Додаткова література (словники і довідники)

1. Абетка українського політика. Довідник / М. Томенко (керівник авторського колективу). – К., 1997.
2. Короткий політологічний словник / За ред. С.Г. Рябова, З.І. Тимошенко. – К.: РОВО «Укрвузполіграф», 1991.
3. Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми і таблиці. Словник-довідник / Ред. і укладання: В.М. Піча, Н.М. Хома. – Київ-Львів, 2002.
4. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. – К., 1997.
5. Рябов С.Г. Політологія. Словник термінів і понять. – К., 1996.
6. Хто є хто в західній та вітчизняній соціології. Навчальний соціологічний словник для студентів. / Наук. ред. В.М. Піча. – Львів, 1999.

Чи вмієте ви конспектувати?

Конспект - це короткий виклад лекції, виконаний, як правило, у письмовому вигляді. Навчитися конспектувати є важливою складовою всього навчального процесу. Соціологічні дослідження і досвід дозволяє констатувати, що значна частина студентів не вміє конспектувати і трактує лекцію як звичайний диктант. Окремі викладачі також воліють більше диктувати основні положення теми, ніж приділяти увагу аналізу, поясненням. Збиткова методика породжує збиткові наслідки: семінарські заняття зводяться до аналогічного відтворення основних положень теми, до звичайного викладу.

Тим часом студент повинен слухати лекцію, „слідкуючи" своєю думкою за думкою викладача і коротко (можна навіть своїми словами) записувати те або інше положення. Студентський досвід виробив чимало способів конспектування. Основні з них:

• Стенографічне конспектування, коли студент записує єдиним текстом якнайбільше з того, що він почув від викладача. Таке механічне конспектування є дуже важким.

• Опорне конспектування, коли студент коротко записує основні тези, положення, висновки лекції, а аналіз, ілюстрації тольки слухає і запам'ятовує;

• Творче конспектування, коли студент записує основні положення лекції, а потім, працюючи в бібліотеці або вдома доповнює конспект додатковим матеріалом (аргументи, факти, протилежні теоретичні положення, статистичний матеріал і т.п.);

• Конспектування з магнітофонного (диктофонного) запису лекції, Під час лекції студент тільки слухає її, а вже вдома із плівки переписує у зоцшт повний виклад або основні положення лекції;

• Студент конспектує лекцію, а вдома порівнює свій конспект із конспектом іншого студента і при необхідності вносить виправлення і доповнення.

Зрештою кожен студент обирає свій варіант конспектування, однак у кожному разі

гарний конспект часто буває краще підручника, оскільки в ньому може бути коротко і

зручно для студента поєднаний матеріал декількох джерел.

Семестровий іспит - це форма підсумкового контролю засвоєння студентом знань теоретичного і практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліні за навчальний семестр, який проводиться як контрольний захід.

Студент вважається допущеним до іспиту з дисципліни, якщо він виконав завдання всіх практичних занять і успішно атестувався протягом семестру.

При оцінці знань студента враховується грамотність, логічність і чіткість відповіді, знання і вміння працювати з текстами.

Оцінка «Відмінно» (5) ставиться за умови, якщо:

- при відповіді студент повністю, творчо і грамотно розкриває питання, проявляє глибокі знання лекційного матеріалу, основної і додаткової літератури, передбаченою програмою дисципліни, на рівні творчого використання;

Оцінка «Добре» (4) ставиться за умови, якщо:

• при відповіді студент грамотно розкриває питання, добре володіє теоретичним матеріалом, але допускає окремі неточності, порушує логічність; проявляє знання програмного матеріалу на рівні аналогічного відтворення;

Оцінка «Задовільно» (3) ставиться за умови, якщо:

- при відповіді студент демонструє знання основного програмного матеріалу, але вони носять розрізнений характер; у відповіді відсутні висновки, мають місце неточності, помилки при відповіді на одне з питань при принципово правильній відповіді на інші питання на рівні репродуктивного відтворення;

Оцінка «Незадовільно» (2) ставиться за умови, якщо:

при відповіді студент непослідовно розкриває питання або не розкриває більшу їхню частину, допускає принципові помилки, які свідчать про незнання теоретичних положень дисципліни; рівень відповіді студента нижче репродуктивного відтворення.

- Оцінка «Незадовільно» виставляється також при відмові студента від відповіді або якщо він за власним бажанням покинув аудиторію.

ЯК ПІДГОТУВАТИ ІНДИВІДУАЛЬНУ РОБОТУ З ПОЛІТОЛОГІЇ?

Індивідуальна робота - це скорочений виклад наукової праці (статті, монографії) з конкретної теми. Творчій підхід до підготовки доповіді передбачає виділення в роботі, що готується, головної думки і аргументацію на її користь, висновки.

Індивідуальна робота може бути написана з використанням декількох

джерел, також підпорядкованих одній темі.

Написання такої індивідуальної роботи включає ряд етапів:

1.Вивчення літератури з конкретної теми.

2.Написання індивідуальної роботи

3.Подання індивідуальної роботи викладачеві на перевірку. 4.0голошення індивідуальної роботи.

Написання індивідуальної роботи передбачає насамперед складання плану (простого або складного), вступ, посилання на використаний в тексті фактичний, статистичний, нормативно-правовий матеріал, висновки по темі в цілому, в яких, залежно від теми, бажано висловити власну думку, власне відношення до розв'язуваної проблеми.

Наприкінці індивідуальної роботи складається список використаних джерел (нормативних актів), літератури.

Оптимальним для індивідуальної роботи вважається використання не менш 5 джерел.

Загальний обсяг індивідуальної роботи повинен становити не менш 24 аркушів шкільного зошита в рукописному варіанті. Якщо індивідуальної роботи виконується на друкарській машинці або комп'ютері на сторінках формату А-4, то загальний обсяг повинен бути не менш 15 аркушів при таких параметрах:

Шрифт (кегель) - 14 33

Інтервал - півтора Верхнє поле -20 мм.

Нижнє поле -20 мм.

Ліве поле -25 мм. Праве поле -10 мм.

Якщо індивідуальна робота виконується на сторінках формату А4 у рукописному варіанті, (що також дозволяється), то її обсяг повинен бути не менш 18 аркушів. Струкіура індивідуальної робота:

• план; введення;

• основна частина; висновок

• список джерел і літератури.

План. Складається студентом самостійно. Може бути простим або складним. Введення може становити 1-1,5 сторінки тексту. В ньому варто визначити актуальність теми, її значення і місце в суспільному житті. Тут студент повинен сформулювати мету написання роботи і перелік завдань, які необхідно вирішити.

Основна частина - це є сама робота. У цій частині виділяються заголовками окремі розділи, які розглядаються відповідно до комплексу сформульованих завдань.

Висновок. Має обсяг не більше 1-2 сторінок. Цей розділ логічно, змістовно, коротко і аргументовано підводить підсумки роботи, тобто загальні висновки.

Список джерел і літератури - це перелік книг, статей, нормативних актів і т.п.. Інформацію про використання джерел треба давати відповідно вимогам стандарту. Літературу рекомендується розташовувати в такому порядку. На початку переліку дають нормативні, офіційно-документальні, директивні і державні матеріали, далі подають книги, статті і інші джерела мовою оригіналу. Все подається за абеткою.