Регулювання діяльності страхової компанії

В даний час ліцензування здійснюється на підставі розпорядження Державної комісії ринків фінансових послуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності" від 28 серпня 2003 р. № 40 (далі - Розпорядження про ліцензійні умови).

Під ліцензуванням страхової діяльності розуміють видачу, переоформлення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ, яке здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (далі - Комісія).

Отримання ліцензії (документа державного зразка, який засвідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність з конкретного виду страхування протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов) можна умовно розділити на дві стадії:

· Перша - виконання всіх вимог нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність, зокрема, Закону про страхування і Розпорядженні щодо ліцензійних умов.

· Друга - безпосереднє отримання ліцензій, їх переоформлення, отримання дублікатів, та їх анулювання.

Перед тим як переходити до розгляду цих двох стадій щодо здійснення страхової діяльності, слід зазначити, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, пере страхування та фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управління.

Зазначимо, що слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них можуть використовувати в назві лише ті юридичні особи, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Розглянемо нормативні вимоги щодо здійснення страхової діяльності, а саме:

· вимоги щодо організаційно-правової форми:

· статутного фонду;

· досвіду роботи, керівництва та технічного забезпечення;

· забезпечення платоспроможності;

· формування, обліку та розміщення страхових резервів;

· проведення фінансового моніторингу;

· правил страхування.

Страховик створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII. Як бачимо, найбільш поширена організаційно-правова форма - товариство з обмеженою відповідальністю - не може використовуватися для здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Слід зауважити, що підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до установчих документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі дотримання вимог законодавства.

Одним з найважливіших показників на страхових ринках, які розвиваються, вважається статутний фонд. Тому наступною вимогою є сформований статутний фонд. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який працює з іншими видами страхування ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а для страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за обмінним курсом валюти України. Відзначимо, що логічно було б застосовувати до страховиків ті вимоги, які склалися до моменту вступу в силу вимог п. 3 розділу 5 Закону про страхування в новій редакції. Норми Закону про страхування передбачають, що страховики, які створилися до моменту набрання чинності Закону " зобов'язані сформувати свої статутні фонди відповідно до вимог ст. 30 Закону про страхування в такому порядку:

- Страховики, які здійснюють інші види страхування ніж страхування життя, протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом - 500 тис. євро, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом - 1 млн євро ".

Таким чином, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону про страхування страховики, які здійснюють інші види страхування ніж страхування життя, та зареєстровані до 7 листопада 2001 р. (дата опублікування Закону про страхування в газеті "Голос України" № 207 і " Урядовий кур'єр "№ 205), зобов'язані сформувати свої статутні фонди в розмірі, не менше ніж 500 тис. євро до 7 листопада 2003 р., і в розмірі 1 млн євро до 7 листопада 2004 р.

Статутний фонд страховика має формуватися виключно грошима. Допускається формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Комісією, але не більше ніж 25% загального розміру статутного фонду. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, отримані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду. У той же час розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10%.

Ліцензії на конкретний вид обов'язкового страхування видаються, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхування не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством (під досвідом слід розуміти наявність протягом усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування). На підтвердження вимог цього пункту надаються відповідні копії договорів страхування. З огляду на це вимога страховики, які тільки починають свою діяльність, можуть отримати ліцензії лише на добровільні види страхування, а по завершенні двох років практичної діяльності, а не з моменту державної реєстрації, намагатися отримати ліцензії на обов'язкові види страхування. Також страховик та його відокремлені підрозділи повинні бути забезпечені комп'ютерною технікою і програмним забезпеченням і комунікаційними засобами, які відповідають встановленим вимогам, до речі, яким саме - не уточнюється. Дані вимоги не встановлені Законом про страхування, однак передбачені Розпорядженням про ліцензійні умови.

Закон містить також вимоги до керівних осіб страховика. Голова виконавчого органу та його перший заступник повинні мати вищу юридичну або економічну освіту, а головний бухгалтер - вищу економічну освіту.

Однією з гарантій здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками є фінансова надійність страховика, під якою розуміють можливість страховика виконувати свої зобов'язання, прийняті за договорами страхування і пере страхування у випадку впливу несприятливих чинників. Саме тому ст. 30 Закону про страхування визначає необхідність забезпечення платоспроможності страховиків.

До умов платоспроможності відносяться:

· наявність сплаченого статутного фонду і гарантійного фонду страховика;

· створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

· перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Вимоги щодо формування, обліку та розміщення страхових резервів встановлює ст. 31 Закону про страхування.

Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (пере страхування). Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).

Вимога щодо обов'язкового ведення страховиком журналу реєстрації страхових вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування, та формування резервів збитків (резерв заявлених, але не виплачених збитків), а також забезпечення його ліквідного розміщення конкретизується в п. 2.15 Розпорядження про ліцензійні умови.

Поява нової вимоги спричинило прийняття Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28 листопада 2002 р. № 249-ІV. Вимоги щодо проведення фінансового моніторингу страховиками, які є суб'єктами первинного фінансового моніторингу на підставі ст. 4 згаданого Закону, затверджені Розпорядженням про ліцензійні умови Комісії "Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами" від 5 серпня 2003 р. № 25. Вони містять обов'язкове проведення ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції (сплата страхових премій та отримання страхових виплат), через заповнення відповідних анкет та перевірку оригіналів або належним чином завірених копій статутних документів. Також страховик зобов'язаний встановити правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначити працівника, відповідального за його проведення.

Найважливіший класифікаційна ознака у страхуванні - форма його проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов'язкове. При обов'язковій формі умови здійснення окремого виду страхування передбачаються окремим нормативним документом, переважно постановами Кабінету Міністрів України. У разі здійснення страховиком добровільного виду (видів) страхування він зобов'язаний прийняти та зареєструвати в Комісії правила страхування, які розробляються для кожного виду страхування окремо.

Правила повинні містити:

· порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат;

· страхові ризики;

· виключення із страхових випадків і обмеження страхування;

· термін і місце дії договору страхування;

· порядок укладення договору страхування;

· права та обов'язки сторін;

· дії страхувальника у разі настання страхового випадку;

· перелік документів, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

· порядок і умови здійснення страхових виплат;

· строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;

· причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;

· умови припинення договору страхування;

· порядок вирішення спорів;

· страхові тарифи за іншими договорами страхування ніж договори страхування життя;

· страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

· особливі умови.

Оскільки правила проведення одного й того ж виду страхування різними страховиками можуть бути істотно різними, страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант і, відповідно, - страховика.

Порядок отримання ліцензій

При дотриманні перерахованих вимог щодо здійснення страхової діяльності страховик подає до Комісії наступний пакет документів для отримання ліцензії:

· заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються відомості про особу страховика (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ)), Перелік видів страхування, на проведення яких страховик має намір отримати ліцензію, перелік правил страхування для кожного виду добровільного страхування, дату подання заяви, підпис керівника страхової організації, скріплену печаткою. У разі наявності у страховика відокремлених підрозділів у заяві зазначається або до заяви подається їх перелік із зазначенням місцезнаходження відокремленого підрозділу, Номерів телефонів, E-mail, прізвища, імені, по батькові, освіти керівника і головного бухгалтера;

· копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копії довідки про внесення до ЄДРПОУ, Завірену нотаріально або органом, який видав оригінал документа;

· копії установчих документів, засвідчені в установленому законодавством порядку, які повинні містити дані про обраного юридичною особою виді підприємницької діяльності та інформацію щодо розміру статутного фонду страховика. Установчі документи юридичних осіб, які не є відкритими акціонерними товариствами, повинні містити інформацію про розподіл часток статутного капіталу між засновниками (учасниками) із зазначенням розподілу часток у відсотках, їх кількості та грошового розміру. Зауважимо, що законодавство чітко не вимагає, який саме статутний документ має містити такі дані - статут або установчий договір;

· довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), які підтверджують формування і розмір сплаченого статутного фонду;

· довідку про фінансовий стан засновників страховика, завірену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства;

· правила (умови) страхування, які повинні бути пронумеровані, прошиті, Завірені підписом відповідальної особи та печаткою страховика. Правила необхідно викладати державною мовою, змістовно, граматично і логічно. У разі наявності заявник зобов'язаний виправити в Правилах страхування граматичні та стилістичні помилки. За умов проведення страховиком зовнішньоекономічних операцій страхування (пере страхування) правила страхування перекладаються англійською чи іншою мовами. Тексти таких перекладів слід завіряти у відповідності до вимог законодавства. До Правил страхування додатково встановлюються такі вимоги:

· назва Правил страхування має містити слово "добровільного".

· поняття, які використовуються у Правилах страхування, повинні відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів. У разі необхідності застосування понять, невизначених у відповідних нормативно-правових актах, слід вказати їх тлумачення.

Не допускається у тексті Правил страхування, договорів (полісів):

· подвійне тлумачення одних і тих самих положень, протиріч або неузгодженості між пунктами;

· застосування речень (фраз, фразеологічних зворотів), що призводять до неоднозначного розуміння змісту;

· використання законодавчо визначених понять в іншій інтерпретації;

· порушення граматичних та синтаксичних правил, які призводять до спотворення змісту.

У разі внесення змін та / або доповнень до Правил страхування страховик у десятиденний термін сповіщає про це Комісію та надсилає (разом з супровідним листом) два примірники відповідних змін та / або доповнень до правил страхування для реєстрації. Зміни та / або доповнення до Правил страхування вважаються чинними з дня їх реєстрації у Комісії.

Правила страхування, зміни або доповнення до них подаються в двох примірниках, які мають бути тотожними. Після внесення трьох змін або доповнень до Правил страхування у разі необхідності внесення подальших змін або доповнень страховик повинен подати для затвердження і реєстрації нову редакцію Правил страхування:

· економічне обґрунтування запланованої страхової (пере страховий) діяльності подається за встановленою Розпорядженням про ліцензійні умови формою з підписом керівника страховика і печаткою;

· інформацію про учасників страховика;

· інформацію щодо голови виконавчого органу та його заступників за підписом керівника страховика і печаткою, копію диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копію диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, засвідчені печаткою страховика і відповідним підписом;

інформацію про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Комісією.

Крім того, заявник повинен подати до Комісії:

затверджені в установленому порядку правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу;

завірену заявником копію документа про призначення працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу з інформацією про керівних посадових осіб або фахівців, які є відповідальними за проведення фінансового моніторингу.

Всі документи, які подаються для отримання ліцензії, належать до категорії документів довгострокового зберігання, тому повинні подаватися у швидкозшивачі, з внутрішнім описом та пронумерованими аркушами.

Заява про видачу ліцензії (копії ліцензії) разом з усіма необхідними документами страховики пересилають поштою або особисто подають до Комісії.

Заявник, тобто фінансова установа, яка подає документи для отримання (переоформлення) ліцензії (дубліката ліцензії) несе відповідальність, згідно з вимогами чинного законодавства, за достовірність інформації, зазначеної в заяві та документах,поданих для отримання ліцензії (копії ліцензії),а також в їх електронних копіях.

Комісія приймає до розгляду документи і не пізніше 30 днів з дня подання заяви та всіх необхідних документів від заявника приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Відмова у видачі ліцензії

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

• недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих для отримання ліцензії, заявник може подати до Комісії нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії;

• невідповідність заявника, згідно поданих документів, Ліцензійних умов. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника цим Ліцензійним умовам, фінансова установа може подати до Комісії нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, які стали підставою для відмови у видачі ліцензії;

• невідповідність документів, які додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Заявник може в судновому порядку оскаржити Рішення про відмову у видачі ліцензії.

3. Оформлення ліцензії

У разі прийняття Комісією позитивного рішення про видачу ліцензії Комісія оформлює ліцензію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

За видачу ліцензії щодо кожного виду страхування, за переоформлення ліцензії, за видачу дубліката ліцензії стягується мито в розмірі, встановленому нормативно-правовими актами Комісії. Мито за видачу ліцензій сплачується одноразово з розрахунку за кожний рік використання ліцензії в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Комісії. На сьогодні розмір мита Комісією не встановлений, і страховики відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення та внесення плати за видачу ліцензії на проведення конкретного виду страхування" від 11 липня 2002 р.№ 1005 сплачують мито в розмірі 20 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Якщо заявник протягом 30 календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся для отримання оформленої ліцензії,Комісія має право скасувати рішення про видачу такої ліцензії.

Також Комісія може залишити заяву та подані документи без розгляду. Заява про видачу ліцензії (копії ліцензії) залишається без розгляду, якщо:

- Заява підписана особою, яка не має на це повноважень;

- Документи оформлені з порушенням вимог Ліцензійних умов.

Про прийняття рішення залишити заяву про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав прийняття такого рішення і в строки,передбачені для видачі ліцензії (не більше 30 календарних днів з часу отримання передбачених ліцензійними умовами документів).

Після усунення причин, що були підставою для прийняття рішення залишити заяву про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в установленому порядку.

Після отримання в Комісії відповідної ліцензії страховик має право здійснювати страхову діяльність на всій території Україні.

Ліцензії видаються на такий термін:

• на проведення страхування життя - безстрокові;

• на проведення інших видів страхування, ніж страхування життя, - три роки. При повторній видачі ліцензії на даний вид страхування, якщо до страховика протягом попереднього строку користування ліцензією не застосовувалися заходи впливу (наприклад, отримання приписи про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність,штрафні санкції, зупинках або обмеження дії ліцензій, відкликання ліцензій),- 5 років. Якщо до страховика були застосовані заходи впливу, повторно ліцензія може бути видана строком на 3 роки.

Ліцензія є чинною до закінчення терміну її дії або анулювання.

Зазначимо, що страховик не може здійснювати страхову діяльність по закінченню терміну дії ліцензії або її анулювання. Ліцензія, видана страховику Комісією, не підлягає передачі для використання іншими юридичними або фізичними особами для здійснення страхової діяльності.

Страховик повинен розмістити отриману ліцензію в доступному місці за своїм місцезнаходженням. Беручи до уваги те, що ліцензія на кожен вид страхування оформлюється на окремому бланку, страховим компаніям слід виділяти окремий "куточок для ліцензій". Нагадаємо, що на сьогодні Закон про страхування передбачає 33 види обов'язкового страхування і 21 вид добровільного.

Після видачі фінансовій установі ліцензії на право проведення конкретних видів страхування інформація про страховика вноситься до Єдиного державного реєстру страховиків (пере страховиків) України.

Страховик має право здійснювати страхування через свій відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ (далі - Реєстр).

У разі створення страховиком нового відокремленого підрозділу, який буде здійснювати страхову діяльність згідно з отриманою ліцензією,для здійснення страхової діяльності через такий відокремлений підрозділ страховик зобов'язаний повідомити та подати до Комісії заяву про внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру та реєстраційну картку з інформацією про такий відокремлений підрозділ для Реєстру.

Наявність такої заяви і реєстраційної картки, яка заповнюється окремо для кожного відокремленого підрозділу, та внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру є обов'язковою умовою здійснення страхової діяльності через такий відокремлений підрозділ.

Якщо страхова діяльність проводиться через кілька відокремлених підрозділів, то для кожного відокремленого підрозділу страховик подає окрему заяву.