Особливості страхування у Великобританії

Страхова справа у Великобританії має два головних напрями:

— довгострокове страхування життя (контракти можуть укладатися на багато років);

— загальне страхування (зокрема страхування від нещасних випадків і короткострокове страхування життя: контракти укладаються на строк не більше одного року).

Нині понад 800 компаній уповноважені займатися у Великобританії одним чи кількома видами страхового бізнесу. Майже 450 компаній належать до Асоціації британських страховиків. Деякі компанії є так званими взаємними закидами на правах власності держателів їхніх страхових полісів. І фахові послуги також надають деякі “дружні товариства” (об'єднання фізичних осіб).

У Великобританії на ринку страхування також діє багато іноземних компаній, з якими британські тісно співпрацюють. Невеликі британські компанії, як правило, обмежують діяльність територією своєї країни. Більшість великих компаній, що займаються загальним страхуванням, працюють також за кордоном, діючи через філії, агенції чи пов'язані з ними місцеві фірми. Форма страхових компаній:

1. Приватні компанії — з граничною відповідальністю та акціонерним капіталом. У цих компаніях акціонери мають істотніше право на отримання прибутку компанії. Більшість страхових компаній Великобританії є приватними.

2. Спільні компанії — належать власникам страхових полісів та існують для одержання прибутку. Вони створені для користі власників полісів. Ці компанії займаються страхуванням життя і становлять третину ринку всього страхування життя.Типи страхових компаній:

1. Змішані страхові компанії (проводять як страхування життя, так і загальне страхування).

2. Філіали, які займаються загальним страхуванням життя.

3. Філіали, які займаються індивідуальним страхування життя.

4. Компанії, які займаються перестрахуванням.

5. Корпорація "Ллойд".

Типи посередників:

1. Індивідуальні посередники:

а) страхові брокери;

б) брокери;

в) брокери "Ллойда";

г) незалежні фінансові консультанти;

д) страхові консультанти.

2. Страхові агенти:

а) уповноважені представники;

б) представники компаній.

Організації, які діють на ринку страхових послуг Великобританії: Асоціація англійських страховиків - складається з представників близько 400 страхових компаній, що покривають більше 90 відсотків ринку страхування. Фінансується за рахунок відрахувань членів організації.

Функції Асоціації:

— тиск на уряд з метою створення необхідних умов розвитку страхування;

— забезпечення зв'язку з Міністерством торгівлі та промисловості;

— управління зв'язками з суспільством з питань індустрії страхування; Інститут лондонських страховиків — асоціація морських та авіастраховиків, які не входять до складу "Ллойда".

Лондонський страховий центр — біржа для страховиків не пов'язаних з морським страхуванням на лондонському ринку, який не покриває "Ллойд".

Асоціація англійських страховиків та інвестиційних брокерів — лідер серед торговельних асоціацій у Великобританії.

Національна асоціація незалежних фінансових консультантів — лідер серед незалежних фінансових консультантів у Великобританії.

Інститут дипломованих страховиків — головний професійний заклад у Великобританії.

Окреме місце на британському страховому ринку посідає корпорація “Ллойд”. Дуже часто “Ллойд” називають страховою компанією, але з юридичного погляду це не зовсім правильно. “Ллойд” — це корпорація, яка об'єднує приватних осіб, кожна з котрих приймає страхування на свій ризик та несе персональну відповідальність за прийняті зобов'язання всім своїм майном. “Ллойд” можна назвати провідним страховим ринком світу, надходження на якому складають 20 мільйонів фунтів стерлінгів за кожний робочий день. Портфель “Ллойда” формується, поряд з традиційними ризиками, за рахунок об'єктів страхування, яких не можуть прийняти акціонерні страхові компанії (комерційні супутники зв'язку, супертанкери, атомні електростанції, бурові платформи з добування нафти та газу і т.п.). Річний вклад "Ллойда" в економіку Великобританії перевищує 1 мільярд фунтів стерлінгів.

Тепер членами "Ллойда" є близько 30000 чоловік у 70 країнах світу. Члени “Ллойда” згруповані в 370 синдикатів. Синдикати формуються за визначеними видами страхування: страхування морського транспорту, вантажів, атомних ризиків і т.п. На чолі кожного синдикату стоїть андеррайтер — особа, уповноважена страховою компанією або синдикатом “Ллойда” приймати на страхування (або в перестрахування) ризики. Андеррайтер відповідає за формування страхового (перестрахового) портфеля страховика (перестраховика). Взагалі прийнято говорити, що ризики, які підлягають страхуванню, не страхуються в “Ллойді”, а розміщуються в “Ллойда”. Про це свідчить і сама процедура такого розміщення.

Ризик приймається на розміщення в синдикаті-лідері за даним видом страхування. Відповідальність за прийнятий ризик та сума премії розподіляються між всіма членами синдикату пропорційно розміру сум, внесених ними для забезпечення страхових операцій синдикату. Потім ризик розміщується в інших аналогічних синдикатах, які повністю підпорядковуються рішенню лідера та приймають на свою відповідальність визначену суму на ризик, але ця сума дещо нижча, ніж у синдикаті-лідері. Розміщення ризику триває до повного покриття страхової суми.

Слід відмітити, що хоча між синдикатами “Ллойда” є конкуренція, головним чинником є кооперація для здійснення однієї мети — забезпечення інтересів страховиків та високої репутації “Ллойда”.

СТРАХОВИЙ РИНОК ФРАНЦІЇ

Французький страховий ринок зазнав значних змін за останні 20 років — з розміщення контрактів на 30 млрд. французьких франків у 1970 році і до 504 млрд. французьких франків у 1992 році. Ця тенденція зростання була особливо помітна в секторі страхування життя та капіталізації. Проникнення в національну економіку поки що є неповним: за кількістю страхових контрактів Франція на 9-му місці, а за всіма секторами разом — на 12 місці, якщо виражати страхові контракти у відсотках від ВВП серед розвинених країн Заходу. Нині розширюються нові ринки: страхування комп'ютерних систем та мереж, страхові випадки в медицині тощо. Поява банківського страхування та відносна деспеціалізація каналів страхового поширення привели до стандартизації страхових послуг, особливо в галузі полісів страхування життя. Зацікавленість страховим сектором зумовлює той факт, що інвестиції у страхування стали головними інвестиціями французьких сімей. За останніх 10 років інвестиції у страхування зросли з 10 % (від загального обсягу) до 41 % у 1990 році та навіть до 59 % у 1991 році.

Розвитку маркетингу страхових послуг у Франції сприяє велика різноманітність каналів: пряме поширення, наймані агенти, які працюють через широку мережу невеличких агенцій, а також брокери, які групуються в досить великі об'єднання. Поширення та маркетинг здійснюються також через банківський ринок збуту та інші фінансові мережі. У 1993 році у французький страховій індустрії працювало близько 211100 чоловік, що становить приблизно 1 відсоток від працездатного населення.

Французькі компанії взаємного страхування (з більш жорстким відбором ризиків, нижчими цінами та тарифами) посіли значну частину ринку поряд з найнятими агентами традиційних компаній, їхня частина на ринку становить (у відсотках):

— 19,1 від усіх нових премій;

— 12,1 від нових премій у страхуванні життя;

— 39,4 від премій в інших видах страхування;

— 50 від нових премій у страхуванні автотранспорту;

— 40 від комбінованих контрактів з власниками будівель.

Французькі брокери зареєстровані в Комерційному регістрі як лідери, але під назвою: Страхова брокерська діяльність. У брокерській справі бере участь велика кількість компаній. Брокерами можуть бути як приватні особи, так і фірми. Від імені всіх клієнтів вони вибирають страховика та виступають у даному разі як радники. В 1993 році за брокерами стояло 7 відсотків сектора страхування життя та 18 відсотків сектора інших видів страхування при загальній чисельності брокерів 4200 чоловік. Порівняно з іншій країнами, французькі брокери мають велику частку ринку. В найближчому майбутньому вони будуть відігравати значну роль завдяки змінам у структурі, злиттю та змінам у формуванні капіталу.

Страхові агенти за наймом створюють реальну присутність на ринку, знаходячись близько від своїх клієнтів. Вони найактивніші у сфері індивідуального страхування, не пов'язаного зі страхуванням життя, а також у страхуванні малих та середніх компаній. З 1980-х років чисельність страхових агентів почала значно зменшуватись. Якщо в 1911-х роках агенти за наймом розподіляли 855 страхових послуг, то в 1990-х — тільки 410. Однак вони все ще залишаються лідерами з продажу страхових полісів, які не належать до страхування життя, а у сфері страхування життя володіють часткою ринку 17 відсотків.

СТРАХУВАННЯ В НІМЕЧЧИНІ

Страховий ринок Німеччини характеризується динамічним розвитком.

Щорічний приріст страхових платежів складає у Німеччині 10%. Особисте страхування в структурі національного страхового ринку займає близько 37%. Медичне страхування користується дещо меншою популярністю ніж в інших країнах Західної Європи і складає близько 12% загального об'єму надходжень страхових платежів. Майнове страхування займає 51% національного страхового ринку Німеччини.

Сектор особистого страхування у Німеччині зазнає все більшої конкуренції з боку комерційних банків, які прагнуть організувати страхове обслуговування клієнтури через операційні зали комерційних банків. У цілому прибутковість операцій у секторі страхового обслуговування фізичних осіб вища, ніж у секторі страхового обслуговування юридичних осіб. Сектор страхового обслуговування фізичних осіб займає 87% німецького страхового ринку, юридичних осіб — 13%. Дивіденди по акціях акціонерів страхових компаній стабільні, але дещо нижчі, ніж в інших країнах Західної Європи. Об'єднання Німеччини наклало свій відбиток на динаміку розвитку страхового ринку.

Страхова справа у Німеччині розділена між системою державного соціального забезпечення і приватним сектором страхових послуг.

Соціальне страхування обов'язкове для всіх працівників найманої праці, якщо вони не охоплені сектором приватних страхових послуг. Мається на увазі страхування по старості, на випадок безробіття або тимчасової втрати працездатності.

Приватний сектор страхових послуг у Німеччині керує акціонерними страховими товариствами, що є власністю їхніх акціонерів; товариствами взаємного страхування державними страховими корпораціями.

У 1990 р. у Німеччині нараховувалося 115 страховиків, які обслуговують сектор договорів особистого страхування, 230 недержавних пенсійних фондів, 55 товариств медичного страхування, 35 спеціалізованих перестрахових компаній, 330 інших страховиків. Крім того, специфіку німецького страхового ринку визначає наявність понад 2200 місцевих регіональних страховиків, які збирають менше 5% загального об'єму страхових премій. Іноземним страховикам у Німеччині належить 13% страхового ринку, з них лідируючі позиції традиційно займають страхові компанії з Швейцарії (близько 9% страхового ринку), які осіли на берегах Рейну вже понад 100 років, тому страховики у Німеччині не мають права займатися якоюсь іншою діяльністю, крім страхування.

Федеративний устрій Німеччини є важливим чинником у розвитку надання страхових послуг безпосереднім споживачам. Регіональні страховики підгримують свою фізичну присутність у всіх федеральних землях Німеччини. Більшість великих страхових компаній вирішують питання активізації з укладання нових і поновлення раніше укладених договорів страхування через страхових агентів, які, або працюють на основі контракту з страховою компанією, або діють, як, так звані, «зв'язані» страхові агенти. Великим постачальником клієнтури є незалежні страхові брокери, які обслуговують різні страхові компанії. Широко налагоджений прямий продаж страхових полісів здійснюється безпосередньо з офісів страхових компаній.

Кожний страховик звичайно має не одного страхового агента, який обслуговує визначену, закріплену за ним, територію. У цілому, страхові брокери більш активні в страховому обслуговуванні юридичних осіб, у той час як «зв'язані» страхові агенти переважно обслуговують страхові інтереси фізичних осіб. Характерно, що ряд великих страхових компаній у Німеччині, вирішуючи питання активізації, обходиться без дорогих послуг страхових посередників, інформуючи потенційних клієнтів про запропоновані страхові послуги шляхом розсилання відповідної інформації по пошті.

Страхова справа у Німеччині підтверджена жорсткою законодавчою регламентацією. У даний час діє Закон про державний страховий нагляд з 1983 р. (з обліком наступних змін, внесених у грудні 1985 р. та у жовтні 1990 р.), що містить основні правові норми, які регулюють страхові відношення

Усі діючі у Німеччині національні й іноземні страхові компанії підлягають обов'язковому державному страховому нагляду з боку Федерального відомства нагляду за діяльністю страхових компаній (ФВН), розташованого у Берліні. Основна ціль діяльності федерального органу державного страхового нагляду — захист інтересів страхувальників. Це важливо, оскільки в Німеччині немає особливого централізованого гарантійного фонду для відшкодування збитків страхувальникам через непередбачене банкрутство їхніх страховиків. Єдиний виняток із цього правила — особливий гарантійний фонд страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Мається на увазі, що з цього фонду відшкодовується збиток постраждалим у результаті дорожньо-транспортної події, якщо автовласник за якихось причин не мав поліса, який засвідчує наявність у нього договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності. Страхові компанії, засновані в окремих федеральних землях, підлягають страховому нагляду з боку органів, уповноважених на те земельною владою.