Побічні реакції на протитуберкульозні препарати

У 10-15% хворих в процесі хіміотерапії виникають побічні реакції. Приблизно у 4% хворих побічні реакції набувають загрозливого характеру і є підставою для їх відміни.

Механізм виникнення побічних реакцій від хіміопрепаратів обумовлений порушенням процесів обміну речовин в організмі хворого на туберкульоз, зокрема порушуються окислювально-відновні процеси. Деякі препарати вибірково накопичуються у високих концентраціях у окремих органах і системах організму.

 

Побічні реакції
Усувні	Неусувні
Характеризуються незначною симптоматикою. Частіше виникають на початку лікування і пояснюються відсутністю адаптації організму хворого до призначених протитуберкульозних препаратів. Лікування продовжують зменшивши дозу препаратів і призначивши симптоматичні засоби.	Такі реакції не вдається ліквідувати після зменшення дози препарату і призначення симптоматичних засобів. Протитуберкульозний препарат замінюють на інший.
За характером клінічних проявів
Токсичні реакції	Характеризуються ознаками порушення функцій центральної і периферичної нервової системи, ураженням VIII пари черепних нервів, появою периферичних поліневритів, порушенням функцій серцево-судинної системи, органів травлення, нирок, печінки.
Алергічні реакції	Прояви: підвищення температури тіла, поява висипки на шкірі і слизових оболонках, іноді – еозинофілія, лімфоцитоз.
Токсикоалергічні реакції	Поєднують в собі ознаки токсичної та алергічної побічної дії хіміопрепаратів.
Дисбактеріоз	Антибіотики, що використовуються для лікування хворих на туберкульоз, пригнічують життєдіяльність інших мікроорганізмів, внаслідок чого порушується нормальна мікрофлора. У рідких випадках розвивається кандидамікоз.
Реакція Яриш-Герексгеймера	Погіршення загального стану хворого в перші дні після початку лікування. Виникає внаслідок масивного розпаду МБТ і вивільнення токсинів.

 

Хірургічне лікування

 

Хірургічне лікування рекомендується проводити в наступних випадках:

- бактеріовиділення, що зберігається, незважаючи на проведену хіміотерапію;

- резистентні форми туберкульозу;

- ровохаркання, що періодично виникає після вилікування туберкульозу

- туберкульозна емпієма, що не розсмокталася в результаті хіміотерапії;

- округле утворення в легенях.

 

Показання до хірургічного лікування
За життєвими показаннями	Абсолютні	Прямі показання
• Профузна легенева кровотеча. • Напружений клапанний пневмоторакс.	• Фіброзно-кавернозний туберкульоз (не більше 2-х часток). • Циротичний туберкульоз з МБТ+. • Деструктивний туберкульоз зі стійким бактеріовиділенням після 6-місячної протитуберкульозної терапії. • Рецидивуюче кровохаркання. • Хронічна емпієма плеври.	• Великі туберкульоми з розпадом (більше 4 см). • Некурабельні залишкові зміни в легенях – бронхоектази, зруйнована частка легені (легеня). • Сановані каверни з епідеміологічних міркувань (працівники дитячих закладів).

 

Протипоказання до оперативного втручання: всі види тяжкої функціональної недостатності (дихальна, серцева, ниркова, печінкова тощо),інфаркт міокарду, вірусні гепатити, захворювання крові, прогресування туберкульозу.

 

ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕКУЛЬОЗУ

Соціальна профілактика

В основу соціальної профілактики покладено принципи профілактичної спрямованості, державного характеру, безоплатної медичної допомоги. Вона здійснюється за рахунок заходів соціально-економічного характеру державного масштабу.

Соціальна профілактика спрямована на:

- оздоровлення навколишнього середовища;

- підвищення матеріального добробуту населення;

- зміцнення здоров’я населення;

- поліпшення харчування та життєво-побутових умов;

- розвиток фізкультури і спорту;

- заходи по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, палінням, іншими шкідливими звичками.

Особливо важливе значення має поліпшення умов побуту хворих з бактеріовиділенням шляхом надання їм окремих квартир або розширення площі помешкання.

Антимікобактеріальна терапія - основний метод лікування хворих на туберкульоз, що здійснюється шляхом призначення протитуберкульозних препаратів.

Мета лікування:

- вилікування хворих з максимально можливим відновленням стану організму і функції ураженого органу;

- запобігання смерті від активної форми туберкульозу або його ускладнень;

- запобігання рецидивам туберкульозу;

- запобігання розвитку резистентних форм туберкульозу.

 

Інфекційний контроль

Мета – запобігання передачі туберкульозної інфекції та зараженню здорових осіб або реінфекції (суперінфекції) хворих на туберкульоз.

Ця мета досягається шляхом:

- Адміністративного контролю - раціональне розміщення відділень у протитуберкульозному закладі, ізоляція заразних хворих до припинення бактеріовиділення методом мікроскопії, регулювання потоків хворих.

- Інженерного контролю - система вентиляції, лампи ультрафіолетового випромінювання).

- Особистого захисту - гігієна кашлю хворих, хірургічні маски у хворих бактеріовиділювачів, респіратори з гепафільтрами у медичного персоналу, який працює з хворими з наявністю бактеріовиділення методом бактеріоскопії.

 

Санітарна профілактика.

Мета – запобігти інфікуванню МБТ здорових людей, захистити і зробити безпечним контакт з хворим на туберкульоз в активній фазі (особливо з бактеріовиділенням) його оточення у побуті і на роботі. Важливою складовою частиною санітарної профілактики є проведення соціальних, протиепідемічних та лікувальних заходів в осередку туберкульозної інфекції (в сім’ї й оселі хворого на туберкульоз, який виділяє МБТ).

 

Критерії епідемічної небезпеки осередку туберкульозної інфекції:

- масивність і постійність виділення хворим МБТ, їх вірулентність та чутливість до протитуберкульозних препаратів;

- сімейно-побутові умови проживання хворого (характер житла – індивідуальний дім, квартира, гуртожиток; оточення хворого – наявність дорослих, дітей і підлітків);

- поведінка хворого;

- загальна культура і санітарна грамотність хворого й оточуючих його людей.

Бактеріовиділеня: • масивне - збудник знаходять у мокротинні методом простої бактеріоскопії або методом посіву (більше 100 колоній);

• помірне - виявлення МБТ тільки бактеріологічним методом (від 20 до 100 колоній);

• мізерне - виявлення МБТ тільки бактеріологічним методом (не більше 20 колоній).

На основі цих критеріїв вогнища туберкульозної інфекції за ступенем епідемічної

небезпеки розподіляють на три групи. Відповідно до групи визначають об’єм і зміст профілактичних заходів в осередку.

I група (найнесприятливі осередки) - виявлення у хворого, який мешкає у вогнищі:

а) масивного (постійного або періодичного) бактеріовиділення;

б) мізерного бактеріовиділення, якщо у вогнищі мешкають діти/підлітки, вагітні або за наявності в ньому обтяжливих факторів (незадовільні житлові умови, недотримання санітарно-гігієнічних правил, зловживання алкоголем).

II група (відносно несприятливі осередки): у хворого наявне: а) мізерне бактеріовиділення, стійкий туберкульозний процес, а у родині є тільки дорослі і відсутні обтяжливі умови;

б) хворий є умовним бактеріовиділювачем, але в його родині є діти і підлітки або обтяжливі фактори.

III група (потенційно небезпечні осередки) - хворий є умовним бактеріовиділювачем, а у вогнищі мешкають тільки дорослі і відсутні обтяжливі фактори.