Групи прислівників за значенням.

Прислівник

План

1. Значення прислівника як частини мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль.

2. Групи прислівників за значенням.

3. Ступені порівняння прислівників.

4. Творення і морфологічний склад прислівників:

а) прислівники прикметникового походження;

б) прислівники іменникового походження;

в) прислівники числівникового походження;

г) прислівники займенникового походження;

г) прислівники дієслівного походження.

5. Перехід іменних частин мови у прислівники.

6. Перехід прислівників у інші частини мови.

7. Наголос у прислівниках.

Література:

1. Жовтобрюх.- с.307-311

2. Суч. укр. літ. мова. Морфологія./ За ред.І.К.Білодіда.- с.430-444

3. Суч. укр. літ. мова./ За ред.А.П.Грищенка - 331-338

4. Суч. укр. літ. мова./ За ред.М.Я.Плющ. - 288-291

5. Безпояско О.К. та ін. Граматика укр.мови, 1993.- с.243-273

6. Чапля Іван Кирилович. Прислівники в укр.мові.- Х., 1960

7. Русанівський Віталій Макарович. Означальні, предикативні і модальні прислівники.//УМЛШ.- 1967,- №4.- с.22-26

8. Йозеф Ф.Андерш. Особливості адвербіалізації іменників.// Мовознавство.- 1999.- №1.-с.3-6

9. Горпинич В.О. Морфологія укр.мови.- Дн., 1999.- с.80-88

10. Ніколашина Т.І. Порівняльно-уподібнювальні прислівники синтаксичного ступеня адвербіалізації у суч.укр.літ.мові.// Наук.записн.- Випуск 31.- серія: Філологічні науки (мовознавство).- Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001.- с.118-120

1. Прислівник (madverbium- ad- при, verbium- дієслово) - це лексико-граматичний клас невідмінюваних слів із категоріальним значенням непроцесуальної ознаки дії, ознаки непроцесуальних ознак (якості), зрідка ознаки предмета.

Прислівником називається повнозначна незмінна частина мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії або стану, ступінь або міру вияву іншої ознаки і доповнює значення дієслова, виражаючи різні обставини, за яких відбувається дія.

Наприклад:

"З невідомої причини він страшенно зрадів і збентежився". (В.Підмогильний)

"Ліворуч мінливим калимом горіла низина Подолу" (В.П.).

"Спати лягав рано, не маючи світла, і спав допізна" (В.П.).

"Я вами дуже тяжко відболіла" (Л.К.).

"Мене ізмалку люблять всі дерева" (Л.К.).

"Я вранці голос горлиці люблю" (Л.К.).

Ознака, яку виражають прислівники, неоднорідна з погляду означуваного. Розрізняють якісну ознаку дії, стану або предмета (виразно читати, сумлінно працювати, вкупі відпочивати, кава по-турецьки, дорога навпростець) і ознаку іншої ознаки, зокрема щодо її кількісного вияву (занадто енергійний, трохи сором’язливий, дуже високо, зовсім ясно).

Морфологічні ознаки прислівників:

1. Не мають форм словозміни (за іншою термінологією- має нульову парадигму).

Наприклад: весело, трохи, вдвічі, вниз, ввечері, додолу.

2. Якісно-означальні прислівники (-о, -е) можуть утворювати ступені порівняння, ці прислівники походять від якісних прикметників:

Наприклад: голосний - голосно - голосніше - найголосніше;

веселий - весело - веселіше - найвеселіше.

3. Наявність у прислівниках специфічних суфіксів: -о, -е, -и, -єму, -ому, -ом; преф.по-.

Наприклад: відверто, холодно, відважно, добре, по-українськи, по-твоєму, по-нашому, гуртом, двічі.

4. Лексична та словотворча співвідносність прислівників з іншими частинами мови:

- з іменниками: літом, назустріч, вгору;

- з прикметниками: повільно, безпосередньо, низько;

- із займенниками: по-вашому, по-своєму;

- з числівниками: удвоє, втричі, по-перше;

- з дієсловами: мовчки, жартома, навсидячки.

Загальновідомо, що прислівник досить специфічна частина мови, яка "виражає якісно-означальну характеристику чи означає різні обставини дії, стану, або ознаки" (Бевзенко: 1960, 372).

Прислівник має низку характерних ознак, котрі відрізняють його від інших лексико-граматичних класів слів. Передусім це повнозначна частина мови, якій притаманна незмінність та співвіднесеність з іменними частинами мови та дієсловами.

Прислівник – це не нова частина мови, і як окремий клас слів усвідомлювався вже античними філософами (III ст. до н.е.). У працях давньогрецьких граматистів, зокрема Діонісія Фракійського (Олександрівська школа), прислівник кваліфікується як "слово, яке стоїть при дієслові", як "прикметник до дієслова". У цьому значенні цей термін сприйняли і римські граматисти, назвавши прислівник (лат.ad- при, verbium - дієслово) adverbium (при дієслові). Цей термін перейшов і в європейські граматики.

В укр. мовознавстві існували різні терміни для позначення прислівника. Поняття "прислівник" передавалося словами: "прислівок", "прислог", "наріччя", "присловце", "причасівник", "присловник", "прийменник", "прикметник" тощо [Чапля, 1960,10].

Прислівники поєднуються з іншими словами в реченні синтаксичним зв’язком прилягання. Найчастіше вони прилягають до особових форм дієслова, до інфінітива, дієприкметника і дієприслівника, рідше - до прикметника, прислівника, іменника. (сам.роб.-виписати).

У реченні прислівники виступають у ролі різних обставин:

а) місця:

Наприклад: "Весна збігає, і збігають роки, вже й вечори попереду біжать" (В.Ст.).

"Спішать додому козаки..." (В.С.).

б) часу:

Наприклад: "Повертався пізно з косовиці" (В.С.).

"Тепер я вже при чині- не те, що вивсь раніше по тичині" (В.С.).

"Вночі собор ніби ще величавіший" (О.Г.).

в) причини:

Наприклад: "Сп’яну лізуть до кожної з обіймами" (О.Г.).

"Люди знічев’я юрмились на майдані соборному" (О.Г.).

"І тобі, потворі, спересердя добру мову й розум одібрав" (В.Стус).

г) мети:

Наприклад: "Вона ненароком чи навмисне торкнулася його".

"Навіщо ж, весно, ти так пишно розцвіла..." (П.Граб.).

г) способу дії:

Наприклад: "Ходив, як кажуть, пішки під столом" (В.С.).

"Солов’ї тьохкають по-весняному" (О.Г.).

д) міри і ступеня:

Наприклад: "Впало ранених чимало, кров з них ріками текла" (В.С.).

Зрідка прислівники виступають у функції неузгоджених означень.

Наприклад: "Нам подали каву по-турецьки".

"Дорога ліворуч привернула нашу увагу".

"Читання вголос розвиває голос".

"Озеро праворуч привернуло мою увагу".

Прислівники досить широко використовуються в мові. Після іменників, прикметників, дієслів займають 4 місце. Утворюють синонімічні ряди (Напр.: Іноді- інколи, деколи, часом, зрідка, вряди-годи; безжалісно-безжально, безсердечно, безсердно, жорстоко, безпощадно.), антонімічні пари (Напр.: Наліво-направо, начисто-начорно, вчора-сьогодні, вдень-вночі.). (Сл. антонімів Полюга Лев Михайлович).

Синтаксичні властивості прислівників:

1) здатність бути обставиною;

2) здатність бути неузгодженим означенням;

3) здатність прилягати до головного компонента в синтаксичних словосполученнях, оскільки прислівники не мають форм словозміни;

4) здатність бути детермінантом (лат.determino – "означаю"), тобто надавати непроцесуальну ознаку не окремому членові речення, а всьому реченню (відноситися не до одного члена, а до цілого речення);

Наприклад: "Десь колись в якійсь країні проживав поет нещасний, тільки мав талант до віршів не позичений, а власний" (Л. Укр.).

5) нездатність мати при собі залежне означення, виражене прикметником.

Прислівник

План

1. Значення прислівника як частини мови. Морфологічні ознаки та синтаксична роль.

2. Групи прислівників за значенням.

3. Ступені порівняння прислівників.

4. Творення і морфологічний склад прислівників:

а) прислівники прикметникового походження;

б) прислівники іменникового походження;

в) прислівники числівникового походження;

г) прислівники займенникового походження;

г) прислівники дієслівного походження.

5. Перехід іменних частин мови у прислівники.

6. Перехід прислівників у інші частини мови.

7. Наголос у прислівниках.

Література:

1. Жовтобрюх.- с.307-311

2. Суч. укр. літ. мова. Морфологія./ За ред.І.К.Білодіда.- с.430-444

3. Суч. укр. літ. мова./ За ред.А.П.Грищенка - 331-338

4. Суч. укр. літ. мова./ За ред.М.Я.Плющ. - 288-291

5. Безпояско О.К. та ін. Граматика укр.мови, 1993.- с.243-273

6. Чапля Іван Кирилович. Прислівники в укр.мові.- Х., 1960

7. Русанівський Віталій Макарович. Означальні, предикативні і модальні прислівники.//УМЛШ.- 1967,- №4.- с.22-26

8. Йозеф Ф.Андерш. Особливості адвербіалізації іменників.// Мовознавство.- 1999.- №1.-с.3-6

9. Горпинич В.О. Морфологія укр.мови.- Дн., 1999.- с.80-88

10. Ніколашина Т.І. Порівняльно-уподібнювальні прислівники синтаксичного ступеня адвербіалізації у суч.укр.літ.мові.// Наук.записн.- Випуск 31.- серія: Філологічні науки (мовознавство).- Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001.- с.118-120

1. Прислівник (madverbium- ad- при, verbium- дієслово) - це лексико-граматичний клас невідмінюваних слів із категоріальним значенням непроцесуальної ознаки дії, ознаки непроцесуальних ознак (якості), зрідка ознаки предмета.

Прислівником називається повнозначна незмінна частина мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії або стану, ступінь або міру вияву іншої ознаки і доповнює значення дієслова, виражаючи різні обставини, за яких відбувається дія.

Наприклад:

"З невідомої причини він страшенно зрадів і збентежився". (В.Підмогильний)

"Ліворуч мінливим калимом горіла низина Подолу" (В.П.).

"Спати лягав рано, не маючи світла, і спав допізна" (В.П.).

"Я вами дуже тяжко відболіла" (Л.К.).

"Мене ізмалку люблять всі дерева" (Л.К.).

"Я вранці голос горлиці люблю" (Л.К.).

Ознака, яку виражають прислівники, неоднорідна з погляду означуваного. Розрізняють якісну ознаку дії, стану або предмета (виразно читати, сумлінно працювати, вкупі відпочивати, кава по-турецьки, дорога навпростець) і ознаку іншої ознаки, зокрема щодо її кількісного вияву (занадто енергійний, трохи сором’язливий, дуже високо, зовсім ясно).

Морфологічні ознаки прислівників:

1. Не мають форм словозміни (за іншою термінологією- має нульову парадигму).

Наприклад: весело, трохи, вдвічі, вниз, ввечері, додолу.

2. Якісно-означальні прислівники (-о, -е) можуть утворювати ступені порівняння, ці прислівники походять від якісних прикметників:

Наприклад: голосний - голосно - голосніше - найголосніше;

веселий - весело - веселіше - найвеселіше.

3. Наявність у прислівниках специфічних суфіксів: -о, -е, -и, -єму, -ому, -ом; преф.по-.

Наприклад: відверто, холодно, відважно, добре, по-українськи, по-твоєму, по-нашому, гуртом, двічі.

4. Лексична та словотворча співвідносність прислівників з іншими частинами мови:

- з іменниками: літом, назустріч, вгору;

- з прикметниками: повільно, безпосередньо, низько;

- із займенниками: по-вашому, по-своєму;

- з числівниками: удвоє, втричі, по-перше;

- з дієсловами: мовчки, жартома, навсидячки.

Загальновідомо, що прислівник досить специфічна частина мови, яка "виражає якісно-означальну характеристику чи означає різні обставини дії, стану, або ознаки" (Бевзенко: 1960, 372).

Прислівник має низку характерних ознак, котрі відрізняють його від інших лексико-граматичних класів слів. Передусім це повнозначна частина мови, якій притаманна незмінність та співвіднесеність з іменними частинами мови та дієсловами.

Прислівник – це не нова частина мови, і як окремий клас слів усвідомлювався вже античними філософами (III ст. до н.е.). У працях давньогрецьких граматистів, зокрема Діонісія Фракійського (Олександрівська школа), прислівник кваліфікується як "слово, яке стоїть при дієслові", як "прикметник до дієслова". У цьому значенні цей термін сприйняли і римські граматисти, назвавши прислівник (лат.ad- при, verbium - дієслово) adverbium (при дієслові). Цей термін перейшов і в європейські граматики.

В укр. мовознавстві існували різні терміни для позначення прислівника. Поняття "прислівник" передавалося словами: "прислівок", "прислог", "наріччя", "присловце", "причасівник", "присловник", "прийменник", "прикметник" тощо [Чапля, 1960,10].

Прислівники поєднуються з іншими словами в реченні синтаксичним зв’язком прилягання. Найчастіше вони прилягають до особових форм дієслова, до інфінітива, дієприкметника і дієприслівника, рідше - до прикметника, прислівника, іменника. (сам.роб.-виписати).

У реченні прислівники виступають у ролі різних обставин:

а) місця:

Наприклад: "Весна збігає, і збігають роки, вже й вечори попереду біжать" (В.Ст.).

"Спішать додому козаки..." (В.С.).

б) часу:

Наприклад: "Повертався пізно з косовиці" (В.С.).

"Тепер я вже при чині- не те, що вивсь раніше по тичині" (В.С.).

"Вночі собор ніби ще величавіший" (О.Г.).

в) причини:

Наприклад: "Сп’яну лізуть до кожної з обіймами" (О.Г.).

"Люди знічев’я юрмились на майдані соборному" (О.Г.).

"І тобі, потворі, спересердя добру мову й розум одібрав" (В.Стус).

г) мети:

Наприклад: "Вона ненароком чи навмисне торкнулася його".

"Навіщо ж, весно, ти так пишно розцвіла..." (П.Граб.).

г) способу дії:

Наприклад: "Ходив, як кажуть, пішки під столом" (В.С.).

"Солов’ї тьохкають по-весняному" (О.Г.).

д) міри і ступеня:

Наприклад: "Впало ранених чимало, кров з них ріками текла" (В.С.).

Зрідка прислівники виступають у функції неузгоджених означень.

Наприклад: "Нам подали каву по-турецьки".

"Дорога ліворуч привернула нашу увагу".

"Читання вголос розвиває голос".

"Озеро праворуч привернуло мою увагу".

Прислівники досить широко використовуються в мові. Після іменників, прикметників, дієслів займають 4 місце. Утворюють синонімічні ряди (Напр.: Іноді- інколи, деколи, часом, зрідка, вряди-годи; безжалісно-безжально, безсердечно, безсердно, жорстоко, безпощадно.), антонімічні пари (Напр.: Наліво-направо, начисто-начорно, вчора-сьогодні, вдень-вночі.). (Сл. антонімів Полюга Лев Михайлович).

Синтаксичні властивості прислівників:

1) здатність бути обставиною;

2) здатність бути неузгодженим означенням;

3) здатність прилягати до головного компонента в синтаксичних словосполученнях, оскільки прислівники не мають форм словозміни;

4) здатність бути детермінантом (лат.determino – "означаю"), тобто надавати непроцесуальну ознаку не окремому членові речення, а всьому реченню (відноситися не до одного члена, а до цілого речення);

Наприклад: "Десь колись в якійсь країні проживав поет нещасний, тільки мав талант до віршів не позичений, а власний" (Л. Укр.).

5) нездатність мати при собі залежне означення, виражене прикметником.

Групи прислівників за значенням.

У сучасному мовознавстві ще немає єдиної класифікації прислівників за значенням. У шкільній граматиці вивчаються традиційно прислівники:

1) місця;

2) часу;

3) способу дії;

4) причини;

5) мети;

6) міри;

7) ступеня.

У більшості вузівських підручників, зокрема Жовтобрюха М.А., Кулика Б.М. Курс суч. укр. літ. мови., 1972; Леонової М.В. Суч. укр. літ. мова. Морфологія, 1983; Пономарьов О.Д. Суч. укр. мова, 1977; та ін., виділяють два розряди прислівників:

- означальні

- обставинні

Означальні прислівники виражають якісні ознаки дії або стану (швидко говорити, міцно спати) та спосіб вияву їх, міру або ступінь (мовив по-парубоцькому, біліє фантастично).

Означальні прислівники поділяються на три групи:

- якісно-означальні;

- способу або образу дії;

- кількісно-означальні;

1) Якісно-означальні прислівники дають якісну характеристику дії або стану, відповідаючи на питання як? Вони творяться від основ якісних прикметників за допомогою суфіксів -о, -е. Наприклад: тихо, гаряче, зоряно, добре.

Якісно-означальні прислівники утворюють форми вищого й найвищого ступенів порівняння. Наприклад: холодно - холодніше - найхолодніше.

2) Прислівники способу або образу дії вказують на спосіб дії і відповідають на питання яким способом? подібно чому? подібно кому?

Наприклад: вдвох, гуртом, наспіх, по-материнському, по-ведмежи, по-кошачому.

3) Кількісно-означальні прислівники виражають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву якісної ознаки і відповідають на питання скільки? наскільки? якою мірою? як багато?

Наприклад: утричі, двічі, надто, дуже, надзвичайно.

Обставинні прислівники виражають різні обставини, за яких відбувається дія, тобто характеризують дію або процес за часовими, просторовими, причиновими відношеннями, рідше – за метою її виконання.

Обставинні прислівники поділяються на 4 групи:

- прислівники часу;

- прислівники місця;

- прислівники причини;

- прислівники мети;

1) Прислівники часу визначають час дії або стану і відповідають на питання коли? відколи? доки? до якого часу? по який час?

Наприклад: тепер, давно, увечері, щодня, щохвилини, з давніх-давен, змолоду.

2) Прислівники місця означають місце дії або напрям руху предмета і відповідають на питання де? куди? звідки? в якому напрямку?

Наприклад: десь, куди, ліворуч, здаля, близько.

3) Прислівники причини означають причину дії і відповідають на питання чому? чого? через що? з якої причини?

Наприклад: спросоння, здуру, сп’яну, спересердя, ненароком, спохмілля.

4) Прислівники мети означають мету дії і відповідають на питання для чого? навіщо? з якою метою?

Наприклад: навіщо, навіщось, нащо, напоказ, на зло, на сміх, навмисно, вжарт.

3. Ступені порівняння прислівників.

Якісно-означальні прислівники на -о, -е, утворені від якісних прикметників, можуть мати форми вищого й найвищого ступенів порівняння.

Форми вищого ступеня прислівників утворюються від основ прислівників на -о, -е за допомогою суфіксів -ш (е), -іш (е), при цьому суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають. Наприклад: старанно-старанніше, голосно-голосніше, далеко-дальше.

При творенні форми вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- відбуваються зміни приголосних. Наприклад: дорого-дорожче, близько-ближче, високо-вище. Деякі прислівники утворюють форму вищого ступеня від різних основ (явище суплетивізму). Наприклад: добре-краще, погано-гірше.

Для підсилення значення прислівників вищого ступеня додаються слова набагато, значно, куди, трохи, ще. Наприклад: набагато ближче, куди легше, трохи більше, ще ближче.

Форми найвищого ступеня порівняння прислівників утворюються від форм вищого ступеня за допомогою префікса най-. Наприклад: дружніше-найдружніше, краще-найкраще.

Для підсилення значення найвищого ступеня використовують префікси як і що. Наприклад: якнайдружніше, щонайкраще, якнайкраще.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?