Програми формування іміджу підприємства.

Одним із головних чинників, які визначають успіх підприємства на ринку, є довіра до його діяльності з боку споживачів, клієнтів, акціонерів, інвесторів, партнерів та інших суб’єктів, з якими прямо чи опосередковано воно має справу. Така довіра формується іміджем підприємства.

Імідж підприємства – це образ, репутація, уявлення, які воно хоче створити у своєї цільової аудиторії за допомогою відповідних дій та інформаційних впливів. Він створюється безпосередньо підприємством і цілком йому підконтрольний. На сьогодні імідж підприємства визначається одним із найважливіших елементів підвищення його вартості. Головна мета форм програми лояльності споживачів – досягнення рівноваги між уявленнями п-тва про себе і споживачів про нього. Залежно від ієрархії розвитку імідж підприємства буває таких видів:

Негативний: споживач відмовляються користуватися товарами послугами підприємства у зв’язку з негативною інформацією про їх якості; Нейтральний: споживачі індиферентні стосовно товарів послуг підприємства або нічого про них не знають; Популярний: підприємство відоме широкому колу споживачів, які ставляться до нього позитивно; Переважний: якась група споживачів віддає перевагу товарам послугам підприємства; Імідж вірності: виключна відданість групи споживачів даному підприємству, його товарам послугам.

Програми формування ІП – це відповідні документи, які передбачають такий набір дій: 1. Виявлення цільових груп, 2. Проведення аудиту іміджу, 3. Дослідження складових іміджу п-тва, 4. Формування системи заходів щодо поліпшення іміджу п-тва, 5. Встановлення комунікаційних зв’язків із цільовими групами, 6. Реалізація програм формування іміджу та репутації п-тва, 7. Аналіз досягнутих результатів.

Маркетингові програми лояльності споживачів.

Лояльність від англ. loyal – вірний, відданий – це характеристика споживача клієнта, покупця, яка визначає його вірності, конкретному продавцю чи бренду, схвальне ставлення до них. Лояльним вважається такий споживач, який регулярно здійснює повторні купівлі, віддає перевагу широкому спектру продукції підприємства, не реагує на конкурентні пропозиції, приваблює інших покупців поширенням позитивної інформації, а також вибачає випадкові помилки, не має їх за серйозну причину для зміни продавця чи бренду.

Розрізняють такі типи лояльності споживачів:

- лояльність відсутня,

- несправжня лояльність: високий рівень купівель але низький рівень прив’язаності; купуються за звичкою або виходячи зі зручності процесу купівлі,

- латентна лояльність: висока відданість із низьким рівнем повторних купівель,

- істинна лояльність: високий рівень відданості, часті купівлі, поширення позитивної інформації про продукцію підприємства.

Програми лояльності споживачів розрізняються залежно від типу ринку промислові, споживчі, кількості клієнтів споживачів підприємства, масштабів його бізнесу, використовуваних стратегій.

Процес розробки маркетингової програми лояльності

1. Визначення цільової аудиторії 2. Встановлення цілей, розробка стратегій 3. Підбір інструментів реалізації програми 4. Розрахунок бюджету 5. Призначення відповідальних осіб 6. Розробка календарних графіків виконання робіт 7. Реалізація програми 8. Контроль і корекція виконання програми

Типи маркетингових програм.

Маркетингова програма – це:

• планування конкретних дій з реалізації маркетингових стратегій;

• оптимальне (щодо поставлених цілей, існуючої ринкової ситуації, специфічних внутрішніх умов фірми) поєднання інструментів маркетингу з урахуванням конкретного періоду його дії і відповідного фінансового забезпечення.

У програмі мають міститися відповіді на запитання:

• хто, що, коли, де, як, за рахунок яких ресурсів буде працювати, щоб досягти конкретних маркетингових цілей.

Розрізняють такі типи маркетингових програм:

• програма переведення підприємства на роботу в умовах маркетингу;

• програма з окремих комплексів маркетингової діяльності (наприклад, освоєння ринку за допомогою окремих товарів) або комплексу в цілому;

• програми освоєння окремих елементів маркетингової діяльності (виробничих програм, продуктових планів, реклами тощо).

• програми розвитку стосунків зі споживачами цільових ринків

10. Аналіз річних планів збуту.

Контроль за виконанням річних планів. Полягає у порівнянні поточних показників з контрольними цифрами річного плану. Контроль за виконанням річних планів передбачає аналіз можливостей збуту, частки ринку, співвідношення витрат на маркетинг і збут, а також з'ясування ставлення споживачів до товару та фірми.

Аналіз можливостей збуту — визначення та оцінка фактичних обсягів продажу порівняно із запланованими. Спершу слід проаналізувати статистичні дані про збут. Ретельний аналіз показників збуту дає змогу сформувати програму маркетингових дій, розроблену окремо за товарами, асортиментними групами, ринками, географічними регіонами, торговельними агентами, типами споживачів, періодами часу.

Аналіз річних планів збуту здійснюється за такими показниками: а). товарооборот = обсяг товарообороту б). валовий товарооборот в). Структура товар-ту: у регіональному і асортиментному розмірі, галузевою ознакою, формою власності, кіл-тю споживачів тощо; г). Частка ринку = обсяг продажів фірми/ обсяг продажу в галузі; д). Циклічність коливань у збуті прод-ї. е). Динаміка замовлень. ж). Ефективність товарообороту: К = валов товар-т / кіл-ть працівників. з). Аналіз динаміки споживачів.

Загальну статистику збуту треба доповнювати аналізом частки ринку з метою оцінки стану підприємства порівняно з конкурентами. Якщо ринкова частка підприємства збільшується, його конкурентне становище зміцнюється, якщо зменшується — діяльність конкурентів ефективніша.

Контроль за виконанням річного плану потребує підтвердження ефективності використання коштів для досягнення запланованих обсягів збуту. Постійний контроль за співвідношенням витрат на маркетинг та обсягів продажу допомагає підприємству підтримувати витрати на маркетинг на належному рівні.