ТОП 10:

Соціально-культурний потенціал



Освіта і наука. Країна має дуже давню національну культуру, писемність виникла ще в 11 — 12 століттях. Основним типом шкіл були буддійські школи. У другій половині 19 століття вони майже всі були закриті англійськими колонізаторами. На початку 20 століття під тиском національно-визвольного руху англійські колонізатори змушені були відкрити деякі державні школи. Починаючи з 1948, коли Бірманський Союз вийшов зі складу Британської імперії, розгорнулась боротьба за загальне обов'язкове початкове навчання, за доступність і єдність шкільної освіти. 1955/56 було: початкових шкіл — 11 075 (1 186 288 учнів), неповних середніх — 415 (143 448 учнів), середніх — 221 (41 252 учнів). В системі освіти провідну роль відіграє Рангунський університет (заснований 1920), побудований за типом англійського, з шістьма коледжами (1956 було понад 12 тисяч студентів). Є ряд професійних навчальних закладів, де готуються кадри для різних галузей народного господарства. Ще 1911 в Рангуні створено Науково-дослідне товариство Бірми, яке вивчає історію, етнографію і мови, має свій друкований орган.

 


Архітектура й образотворче мистецтво М'янми зв'язані з мистецтвом Індії. У 10—13 столітті тут створився свій стиль, близький до мистецтва сусідніх країн — Таї та Кхмеру. Розвиток традицій індійського мистецтва бачимо в храмах давнього міста Паган. Провідний архітектурний тип — ступа. Самобутню форму храму-ступи вироблено в 10 столітті. Це широке дзвоноподібне завершення на квадратно-уступчастій основі (наприклад так званий Вуликовий храм у Пагані). Головним пам'ятником національного бірманського мистецтва є храмовий ансамбль Шві-Дагон у місті Рангуні. Нижня його частина забудована храмами-ступами, великими статуями Будд і фантастичних істот, у виконанні яких є дещо спільне з мистецтвом Південного Китаю (багатоярусні ажурні пірамідальні дахи, примхливі орнаменти). Проте обличчя відтворюють цілком місцевий етнічний тип, а декоративна дерев'яна різьба позбавлена химерності. Коні, люди, візки невимушено розташовані на фоні рослинного орнаменту, вони цілком реалістичні. Завершує ансамбль колосальна ступа головного храму, що формою нагадує дзвін; красиво перерізаний посередині, він закінчується шпилем. Мистецтво Бірми було підпорядковане пропаганді ідей буддизму.

Сучасні художники М'янми звертаються до зображення навколишнього життя, до народних тем (художник Маун Тун Тін та інші). Зберігаються і розвиваються традиції прикладного мистецтва, пам'ятники давнини дбайливо реставруються.

Музика М'янми національно своєрідна, має вікові традиції. Народні мелодії і ритми зазнавали певного впливу музики сусідніх країн (Китай, Індія), але зберегли національну самобутність. З народних оркестрів найпоширеніший саїнг, в складі якого близько 30 барабанів (1956 гастролював у Москві). Для народних танців М'янми характерне поєднання різних ритмічних малюнків музики і танців. Розвивається професіональна музика. Відома пісня на тему бірмано-радянської дружби композитора У По Увей.

’’’Література’’’ в М'янмі зародилася в середні віки: найдавніші писемні пам'ятки належать до 11 — 12 століть; розвивалася двома мовами: «палі»— священною, нині мертвою мовоюбуддизму, і бірманською. Крім того, М'янма має багату, але мало досліджену народну творчість. До 19 століття класична література мала виключно релігійний (буддистський) характер. В ній усталилися певні жанрові форми (пйо, джатак, ечин та інші). З 15 по 19 століття найповніше розвивалася поезія; найвидатніші поети — Шін Магатілавунта (15 століття), Таунгбіла(17 століття), Сейндачоту (18 століття) та інші. В народі була з давніх часів дуже популярна драма; відомі драматурги 18—19 століть: М'яваді Мінджі У Са, У Чін У, У Поун Нья та інші. Проза почала розвиватися лише на початку 20 століття, коли з'явилися перші романи бірманських авторів: У Чі, Маун Ба Тіна, У Ла, У Луна (пізніше відомого як Такін Кодо Хмаїнг), а також переклади європейських письменників.

В 20—30-х роках 20 століття посилився національно-визвольний рух, що викликав бурхливий розвиток національної літератури, поклав початок новій літературі. Серед інтелігенції виник просвітительський рух «Кхісан» («Вік експериментів»). 1937 передові письменники заснували видавництво «Нагані» («Червоний дракон»), що ставило перед собою політичну мету. Обидві групи об'єдналися й створили асоціацію письменників, яка відіграє велику роль у культурному і громадському житті країни. Популярні сучасні письменники: Такін Кодо Хмаїнг,Мінтувун, Ма Ма Ле, Дагон Тая, БамоТінАун,Таду,Тукха, Аун Лін та інші.

 


 

 

Стосунки з Україною

 

Уряд припинив свою діяльність в М'янмі, раніше відомій як Бірма, в 1987 р. Як і інші іноземні фінансові інститути, уряд не бажав надавати допомогу М'янмі через порушення там прав людини і підтримував економічні та військові санкції відносно країни. Однак проведені нинішньою владою М'янми радикальні реформи знову почали залучати інвесторів. Інші міжнародні кредитори, такі як Азіатський банк розвитку, також зробили попередні кроки по відновленню діяльності в М'янмі.

У М'янмі 30 березня 2011 р. була офіційно розформована військова хунта, яка керувала країною майже 50 років. Передача влади цивільному уряду пройшла за закритими дверима, про неї було оголошено після завершення церемонії. Кабінет міністрів очолив Президент М'янми


 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.207.137.4 (0.004 с.)