Організація роботи хірургічного відділення

Змістовий модуль 1.

Введення у хірургію.

Десмургія.

Асептика і антисептика.

Хірургічна операція.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ХІРУРГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ

1. Актуальність теми:

Хірургічне відділення сучасної багатопрофільної лікарні є одним з найважливіших медичних підрозділів, в якому проводиться стаці- онарне лікування хірургічних хворих. До них відносяться хворі планові та екстрені,яким необхідно надати невідкладну хірургічну допомогу, в тому числі і спеціалізовану.

Кожний ліжко-день, проведений у лікарні, оплачується з державних фондів.

Тому студенти повинні розуміти чіткість, узгодженість у роботі всього медичного персоналу, спрямованої на найшвидше повноцінне одужпння хворого.

Робота у будь-якому медичному закладі, в тому числі у хірургічному відділенні без знань основ деонтології неможлива, а тому половина заняття присвячена цій проблемі.

 

2. Тривалість заняття: 2 год.

Навчальна мета

Студент повинен:

знати:

- структуру хірургічного відділення;

- режим роботи хірургічного відділення;

- особливості ведення медичної документації;

- внутрішній розпорядок у відділенні; обстеження хворих з пошкодженнями, невідкладну діагностику;

- організація відвідування хворих;

- роботу палатної медсестри у хірургічному відділенні та маніпуляційному кабінеті;

- шляхи надходження 2-х потоків хворих (планових, ургентних).

 

вміти:

- поводитися в операційній;

- поводитися в перев’язочній;

- користуватися хіругічним спецодягом (маски, бахіли) та інше.

практичні навички:

- опанувати правила медичної деонтології.

 

ДЕСМУРГІЯ, ПЕРЕВ'ЯЗОЧНИЙ МАТЕРІАЛ.

ТИПОВІ БИНТОВІ ПОВ'ЯЗКИ. ПОВ'ЯЗКИНА ГОЛОВУ, ШИЮ, ГРУДНУ КЛІТКУ. ПОВ'ЯЗКИ НА ЖИВІТ, ПРОМЕЖИНУ, КІНЦІВКИ.

 

1. Актуальність теми:

Широке розповсюдження різних видів ран, пошкоджень зв’язок, суглобів, вивихів, переломів техногенної природи зумовлює необхідність вивчення студентами десмургії та практичного засвоєння основних видів пов’язок.

 

2. Тривалість заняття: 2 год.

Навчальна мета

Студент повинен:

знати:

- визначення поняття “десмургія”;

- визначення поняття “пов’язка”;

- визначення поняття “перев’язка”;

- характеристику перев’язочного матеріалу;

- мету накладення пов’язки;

- правила накладання бинтових пов’язок;

- покази до накладання пов’язок на голову;

- покази до накладання пов’язок на верхню та нижню кінцівку;

- покази до накладання пов’язок на промежину;

- покази до накладання косинкових пов’язок;

- покази до накладання липкопластирних пов’язок;

вміти:

- надати органу необхідне функціональне положення;

- бинтувати згідно правил бинтування;

- оцінювати накладені бинтові пов’язки на предмет можливості виникнення ускладнень;

практичні навички:

- самостійне накладання бинтових пов’язок на голову, верхню кінцівку, шию, грудну клітку.

- самостійне накладання бинтових пов’язок на живіт, промежину, нижню кінцівку.

Пов'язки голови

Повертаюча пов’язка голови (проста шапочка)

Пов’язку фіксують круговими турами навколо голови. Потім накладають зворотні тури від периферії до центру голови і закріплюють їх круговими турами.

Примітка: Пов’язка нестійка і застосовується рідко.

Шапка «Гіппократа»

Накладається двоголовим бинтом. Вільну частину бинта кладуть на середину лоба і ведуть головки назад назустріч один одному, перехрещують їх в області потиличної ямки, потім бинт, який був спочатку в правій руці продовжує кругові тури, а другий робить зворотні тури від центра голови до периферії, поступово закриваючи склепіння черепа.

Пов’язка «чепець»

Кусок бинта довжиною 1 м (зав’язку) кладуть на тім’я, звисаючі кінці утримує сам хворий, або помічник якщо хворий без свідомості. Закріпивши бинт навколо голови і дійшовши до зав’язки, обводять її бинтом і ведуть бинт зворотно на потилицю, обводять навкруги зав’язки з другої сторони і ведуть вгору, закриваючи чоло. Наступні тури повторюють хід попередніх, поступово сходять в стороні зав’язки закріплюють бинт круговим туром або навкруги однієї з сторін зав’язки, кінці зав’язки фіксують під підборіддям.

Пов’язка «вуздечка»

Застосовується при пораненні тім’яної, скроневої областей, щік та підборіддя, а також після виправлення вивиху нижньої щелепи. Після кругового фіксуючого туру бинт ведуть косо на потилицю, потім з-під правої вушної раковини під підборіддя і роблять три вертикальні тури навколо голови. Потім бинт ведуть з-під підборіддя на задню поверхню шиї і накладають тури, що захоплюють підборіддя. далі бинт переводять з-під підборіддя косо вверх і фіксують навколо голови.

.

Пов'язки шиї

Хрестовидна (восьмиподібна) пов’язка на потилицю

Бинт фіксується круговими турами навколо голови. Потім ведеться через потилицю та задню поверхню шиї і навколо шиї. Далі чередують тури навколо голови та навколо шиї. закріплюється пов’язка навколо голови.

Клеолова пов’язка

Це більш зручні пов’язки для накладання на ділянку тіла без волосся. Після накладання на рану стерильної серветки, шкіру навколо змазують клеолом, дають йому трохи підсохнути, розтягнувши серветку, щільно притискують її краї до змащеної клеолом ділянки. Вільні краї серветки зрізують ножицями.

Лейкопластирна пов’язка

Після накладання на рану стерильних серветок, фіксують їх до шкіри стрічками липкого пластиру, які приклеюють навхрест або паралельно одна одній.

Пов'язка на грудну клітину

Спіральна пов’язка

Перед бинтуванням на одне надпліччя кладуть кусок бинта (зав’язку) довжиною 1,5 м. Поверх звисаючих її кінців покривають грудну клітину спіральними турами знизу вверх. В кінці піднімають вільні кінці зав’язки і зв’язують їх над другим надпліччям.

Пов’язка на молочну залозу

Фіксуючі тури проводять горизонтально під молочними залозами. Потім ведуть бинт з-під враженої залози на здорове надпліччя і по спині, опускаючи до під пахвової впадини хворої сторони, звідти бинт ведуть циркулярно, підтримуючи молочну залозу ззовні та знизу. Кругові тури чергують з косими, поступово покриваючи всю залозу. Завершують пов’язку круговим туром.

Пов’язка Дезо

Застосовується для фіксації всієї верхньої кінцівки при переломі ключиці без зміщення. Перед її накладанням в під пахвинну впадину кладуть ватно-марлевий валик, руку приводять до тулуба і згинають у лікті під кутом 90⁰. Круговими турами фіксують плече до тулуба, бинтуючи від здорової сторони до пошкодженої. З під пахвової впадини здорової сторони бинт ведуть по передній поверхні грудної клітини на хворе надпліччя, переводять назад і опускають по задній поверхні плеча до ліктя, обгинають лікоть і, захопивши на цей тур бинта передпліччя і кисть повертають бинт в під пахвову ділянку. Звідти бинт іде косо по спині на надпліччя хворої руки, переходить вперед, опускається до ліктя, захватує його спереду назад і по спині повертається в під пахвову впадину здорової сторони. Тури повторюють кілька разів і закінчують горизонтальним туром.

Пов'язки на верхню кінцівку

Косинкова пов’язка

Спіральна пов’язка

Бинт фіксують коловими турами внизу живота і ведуть знизу вверх навколо живота. Пов’язка часто сповзає, тому тури бинта нерідко прошивають.

Колосовидна пов’язка

Накладається на пахвову область, бокову поверхню стегна та сідницю. Її починають коловим туром навколо талії, потім восьмиподібно обходять навколо стегна, роблячи перехрест в залежності від потреби спереду, ззаду або збоку; послідуючі тури накладають зміщуючи бинт на ¹/₂ - ¹/₃ його ширини. Можна почати пов’язку коловим туром навколо стегна, а потім повести бинт вверх і восьмиподібно обвести навколо живота. Закінчують пов’язку на стегні.

Пов’язка на промежину

Застосовують восьмиподібну пов’язку, доповнюючи її колосовидною. Широко користуються Т-подібною пов’язкою. Два куски марлі або два відрізки широкого бинта зшивають у вигляді букви «Т». Горизонтальну частину пов’зки закріплюють навколо пояса, а вертикальну ведуть через промежину і укріплюють до горизонтальної, перед тим зробивши спереду отвір або розріз для вільного сечовипускання.

Пов'язки на нижню кінцівку

Пов’язка на палець

На кожен палець окремо накладається спіральна пов’язка. фіксують пов’язку навколо кісточок, потім ведуть по тильній поверхні до кінчика пальця, виконують спіральні тури і повертаються через тильну поверхню для закріплення пов’язки навколо кісточок.

Пов’язка на гомілку

На гомілку накладається спіральна пов’язка з перегинами до рівня колінного суглоба, де і фіксується коловими ходами бинта.

Пов’язка на коліно

При зігнутому положенні коліна на суглоб накладається черепашача пов’язка збіжна або розбіжна. При розігнутому положенні накладають пов’язку по типу восьми подібної.

Пов’язка на стегно

На кульшовий суглоб накладається колосовидна пов’язка, а на кукси – поворотна.

Еластичні бинти та панчохи

Хворим з варикозним (вузлуватим) розширенням вен рекомендується бинтування еластичним бинтом. Вранці кінцівці надають підвищене положення, злегка погладжують долонями в проксимальному напрямку для відтоку крові з вен, а потім бинтують еластичним бинтом, починаючи з пальців і рівномірно натягують бинт. Замість бинта можна застосовувати еластині панчохи «Рубін» відповідних розмірів.

Бандажі

Для укріплення слабких місць живота використовують бандажі різноманітної форми та будови. Їх застосовують у хворих з килами, якщо їм протипоказана операція, після операцій на животі, при опущенні нирок та внутрішніх органів. Хворий надягає бандаж лежачи в ліжку, ходить в ньому на протязі дня, а перед сном знімає.

Суспензорій

При захворюваннях мошонки та після операцій з приводу мошонкової кили, водянці яєчок застосовується пов’язка, яка підтримує мошонку – суспензорій. Він випускається у вигляді бязевого мішечка з поясом. Пояс закріплюють на талії хворого, строчки суспензорію проводять по сідницях і фіксують до пояса. Якщо немає готового суспензорію, то на талію хворого зав’язують кусок бинта, другий кусок широкого бинта або марлі розрізують у вигляді пращі, нерозрізану ділянку довжиною 10 см підводять під корінь мошонки, кінці прив’язують до пояса з деяким натягненням.

 

Будова та користування

Трикотажні трубчасто-еластичні бинти випускають семи розмірів, довжиною від 5 до 20 м. Їх надівають на пошкоджену ділянку тіла, як рукав або панчоху. Таким бинтом можна наложити пов’язку на будь-яку частину тіла, навіть найнезручнішу для бинтування. Бинт добре розтягується, не розпускається при надрізанні, не порушує рухів кровообігу, легко переться та стерилізується; його застосування скорочує час накладання пов’язки і витрати перев’язочного матеріалу. Зберігають трубчасті бинти при t 20-25⁰С та вологості 50-65%, далеко від джерела тепла.

Техніка накладання

Пов’язки з трубчастих бинтів можуть бути циркулярними та кисетними.

Циркулярна пов’язка:

Від рулону відрізають кусок бинта в 2-3 рази довший від ділянки, на який буде накладатись пов’язка. Бинт збирають гармошкою, розтягують, надівають на пошкоджену ділянку, щоб його розміри перевищували розмір накладеної на рану стерильної серветки на 2-3 см з кожного боку, перетинають і натягують другий шар поверх першого. Якщо серветку закріпили 2-3 турами звичайного марлевого бинта, другий шар не потрібний.

Кисетна пов’язка:

Ця пов’язка накладається на голову, стопу, на кукси. Бинт натягують на пошкоджену частину тіла, перекручують навкруг своєї вісі або перев’язують тасьмою і покривають перший шар другим, щоб пов’язка не сповзала, надрізують вільний край бинта у вигляді стрічок і закріплюють пов’язку ними. При накладанні пов’язок з трубчастого еластичного бинта на голову, таз, грудну клітину, вирізують отвори для носа, рота, кінцівок.

Будова ІПП

ІПП складається з бинта та двох ватно-марлевих подушечок, одна з яких закріплена на початку бинта, а друга – рухається по стрічці бинта на марлевій петлі. ІПП завернутий в пергаментний папір, де знаходиться також англійська шпилька. Зверху ІПП покритий ще прогумованою або целофановою оболонкою.

Призначення

ІПП – стерильний. Призначений для надання само- та взаємодопомоги. Користуючись ІПП накладають стерильні пов’язки при пошкодженнях, при наскрізних ранах. Зовнішню оболонку використовують також для накладання оклюзійних (герметизуючих) пов’язок при пневмотораксі.

 

Правила бинтування

Розірвавши зовнішню оболонку по відміченій на ній лінії, її знімають, обережно розвертають паперову оболонку і виймають вміст пакету, не дотикаючись до внутрішньої поверхні подушечок (доторкуватись можна тільки поверхні, прошитої чорною ниткою). Нерухому подушечку накладають на рану, а другу – рухають по бинту і накладають зверху на перший: при наскрізній рані подушечки кладуть на обидва отвори. Подушечки прибинтовують та закріпляють кінець бинта булавкою.

5.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Що таке перев’язка і пов’язка?

2. Види пов’язок голови.

3. Види пов’язок шиї.

4. Види пов’язок верхньої кінцівки.

5. Види пов’язок грудної клітки.

6. Які застосовують матеріали для пов’язок?

7. Правила бинтування.

8. Типи бинтових пов’язок.

9. Можливі ускладнення при накладенні пов’язок.

10. Що таке індивідуальний перев’язочний пакет?

11. Особливості накладення клеолових пов’язок.

12. Особливості накладення липкопластирних пов’язок.

13. Правила накладання бинтових пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

14. Правила накладання безбинтових пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

15. Правила накладання липкопластирних пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

16. Види пов’язок нижньої кінцівки.

17. Переваги та недоліки безбинтових пов’язок.

18. Покази до накладання бинтових пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

19. Покази до накладання без бинтових пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

20. Покази до накладання липкопластирних пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

21. Покази до накладання косинкових пов’язок на нижню кінцівку та промежину.

22. Переваги та недоліки косинкових пов’язок.

5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Самостійне накладання бинтових пов’язок на голову, верхню кінцівку, шию, грудну
клітку.

2. Самостійне накладання бинтових пов’язок на живіт, промежину, нижню кінцівку.

5.4. Питання для самоконтролю:

1. Що таке перев’язка і пов’язка?

2. Види пов’язок голови.

3. Види пов’язок шиї.

4. Види пов’язок верхньої кінцівки.

5. Види пов’язок грудної клітки.

6. Які застосовують матеріали для пов’язок?

7. Правила бинтування.

8. Типи бинтових пов’язок.

9. Можливі ускладнення при накладенні пов’язок.

 

5.5. Задачі для самоконтролю:

1. У хворого (40 років) рана в області грудної клітки, з виділенням повітря з рани (відкритий пневмоторакс), перелом щелепи. Яку з пов’язок ви накладете на область рани: грудної клітки? Яку пов’язку ви накладете на область верхньої щелепи?

 

Перша допомога полягає у накладанні лейкопластирної пов’язки на рану грудної клітки, на голову накладається пов’язка “вуздечка ”.

 

ШИНИ. ГІПСОВІ ПОВ'ЯЗКИ.

1. Актуальність теми:

Знання засобів і методів надання першої медичної допомоги при пошкодженні опорно-рухового апарату дають можливість попередити чи зменшити явища травматичного шоку, або анемії. Необхідно пам’ятати, що чи швидше після пошкодження надана перша медична допомога, а потім і лікування, тим швидше і повніше відновлюється нормальна функція органу і особливо функція пошкодженої частини тіла. І, навпаки, чим пізніше надана допомога, а потім і лікування в суглобах, кістках та навколишніх м’яких тканинах інколи наступають такі зміни які сильно ускладнюють лікування і відновлення функції

2. Тривалість заняття: 2 год.

Навчальна мета

Студент повинен:

знати:

- послідовність надання першої медичної допомоги при закритих переломах;

- послідовність надання першої медичної допомоги при відкритих переломах;

- правила накладання імпровізованих шин;

- правила накладання транспортних шин;

- характерні ознаки перелому;

- проби на якість гіпсу;

- покази до накладання гіпсових пов’язок;

- правила накладання гіпсових пов’язок.

вміти:

- швидко і правильно орієнтуватись у характері травми;

- швидко і правильно орієнтуватись ступені проявлення травматичного шоку чи крововтрати, якщо такі мають місце;

- швидко і правильно орієнтуватись ступені проявлення травматичного шоку чи крововтрати, якщо такі мають місце;

- швидко орієнтуватись у виборі потрібного предмета для імпровізованої шини, якщо відсутня стандартна;

- вміти накласти пов’язку, ввести знеболюючий медичний препарат, накласти шину Крамера, пластинчасту, пневматичну, а по мірі необхідності шину Дітеріхса;

- визначити якість гіпсу;

- зібрати необхідний матеріал, інструменти для гіпсувальної техніки;

- приготувати гіпсовий бинт;

- накласти та зняти циркулярну гіпсову пов’язку вміти накласти пов’язку.

практичні навички:

- самостійно накладати стандартні і імпровізовані транспортні шини;

- самостійно накладати та знімати різні види гіпсових пов’язок.

 

Найбільш просто сконструйовані і зручні у використанні Крамеровські шини, що являють собою дротяні шини, які складаються з бокових товстих дротів з поперечними перекладинами. Ці шини легкі, гнучкі і їх легко моделювати і підганяти по формі під будь-яку частину тіла.

При іммобілізації верхньої кінцівки шина накладається від нижніх пальців по розгинальній поверхні передпліччя, плеча по спині до здорової лопатки (при переломі плечової кістки), до середини плеча при переломі кісток передпліччя. Ліктьовий суглоб при цьому зупиняється під прямим кутом.

При іммобілізації нижньої кінцівки (при переломі кісток гомілки) накладається задня шина від сідничної складки по задній поверхні гомілки до нижніх пальців. Тільки шина повинна бути підкріплена двома бічними, розташованими по обидві сторони гомілки і стегна. Ступня повинна бути фіксована під прямим кутом.

При переломі стегнової кістки або пошкодженні великих суглобів нижньої кінцівки, для іммобілізації краще всього використовувати шину Дітеріхса. Остання добра тим, що іммобілізація кінцівки посилюється за допомогою витяжки.

Шина Дітеріхса складається з 4 частин: підошовної планки, бокових і закрутки. Перш за все прибинтовують підошовну планку (пам’ятати про можливість стискання судин ступні). Бокові планки укладаються таким чином, що зовнішня впирається в під пахову впадину, нижні кінці бокових планок повинні виступати з-за підошовної планки на 10-15 см. Планки закріплюються підошовною заслінкою. Закруткою проводять витяжку, після чого шина добре прибинтовується до ноги і тулуба. При правильно накладеній шині хворий не може сісти, легко піднімає хвору ногу. При транспортуванні в шині Дітеріхса на великі відстані рекомендовано закріплювати шину трьома гіпсовими кільцями: біля гомілково-ступневого суглобу, колінного, на грудній клітині. Обов’язково просовувати через верхні прорізі зовнішньої планки ремінь для фіксації шини через здорове плече.

При відсутності спеціальних шин використовують просту імобілізацію кінцівки- фіксація до тулуба для верхніх кінцівок, прибинтовування до здорової для нижніх, а також підручні предмети: палки, гілки дерев і т.п. (імпровізовані шини)

Гіпс являє собою сірчанокисле вапно, пропалене при температурі не вище 132^оС. Дуже гігроскопічний, тому його зберігають у сухому місці в спеціальних металічних або скляних ящиках.

Вологий гіпс втрачає властивості затвердіти, тому перед використанням необхідно робити проби на якість гіпсу:

а) досліджуваний гіпс стискається в кулак, якщо в розтисненому кулаці на долоні залишається спресований гіпс – гіпс зволожений;

б) проба на швидкість затвердіння; гіпс змішується з водою до отримання консистенції густої сметани; через 10 хв. Кашиця повинна затвердіти, на ній не повинно залишатися вм’ятин від пальців, при розламуванні гіпсової пластини вона повинна кришитись;

в) з гіпсової маси роблять кульку, після затвердіння його кидають на підлогу, при добрій якості гіпсу кульку залишається цілою або розбивається на великі шматки;

г) якщо гіпс не затвердівся, перевіряють його на вологість, для цього при підсушуванні гіпсу на лоточку, на деякій висоті тримають дзеркало, обернене лицевою стороною до гіпсу, якщо дзеркало запотіє, гіпс вологий.

Гіпс можна виправити: вологий гіпс підсушують в духовці при температурі не вище 132^оС протягом 10-15 хв. На затвердіння гіпсу впливає температура води. Краще всього змочувати гіпс при температурі води +15^о. При високій температурі до 40^о гіпс затвердіває швидше. При температурі вище 40^о схоплювання гіпсу сповільнюється, а при температурі вище 60^о кристалізація гіпсу не відбувається. Для прискорення затвердіння гіпсу додають квасці з розрахунку 20 г на 10 л води або мила 10 г на 1 л води. Для сповільнення схоплення гіпсу застосовують желатин, столярний клей, гашене вапно.

Приготування гіпсових бинтів. Перед гіпсуванням гіпс потрібно просіяти. Розмішувати гіпс необхідно рівним шаром, завтовшки 0,5 см (400-500 г гіпсу на метр марлі). Розміри негіпсованого бинту повинні бути не більше 2м. Стягуються бинти дуже пухко. Опускають у воду і віджимають бинти обома руками.

Правила гіпсування. При бинтуванні потрібно дотримуватись всіх правил накладання нерухомих пов’язок. Хворому необхідно надати такого положення, щоб була доступна неушкоджена частина тіла, для цього використовують спеціальні столи і підставки. Кінцівці слід надати функціонально-вигідне положення. На виступи кісток підкладається ватно-марлеві подушечки. При гіпсуванні не можна бинтувати дуже туго. Бинт накладається пухко і старанно модулюється. Необхідно слідкувати, щоб не було ніяких складок, вм’ятин від пальців на гіпсі. Пальці на кінцівках повинні бути відкритими для контролю за кровообігом. В місцях природних отворів гіпс повинен бути вирізаний. На гіпсовій пов’язці необхідно намалювати схему перелому, відмітити дату перелому та накладання гіпсової пов’язки.

Види гіпсових пов’язок: вони бувають лонгетні, циркулярні, лонгетно-циркулярні, вікончасті, мостовидні.

1. Циркулярна пов’язка і кругова. Є глухою, незйомною. Цю пов’язку назначають для утримання в нерухомому стані депонованих уламків кісток або для збереження наданого кінцівці положення, на певний період часу.

2. Вікончаста гіпсова пов’язка накладається в тих випадках, коли крім іммобілізації необхідно слідкувати за раною. В цих випадках над ділянкою, що потребує спостереження та перев’язки після накладення циркулярної пов’язки, вирізають вікно.

3. Мостовидна пов’язка. Частіше усього накладається при ураженні суглобів, спостереження за якими потребує залишити їх відкритими. В цих випадках спостерігається загальне правило іммобілізації кінцівки циркулярною гіпсовою пов’язкою, залишаючи відкритими лише хворий суглоб.

4. Гіпсовий корсет – це циркулярна пов’язка, що фіксує хребет. Використовують для фіксації, розвантаження хребта.

5. Лонгетна пов’язка. Накладається при ушкодженні дрібних кісток. Лонгета повинна захоплювати 2/3 об’єму кінцівки.

Розрізняють гіпсові пов’язки: підкладні і без підкладні. Підкладна гіпсова пов’язка – з м’якою ватною підкладкою на всю загіпсовану частину тіла. Без підкладна гіпсова пов’язка з ватними прокладками тільки на виступах кісток. Цій пов’язці надається перевага. Безпідкладочна гіпсова пов’язка добре прилягає до хворої частини тіла, при ній створюються умови спокою і нерухомості співставлених уламків кісток. Накладена безпосередньо на рану без підкладна пов’язка добре вбирає виділення рани, сприяє її дренуванню.

Після накладення гіпсових пов’язок велика увага має приділятись догляду за хворим в гіпсовій пов’язці. Перекладати такого хворого в такій пов’язці зі столу на качалку і з качалки у ліжко можна краще втрьох. Хворого вкладають на ліжко з щитом із дерева, покритого двома матрацами. Перші 3-4 дні хворого не бажано повертати у ліжку. Коли пов’язка висохне для попередження пролежнів слід повертати хворого та протирати шкіру камфорним спиртом. При укладенні на судно слід слідкувати за тим, щоб пов’язка не забруднювалась.

5.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Шинні пов’язки, визначення поняття, класифікація.

2. Покази для накладення нерухомих шин.

3. Правила накладання шинних пов’язок.

4. Техніка накладання шини Дітеріхса.

5. Техніка накладання шини Крамера.

6. Техніка накладання пневматичних шин.

7. Транспортна іммобілізація при переломах ключиці.

8. Транспортна іммобілізація при переломах верхньої кінцівки.

9. Транспортна іммобілізація при переломах хребта.

10. Транспортна іммобілізація при переломах тазу.

11. Транспортна іммобілізація при переломах нижніх кінцівок.

12. Транспортна іммобілізація при кількох переломах.

13. Якість гіпсу та проби на швидкість затвердіння.

14. Основні принципи накладання гіпсових пов’язок.

15. Види фіксуючих пов’язок та покази до їх використання.

16. Догляд за хворими в гіпсовій пов’язці.

17. Правила накладення лонгетної пов’язки.

18. Правила накладення мостовидної пов’язки

19. Правила накладення циркулярної пов’язки

20. Правила накладення вікончастої пов’язки

21. Ускладнення при накладенні гіпсових пов’язок.

 

5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Самостійно накладати стандартні і імпровізовані транспортні шини;

2. Самостійно накладати та знімати різні види гіпсових пов’язок.

5.4. Питання для самоконтролю:

1.Шинні пов’язки, визначення поняття, класифікація.

2. Покази для накладення нерухомих шин.

3. Правила накладання шинних пов’язок.

4. Техніка накладання шини Дітеріхса.

5. Техніка накладання шини Крамера.

6. Техніка накладання пневматичних шин.

7. Транспортна іммобілізація при переломах ключиці.

8. Транспортна іммобілізація при переломах верхньої кінцівки.

9. Транспортна іммобілізація при переломах хребта.

5.5. Задачі для самоконтролю:

1. У хворого (40 років) діагностовано закритий перелом правого стегна. Яку шину ви використаєте для транспортної імобілізації хворого, скільки суглобів необхідно зафіксувати?

 

При пошкодженнях стегна для транспортної імобілізації використовується шина Дітеріхса. При пошкодженні крупних кісток (плечової, стегнової, від яких починаються м’язи, які перекидаються через два суглоби) необхідно фіксувати три суглоба.

2. У хворої (26 років) після ДТП виставлено діагноз закритого перелому плеча. Яким чином ви будете проводити транспортну імобілізацію пошкодження?

 

При переломах плеча для транспортної імобілізації можна використати шину Крамера, яка повинна починатися від ділянки лопатки здорового боку та закінчуватись на тильній поверхні передпліччя пошкодженої кінцівки.

3. У хворого (34 років)після промислової травми діагностовано перелом правого плеча. По зовнішній поверхні у середній третині плеча виявлена рвана рана. Якому виду гіпсової пов’язки слід надати перевагу?

 

В даному випадку доцільно накласти вікон часту пов’язку, яка дозволяє слідкувати за раною та проводити перев’язки.

 

4. У хворої (27 років) через 2 доби після накладання глухої циркулярної гіпсової пов’язки з приводу перелому кісток передпліччя з’явилося відчуття стиснення пошкодженої кінцівки, оніміння, блідість, набрячність і похолодання пальців китиці з враженого боку.

Якими будуть ваші дії?

Описані ознаки вказують на порушення кровозабезпечення кінцівки внаслідок стиснення гіпсовою пов’язкою. Слід негайно зняти пов’язку.

 

5.6. Тести для самоконтролю:

1. Шина Дітеріхса накладається при пошкодженні:

5. *стегна;

6. переломі ключиці;

7. таза;

8. кісток передпліччя.

2. Скільки суглобів необхідно фіксувати при переломі стегна:

5. один;

6. два;

7. *три.

3. Шина Крамера відноситься до:

8. *транспортних шин;

9. лікувальних шин;

10. транспортно-лікувальних шин;

11. імпровізованих;

4. Шина Еланського накладається при пошкодженнях:

6. *шийного відділу хребта;

7. гомілки;

8. передпліччя;

9. колінного суглобу;

10. плеча.

5. Шина Дітеріхса складається з:

1. 1 частини;

2. 2 частин;

3. 3 частин;

4. *4 частин.

6. Шина Дітеріхса відноситься до:

1. лікувальних;

2. транспортних;

3. *транспортно –лікувальних;

4. імпровізованих.

7. Шина Еланського відноситься до:

1. лікувальних;

2. * транспортних;

3. транспортно –лікувальних;

4. імпровізованих.

8. При накладанні шини Дітеріхса нижні кінці милиць повинні виступати за підошву на:

1. 5- 10 см.;

2. * 10-15 см.;

3. 15-20 см.

9. Яку з перелічених шин можна моделювати до відповідної ділянки тіла:

1. Еланського;

2. Дітеріхса;

3. * Крамера;

4. Белера.

10. Які ознаки правильно накладеної шини Дітеріхса:

1. Хворий може сісти, не може підняти хвору ногу;

2. Хворий не може сісти, не може підняти хвору ногу;

3. Хворий може сісти, легко піднімає хвору ногу;

4. * Хворий не може сісти, легко піднімає хвору ногу.

11. При накладанні гіпсу пошкодженій кінцівці надають положення:

1. зручне для хворого;

2. зручне для лікаря;

3. *функціонально- вигідне положення.

12. При накладанні гіпсової лонгети остання охоплює:

1. всю окружність кінцівки;

2. 1/3 окружності;

3. 1/2 окружності;

4. *2/3 окружності

13. Яка гіпсова пов’язка накладається при необхідності проводити спостереження за суглобом:

1. *мостовидна;

2. вікончаста;

3. корсет;

4. циркулярна.

14. При переломах з наявністю відкритої рани накладують:

9. *вікончасту пов’язку;

10. лонгетну пов’язку;

11. циркулярну пов’язку;

12. гіпсовий корсет.

15. Який різновид гіпсової пов’язки використовується при пошкодженнях хребта:

8. *гіпсовий корсет;

9. циркулярна;

10. вікончаста;

11. лонгетна.

16. За скільки часу затвердіває пов’язка з якісного гіпсу:

12. 1-2 хв.;

13. *5-10 хв.;

14. 20-30 хв.;

15. 50-60 хв.

 

Рекомендована література:

Основна:

1. Загальна хірургія / за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. Київ, "Здоров'я", 1999.
2. С. В. Петров. Общая хирургия //”Питер”, Санкт-Петербург, 2002
3. Волколаков ЯВ. Общая хирургия. Рига, 1989.
4. Стручков ВИ., Стручков Ю.В. Общая хирургия. Москва, 1988.
5. Рычагов Г. П., Гарелик П. В., Мартов Ю. Б. Общая хирургия. Минск, 2002
6. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія // Київ, 2004 р.
7. Хірургія: Підручник з загальної хірургії / За редакцією Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шідловського.- Дніпропетровськ:РВА “Дніпро-VAL”, 2006.- 443 с.

Додаткова:

1. Юрихин А.П. Десмургия. Ленинград, 1986.

2. Казицкий В.М., Корж НА. Десмургія. Київ, 1999.

3. Гребенев А.Л., Шептулин А.А. Основы общего ухода за больными. Москва, 1991.

4. Мурашко ВВ., Шуганов Е.Г., Панченко А.В. Общий уход за больными. Учебное пособие. Москва, 1988.

5. Петров СП. Общая хирургия. Санкт-Петербург, 1999.

6. Методика обстеження хірургічного хворого / під ред. М.О.Ляпіса. Тернопіль, 2000.

7. Жизневский Я.А. Основы инфузионной терапии. Минск, 1994.

8. “Хірургія” – Збірник нормативних документів. Київ МНІАЦ медичної статистики МВЦ

9. “Меднформ”, 2006.–524 с.

 

 

АНТИСЕПТИКА

 

1. Актуальність теми: Найважливішою умовою повсякденної практичної діяльності в клініці хірургічних хвороб є дотримання правил і вимог асептики. У поняття антисептики входить комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з мікроорганізмами, що потрапили в рану або організм загалом. Мікрофлора є однією з основних причин розвитку запального процесу. Її пригнічення є необхідною умовою успішного лікування і загоєння рани, без чого видужання хворого неможливе.

2. Тривалість заняття: 2 год.

3. Навчальна мета:

3.1. Знати:

- зміст і задачі антисептики;

- види антисептики;

- зміст механічної антисептики;

- зміст фізичної антисептики;

- зміст хімічної антисептики;

- зміст біологічної антисептики;

- суть активної та пасивної імунізації.

3.2. Вміти:

- реалізувати основні вимоги антисептики в процесі лікування;

- підготувати хворого до первинної хірургічної обробки рани;

- призначити потрібний антисептик з урахуванням особливостей ранової мікрофлори;

- розробити раціональну схему антибіотикотерапії.

3.3. Опанувати практичні навички:

- виконання первинної хірургічної обробки рани;

- промивання та дренування рани;

- висушування ранової поверхні;

- кварцування рани;

- оцінка чутливості мікрофлори до хіміопрепаратів;

- розрахунок доз антибактерійних препаратів.

 

Література.

Основна:

1. Жученко С.П., Желіба М.Д., Хіміч С.Д. Загальна хірургія.-К.:“Здоров’я”,1999. - С. 143-146.

2. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими: Допущено СМОЗ України як підручник для студентів ВМЗО ІІІ-IV рівнів акредитації, лікарів-інтернів, курсантів та аспірантів. – Вид. 2-е, доп. - К.: “Здоров’я”, 2004. – 616 с.

3. Петров С.В. Общая хірургія: Учебник для вузов с компакт-диском. – 3-е изд., перераб. и доп. – К.: ГЭОТАР – Медиа, 2005. – 768 с.

4. Лекційний матеріал.

Додаткова:

1. Гостищев В.К. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. - М.: Медицина, 1987. - С. 16-19.

2. Григорян А.В. Руководство к практическим занятиям по общей хирургии. -М.: Медицина, 1976. - С. 25-30.

ОБРОБКА ОПЕРАЦІЙНОГО ПОЛЯ.

 

Актуальність теми

Знання основних методів стерилізації операційного і перев’язочного матеріалу є невід’ємною частиною асептики.