Одним з перших був заарештований радянською тоталітарною системою 30-х років XX ст. Його життя можна назвати шляхом постійних звинувачень, тортур, концтаборів.

Одним з перших був заарештований радянською тоталітарною системою 30-х років XX ст. Його життя можна назвати шляхом постійних звинувачень, тортур, концтаборів.

Більшість творів має автобіографічне начало.

Людина - це найвеличніша з усіх істот.

Людина - найнещасливіша з усіх істот.

Людина - найпідліша з усіх істот.

Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати

Першу для доведення прикладом.

 

• 19 вересня 1906 р. - у с. Куземин на Полтавщині в родині муляра народився Іван Павлович Лозов'яга.

• Навчання: церковно-приходська школа, початкова школа, Краснопільська художньо-керамічна школа.

• 1922 - 1926 рр. - викладає малювання, працює на шахтах Донбасу.

• 1926 — 1930 рр. - навчання в Київському художньому інституті (не завершив через визнання його політично неблагонадійним).

• 1926 р. - у журналах «Глобус» та «Життя й революція» друкуються перші твори письменника (поезія «В місто» та ін.).

• 1927 р. - збірка поезій «До меж заказаних»; поема «Монголія», «Аве Марія».

• 1930 р. - історичний роман у віршах «Скелька» (у творі автор виступив проти російського великодержавного шовінізму).

• 1932 р. - арешт; звинувачення: критикував національну політику СРСР, закликав українців орієнтуватися в культурному розвитку на Європу, а не Москву.

• Ланцюг арештанської долі Івана Багряного:

5 років концтаборів - втеча (1936) - переховувався між українцями місцевості Зелений Клин на Далекому Сході (тут одружився) - повернення додому - арешт - Харківська в'язниця (2 роки і 8 місяців) - з приходом німців звільнення «під нагляд» (з відбитими нирками і легенями).

• Еміграція (до Словаччини, Німеччини)сім'я залишилася в СРСР.

• У м. Новий Ульм (Німеччина) Іван Багряний заснував газету «Українські вісті», видавництва «Україна», «Прометей», які друкували заборонені в СРСР твори українських і зарубіжних письменників. Організував Українську революційно-демократичну партію, брав участь у створенні МУР у (Мистецького українського руху), заснував ОДУМ (Об'єднання демократичної української молоді).

• 1944 р. (1946 р.) - «Тигролови».

• 1945 р. - п'єса «Розгром».

• 1946 р. - збірка поезій «Золотий бумеранг».

• 1947 р. - повість-вертеп «Морітурі».

• 1948 р. - п'єса «Генерал».

• 1950 р. - роман «Сад Гетсиманський» (показ трагічного буття української людини в умовах тоталітарного терору.

• 1953 р. - повість «Огненне коло», написана на матеріалах Другої світової війни (твір має підзаголовок «Повість про трагедію під Бродами»).

• 1956 р. - віршований памфлет «Антон Біда - герой труда».

• 1957 р. - трилогія «Буйний вітер».

• 1965 р. - роман «Людина біжить над прірвою» (вийшов після смерті письменника).

• 1996 р. - книга «Публіцистика», до якої увійшли статті, памфлети, есе.

• 25 серпня 1963 р. - Іван Багряний помер, похований в Німеччині.

Огляд творчості

Характерні ознаки епічних творів Івана Багряного:

- будуються на філософії екзистенціалізму, змальовуючи складне буття людини за умов наступу тоталітаризму на духовний світ особи, її життя;

- у центрі творів - вольова, сильна духом, горда особистість, яку не спроможна зламати державна машина тоталітаризму;

- органічне сплетіння реалістичної конкретності образу з романтикою;

- показ складної картини буття народу, його змагань з антигуманною радянською ідеологією;

- оптимістичне звучання;

- провідна ідея більшості творів - тільки в боротьбі проти сил зла виявляються кращі риси характеру людини;

- демократизм;

- близькість до людини;

- потужність соціально-побутових і психологічних характеристик;

- публіцистичність;

- застосування різноманітних засобів моделювання дійсності (образи-символи, іронія, гротеск, елементи сюрреалізму, реалістична подробиця тощо).

Екзистенціалізм - течія в літературі, що сформувалася в Європі у 1930 -

1940 рр. (найбільшого розвитку досягла в 1950 - 1960 рр.). Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.

«Тигролови»

Історія написання

У 1931 р. вийшла книжка оповідань "Крокви над табором". Тоді ж з'явилася розгромна стаття-донос "Куркульським шляхом. Про творчість Багряного" О. Правдюка. Після цієї статті письменника було заарештовано й засуджено на три роки поселень на Далекому Сході. Саме ці події й ляжуть в основу романів "Тигролови", "Сад Гетсиманський".

Перебуваючи на окупованій німцями Західній Україні, переховуючись деякий час від гестапівців у Моршині, Іван Багряний написав твір за 14 днів. В основу роману поклав власний гіркий притайожний випадок:

Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником...

Я не просто писав, я - жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів. ^[2] »

Твір був вперше надрукований 1944 року у львівському журналі «Вечірня година» у скороченому вигляді під назвою «Звіролови». Того ж року на літературному конкурсі у Львові роман був нагороджений першою премією, яку розділив з повістю Тодося Осьмачки «Старший боярин».

Цей твір, за словами Ю. Лавріненка, зробив велику справу: висвітлив світові обличчя "совєтського человека", зека, показавши під його личиною незламну горду людину, повну життєвої сили, волі до життя й боротьби. Проте проблематика роману ширша, вона з'ясовує справжні причини трагічності буття людини в радянському тоталітарному суспільстві, охоплює тему свободи, життя і смерті, вибору людиною місця в історії, межі її можливостей та особистої відповідальності. Змальовуючи жорстокі випробування і тортури безневинних людей у ГУЛАГах, автор відтворює їх боротьбу проти тоталітарного режиму, розв'язує проблему героїзму.

Перша назва - «Звіролови».

МІРКУЄМО

Одним з перших був заарештований радянською тоталітарною системою 30-х років XX ст. Його життя можна назвати шляхом постійних звинувачень, тортур, концтаборів.

Більшість творів має автобіографічне начало.

Людина - це найвеличніша з усіх істот.

Людина - найнещасливіша з усіх істот.

Людина - найпідліша з усіх істот.

Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати

Першу для доведення прикладом.

 

• 19 вересня 1906 р. - у с. Куземин на Полтавщині в родині муляра народився Іван Павлович Лозов'яга.

• Навчання: церковно-приходська школа, початкова школа, Краснопільська художньо-керамічна школа.

• 1922 - 1926 рр. - викладає малювання, працює на шахтах Донбасу.

• 1926 — 1930 рр. - навчання в Київському художньому інституті (не завершив через визнання його політично неблагонадійним).

• 1926 р. - у журналах «Глобус» та «Життя й революція» друкуються перші твори письменника (поезія «В місто» та ін.).

• 1927 р. - збірка поезій «До меж заказаних»; поема «Монголія», «Аве Марія».

• 1930 р. - історичний роман у віршах «Скелька» (у творі автор виступив проти російського великодержавного шовінізму).

• 1932 р. - арешт; звинувачення: критикував національну політику СРСР, закликав українців орієнтуватися в культурному розвитку на Європу, а не Москву.

• Ланцюг арештанської долі Івана Багряного:

5 років концтаборів - втеча (1936) - переховувався між українцями місцевості Зелений Клин на Далекому Сході (тут одружився) - повернення додому - арешт - Харківська в'язниця (2 роки і 8 місяців) - з приходом німців звільнення «під нагляд» (з відбитими нирками і легенями).

• Еміграція (до Словаччини, Німеччини)сім'я залишилася в СРСР.

• У м. Новий Ульм (Німеччина) Іван Багряний заснував газету «Українські вісті», видавництва «Україна», «Прометей», які друкували заборонені в СРСР твори українських і зарубіжних письменників. Організував Українську революційно-демократичну партію, брав участь у створенні МУР у (Мистецького українського руху), заснував ОДУМ (Об'єднання демократичної української молоді).

• 1944 р. (1946 р.) - «Тигролови».

• 1945 р. - п'єса «Розгром».

• 1946 р. - збірка поезій «Золотий бумеранг».

• 1947 р. - повість-вертеп «Морітурі».

• 1948 р. - п'єса «Генерал».

• 1950 р. - роман «Сад Гетсиманський» (показ трагічного буття української людини в умовах тоталітарного терору.

• 1953 р. - повість «Огненне коло», написана на матеріалах Другої світової війни (твір має підзаголовок «Повість про трагедію під Бродами»).

• 1956 р. - віршований памфлет «Антон Біда - герой труда».

• 1957 р. - трилогія «Буйний вітер».

• 1965 р. - роман «Людина біжить над прірвою» (вийшов після смерті письменника).

• 1996 р. - книга «Публіцистика», до якої увійшли статті, памфлети, есе.

• 25 серпня 1963 р. - Іван Багряний помер, похований в Німеччині.

Огляд творчості

Характерні ознаки епічних творів Івана Багряного:

- будуються на філософії екзистенціалізму, змальовуючи складне буття людини за умов наступу тоталітаризму на духовний світ особи, її життя;

- у центрі творів - вольова, сильна духом, горда особистість, яку не спроможна зламати державна машина тоталітаризму;

- органічне сплетіння реалістичної конкретності образу з романтикою;

- показ складної картини буття народу, його змагань з антигуманною радянською ідеологією;

- оптимістичне звучання;

- провідна ідея більшості творів - тільки в боротьбі проти сил зла виявляються кращі риси характеру людини;

- демократизм;

- близькість до людини;

- потужність соціально-побутових і психологічних характеристик;

- публіцистичність;

- застосування різноманітних засобів моделювання дійсності (образи-символи, іронія, гротеск, елементи сюрреалізму, реалістична подробиця тощо).

Екзистенціалізм - течія в літературі, що сформувалася в Європі у 1930 -

1940 рр. (найбільшого розвитку досягла в 1950 - 1960 рр.). Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.

«Тигролови»

Історія написання

У 1931 р. вийшла книжка оповідань "Крокви над табором". Тоді ж з'явилася розгромна стаття-донос "Куркульським шляхом. Про творчість Багряного" О. Правдюка. Після цієї статті письменника було заарештовано й засуджено на три роки поселень на Далекому Сході. Саме ці події й ляжуть в основу романів "Тигролови", "Сад Гетсиманський".

Перебуваючи на окупованій німцями Західній Україні, переховуючись деякий час від гестапівців у Моршині, Іван Багряний написав твір за 14 днів. В основу роману поклав власний гіркий притайожний випадок:

Мені не треба було нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником...

Я не просто писав, я - жив! І упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів. ^[2] »

Твір був вперше надрукований 1944 року у львівському журналі «Вечірня година» у скороченому вигляді під назвою «Звіролови». Того ж року на літературному конкурсі у Львові роман був нагороджений першою премією, яку розділив з повістю Тодося Осьмачки «Старший боярин».

Цей твір, за словами Ю. Лавріненка, зробив велику справу: висвітлив світові обличчя "совєтського человека", зека, показавши під його личиною незламну горду людину, повну життєвої сили, волі до життя й боротьби. Проте проблематика роману ширша, вона з'ясовує справжні причини трагічності буття людини в радянському тоталітарному суспільстві, охоплює тему свободи, життя і смерті, вибору людиною місця в історії, межі її можливостей та особистої відповідальності. Змальовуючи жорстокі випробування і тортури безневинних людей у ГУЛАГах, автор відтворює їх боротьбу проти тоталітарного режиму, розв'язує проблему героїзму.