Умови та спосіб життя сім’ї, структура сім'ї, етапи життєвого циклу сім'ї.

Соціальна природа сім’ї

Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук – історії, економіки, права, соціології, психології, педагогіки, антропології, демографії, етнографії, етики тощо. Кожна з них відповідно до свого предмета вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім'ї.

Історія досліджує виникнення сім'ї та її форми у різні періоди історії людського суспільства. В центрі уваги економіки знаходиться сім'я або домогосподарство як економічний, головним чином споживчий осередок, хоча в умовах переходу до ринкової економіки їй все більше відводиться місце як господарської виробничої одиниці. Етнографічні дослідження пов'язані з вивченням особливостей укладу життя і побуту сімей з різними етнічними характеристиками. Для демографії основний інтерес має питання про роль сім'ї і сімейної структури населення у його відтворенні. Соціальна психологія акцентує свою увагу на дослідженні сімейних конфліктів і динаміки розвитку сімейних груп. Педагогіка в основному займається вивченням виховної функції сім'ї, як одного з важливих факторів формування особистості. Правову науку цікавлять питання правовідносин між подружжям, між батьками і дітьми тощо.

Соціологія сім’ї зосереджує свою увагу на аналізі всієї сукупності важливих проблем, пов'язаних із сім'єю

Соціологія сім'ї – це галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

Об’єктом соціології сім’ї є шлюбно-сімейні відносини, сфера сімейного життя.

Предметом вивчення соціології сім’ї є такі чинники:

– загальні основи та принципи шлюбу та сім’ї;

– взаємозв’язок сім’ї і суспільства;

– типи соціальних відносин, характерні для сім’ї;

– фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності;

– зв’язок сім’ї з іншими сферами соціального життя;

– суспільні функції сім’ї, її структура та особливості як соціального інституту, і як малої соціальної групи;

– мотивація шлюбів і розлучень, а також фактори, які сприяють плануванню сімейного життя;

– інтеграція та дезінтеграція сім’ї;

– типи і форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку;

– умови життя сім’ї, етапи життєвого циклу сім’ї.

Сім'я – соціальна система, яка має риси соціального інституту і малої соціальної групи, первинної і основної клітинки суспільства. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, які регламентують взаємні стосунки між подружжям, батьками, дітьми та іншими родичами.

Сім'ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім'ї.

 

Основні соціологічні підходи до вивчення сім’ї:

— інтеракціоністський (взаємодія членів сім’ї);

— інституціональний (аналіз сімейно-шлюбних відносин);

— структурно-функціональний (аналіз сім’ї як системи);

— еволюційний (єдина система підходів);

— ситуаційний (цінності сім’ї).

Як малу соціальну групу сім'ю можна визначити як спільність, яка утворюється на основі шлюбу або кровному родстві, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємодопомогою і взаємною моральною відповідальністю подружжя за здоров'я дітей та їх виховання.

При аналізі сім’ї як малої соціальної групидоцільно виділяти три основних типи характеристик:

І. Характеристики групи в цілому: цілі та завдання сімейної групи, склад і структура сім'ї, соціально-демографічний склад сім'ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії сімейної групи, структура влади, комунікації в сім'ї тощо;

ІІ. Характеристики зв'язків і відносин сімейної групи з більш широкими суспільними системами в межах соціальної структури суспільства (функції сім’ї у суспільстві);

ІІІ. Цілі, завдання і функції стосовно індивіда, групова регуляція поведінки та взаємодії індивідів у сім'ї, груповий контроль, групові санкції тощо, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуванням у сім’ї її функціональними вимогами та ін.

Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім'ї використовує такі категорії:

Форми шлюбу

Шлюб – це сімейний (духовний, економічний, сексуальний) союз (угода) між чоловіком і жінкою, що породжує їх права й обов'язки один до одного, до дітей та рідних.

Розглянемо найпоширеніші форми шлюбу:

 

ФОРМИ ШЛЮБУ

 

Критерій	Форма	Визначення
Вибір партнерів	Сорорат	Вдовець удруге одружується на молодшій сестрі покійної дружини
Левірат	Вдова вибирає партнера серед братів свого чоловіка
Кузенний	Між двоюрідними родичами
Морганатичний	Між партнерами різного статусу
Ендогамія	Партнер вибирається тільки з представників своєї групи
Екзогамія	Партнер вибирається тільки поза спорідненою групою
Чисельність шлюбної групи	Моногамія	Чоловік з жінкою
Бігамія	Чоловік з двома жінками або жінка з двома чоловіками
Полігамія	Більше одного нареченого (нареченої)
Полігінія	Багато жінок
Поліандрія	Кілька жінок, що є сестрами
Права подружжя	Патріархальний	Домінує чоловік
Матріархальний	Домінує жінка
Егалітарний	Рівні права у чоловіка і жінки
Юридичне оформлення шлюбу	Громадянський	Юридично не засвідчений
Офіційний	Юридично засвідчений документами
Фіктивний	Юридично засвідчений, проте, реально не існуючий
Місце проживання подружжя	Патрілокальний	У батьків чоловіка
Матрілокальний	У батьків жінки
Неолокальний (дислокальний)	Окремо один від одного
Унілокальний	Окремо від батьків

 

У сімейному кодексі України (ст. 21) зазначається, що шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований в державному органі регістрами актів громадського стану. Проживання однією сім'єю жінки і чоловіка без шлюбу не є основою для виникнення у них прав і обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є основою для виникнення у жінки і чоловіка прав і обов'язків подружжя. Шлюбний вік для жінки встановлюється в 17 років, а для чоловіків – у 18 років. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Шлюб засновується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примус жінки і чоловіка до шлюбу не допускається. Як до реєстрації, так і після реєстрації шлюбу подружжя може заключити шлюбний договір.

Шлюб майже завжди об'єднує двох осіб протилежної статі, проте в деяких культурах допускаються різні види гомосексуального шлюбу. Багато гомосексуальних чоловіків та жінок живуть стабільними парами. У Великобританії, наприклад, фактично кожна гомосексуальна пара з дітьми складаються з двох жінок. Нинішній рівень техніки штучного запліднення вможливлює для лесбіянок мати дітей і без гетеросексуальних контактів. Послаблення колишньої нетерпимості до гомосексуальності спостерігається сьогодні в багатьох країнах Європи та США. В деяких країнах можна навіть формально "одружитися", хоча такі церемонії й непередбачені законом.

Зазначимо, що останні два-три десятиліття як на Заході, так і у нас набуває дедалі більшого поширення, особливо серед молоді, так званий феномен співжиття (конкурбінат).

Співжиття (конкурбінат) – це коли двоє людей живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються.

Протягом 1980-2000 рр. кількість неодружених жінок та чоловіків, що воліли жити разом у одному домі, різко зросла. Співжиття стало широко практикуватися в студентському середовищі. Здійснені у США дослідження показують, що близько однієї чверті студентів живуть там із партнерами, з якими перебувають у сексуальних стосунках протягом певного періоду навчання в коледжі або університеті.

Соціологи доводять, що у нас більшість молодих людей ставляться до співжиття як до "пробного шлюбу". Більшість пар, що співживуть, одружуються через певний час або коли в них з'являються діти.

 

 

Типи сім’ї

Сім’я – це соціальна спільність (інститут і група), яка формується на основі шлюбу й зумовленої ним правової та моральної відповідальності подружжя за здоров’я дітей та їх виховання.

Основні ознаки сім’ї: шлюбні зв’язки, зв’язки спорідненості, спільний побут, спільний сімейний бюджет.

До специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім'я, належать: місце проживання (регіон, вид поселення); соціально-класова та етнічна належність; матеріальне становище; рівень освіти і культури членів сім’ї; традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх життєвих планах і прагненнях члени сім'ї; стартова позиція (моральна й економічна база, на якій будується кожна сім'я).

Суспільні порядки, за яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлюються ступенем розвитку, з одного боку – праці з другого – сім'ї. Через сім'ю змінюється покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід.

З одного боку, сім'я – досить замкнуте об'єднання людей, які захищають свій внутрішній світ, свої таємниці і секрети, що протистоять зовнішнім впливам Якщо сім'ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все що діється в ній, відкритим для суспільства, вона розпадеться. З другого боку, сім’я – об'єднання людей, відкрите для всього, що відбувається у суспільстві. Для неї характерні проблеми, якими живе суспільство.

Якою б герметично замкнутою сім'я не була, вона пов’язана із суспільством. Кожний член сім’ї зберігає певну автономію і завдяки цьому входить у різні інші об'єднання людей, в різні соціальні групи: виробничі, навчальні колективи, дитячі та юнацькі організації, суспільні рухи, політичні партії та об'єднання, вступає у взаємовідносини з державними структурами, місцевою владою, сусідами та іншими спільнотами. Відносини у сім’ї складаються не лише за волею її членів, а й під впливом зовнішніх умов, соціального життя суспільства.

Водночас сім'я впливає на відносини у суспільстві, на характер процесів суспільного життя. Вона не тільки задовольняє потреби людей, що вступили у сімейний союз, а й виконує ряд соціальних функцій і є невід’ємним елементом соціальної структури суспільства. Тому форма сім'ї не може бути довільною. Сім'я і шлюб – це форми, що по суті, відносин подружжя, які санкціоновані суспільством.

За сімейним Кодексом України, підписаному Президентом України 10 січня 2002р., сім'ю становлять особи, які проживають сумісно, пов'язанні спільним побутом і мають взаємні права і обов'язки. Подружжя вважається сім'єю й тоді коли дружина або чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням необхідністю догляду за батьками, дітьми та за інших поважних причин не проживають разом.

 

 

 

Розглянемо найпоширеніші типи сім’ї:

 

ТИПИ СІМ’Ї

Критерій	Тип	Визначення
Характер спорідненості	Консангвінальна (кровно споріднена)	Відносини базуються на кровній спорідненості, а не на зв’язках між подружжям.
Кон’югальна (подружня)	Основними є відносини між чоловіком і жінкою, а не кровно-родинні зв’язки.
Кількість поколінь	Однопоколінна	Подружня пара без дітей
Проста (нуклеарна)	Подружня пара з дітьми, які ще не одружені
Складна (розширена)	Складається з двох і більше поколінь, які живуть разом
Наявність батьків	Повна	Коли є батько і мати
Неповна	Коли відсутній хтось із батьків
Кількість дітей	Бездітна	Немає дітей
Однодітна	Одна дитина
Багатодітна	Троє і більше дітей
Розподіл ролей	Партнерська	Взаєморозуміння подружжя і добровільний розподіл ролей
Матріцентрична	Центральне місце посідає мати
Патерпальна	Центральне місце посідає батько
Ступінь самостійності	Автономна	Є самодостатньою, самостійною одиницею
Гетерономна	Не є екнономічно самодостатньою

 

 

Функції сім’ї в суспільстві

Функції сім’ї відбивають систему взаємодії сім’ї і суспільства, з одного боку, і сім’ї й особи – з другого. Функції сім’ї можна розглядати як суспільні (стосовно суспільства), так й індивідуальні (стосовно особи).

ФУНКЦІЇ СІМ’Ї

Функції	Сфера сімейної діяльності
Суспільна	Індивідуальна
Репродуктивна	Біологічне відтворення	Прагнення мати дітей
Виховна	Соціалізація молодого покоління. Підтримка культурної безперервності суспільства	Задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх виховання, самореалізації в дітях
Господарсько-побутова	Підтримка фізичного здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми	Одержання господарсько-побутових послуг одним членом сім'ї від інших
Економічна	Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів	Одержання матеріальних засобів одними членами сім’ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін за послуги)
Первісного соціального контролю	Моральна регламентація поведінки членів сім’ї в різних сферах життєдіяльності, відповідальність і зобов'язання у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь	Формування і підтримка правових і моральних санкцій за негативну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї
Духовного спілкування	Розвиток особистості членів сім'ї	Духовне взаємозбагачення членів сім'ї. Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу
Соціально-статусна	Надання певного соціального статусу членам сім’ї, відтворення соціальної структури	Задоволення потреб у соціальному просуванні
Дозвільна	Організація раціонального дозвілля. Соціальний контроль у сфері дозвілля	Задоволення потреб у сумісному проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвільних інтересів
Емоційна	Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія	Одержання індивідами психічного захисту, емоційна підтримка в сім’ї Задоволення потреб у особистісному щасті і любові
Сексуальна	Сексуальний контроль	Задоволення сексуальних потреб

 

Зараз намітилась тенденція до малодітного типу відтворення населення. З метою регулювання дітонародження різні держави виробляють і проводять у життя демографічну політику.

Демографічна політика – це система соціальних заходів, спрямованих на формування бажаної для того чи іншого суспільства свідомої демографічної поведінки населення. Основне питання демографічної політики полягає в тому, як держава може впливати на рішення про народжуваність, які приймаються на рівні сім'ї, з тим щоб їх кінцевий результат відповідав економічним і соціальним потребам суспільства.

Демографічні процеси відбуваються в сучасному світі бурхливо і досить неоднозначно. У зв'язку з тим, що існують два типи демографічної поведінки населення, і сама демографічна політика стосовно народжуваності може діяти у двох протилежних напрямах. Вона може бути націлена або на зростання народжуваності (там, де спостерігається її низький рівень) або, навпаки, на її зниження (там, де рівень народжуваності досить високий).

Нині очевидною є необхідність наукової розробки нової стосовно нових умов демографічної політики в Україні. Вона, мабуть, повинна стати передусім диференційованою для різних регіонів республіки, завчасно прогнозувати як сприятливі, так і несприятливі тенденції в розвитку демографічної ситуації.

 

Зауважимо, що всі функції реалізуються сім'єю комплексно. При цьому зміна активності в якомусь одному функціональному напрямку заходить віддзеркалення у відповідній зміні активності сім'ї в інших функціональних напрямках.

На кожному історичному етапі сім'ї притаманна певна ієрархія функцій, тобто певний рівень активності сім'ї в кожному із функціональних напрямків. Розвиток сім'ї є процес ціленаправлених зрушень в ієрархії функцій, процес зміни активності сім’ї в найважливіших функціональних напрямах.

Будучи підсистемою системи "суспільство", сім'я активно взаємодіє з іншими суспільними системами. Ці системи, з тим чи іншим ступенем активності беруть участь в реалізації всіх найважливіших функцій сім'ї.

 

 

Проблеми стабільності сім’ї

Розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація – справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім'ї тієї чи іншої людини.

Перебуваючи у тісному взаємозв'язку із соціальним організмом, будучи його невід'ємною частиною, сім'я неминуче реагує на будь-які позитивні й негативні зміни у всій соціальній системі, підпадаючи під її вплив. Водночас вона сама впливає на її функціонування і розвиток. Спад виробництва, інфляція, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, що стали прикметами нашого життя, сприяють виникненню деяких негативних моментів у функціонуванні і розвитку сім'ї, послабленню її стабільності. Радикальні реформи щодо оздоровлення економічного, соціально-політичного та духовного життя нашого суспільства позитивно впливатимуть на зміцнення сім'ї, збагачення її соціальних функцій. Водночас розвиток сім’ї, зміцнення її і стабілізація – справа не тільки держави і суспільства, а й кожної подружньої пари, оскільки суспільство не може передбачити всі конкретні нюанси обстановки в сім'ї тієї чи іншої людини.

 

Кінець XX ст. і початок XXI ст. принесли у розвиток сім'ї радикальні зміни, які відбуваються в усьому світі:

– зменшення кількості розширених сімей та інших груп спорідненості;

– загальна тенденція вільно вибирати собі дружину чи чоловіка;

– зростання рівня сексуальної свободи, поширення відвертих дошлюбних статевих відносин;

– зростання економічної незалежності жінок та активне залучення їх до трудової діяльності і опрацювання рішень сім’ї;

– винахід надійних контрацептивних заходів і методів запобігання вагітності, що дозволило відокремити секс від зачаття;

– збільшення кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

– збільшення кількості самотніх людей, які не одружуються;

– зменшення середньої тривалості шлюбу, в тому числі і за такої причини як відкладання часу вступу у шлюб;

– збільшення кількості розлучень (абсолютне й відносне).

Було б помилкою перебільшувати ці тенденції або доходити висновку, що відбувається процес глобального розкладу сучасної сім'ї. Сім'я була і залишається найбільш сталим і гнучким соціальним інститутом. Її монополія на регулювання інтимних стосунків, дітонародження і догляд за маленькими дітьми збережеться і в майбутньому. Безумовно, значення одних функцій сім'ї (наприклад, соціалізації, дозвільної, емоційної) може з тих чи інших причин зменшитися а інших, навпаки, – збільшитися.

Найскладнішою соціальною проблемою майже у всіх сучасних суспільствах є проблема розлучень. В Україні протягом року реєструється близько 500 тисяч, в тому числі повторних шлюбів, і понад 200 тисяч розлучень. Пік розлучень припадає на перший-четвертий роки подружнього життя.

Соціологи називають чинники через які розлучення стали звичайним явищем:

– сьогоднішній шлюб не дуже пов'язується з бажанням зберегти майновий та соціальний статус у процесі їхньої передачі від покоління до покоління;

– мірою того як жінки стають матеріально менш залежними, шлюб втрачає свої класичні характеристики необхідного економічного партнерства;

– вищий загальний рівень життя означає, що людям стало значно легше створювати собі окрему домівку у випадку подружньої нелюбові, аніж це було раніше;

– розлучення майже перестало нести на собі тавро ганьби, морального осуду;

– дедалі більше тенденція оцінювання шлюбу з поглядів рівнів особистого задоволення, яке він дає.

Розлучення за будь-яких мотивів – явище з певними соціальними наслідками. Майже в усіх країнах, де воно не заборонено:

– підвищується рівень повторних шлюбів;

– збільшується кількість сімей з нерідним батьком або мачухою;

– більш поширеним явищем стають неповні сім'ї (переважно сім'ї з однією матір’ю).

Проте, розлучення – це аж ніяк не віддзеркалення нещастя. Воно є, можливо, невдалим але останнім засобом подолання багаторічного конфлікту, неприязні між подружжям, емоційного напруження в сім’ї.

 

СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ

Типи і форми конфліктів

Типи і форми конфліктів

Різні типи конфліктів, взаємодіючи, доповнюють один одного, набуваючи нових рис.

Існують такі типи конфліктів:

На етапі виникнення:

стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні;

На етапі розвитку:

короткочасні, тривалі, затяжні;

На етапі усунення:

керовані, обмежено керовані, некеровані;

На етапі затухання:

Соціальна природа сім’ї

Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук – історії, економіки, права, соціології, психології, педагогіки, антропології, демографії, етнографії, етики тощо. Кожна з них відповідно до свого предмета вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім'ї.

Історія досліджує виникнення сім'ї та її форми у різні періоди історії людського суспільства. В центрі уваги економіки знаходиться сім'я або домогосподарство як економічний, головним чином споживчий осередок, хоча в умовах переходу до ринкової економіки їй все більше відводиться місце як господарської виробничої одиниці. Етнографічні дослідження пов'язані з вивченням особливостей укладу життя і побуту сімей з різними етнічними характеристиками. Для демографії основний інтерес має питання про роль сім'ї і сімейної структури населення у його відтворенні. Соціальна психологія акцентує свою увагу на дослідженні сімейних конфліктів і динаміки розвитку сімейних груп. Педагогіка в основному займається вивченням виховної функції сім'ї, як одного з важливих факторів формування особистості. Правову науку цікавлять питання правовідносин між подружжям, між батьками і дітьми тощо.

Соціологія сім’ї зосереджує свою увагу на аналізі всієї сукупності важливих проблем, пов'язаних із сім'єю

Соціологія сім'ї – це галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

Об’єктом соціології сім’ї є шлюбно-сімейні відносини, сфера сімейного життя.

Предметом вивчення соціології сім’ї є такі чинники:

– загальні основи та принципи шлюбу та сім’ї;

– взаємозв’язок сім’ї і суспільства;

– типи соціальних відносин, характерні для сім’ї;

– фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності;

– зв’язок сім’ї з іншими сферами соціального життя;

– суспільні функції сім’ї, її структура та особливості як соціального інституту, і як малої соціальної групи;

– мотивація шлюбів і розлучень, а також фактори, які сприяють плануванню сімейного життя;

– інтеграція та дезінтеграція сім’ї;

– типи і форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку;

– умови життя сім’ї, етапи життєвого циклу сім’ї.

Сім'я – соціальна система, яка має риси соціального інституту і малої соціальної групи, первинної і основної клітинки суспільства. Як соціальний інститут сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій і зразків поведінки, які регламентують взаємні стосунки між подружжям, батьками, дітьми та іншими родичами.

Сім'ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім'ї.

 

Основні соціологічні підходи до вивчення сім’ї:

— інтеракціоністський (взаємодія членів сім’ї);

— інституціональний (аналіз сімейно-шлюбних відносин);

— структурно-функціональний (аналіз сім’ї як системи);

— еволюційний (єдина система підходів);

— ситуаційний (цінності сім’ї).

Як малу соціальну групу сім'ю можна визначити як спільність, яка утворюється на основі шлюбу або кровному родстві, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємодопомогою і взаємною моральною відповідальністю подружжя за здоров'я дітей та їх виховання.

При аналізі сім’ї як малої соціальної групидоцільно виділяти три основних типи характеристик:

І. Характеристики групи в цілому: цілі та завдання сімейної групи, склад і структура сім'ї, соціально-демографічний склад сім'ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії сімейної групи, структура влади, комунікації в сім'ї тощо;

ІІ. Характеристики зв'язків і відносин сімейної групи з більш широкими суспільними системами в межах соціальної структури суспільства (функції сім’ї у суспільстві);

ІІІ. Цілі, завдання і функції стосовно індивіда, групова регуляція поведінки та взаємодії індивідів у сім'ї, груповий контроль, групові санкції тощо, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуванням у сім’ї її функціональними вимогами та ін.

Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім'ї використовує такі категорії:

Умови та спосіб життя сім’ї, структура сім'ї, етапи життєвого циклу сім'ї.

Умови життя сім'ї – це сукупність факторів макросередовища (загальні соціальні умови) і мікросередовища (найближче соціальне оточення).

фактори макросередовища:

– соціально-економічні;

– соціально-політичні;

– соціально-культурні;

– соціально-психологічні;

– екологічні;

– демографічні;

фактори мікросередовища:

– ступінь урбанізованості розселення сім’ї (тип населеного пункту – місто, село, чисельність мешканців тощо);

– можлива зайнятість населення (тип підприємства, рівень необхідної кваліфікації і освіти працівників, використання переважно чоловічої чи жіночої праці та ін.);

– демографічна структура середовища розселення;

– етнічні характеристики середовища розселення;

– кількісні й якісні характеристики сфери обслуговування;

– кількісні та якісні характеристики культурних установ, спортивних та фізкультурних споруд;

– наявність установ охорони здоров'я.

Структура сім’ї – сукупність відносин між її членами, включаючи, крім родинних, систему духовних, моральних відносин, у тому числі відносин влади, авторитету та ін.

Виділяють види структури сім’ї:

Авторитарну структуру до якої входять:

Авторитарні сім'ї (характеризуються жорстким підкоренням дружини – чоловікові, а дітей – батькам);

Демократичні сім’ї (засновані на розподілі ролей згідно з особистісними якостями і здібностями подружжя, на рівній участі кожного з них у прийнятті рішень, добровільному розподілі обов'язків у вихованні дітей тощо).

Комунікаційна структура (найбільш вагомим вважається встановлення міжособистісних каналів комунікації і характеру їх функціонування).

Рольова структура (пов'язана з виконанням кожним членом сім'ї певних ролей, характеризує систему взаємодій і відносин членів сім'ї відповідно до традицій та звичаїв, що існують у суспільстві в цілому, найближчому соціальному оточенні і закріплених в особистісному досвіді членів сім'ї).

Етапи життєвого циклу сім'ї:

– утворення сім’ї (вступ у перший шлюб);

– початок дітонародження (народження першої дитини);

– завершення дітонародження (народження останньої дитини);

– „порожнє гніздо” (вступ у шлюб і виділення із сім'ї останньої дитини);

– припинення існування сім’ї (смерть одного із подружжя).

Основні ролі індивіда-члена сім’ї:

– щодо суспільства в цілому (роль члена суспільства);

– виробничої діяльності індивіда (роль виробника);

– за його неформальними контактами з друзями, знайомими, сусідами (роль товариша);

– за контактами з родичами (сімейна роль).

 

Традиційна роль, коли жінка вела домашні справи, господарство, народжувала і виховувала дітей, а чоловік був хазяїном, часто одноосібним власником майна і забезпечував економічну самостійність сім'ї, змінилась. Нині переважна більшість жінок в одних регіонах і значна частина в інших бере участь у виробничій діяльності, економічному забезпеченні сім'ї на рівних правах, вирішує загальносімейні питання. Це вплинуло на функціонування сім'ї, на особливості сімейно-шлюбних відносин, сприяло звільненню і розвиткові особистості жінки-матері, рівності подружжя.

 

Форми шлюбу

Шлюб – це сімейний (духовний, економічний, сексуальний) союз (угода) між чоловіком і жінкою, що породжує їх права й обов'язки один до одного, до дітей та рідних.

Розглянемо найпоширеніші форми шлюбу:

 

ФОРМИ ШЛЮБУ

 

Критерій	Форма	Визначення
Вибір партнерів	Сорорат	Вдовець удруге одружується на молодшій сестрі покійної дружини
Левірат	Вдова вибирає партнера серед братів свого чоловіка
Кузенний	Між двоюрідними родичами
Морганатичний	Між партнерами різного статусу
Ендогамія	Партнер вибирається тільки з представників своєї групи
Екзогамія	Партнер вибирається тільки поза спорідненою групою
Чисельність шлюбної групи	Моногамія	Чоловік з жінкою
Бігамія	Чоловік з двома жінками або жінка з двома чоловіками
Полігамія	Більше одного нареченого (нареченої)
Полігінія	Багато жінок
Поліандрія	Кілька жінок, що є сестрами
Права подружжя	Патріархальний	Домінує чоловік
Матріархальний	Домінує жінка
Егалітарний	Рівні права у чоловіка і жінки
Юридичне оформлення шлюбу	Громадянський	Юридично не засвідчений
Офіційний	Юридично засвідчений документами
Фіктивний	Юридично засвідчений, проте, реально не існуючий
Місце проживання подружжя	Патрілокальний	У батьків чоловіка
Матрілокальний	У батьків жінки
Неолокальний (дислокальний)	Окремо один від одного
Унілокальний	Окремо від батьків

 

У сімейному кодексі України (ст. 21) зазначається, що шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований в державному органі регістрами актів громадського стану. Проживання однією сім'єю жінки і чоловіка без шлюбу не є основою для виникнення у них прав і обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є основою для виникнення у жінки і чоловіка прав і обов'язків подружжя. Шлюбний вік для жінки встановлюється в 17 років, а для чоловіків – у 18 років. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Шлюб засновується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примус жінки і чоловіка до шлюбу не допускається. Як до реєстрації, так і після реєстрації шлюбу подружжя може заключити шлюбний договір.

Шлюб майже завжди об'єднує двох осіб протилежної статі, проте в деяких культурах допускаються різні види гомосексуального шлюбу. Багато гомосексуальних чоловіків та жінок живуть стабільними парами. У Великобританії, наприклад, фактично кожна гомосексуальна пара з дітьми складаються з двох жінок. Нинішній рівень техніки штучного запліднення вможливлює для лесбіянок мати дітей і без гетеросексуальних контактів. Послаблення колишньої нетерпимості до гомосексуальності спостерігається сьогодні в багатьох країнах Європи та США. В деяких країнах можна навіть формально "одружитися", хоча такі церемонії й непередбачені законом.

Зазначимо, що останні два-три десятиліття як на Заході, так і у нас набуває дедалі більшого поширення, особливо серед молоді, так званий феномен співжиття (конкурбінат).

Співжиття (конкурбінат) – це коли двоє людей живуть разом, маючи між собою сексуальні стосунки, але не одружуються.

Протягом 1980-2000 рр. кількість неодружених жінок та чоловіків, що воліли жити разом у одному домі, різко зросла. Співжиття стало широко практикуватися в студентському середовищі. Здійснені у США дослідження показують, що близько однієї чверті студентів живуть там із партнерами, з якими перебувають у сексуальних стосунках протягом певного періоду навчання в коледжі або університеті.

Соціологи доводять, що у нас більшість молодих людей ставляться до співжиття як до "пробного шлюбу". Більшість пар, що співживуть, одружуються через певний час або коли в них з'являються діти.

 

 

Типи сім’ї

Сім’я – це соціальна спільність (інститут і група), яка формується на основі шлюбу й зумовленої ним правової та моральної відповідальності подружжя за здоров’я дітей та їх виховання.

Основні ознаки сім’ї: шлюбні зв’язки, зв’язки спорідненості, спільний побут, спільний сімейний бюджет.

До специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім'я, належать: місце проживання (регіон, вид поселення); соціально-класова та етнічна належність; матеріальне становище; рівень освіти і культури членів сім’ї; традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх життєвих планах і прагненнях члени сім'ї; стартова позиція (моральна й економічна база, на якій будується кожна сім'я).

Суспільні порядки, за яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлюються ступенем розвитку, з одного боку – праці з другого – сім'ї. Через сім'ю змінюється покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід.