Поняття бюджету та організаційні передумови його впровадження на підприємстві

На сьогодні більшість підприємств вже не можуть ухвалювати рішення, ґрунтуючись тільки на інтуїції та особистому уявленні про стан справ підприємства. Щоб утримати досягнуті позиції й продовжувати зростання та розвиток свого бізнесу, менеджери вимушені використовувати нові технології управління. Особливо це стосується підвищення ефективності управління матеріальними та фінансовими ресурсами.

Для оптимізації процесу ухвалення управлінських рішень, для оцінки можливих наслідків цих рішень в компаніях почали упроваджувати системи бюджетування.

Бюджетування дозволяє одержати конкурентні переваги через створення ефективної системи управління ресурсами, передбачаючи можливі проблеми та відповідним чином плануючи майбутні дії.

Дуже важливим є й те, що створення системи бюджетування вимагає інтеграції управлінських і інформаційних технологій, що приводить до підвищення ефективності управління.

Тому бюджетування (budgeting) – це процес планування руху ресурсів по підприємству на заданий майбутній період.

Складання бюджетів переслідує наступні цілі.

1. Розробка концепції ведення бізнесу:

- планування фінансово-господарської діяльності підприємства на певний період;

- оптимізація витрат і прибутку підприємства;

- координація - узгодження діяльності різних підрозділів підприємства.

2. Комунікація - доведення планів до відома керівників різних рівнів.

3. Мотивація керівників на місцях на досягнення мети організації.

4. Контроль і оцінка ефективності роботи керівників на місцях шляхом порівняння фактичних витрат з нормативом.

5. Виявлення потреб в грошових ресурсах і оптимізація фінансових потоків.

Існують наступні етапи розробки бюджетів:

· повідомлення основних напрямів розвитку підприємства особам, відповідальним за розробку бюджетів;

· розробка першого варіанту бюджетів;

· координація та аналіз першого варіанту бюджетів, внесення корективів;

· затвердження бюджетів керівництвом підприємства;

· подальший аналіз і коректування бюджетів відповідно до умов, що змінилися.

Впровадження бюджетування на підприємстві надає ряд переваг:

1) щомісячне планування бюджетів структурних підрозділів дає змогу одержати більш точні показники розмірів і структури затрат, ніж система бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і відповідно більш точне планове значення розміру прибутку,

2) в межах затвердження місячних бюджетів структурним підрозділам буде надана більша самостійність у витрачанні економії по бюджету фонду оплати праці, що підвищує матеріальну зацікавленість працівників в успішному виконанні планових завдань,

3) бюджетне планування дозволить здійснити режим економії фінансових ресурсів підприємства.

У системібюджетного планування бюджети класифікуються за наступними ознаками:

- сферами діяльності,

- видами витрат,

- широтою номенклатури витрат,

- методами розробки,

- від поставлених завдань.

За широтою номенклатури витрат розрізняють бюджети функціональний і комплексний.

Функціональний бюджет розробляється по одній-двох статтях затрат (наприклад, бюджет оплати праці). Комплексний - розробляється за широкою номенклатурою витрат (наприклад, бюджет адміністративно-управлінських витрат).

За методами розробки розрізняють стабільний (статичний) та гнучкий бюджети.

Статичний бюджет - бюджет організації, розрахований на конкретний рівень ділової активності. Доходи та витрати плануються виходячи з одного рівня реалізації. При порівнянні статичного бюджету з фактично досягнутими результатами не враховується реальний рівень діяльності організації, тобто всі фактичні результати порівнюються з прогнозованими незалежно від досягнутого обсягу реалізації.

Гнучкий бюджет - бюджет, який складається не для конкретного рівня ділової активності, а для певного його діапазону, тобто передбачаються декілька альтернативних варіантів обсягу реалізації. Для кожного можливого рівня реалізації тут визначена відповідна сума витрат. Гнучкий бюджет враховує зміну витрат залежно від зміни рівня реалізації, він є динамічною базою для порівняння досягнутих результатів із запланованими показниками.

В основі складання гнучкого бюджету лежить розподіл витрат на змінні і постійні. Якщо в статичному бюджеті витрати плануються, то в гнучкому бюджеті вони розраховуються. У ідеальному випадку гнучкий бюджет складається після аналізу впливу змін обсягу реалізації на кожен вид витрат.

Для змінних витрат визначають норму в розрахунку на одиницю продукції, тобто розраховують розмір питомих змінних витрат. На основі цих норм в гнучкому бюджеті визначають загальну суму змінних витрат залежно від рівня реалізації продукції.

Постійні витрати не залежать від обсягів виробництва та реалізації, їх сума залишається незмінною як для статичного, так і для гнучкого бюджетів.

Залежно від поставлених завдань розрізняють також бюджети:

а) генеральні та приватні.

Бюджет, що охоплює загальну діяльність підприємства називається генеральним (загальним) бюджетом. Мета генерального бюджету — підсумовувати кошториси та плани різних підрозділів підприємства (приватні бюджети).

Генеральний бюджет складається з двох частин - операційного і фінансового бюджетів.

 

3. Методи визначення потреби в зовнішньому фінансуванн і.

Будь-який прогноз фінансових потреб включає, по-перше, визначення розміру необхідних грошових фондів протягом даного періоду, по-друге, визначення частини цих фондів, які будуть утворені із внутрішніх джерел протягом того ж самого періоду, по-третє, віднімаючи утворені фонди від необхідних фондів визначається потреба у зовнішніх джерелах фінансування. Для визначення потреб у залучених коштах використовують два методи:

метод прогнозованих фінансових звітів.

формульний метод.

3.1. Метод прогнозованих фінансових звітів полягає у проектуванні потреб у активах на поточний період з визначенням пасивів та власного капіталу, що будуть утворені за нормальних умов функціонування. Різниця між спроектованими пасивами й капіталом та необхідними активами дають можливість встановити додатково необхідні фонди. У цій процедурі виділяють декілька етапів.

Перший етап – прогноз звіту про фінансові результати. Прогнозування починається з прогнозу продажу. Далі прогнозується звіт про фінансові результати на поточний рік для того, щоб отримати значення суми нерозподіленого прибутку. Це потребує припущень щодо співвідношення операційних витрат, ставки податку, відсоткових платежів і виплачуваності дивідендів.

Другий етап – прогнозування балансу. Оскільки продажі зростають, то активи підприємства повинні збільшуватись. Але для цього необхідно мати більше готівкових коштів. Збільшення продажу призведе до накопичення дебіторської заборгованості, появи додаткового оборотного капіталу, необхідності придбання нового обладнання та устаткування.

Якщо, активи підприємства необхідно збільшувати, то будуть збільшуватись й пасиви та акціонерний капітал. При цьому відповідне збільшення буде відбуватися і з поточними зобов’язаннями, оскільки для виконання більшого обсягу робіт буде залучена додаткова робоча сила, що призведе до зростання нарахованої заробітної плати.

Нерозподілений прибуток також збільшується, але не на такий рівень, як обсяг реалізації. Новий рівень нерозподілених прибутків буде складатись з попереднього рівня, плюс доповнення до нерозподіленого прибутку.

Третій етап – утворення додатково необхідних фондів. Визначаючи рішення щодо джерел фінансування необхідно враховувати: цільову структуру капіталу підприємства, вплив короткострокових позичок на ліквідність, умови, що склалися на ринку боргових зобов’язань та акціонерного капіталу, обмеження притаманні борговим договорам, що накладаються підприємствам.

Тобто вищий рівень продажу необхідно підкріплювати вищим рівнем активів; деяке зростання активів може бути профінансовано за рахунок автоматичного збільшення кредиторської заборгованості, поточних зобов’язань за розрахунками та за допомогою нерозподіленого прибутку; будь-яка нестача, що утворилася у вигляді додатково необхідних фондів має фінансуватися із зовнішніх джерел шляхом отримання позичок, випуску облігацій або додаткової емісії звичайних акцій.

Формульний метод.

Для визначення фінансових потреб за допомогою формульного методу використовують наступну формулу:

 

ДНФ = (A* / S₀) * DS – (L* / S₀) * DS – M * S1 * (1 – d)

 

де ДНФ – додатково необхідні фонди,

A* – активи, які мають збільшитись із зростанням продажу,

L* – пасиви, що автоматично зростають разом з ростом продажу,

S₀– базовий обсяг реалізації,

S1 – прогнозований обсяг реалізації,

DS – приріст продажу (S1 - S),

М – рентабельність продажу, %,

d – рівень виплати дивідендів.

При цьому формула передбачає врахування певних припущень:

- кожна стаття активу зростає прямо пропорційно з ростом продажу,

- кредиторська заборгованість та поточні зобов’язання за розрахунками зростають на той самий відсоток, на який зростає продаж,

- коефіцієнт прибутку залишається незмінним.

Цю формулу використовують для отримання приблизного та легко доступного прогнозу фінансових потреб і перевірки результатів методу прогнозованих фінансових звітів.