Система добору (рекрутування) політичних лідерів.

 

	Антрепренерська система	Система гільдій
1.Характер системи	Відкрита	Закрита
2.Коло претендентів, з яких обирається лідер	Достатньо широке, до нього входять представники практично всіх соціальних груп	Обмежене, в основному представниками політичної еліти, яка формується привілейованими соціальними групами
3.Характер необхідних якостей	Основна увага звертається на особисті якості претендента.	Висока залежність лідерства від посади, яку займає претендент
4.Ступінь інститу-ціалізації	Низька, невелика кількість “фільтрів”	Висока, багато “фільтрів” і бар’єрів
5.Коло електорату	Широке, як правило, всі громадяни мають виборче право	Обмежене коло електорату
6.Характер конкуренції у боротьбі	Відкрита конкуренція	Приховане суперництво, велика роль “двірцевих” інтриг

 

Таблиця 4.5.

Класифікація політичного лідерства

 

Критерії класифікації	Політичні лідери
За способом утвердження лідерства в групах і організаціях	формальні неформальні
За способом легітимізації влади лідера в суспільстві	традиційні раціонально-легальні
За стилем керівництва та управління	харизматичні ліберальні авторитарні демократичні
За іміджем і ролевим призначенням лідера	лідер-прапороносець лідер-слуга лідер-торговець лідер-пожежник лідер-актор (демагог)
За стилем політичної поведінки	параноїдальний демонстративний депресивний шизоїдивний
За ставленням до політичної системи	функціональний дисфункціональний нонконформістський конформістський
За масштабами лідерства	загальнонаціональний певного класу соціальних груп, верств

 

Таблиця 4.6.

 

Типологія мотиваційних основ боротьби за владу

 

Егоцентричні мотиви	Соціоцентричні мотиви
влада сприймається як гра влада як панування над іншими влада як джерело багатства, слави, престижу або інших особистих вигод	влада як служіння суспільству

Словник найбільш вживаних термінів

Бюрократична еліта - представники управлінського апарату, котрі мають владні повноваження, впливаючи на виконання важливих державних функцій.

Лідер політичний - особа, що має постійний пріоритетний вплив на те чи інше політичне об’єднання або на всі суспільство завдяки своїй участі в політиці; за якою визнане право приймати відповідальні рішення. Політичне лідерство, зазвичай, пов’язане з керівним місцем в суспільній ієрархії, урядовою посадою, владою (формальний аспект). Неформальний аспект політичного лідерства виражається в індивідуальних якостях людини, її здібностях виконувати лідируючу роль, у визнанні за нею права на лідерство з боку суспільства, організації або групи, її прагненні володарювати (в залежності від мотивів).

Опозиція - угруповання або партія, що провадить політику протидії більшості або владі.

Політична еліта - активна і компетентна меншість населення, яка приймає найважливіші рішення у суспільстві або впливає на їх прийняття і править більшістю.

Правляча еліта - група осіб, рішення яких істотно впливають на процес функціонування і розвитку суспільних інституцій.

 

Питання для самоконтролю:

1. Чи не суперечать концепції панування політичних еліт ідеям і принципам демократії?

2. Які Ви можете назвати особливості функціонування та шляхи формування політичних еліт в демократичному і тоталітарному суспільствах?

3. Які існують сучасні теорії походження еліт?

4. Існування яких основних мотивів політичного лідерства Ви можете назвати?

5. Чим відрізняються системи рекрутування політичних лідерів у демократичних і недемократичних суспільствах?

6. Яку типологію політичного лідерства Ви можете назвати?

 

Література

1. Політичний енциклопедичний словник – К., 1997.

2. Політологія /За ред. Бабкіної О. - К., 1998.

3. Політологія /За ред. Катеренчука Б., Гетьманчука М. – Львів 2000.

4. Політологія /За ред. Колодій А. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

5. Політологія /За ред. Ф.М. Рудич. – К., 2000.

6. Політологія у таблицях схемах визначеннях: навчальний посібник для курсантів та студентів вищих військових навчальних закладів / За ред. Гетьманчука М.П. – Львів: Військовий інститут, 2003.

7. Словник-довідник політологічних термінів / за ред. Гетьманчука М.П. – Львів: Військовий інститут, 2003.

8. Деркач Ж. Політичний лідер у ретроспективі// Віче. – 1999. - №1.