Необхідність, роль страхування, його особливості як системи фінансових відносин.

Необхідність, роль страхування, його особливості як системи фінансових відносин.

Страхування є самостійною сферою фінансової системи. Включаючи сферу страхування до фінансової системи, ми виходимо з того, що економічна категорія страхування є складовою категорії фінансів.

Економічна сутність страхування полягає у створенні спеціалізованими організаціями - страховими компаніями страхового фонду, якій формується з внесків страхувальників і з якого відшкодовуються збитки, понесені страхувальниками в результаті страхових випадків, покритих страхуванням.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

ЗУ

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової діяльності:
= виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
= перестрахування;
= страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
= допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

 

Особисте страхування.

Особисте страхування можна визначити як страхування майнових інтересів, що не суперечать законодавству України і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи.

Об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки, тому вважається, що не відбувається компенсація матеріальної шкоди, а мають місце виплати страховика на користь страхувальника або його родини, які носять характер фінансової допомоги.

 

В особистому страхуванні розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата працездатності; постійна втрата працездатності; закінчення страхувальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв’яз­ку із виходом на пенсію; дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку страхування.

До підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне страхування.

Страхування життя – це підгалузь особистого стр-ня в який об´єктом стр-ня є життя страхувальника (застрахованого). Договір страх-ня життя укладається на термін не меньше 3 років.

Страхова сума виплачується у випадках: =До життя застрахованого до закінчення строку дії ДС, =Смерті застрахованого з будь-якої причини, = Досягнення застрахованим певного віку.

Ця підгалузь характерізується нагромадженням протягом дії ДС на відміну від інших підгалузей особистого страхування.

До стр-ня життя відноситься: -Змішане стр-ня життя; -Стр-ня дітей; -Весільне стр-ня; -Довічне стр-ня; -Стр-ня пенсій.

При проведенні стр-ня життя основними випадками є дожиття до закінчення строку стр-ня або смерть страхув-ка (застрах-го) протягом його дії. Для цього СК повинна визначити імов-сть настання цих випадків серед застрах-них. З цією метою складають таблицю смертності, яка баз-ся на пок-ках статист обліку н-ня або матеріалах самої СК і показує смертність осіб, що щорічно помирають у даному вічі із даної к-сті народжень. Визнач-ся фактори, які впливають на смертність н-ня: вік (після 25р ризик збільш-ся), професія, місце проживання, стать (вік смертн-ті чоловіків менший). Ці фактори пов врахувати стр-к при розробці умов стр-ня.

Змішане страхування життя.

змішане страхування життя поєднує в собі два суперечливі ризики: з одного боку — дожиття до певної дати або події, а з іншого — смерть. алє фактично може мати міс­це лише один ризик: людина чи доживе до кінця дії договору, чи ні. у змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує внес­ки, й застрахований є тією самою особою.

Умовами договору страхування може передбачатися відпові­дальність страховика в разі настання нещасного випадку із за­страхованою особою, який призвів до постійної втрати загальної працездатності. За тимчасову втрату працездатності (наприклад, пов'язану з легким пораненням, опіками) страхова компанія страхової суми не виплачує. Постійна втрата працездатності ви­являється зазвичай після трьох місяців від дня нещасного випад­ку, що її спричинив. Це може бути виражене, наприклад, у трива­лому порушенні функцій пошкодженого органу. Включення до договору страхування відповідальності страховика за наслідки нещасних випадків сприяє збільшенню тарифних ставок.

Договори змішаного страхування жиїтя довгострокові й мо­жуть укладатися на різні за тривалістю строки. Наприклад, 15 або 20 років. При цьому враховується вік застрахованого на момент укладення договору страхування (наприклад, від 16 років). Умо­ви страхування обмежують і максимальний вік для укладення до­говору страхування. Разом з обмеженням мінімальних і максима­льних вікових меж прийому на страхування чітко встановлюється й вік застрахованого на час закінчення дії договору страхування.

Під час укладення договору страхування важливе значення має й стан здоров'я страхувальника, оскільки договори страхування зазвичай не укладаються з непрацюючими інвалідами І групи. Можуть бути передбачені й інші обмеження (стосовно інвалі­дів 11 групи, хворих онкологічними, хронічними захворюваннями або на СПІД).

Для укладення договору страхування особа, яка мас намір за­страхуватися, подає в страхову компанію заяву встановленої фор ми. Страхувальникові надається право визначити особу (осіб), яка має право отримати страхову суму, якщо застрахований (ви-годонабувач) помер. Крім того, призначена страхувальником особа може бути замінена ним іншою до часу настання страхово­го випадку.

Страхова сума встановлюється під час укладення договору страхування страхувальником, але враховуючи особливості тако­го страхування, страхова компанія може встановити мінімальний розмір страхової суми. Страхувальникові може бути надано пра­во під час дії договору страхування за згодою страховика змен­шити або збільшити розмір страхової суми. При цьому в договір страхування вносяться зміни.

Страховий внесок, який має бути сплачений страхувальником страховій компанії, залежить від розміру страхової суми й тари­фної ставки, яка, в свою чергу, залежить від ступеня ризику, строку страхування та його варіанта (якщо страхова компанія пропонує страхувальникові можливість вибору), віку страхува­льника, й має бути сплачений за один раз, щорічно, щокварталь­но або щомісяця готівкою чи безготівково.

Дія договору страхування починається з того дня, коли стра­хувальник сплатив перший (одноразовий) внесок готівкою пра­цівникові страхової компанії або з дня надходження внеску на рахунок страхової компанії в установі банку. У разі, якщо до строку, установленого в договорі страхування, страховий внесок (повністю чи у визначеній частці) не буде сплачений (не буде сплачений повністю), договір страхування вважається недійс­ним і страхові внески, що надійшли, повертаються страхувальни­кові. Факт укладення договору страхування засвідчується стра­ховим полісом, у якому вказується строк дії договору страхуван­ня, його початок і закінчення, страхова сума, розмір страхового внеску, а також особа (особи), яка в разі смерті застрахованого має право отримати страхову суму.

Страхування пенсій

Пенсійне забезпечення може бути здійснене й шляхом при­дбання індивідуальних страхових полісів у страхових компаній

Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійс­нює застрахованій особі виплати, які пов'язуються з виходом на пенсію або віком, встановленим договором страхування.

Індивідуальні договори страхування додаткової пенсії укла­даються з дієздатними громадянами з урахуванням віку, статі й незалежно від стану здоров'я. Час початку виплати додаткової пенсії може бути як пов'язаний з настанням пенсійного віку, так і визначений за домовленістю сторін. Страхова сума обумовлю­ється під час укладення договору страхування, при цьому врахо­вується розмір поточних виплат, які має здійснити страхова ком­панія. Крім цих основних виплат, у договорі страхування можуть бути передбачені й додаткові виплати, які є результатом участі страхувальника в прибутку страхової компанії. Страхувальникові надається право сплатити страхові платежі за один раз або пері­одичними внесками. Розмір страхових внесків залежить від тариф­ної ставки, страхової суми й статі страхувальника (застрахованої особи). Додаткова пенсія, залежно від змісту договору страхуван­ня, може бути виплачена страховиком упродовж життя застрахо­ваного або визначеного при укладенні договору страхування пе­ріоду. Але можливі випадки, коли застрахований не дожив до ча­су виплати пенсії або отримував її лише впродовж короткого проміжку часу. У цих випадках відповідно до умов страхування страхова компанія виплачує вигодонабувачеві (спадкоємцям) або певну кількість пенсій (визначається під час укладення договору страхування), або різницю між обумовленою кількістю пенсій і сумою, яка вже була сплачена застрахованому за його життя.

Під час укладення договору страхування встановлюється по­рядок виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік та ін.).

Умови проведення страхування додаткової пенсії можуть пе­редбачати надання страхувальникам пільг. Так, після визначено­го строку страховик може надати страхувальнику можливість отримати позику під заставу накопиченого до часу звертання за позикою резерву.

 

 

Страхування від нещасних випадк ів — це ризиковане страхування, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її части­ни). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.

За видами страхування від нещасних випадків поділяється так:

· індивідуальне — у даному разі страхувальником є фізична особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фізичної особи, а сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих;

· колективне — коли страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах.

Відповідно до Закону України «Про страхування» страхування від нещасних випадків може мати обов’язкову або добровільну форму.

Обов’язкові види страхування запроваджуються законами України. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема здійснюється обов’язкове страхування в порядку та за умовами, що їх затверджує Кабінет Міністрів України.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови та порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з урахуванням чинного законодавства.

 

Перестрахування

Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється згідно з вимогами та в порядку встановленими Кабінетом Міністрів України.

Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

Форми перестрахування.

1)Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участь сторін у розподілі відповідальності. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами розподіляються страхові премії і збитки.

2)Сутність непропорційного перестрахування полягає в тому, що відшкодування, яке надається перестраховиком, визначається тільки розміром збитку і не залежить від страхової суми, а тому немає пропорційного розподілу відповідальності за окремим ризиком і оригінальною премією. Призначення непропорційного перестрахування — гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам оплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором. Відповідальність за непропорційним договором установлюється в абсолютній сумі (договір ексцедента збитку) чи у відсотках (договір ексцедента збитковості). У непропорційних договорах утримання цедента називають першим збитком, франшизою, пріоритетом. Відповідальність перестраховика — покриттям.

 

 

Необхідність, роль страхування, його особливості як системи фінансових відносин.

Страхування є самостійною сферою фінансової системи. Включаючи сферу страхування до фінансової системи, ми виходимо з того, що економічна категорія страхування є складовою категорії фінансів.

Економічна сутність страхування полягає у створенні спеціалізованими організаціями - страховими компаніями страхового фонду, якій формується з внесків страхувальників і з якого відшкодовуються збитки, понесені страхувальниками в результаті страхових випадків, покритих страхуванням.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

ЗУ

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової діяльності:
= виключно із страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
= перестрахування;
= страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;
= допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.