Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Охарактеризуйте лексико-семантичні групи іменників.
За семантичними ознаками і морфологічною характеристикою іменники поділяються на такі лексико-граматичні розряди: конкретні й абстрактні іменники; іменники - назви істот і неістот; власні й загальні іменники; збірні іменники; матеріально-речовинні іменники. Конкретні й абстрактні іменники Іменники з конкретним значенням називають предмети, явища, що сприймаються безпосередньо органами чуттів, наприклад: стіл, дерево, дощ, дівчина, день, ліс. До цієї групи належать іменники, що є назвами: а) одиничних предметів - назви людей, тварин, рослин, предметів неорганічного світу (хлопець, заєць, квасоля, килим, річка); б) речовин, маси, матеріалу (молоко, повітря, полотно, деревина); в) простору чи часу (берег, слуга, степ, місяць, урок, година); г) власних назв (Петро, "Дніпро" (часопис), "Сонечко" (дитсадок), Київ). До абстрактних належать іменники на позначення: а) якостей і властивостей (щирість, чорнота, ясність, патріотизм); б) психічних і фізичних станів (сон, тиша, страх, любов, непритомність); в) дій і процесів (біг, хід, горіння, приїзд, перемовини); г) понять етикету (вітання, прощання); г) наукових понять (діалектика, функція, модальність, сюжет); Чіткої межі між іменниками з конкретним та абстрактним значенням немає: іменники з конкретним значенням можуть набувати абстрактного значення, іменники з абстрактним значенням переходять у розряд іменників з конкретним значенням, наприклад: іменник берег у сполученні берег річки має конкретне значення, а в сполученні берег самоти - абстрактне. Іменники - назви істот і неістот Категорія істот і неістот охоплює іменники з конкретним значенням. За семантичними ознаками до категорії істот належать іменники, які означають: а) назви людей за різними ознаками, їхні імена, прізвища, псевдоніми (активіст, учитель, секретар, Варвара, Петро); б) назви птахів, тварин, риб, комах (вовк, корова, ворона, щука, короп, комар, метелик); в) назви міфічних істот (Мавка, Бог, Господь, Венера); г) імена, прізвища героїв казок, байок; ґ) назви померлих (мрець, небіжчик, покійник); д) назви іграшкових виробів, що наділяються властивостями людей (лялька, манекен); е) загальні назви, що вживаються на позначення людей (зірки кіно). Інші іменники належать до категорії неістот - це назви:
а) речей, рослин (дерево, мальва, пальто); б) сукупності осіб (гурт, загін, натовп); в) частин організму людини й тварини (рука, нога, дзьоб, легені); г) страв (локшина, борщ, краби); г) мікроорганізмів (бактерія, мікроб). Отже, поняття істот/неістот не цілком збігається з уявленнями про живе/неживе в природі. Примітка: Деякі іменники - назви Істот у знахідному відмінку мають паралельні форми - подібну до родового і називного відмінків (пасти корів (корови), телят (телята); назви неістот теж можуть вживатися в обох формах (одягти плащ (плаща), взяв ніж (ножа). Власні і загальні іменники Всі іменники розподіляються на іменники власні і загальні. Загальні іменники - це узагальнені назви класів однотипних предметів або явищ: син, явір, калина, лоша, родина, поет. Власні іменники - це індивідуальні назви предметів. Вони виокремлюють конкретний предмет із ряду однотипних предметів: Світлана, Любомир, Надія, Тернопіль, Кавказ. До власних іменників передусім належать: а) прізвища, імена, по батькові, псевдоніми людей (Клименко, Василь, Леся Українка); б) назви найвищих державних та урядових посад (Президент України, Голова ВРУ); в) індивідуальні назви установ, організацій, газет, часописів, творів, готелів, пароплавів (Театр ляльок, Український дім) г) географічні й астрономічні назви (Волинь, Рівне, Дніпро, Кавказ, Меркурій); д) назви релігійних свят, постів, культових імен (Різдво, Покрова, Христос, Бог); е) клички тварин (Рябко, Пушок). Власні іменники можуть переходити у загальні, а загальні у власні. Переходячи у загальні іменники, власні назви втрачають суто індивідуальне значення і вживаються як узагальнена назва типу людей або якогось класу однорідних предметів. У свою чергу на основі загальних назв виникають власні: "Перлина" (магазин), Орел (місто). Збірні іменники Збірними називаються іменники, які означають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймається як одне ціле: маковиння, мишва, гудиння, селянство. Збірні іменники характеризуються такими граматичними ознаками: * вони вживаються лише в однині (відсутня форма множини);
o з ними не поєднуються власне кількісні числівники, оскільки поняття сукупності не підлягає рахункові. Із збірними іменниками можуть поєднуватися неозначено-кількісні чи дробові числівники: трохи квасолиння, багато рідні, одна друга молодняка. Матеріально-речовинні іменники До розряду речовинних іменників належать назви речовин, однорідних мас, що підлягають виміру, а не підрахункові. У межах цього розряду можна виокремити кілька семантичних підгруп, що є назвами: а) металів (сталь, мідь, бронза); б) рідин (молоко, вода, вино); в) хімічних елементів (кисень, водень, вуглець); г) ліків (цитрамон, аспірин, валідол, клофелін); г) продуктів харчування (хліб, борошно, цукор, кава); д) будівельних матеріалів (глина, цемент, гіпс, пісок, цегла); е) овочів, ягід (капуста, морква, малина, смородина); є) тканин (сатин, шовк, ситець, льон) тощо.
34. Підготуйте план до теми: «Другорядні члени речення. Додаток: прямий і непрямий». План:
Означення — другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета й відповідає на питання який? чий? котрий? скількох?: Візьми моє маленьке я. Скоро народився і третій син. Узгоджені означення узгоджуються з означуваним словом у роді, числі й відмінку: Батьківська тепла і привітна хата давно, давно заждалася тебе. Неузгоджені означення приєднуються до означуваного іменника керуванням (народ України) або приляганням (прохання заспокоїтись). Прикладка — різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означуваним іменником у відмінку й числі. Прикладка дає іншу, паралельну назву означуваному: Слався й ти, могутня Дніпро-ріка. Всіх владарка-ніч покорила. Додаток означає предмет, який є об’єктом дії. Відповідає на питання непрямих відмінків. Додатки бувають прямими і непрямими. Прямий додаток означає предмет, на який дія спрямована безпосередньо; виражається формою знахідного відмінка без прийменника або родового відмінка: Море било й гризло його як прибережну скелю. Непрямий додаток означає об’єкт, який тільки певною мірою причетний до дії; виражається непрямими відмінками: Ніч осіння на дощ та туман багата. Обставина — другорядний член речення, що характеризує дію або ознаку з погляду їхньої якості, кількості, інтенсивності, місця, часу, мети, причини. Обставини поділяються на такі групи: - ступеня і способу дії (як? у який спосіб?): Іван заговорив достойно та урочисто. - місця (де? куди? звідки?): Здалеку повіяло вогкістю, недалеко була мета. - часу (коли? відколи? доки?): Другого дня рано небо було синє надзвичайно, садок був веселий, барвінок усміхався. - причини (чому? через що? з якої причини?): Тарас аж крякнув з досади, спересердя. - мети (для чого? з якою метою?): Роман наготувався стрибнути на допомогу. - умови (за якої умови?): Отак жив Чіпка, виростав у голоді та холоді, у злиднях та недостачах; - допусту (не зважаючи на що?): Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 913; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.174.76 (0.007 с.) |