випуску продукції за рахунок факторів здійснюється в наступній послідовності:

1. Приріст випуску продукції в результаті створення додаткових робочих місць:

 

де - додаткові робочі місця; В_Р – середньорічний виробіток робітника, тис. грн.

2. Приріст обсягу продукції, пов’язаний із впровадженням нового обладнання:

де n - кількість одиниць знову впровадженого обладнання; Т_І – корисний час роботи кожного виду обладнання, маш/год; В_ГІ – середньогодинний виробіток кожного виду обладнання, грн.

 

3. Приріст обсягу продукції від ліквідації втрат робочого часу:

де - кількість годин втраченого робочого часу; - середньогодинний виробіток, грн.

 

4. Приріст продукції від впровадження заходів з удосконалення технології і організації виробництва та праці:

де Т_і – час роботи у звітному періоді і- го обладнання; ВП₀, ВП₁ – виробіток продукції до та після впровадження нової технології.

 

5. Приріст випуску продукції від зменшення норм витрат сировини та матеріалів в результаті впровадження нових технологій:

 

де , - норми витрат сировини та матеріалів відповідно до та після впровадження і- го заходу; Ц₀ – базова ціна одиниці сировини та матеріалів; ОВ₀ – базовий обсяг виробництва.

 

6. Приріст випуску продукції в результаті покращання організації виробництва та праці (за трудовими ресурсами):

де В_Г –приріст середнього динного виробітку в результаті покращання організації виробництва та праці, грн.; Т – кількість годин, відпрацьованих робітниками.

Визначаючи резерви збільшення обсягу реалізації продукції необхідно, насамперед, виходити з існуючого попиту на продукцію, враховувати, крім наведених на рис., залишки готової продукції на підприємстві.

6.2. Аналіз використання основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів.

6.2.1. Аналіз використання основних засобів