Суспільні форми організації виробництва.

Розрізняють такі суспільні форми організації виробництва: концентрація, деконцентрація, спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінування, диверсифікація.

Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах.

У господарській практиці виокремлюють три основні види концентрації:

1) агрегатну — збільшення одиничної потужності або продуктивності технологічних установок, агрегатів, устаткування;

2) технологічну — укрупнення виробничих одиниць (цехів, відділів, виробництв) підприємства;

3) заводську (фабричну) — процес збільшення розміру самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів, виробничих та інших об'єднань), що здійснюється на засаді агрегатної та технологічної концентрації виробництва.

Показники рівня розвитку: середній розмір підприємства, частка великих підприємств, частка дрібних і середніх підприємств.

Створення і функціонування надміру великих підприємств є часто недоцільним не лише з економічних, а й з екологічних та соціальних міркувань; воно призводить до посилення монополізму і через це заважає розвитку конкуренції на світово­му й національному ринках. Тому в період переходу до ринкових відносин між виробниками і споживачами більш важливим стає зворотний процес — деконцентрація виробництва. Такий процес повинен здійснюватись завдяки утворенню широкої мережі малих та середніх підприємств і поділу існуючих великих підприємств. Світовий досвід свідчить про те, що малі підприємства (фірми) є технічно (технологічно) передовими, спеціалізованими, мобіль­ними та економічно ефективними виробництвами, які домінують передовсім у науково-виробничій сфері діяльності. Наприклад, у США в науково-дослідно-конструкторській сфері близько 90% усіх компаній — це малі фірми, так звані венчурні (ризикові) органі­зації, які на одиницю витрат створюють новин і реалізують ново­введень у кілька разів більше, ніж великі концерни; понад 80% несільськогосподарських підприємств належать до дрібних і се­редніх (з чисельністю робітників менше 500 осіб, а на більшості з них — навіть менше 50 осіб), їхня частка в загальній кількості ро­бочих місць становить понад 45%.

Спеціалізація – така суспільна форма організації виробництва відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні окремих видів робіт.

До предметноспеціалізованих відносять підприємства, що випускають кінцеву, готову до споживання продукцію; поетапно спеціалізованих — підприємства з виготовлення окремих деталей та агрегатів і вузлів для комплектування готової продукції; технологічно спеціалізованих — самостійні виробництва з виконання окремих стадій технологічного процесу; функціонально спеціалізованих — ремонтні заводи, підприємства із виготовлення стандартної тари, машиносервісні організації. Показники рівня розвитку: частка основної продукції в загальному її обсязі, кількість видів технологічно однорідної продукції.

Конверсія як форма організації виробництва характеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.

Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Об’єктні види: предметний, галузевий, регіональний, міждержавний. Показники рівня розвитку: частка покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів у загальному обсязі продукції, коефіцієнт кооперування (кількість підприємств-суміжників у розрахунку на один вид кінцевої продукції, частка окремих видів кооперованих поставок у загальному їхньому обсязі.

Комбінування як специфічна суспільна форма організації виробництва — це процес органічного поєднання в одному підприємстві багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому.

Об’єктні види: вертикальне (поєднання послідовних стадій обробки сировини), горизонтальне (на базі комплексного використання вихідної сировини), змішане.

Показники рівня розвитку: частка виду продукції, що виробляється комбінатом у загальному обсязі її виробництва в країні, частка напівфабрикатів, що переробляються на інший продукт за послідовною технологією, коефіцієнт комбінування (співвідношення валового обороту і товарної продукції).

Диверсифікація будь-якого виробництва є однією з поширених форм його організації за умов розвиненої ринкової економіки і гострої конкуренції на ринку. Показники рівня розвитку: частка продукції інших галузей у загальному її обсязі.

Контрольні запитання:

1. Що собою являє виробничий процес?

2. З яких процесів складається процес виробництва на підприємстві?

3. Які фактори впливають на вибір типу виробництва?

4. Чим серійне виробництво відрізняється від масового?

5. З якого часу складається виробничий цикл?

6. Які фактори впливають на вибір методів організації виробництва?

7. Назвіть основні ознаки потокового виробництва.

8. Які Ви знаєте суспільні форми організації виробництва?

9. Чим відрізняється диверсифікація від комбінування?

10. Поясніть поняття «деконцентрація виробництва».