Класифікація, визнання й оцінка тварин у бухгалтерському обліку

Тваринництво є одним з двох основних видів діяльності сільськогосподарських підприємств. Частка тваринництва у валовій продукції сільського господарства перевищує 40 %.

Здійснення ефективного управління підприємством будь-якого виду економічної діяльності, і тваринництва зокрема, не можливе без гарматної організації бухгалтерського обліку. Оскільки основним об’єктом обліку у тваринництві є тварини за їхніми видами, то невід’ємною передумовою організації бухгалтерського обліку є проведення класифікації тварин.

З метою бухгалтерського обліку класифікацію тварин проводять за такими ознаками:

– за терміном використання;

– за методом оцінювання вартості тварини;

– за видами тварин;

– за статево-віковими, ваговими чи технологічними групами.

За терміном використання виділяють поточні біологічні активи тваринництва і довгострокові біологічні активи тваринництва.

За методом оцінювання вартості тварини поділяють на біологічні активи тваринництва, оцінені за справедливою вартістю, і біологічні активи тваринництва, оцінені за первісною вартістю.

За видами виділяють такі групи тварин: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, хутрові звірі, птиця (кури, качки, гуси, індики), сім’ї бджіл тощо. Цю класифікацію доповнюють через виділення в кожному виді тварин окремих статево-вікових, вагових чи технологічних груп:

Велика рогата худоба:

1) телички на випоюванні;

2) бички на випоюванні;

3) телички на дорощуванні;

4) бички на дорощуванні;

5) телиці для ремонту стада;

6) нетелі;

7) корови-первістки для реалізації;

8) корови — донори ембріонів.

Свині:

1) підсосні свинки під матками;

2) підсосні кабанчики під матками;

3) свинки на дорощуванні;

4) кабанчики на дорощуванні;

5) ремонтні свинки;

6) ремонтні кабанчики;

7) свиноматки, що перевіряються.

Вівці та кози (тонкорунні, напівтонкорунні тощо):

1) ярки народження поточного року;

2) баранчики народження поточного року;

3) ярки народження минулого року;

4) баранчики народження минулого року;

5) переярки.

Коні та інша робоча худоба:

1) молодняк племінних коней (за породами, роками народження і статтю);

2) молодняк робочих коней (за роками народження і статтю).

Звірі:

1) доросле стадо;

2) молодняк поточного року;

3) молодняк минулого року.

Кролі (за породами):

1) основне стадо;

2) молодняк.

Птиця — кури, качки, гуси, індики, цесарки:

1) молодняк;

2) доросле стадо.

Птиця (у спеціалізованих яєчних господарствах):

1) молодняк у віці від 1 до 150 днів (за технологічними групами, прийнятими в господарстві);

2) курчата на відгодівлі;

3) несучки маточного стада;

4) півні;

5) промислове стадо несучок;

6) ремонтний молодняк.

Кури м’ясного напрямку:

1) молодняк у віці від 1 до 180 днів (за технологічними групами, прийнятими в господарстві);

2) м’ясні курчата (бройлери);

3) кури (маточне стадо);

4) півні.

В бухгалтерському обліку сільськогосподарського підприємства тварина визнається активом, якщо:

– підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на тварину;

– підприємство здійснює управління твариною та контроль за її використанням;

– є впевненість, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з її використанням у сільськогосподарській діяльності;

– вартість тварини може бути достовірно визначена.

Економічні вигоди від використання біологічного активу визначаються виходячи із стану його фізичних якостей.

Невід’ємним методичним прийомом бухгалтерського обліку тварин є їхня оцінка. Первісна оцінка біологічних активів тваринництва залежить від шляхів їх надходження:

– придбані біологічні активи тваринництва зараховуються на баланс сільськогосподарського підприємства за первісною вартістю, яка складається з витрат, фактично понесених для одержання цих активів - ціни придбання за вирахуванням знижок, відповідно до договору з постачальником (продавцем), непрямих податків, крім випадків, якщо вони не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства; суми ввізного мита; витрат на транспортування; інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням біологічних активів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях;

– безоплатно одержані біологічні активи тваринництва оцінюються за справедливою вартістю з урахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою ціллю;

– тварини, одержані як внесок до статутного капіталу, приймаються на баланс за погодженою засновниками (учасниками) підприємства їх справедливою вартістю з урахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях;

– тварини, одержані в результаті обміну на подібні чи неподібні активи, зараховуються на баланс за справедливою вартістю переданих активів, збільшеною (зменшеною) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що належить до сплати (отримання) за обмінною операцією;

– тварини, переведені зі складу поточних біологічних активів до довгострокових, оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу;

– додаткові біологічні активи тваринництва чи сільськогосподарська продукція при їх відокремленні від біологічного активу, оприбутковуються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.

На дату проміжного та річного балансу біологічні активи відображаються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. До витрат на місці продажу включається тільки частина витрат на збут, які безпосередньо пов'язані з продажем біологічних активів та сільськогосподарської продукції на активному ринку, зокрема комісійні винагороди продавцям, брокерам, а також непрямі податки, що сплачуються при реалізації цих активів. Транспортні та інші витрати на збут до витрат на місці продажу не відносяться.

Визначення справедливої вартості додаткових біологічних активів та сільськогосподарської продукції ґрунтується на цінах активного ринку. Підприємство може самостійно визначити методику аналізу джерел інформації з метою встановлення справедливої вартості біологічних активів та/або сільськогосподарської продукції. Для визначення ціни аналізуються цінові пропозиції постійних контрагентів (покупців та заготівельних організацій) на біологічні активи, які оцінюються, та ціни підприємств регіону, які продають подібні біологічні активи.

За наявності кількох активних ринків біологічних активів і сільськогосподарської продукції їх оцінка ґрунтується на даних того ринку, на якому підприємство передбачає продавати біологічні активи та/або сільськогосподарську продукцію. Оцінка сільськогосподарської продукції за договірними цінами допускається лише за обтяжливими контрактами (витрати на виконання контракту перевищують очікувані економічні вигоди від такого контракту).

За відсутності активного ринку визначення справедливої вартості біологічних активів і сільськогосподарської продукції здійснюється за:

– останньою ринковою ціною операції з такими активами (за умови відсутності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

– ринковими цінами на подібні активи, скоригованими з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня завершеності біологічних перетворень активу, для якого визначається справедлива вартість;

– додатковими показниками, які характеризують рівень цін на біологічні активи і сільськогосподарську продукцію (наприклад, за вартістю сільськогосподарської продукції, яку можна отримати при припиненні процесів життєдіяльності активу). Підприємство самостійно встановлює склад додаткових показників, розробляє порядок їх визначення, а також методику оцінки біологічних активів із застосуванням зазначених показників.

У разі відсутності інформації про ринкові ціни на біологічні активи справедлива вартість визначається за теперішньою вартістю майбутніх чистих грошових надходжень від активу, обчисленою відповідно до пунктів 11 - 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів".

Якщо справедливу вартість біологічних активів тваринництва визначити неможливо, то вони відображаються в бухгалтерському обліку за історичною собівартістю відповідно до П(С)БО 7 і П(С)БО 9. При цьому, тварини, які відносяться до довгострокових біологічних активів, відображаються в балансі за первісною вартістю з урахуванням їхнього зносу і втрат від зменшення корисності. Таким чином, довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких визначити неможливо, (і лише вони) підлягають амортизації. Амортизація довгострокових біологічних активів нараховується із застосуванням будь-якого методу, передбаченого П(С)БО 7.

Проте, як тільки стає можливим визначити справедливу вартість тварин, вони переводяться до відповідної групи (активів, які оцінюються за справедливою вартістю) та переоцінюються до справедливої вартості. При цьому нарахування амортизації на довгострокові біологічні активи припиняється.

Отже, П(С)БО 30 в питанні оцінки біологічних активів віддає перевагу справедливій вартості перед історичною собівартістю.