Тема 4. Трудові ресурси будівельної організації

 

Питання для теоретичної підготовки

 

4.1. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА: ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ.

4.2. ОБЛІК, ПЛАНУВАННЯ ПОТРЕБИ І ПІДБІР КАДРІВ.

4.3. ОПЛАТА ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ.

4.4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ В БУДІВЕЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ.

 

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ
§ Професія, спеціальність, кваліфікація § норма виробітку, часу, обслуговування, чисельності § облікова, явочна, середньооблікова чисельність § відрядна, погодинна форми оплати праці § наукова організація праці § тарифна система оплати праці	§ фонд оплати праці § основна і додаткова заробітна плата § надбавки, доплати § заохочувальні та компенсаційні виплати § продуктивність праці § виробіток продукції § загальні і часткові коефіцієнти оборотності

ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ

 

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА: ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

 

В ринкових умовах роль трудових ресурсів незмінно зростає і є об’єктом постійної турботи керівників підприємств, в тому числі і будівельних. Істотне значення має класифікація кадрів будівництва за професією, спеціальністю і кваліфікацією.

Професія –це вид трудової діяльності, для здійснення якої потрібен відповідний комплекс спеціальних знань і практичних навичок. Кожна професія об’єднує ряд спеціальностей.

Спеціальність – це вузький різновид трудової діяльності в рамках професії. Так, професія слюсаря включає спеціальності слюсаря-монтажника, слюсаря-складальника, слюсаря-електрика, слюсаря-сантехніка.

Кваліфікація – це сукупність спеціальних знань і практичних навичок, яка визначає ступінь фактичної підготовки працівника для виконання ним професійних функцій певної складності.

Залежно від характеру виконуваних функцій виділяють такі категорії персоналу:

1. К ерівники — професії, які пов'язані з керівництвом об'єднаннями підприємств, підприємствами, організаціями та їхніми підрозділами незалежно від форм власності та видів діяльності.

2. Фахівці — професії, які передбачають знання в одній чи більше галузях природознавчих, технічних або гуманітарних наук.

3. Технічні службовці— - професії, які передбачають знання, необхідні для підготовки, збереження чи відновлення інформації та проведення обчислень (виконання секретарських обов'язків, касири, діловоди та ін.).

4. Кваліфіковані робітники з інструментом — професії, які передбачають знання, необхідні для обрання способів використання матеріалів чи інструментів, визначення стадій робочого процесу, характеристик та призначення кінцевої продукції.

5. Оператори і складальники устаткування та машин — професії, які передбачають знання, необхідні для експлуатації та нагляду за роботою устаткування чи машин, у тому числі високоавтоматизованих.

6. Найпростіші професії потребують знань для виконання простих завдань з використанням ручних інструментів, у деяких випадках із значними фізичними зусиллями. Для виконання низькокваліфікованих робіт достатньо неповної середньої освіти.

Кваліфікаційний рівень виконуваних робіт та рівень кваліфікації (розряд) робітників встановлює тарифно-кваліфікаційний довідник. Він наводить виробничі характеристики робіт, поділяє їх на групи-розряди залежно від ступеня складності, точності й відповідальності робіт, визначає кваліфікаційні характеристики робітників різноманітних професій і розрядів, встановлює коло і обсяг їхніх знань та умінь, перераховує роботи, які вони повинні вміти виконувати самостійно.

Ця нормативна база служить основою розрахунку планової чисельності та оплати праці персоналу підприємства.

ОБЛІК, ПЛАНУВАННЯ ПОТРЕБИ І ПІДБІР КАДРІВ

Кількісна характеристика персоналу будівельної організації вимірюється показниками облікової, явочної й середньооблікової чисельності працівників. Облікова чисельність – це чисельність працівників підприємства облікового складу на певне число чи дату і вибулих за цей день працівників. Явочна чисельність – це кількість працівників облікового складу, які беруть участь у роботі будівельної організації. Середньооблікову чисельність працівників за звітний місяць обчислюють шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) й вихідні дні (å Ч_м) та діленням одержаної суми на число календарних днів звітного місяця (n):

Ч_см = . (4.1)

Для визначення середньооблікової чисельності працівників з початку року підсумовують середньооблікову чисельність працівників за кожен місяць і ділять отриману суму (åЧ_с.м.) на число календарних місяців, що минули з початку року по звітний місяць включно (N_n.p.) за формулою

Ч_с.п.р.= . (4.2)

Середньооблікова чисельність працівників за рік визначається підсумовуванням середньооблікової чисельності працівників за кожен місяць звітного періоду з розподілом отриманої суми на 12:

Ч_с.р.= . (4.3)

Розрахунок середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості базується наперерахунку всього персоналу, який залучався до роботи у звітному періоді, отримував відповідну заробітну плату (дохід), в умовну чисельність працівників, зайнятих виконанням роботи повний робочий день, виходячи з встановленої його тривалості (8 або 6,83 год.).

Середня тривалість номінального робочого дня:

Т_с.р= _, (4.4)

де К_ск, К_зв — кількість робочих днів скорочених, звичайних;

Т_ск, Т_зв — тривалість робочого дню скорочена, звичайна.

Планування чисельності здійснюють на основі нормування праці (рис.4.1.).

Рис. 4.1 – Види норм праці

Норма часу — кількість робочого часу (в людино-годинах, людино-днях, машино-годинах, машино-змінах і т.п.), необхідного для виробництва одиниці продукції/послуг, праці робітника відповідної кваліфікації в умовах належної організації праці й виробництва.

Норма виробітку (Н_вир) — кількість продукції/послуг, які робітник-відрядник повинен зробити за одиницю часу (годину, день, зміну) на своєму робочому місці за відповідних умов організації праці і якості робіт:

Н_вир = (4.5)

Норма чисельності – необхідна для виконання роботи (обслуговування) явочна чисельність персоналу, люд.-змін; люд.-год. і т.п.

Норма обслуговування – встановлена кількість одиниць агрегатів, машин, устаткування, які повинен обслуговувати робітник (бригада) за зміну.

Нормативи чисельності враховують необхідні витрати часу на підготовку і завершення роботи, відпочинок і особисті потреби, переходи для забезпечення нормальної експлуатації споруд в зоні обслуговування з дотриманням правил безпеки при виконанні робіт.

Облікова чисельність робітників визначається за формулою

, (4.6)

де Ря – норматив явочної чисельності робітників, люд.-год.;

Пн – відсоток запланованих невиходів на роботу за законодавством.

Для переходу від явочної до облікової чисельності використовують перехідний коефіцієнт (Кя) за формулою

. (4.7)

Тоді облікова чисельність робітників буде

Робл = Ря* Кя. (4.8)

В розрахунках планового балансу робочого часу одного працівника за рік враховують корисний та номінальний фонд робочого часу, кількість календарних робочих днів, невиходи на роботу, втрати робочого часу, середню тривалість робочого дня та ін.

Загальну потребу у фахівцях і службовцях розраховують за нормативними формулами, залежно від трудомісткості закріплених функцій управління, норм керованості з урахуванням штатних розкладів.

На державних підприємствах потребу в керівниках і фахівцях у 80-х роках визначали на основі типової схеми управління підприємством і типового штатного розкладу, затвердженого „зверху”, залежно від сукупності чинників, підприємства відносили до певної категорії визначення чисельності й оплати праці. Чисельність керівників і фахівців розраховувалася за спеціально розробленими емпіричними формулами залежності чисельності згаданих категорій від цих чинників. У сучасних умовах ринкової економіки підприємствам надано право самостійно визначати кількість персоналу всіх категорій, яка фактично обмежується лише достатністю фонду оплати праці, „заробленого” підприємством. Чисельність персоналу визначається технологічною доцільністю і специфічними особливостями організації виробництва і обслуговування; трудомісткістю, складністю та обсягом роботи по управлінню підприємством, впровадженням АРМ та АСУ тощо.

ОПЛАТА ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ

Оплата праці являє собою грошове вираження вартості та ціни робочої сили у формі грошової або натуральної винагороди, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Оплата праці виконує відтворювальну і мотиваційну функції. Відтворювальнафункція полягає у забезпеченні нормального відтворення робочої сили відповідної кваліфікації, мотиваційна — у спонуканні працівників до ефективних дій на робочих місцях. Як соціально-економічна категорія зарплата є основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток виробництва, зростання продуктивності праці, скорочення витрат та ін.

Організація оплати праці у будівельних організаціях (незалежно від форм власності) здійснюється на підставі:

Ø державного регулювання оплати праці;

Ø тарифної системи оплати праці;

Ø преміювання працівників;

Ø договірного регулювання оплати праці.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, оподаткуванням доходів працівників тощо. Норми оплати праці і гарантії для працівників на компенсації встановлюються Кодексом законів про працю. Регулювання оплати праці здійснюється на основі системи угод. Генеральна Угодаукладається між КМ України і Українською спілкою промисловців і підприємців та профспілковими об'єднаннями України як чинний акт соціального партнерства, що визначає узгоджені позиції і дії сторін за основними принципами проведення соціально-економічної політики у державі, забезпечення прав і гарантій трудящих, досягнення злагоди в суспільстві.

Основу організації оплати працістановить тарифна система оплати праці – це сукупність нормативів, які визначають диференціацію оплати праці залежно від складності й умов праці, форми заробітної плати, яка застосовується в будівництві. Основними елементами тарифної системи є:

· тарифні сітки і тарифні ставки;

· схеми посадових окладів працівників;

· тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій.

Тарифна сітка – це шкала розрядів із відповідним коефіцієнтом. Вона застосовується для обліку в оплаті праці робітників різного рівня кваліфікації. Тарифна сітка пов’язана з тарифно-кваліфікаційним довідником і містить 15 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,1. Розмір тарифної ставки першого розряду встановлено на рівні мінімального розміру заробітної плати. Тарифні ставки інших розрядів (С_рі) визначають множенням тарифної ставки першого розряду (С_р1) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду (К_і):

С_рі = С_р1 х К_і, грн. (4.9)

Форми і системи оплати праці, норми праці, тарифні ставки і посадові оклади, розцінки, премії та ін. встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від національної належності, статі, мови, політичних поглядів тощо.

У будівельних організаціях усіх форм власності в Україні застосовуються дві форми оплати праці – погодинна і відрядна.

Погодинна зарплата — це оплата праці за відпрацьований час з урахуванням рівня кваліфікації і застосовується на роботах, що не підлягають нормуванню й обліку по трудомісткості, тісно пов’язана з роботою машин і регламентується нею. Ця форма має такі підсистеми:

1. Пряма погодинна

З_п.пог = Ф_міс х С_г, грн ., (4.10)

де Ф_міс — фактично відпрацьований за місяць час, год./міс;

С_г — годинна тарифна ставка відповідно до розряду робітника, грн.

2. Погодинно - преміальна система

З_п.прем ⁼ З_тар + Д_пр, грн ., (4.11)

де З_тар- — тарифна зарплата за прямою погодинною системою, грн.,

Д_пр — сума преміальних доплат, грн.

Сума преміальних доплат визначається із залежності

Д_пр = грн. (4.12)

Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи і застосовується в основному для оплати праці спеціалістів, службовців і керівників.

Відрядна форма зарплати залежить від кількості виконаної роботи згідно встановлених відрядних розцінок за одиницю роботи, виражену в натуральних одиницях виміру, і має такі системи:

1. Пряму відрядну обчислюють за формулою

З_п.відр.= , грн., (4.13)

де Pi — годинна тарифна ставка, встановлена відповідно до розряду виконуваної роботи, грн./год.;

N_фі — норма часу за одиницю роботи, год.;

п — кількість видів робіт.

2. Відрядно-преміальна визначається із залежності

З_в.прем = З_тар. + Д_пр.в., грн ., (4.14)

де З_тар.в — тарифний заробіток робітника, грн.;

Д_пр.в. — сума преміальних доплат.

Різновидом відрядно-преміальної форми є відрядно-прогресивна, за якою за обсяг виконаної роботи в межах встановленої норми нараховується відрядна розцінка, розрахована у звичайний спосіб, а за обсяг робіт, виконаний понад план, - прогресивно наростаюча розцінка.

При цьому слід чітко встановити показники, за якими здійснюється преміювання, і розмір премії за виконання і перевиконання цих показників. Це можуть бути показники зростання виробітку, продуктивності праці, збільшення обсягів робіт, виконання норм виробітку, економії матеріалів тощо.

3. Непряма відрядна використовується при оплаті праці допоміжних робітників і підсобників (наприклад, робітників-механізаторів, які обслуговують будівельні машини у складі бригади). Заробітна плата за цією системою залежить від результатів роботи бригади (тобто непрямо від обсягів виконаних робіт).

4. Колективна (бригадна) система оплати праці

1) Метод годино-коефіцієнтів

а) загальна кількість годино-коефіцієнтів, відпрацьованих бригадою:

Г_к.бр.= Т_фі К_і, (4.15)

де Т_ф —кількість годин відпрацьованих і-м робітником, год./міс.;

К_і — тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника;

m — кількість членів бригади,чол.;

б) сума бригадного заробітку на один годино-коефіцієнт

З_1г.к. = ,грн.; (4.16)

в) заробіток і-го робітника

Зі = Т_фіКі З_1г.к., грн. (4.17)

2) Метод коефіцієнта виконання норм використовують, коли члени бригади працюють у різних умовах. Розподіл бригадного заробітку:

а) визначають заробіток бригади

З_бр.вик.=Т_фі Т_с , грн., (4.18)

де Т_с — годинна тарифна ставка і-го робітника,грн./год.;

б) знаходять коефіцієнт виконання норм

К_вн = ; (4.19)

в) заробітну плату і-го робітника обчислюють так:

 

Зі ⁼ Т_фі Т_с К_вн. (4.20)

 

За безтарифною системою зарплата працівника залежить від кваліфікаційного рівня працівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу (Т_ф). Послідовність розрахунків:

1. Визначається кількість балів, набрана кожним і-м працівником

 

Бі= К х Тф х КТУ, (4.21)

 

де Тф — відпрацьована кількість людино-днів одним робітником.

2. Визначається загальна сума балів (Бсум) працівників

Б_сум = , (4.22)

де m — чисельність працівників.

3. Визначається частка фонду оплати праці, що припадає на один бал

d = . (4.23)

4. Нараховується заробітна плата і-го працівника

Зі = d х Б_і. (4.24)

Різновидом безтарифної системи оплати праці є к онтрактна система оплати праці, яка ґрунтується на контракті укладеному між роботодавцем і виконавцем. У договорі обумовлюються умови праці, а також строк дії контракту. Основна перевага контрактної системи – це чіткий розподіл прав та обов’язків працівника і керівників будівельних організацій. В умовах ринку це досить ефективна система.

Система участі в прибутках передбачає розподіл прибутку між працівниками у формі грошових виплат (акцій).

Основна заробітна плата — це винагорода, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за відрядними розцінками, тарифними ставками робітників та посадовими окладами для службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи і за особливі умови праці.

· Надбавки до тарифних ставок та посадових окладів:

- за звання майстра і класи кваліфікації; персональні надбавки; високі досягнення в праці або за виконання особливо важливих завдань; за суміщення професій, розширення зон обслуговування тощо.

· Доплати до середнього заробітку за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах; за роботу в багатозмінному та безперервному режимі виробництва (у вихідні дні, в нічний час) та ін.

· Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — виплати у формі винагород, премій, компенсаційних та інших грошових й матеріальних виплат. Премії за виробничі результати, економію матеріальних ресурсів, підвищення продуктивності праці, зменшення простоїв, тощо. Винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи.

Відрахування на соціальні заходи у складі відрахувань на обов'язкове соціальне, пенсійне, медичне страхування, додаткове пенсійне страхування та інші обов’язкові збори і відрахування на соціальні заходи здійснюють за встановленим законодавством порядком і нормами.

Фонд тарифної заробітної плати погодинників:

Ф_т.пог.= Ч_і Ф_ді С_1і К_сер.і. , грн., (4.25)

де Ч_і — чисельність погодинників, які працюють в і-х умовах праці (нормальних, шкідливих, особливо шкідливих), чол.;

Ф_ді — дійсний фонд часу роботи одного робітника-погодинника, нормо-год./рік;

С_1і — годинна тарифна ставка погодинника першого розряду, грн./год.;

К_сер.і — середній тарифний коефіцієнт погодинників.

Фонд тарифної заробітної плати відрядників:

Ф_т.відр.= Т_і Т_с.1 К_сер.і.,грн., (4.26)

де Т_і — сумарна трудомісткість робіт при і-х умовах праці, нормо-год./рік;

Т_с.1 — годинна тарифна ставка відрядника першого розряду, грн./год.;

К_сер.і — середній тарифний коефіцієнт відрядників за і-ми умовами праці.