Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Класифікація основних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності. 2. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в оперативну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених законом. Під методами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти способи впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу зовнішньоекономічної діяльності з метою створення або забезпечення умов діяльності суб'єктів ЗЕД відповідно до національної економічної політики.Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою низки методів. Відповідно до загальної класифікації методів державного регулювання економіки розрізняють такі методи державного регулювання ЗЕД Критерії
Форма впливу на суб'єкти ЗЕД Економічні Непрямий вплив, альтернатива поведінки для суб'єктів наявна, результати впливу не передбачувані Адміністративні Прямий вплив, альтернативи поведінки для суб'єктів не існує, результати впливу є передбачуванимиЗасіб впливу на суб'єкти ЗЕД Правові Встановлення обов'язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб'єктівАдміністративні Прямий вплив держави на діяльність суб'єктівЕкономічні, у тому числі- фінансово-бюджетні;- кредитно-грошові Вплив на економічні інтереси суб'єктів:- вплив на фінанси суб'єктів,- вплив на пропозицію грошей.
Очікуваний результат впливу Стимулюючі Пожвавлюють економічну активність суб'єктів Обмежуючі Стримують економічну активність суб'єктівВикористання тарифу як засобу регулювання Тарифні (митні)Передбачають використання митного тарифу Нетарифні (немитні) Не передбачають використання митного тарифу

 

77. Загальна характеристика основних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Всі методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності можна розподілити напрямі та непрямі. Якщо регулювання досягають шляхом впливу на фактори, які перебувають у безпосередньому зв'язку, то це прямі методи. Навпаки, якщо між об'єктом регулювання і його кінцевою метою існує ряд посередницьких ланок, то це непрямий спосіб впливу.До прямих відносять чисто адміністративні заходи. Наприклад, обмеження кількості товарів, які ввозять із-за кордону. На цю величину впливає державний контроль за зовнішніми потоками шляхом використання митних тарифів, ліцензування імпорту тощо. Непрямі методи базуються на використанні таких інструментів, як кредитування, страхування, субсидування, оподаткування агентів зовнішньоекономічної діяльності. Вони здатні справляти стимулюючий або обмежуючий вплив на обсяги і напрямки зовнішньоекономічних угод не інакше, як шляхом регулювання розмірів витрат і прибутків.До конкретних засобів регулювання зовнішньоекономічної діяльності належать:- митний тариф;- ліцензування;- квотування;- інші нетарифні заходи;- фінансові важелі;- організаційно-розпорядчі засоби.Митний тариф - це систематизоване зведення митних тарифів, якими обкладають товари, що ввозять або вивозять. Причинами митного оподаткування є захист внутрішнього ринку і одержання додаткового доходу державою. Спеціальні митні платежі застосовують як захисний захід, якщо товари ввозять на територію країни в таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів; або вивозу за межі території товарів за цінами суттєво нижчими, ніж ціни експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивозу, якщо такий вивіз наносить або загрожує завдати шкоди інтересам держави.Ліцензування - це видача державними органами дозволу на ввезення або вивезення товарів і послуг. Ліцензування є прямим адміністративним методом регулювання зовнішньоекономічної діяльності та формою контролю держави за зовнішньоекономічною діяльністю підприємств, раціональним використанням ресурсів і збалансованістю імпорту.Ліцензійна система передбачає, що експортер або імпортер повинен мати дозвіл на ввезення або вивезення товарів.

 

78. Форма і зміст зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представникому простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випли вати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому закону. Дії, які здійснюються від імені іно земного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктомзовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це на лежним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта. 2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право ук ладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (конт рактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені зако нами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Державна реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів) Зовнішньоекономічний контракт повинен містити: назву, номер договору (контракту), дату і місце його укладення;2) преамбулу - назви сторін-учасників, документи, якими керуються сторони (статути);3) предмет договору (контракту) - інформацію про товар (роботи, послуги), який одна сторона зобов'язана поставити (виконати) на користь іншої сторони (у випадку бартеру - точну назву зустрічних поставок);4) визначення кількості та якості товару - обсягів виконання робіт, надання послуг. В цьому розділі також зазначаються документи та організації, які підтверджують якість товару, певні комерційні гарантії якості, умови перевірки якості або прийняття товару на підприємствах постачальників;5) базисні умови поставки товарів - прийом-здачі виконаних робіт чи послуг, вид транспорту. Фіксуються також спеціальні застереження стосовно дострокової поставки, додаткові інструкції експортерам, умови поставки товарів;6) ціну та загальну суму контракту. У цьому розділі зазначаються:а) базисні умови поставки;б) валюта контракту;в) рівень та спосіб фіксації ціни товару;г) (не) включення у ціну вартості тари, упаковки, маркування;д) загальна сума контракту.

 

79. Базисні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу (поставки)

Базисні умови поставки товарівУ цьому розділі зазначаються вид транспорту, базисні умови поставки. При будь-якій міжнародній угоді неодмінно виникають досить традиційні запитання, на які в контракті мають даватися точні відповіді, а саме - яка зі сторін контракту:• приймає зобов'язання за переміщення товарів з одного пункту в інший;• несе ризик, якщо ці операції не будуть виконані;• несе ризик у разі втрати або пошкодження товару під час транспортування;• несе тягар податкових, митних, банківських і поштово-телеграфних витрат та інших зборів.Усі ці питання актуальні і важливі під час вирішення проблеми встановлення ціни та організації доставки товару від продавця до покупця. У контракті купівлі-продажу відповіді на ці запитання містяться в розділі "Базисні умови поставки".Поняттям "базисні умови поставки" визначаються обов'язки продавця і покупця з доставки товару, включаючи обов'язки із страхування вантажів, оформлення комерційної документації, отримання ліцензій, оплати митних зборів, напряму повідомлень тощо, а також установлюється момент переходу від продавця до покупця ризику випадкового знищення або псування товару.Базисні умови контрактів — це такі типові економіко-правові схеми реалізації експортно-імпортних операцій, які визначають взаємні зобов'язання продавця та покупця у зв'язку з укладанням і реалізацією контрактів. Основними цілями регламентації в базисних умовах контрактів є доставка товарів від продавця до покупця, уточнення характеру пакування, розподіл повноважень щодо митного очищення товарів, установлення моменту переходу витрат і ризиків випадкової загибелі та пошкодження товару під час транспортування та зберігання товару, зобов'язань покупця прийняти поставку.Згідно з Указом президента № 567, базисні умови поставки повинні бути передбачені в контракті відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів - Інкотермс у чинній редакції, оскільки Україна нале­жить до числа країн, у яких застосування правил Інкотермс є обов'язковим. Водночас на органи державної влади покладено обов'язок здійснювати відповідну інформаційну функцію, а саме: публікацію правил Інкотермс та можливих змін, що вносяться до них, а також привести у відповідність до цих правил свою нормативну документацію. Це положення поширюється і на Національний банк України.

 

80. Особливості розрахунків за контрактами у зовнішньоекономічній діяльності і механізми контролю за надходженням валютної виручки. Особливості розрахункових операцій за зовнішньоекономічними договорами визначені в Законі України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” Відповідно до нього виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше як через 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) експортованої продукції, а у разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт (послуг), експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. За цим Законом такої самої ліцензії потребують імпортні операції резидентів, що здійснюються на умовах відстрочки поставки, коли вона перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг).Законом передбачений наслідок порушення резидентами зазначених термінів: стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої за офіційним поточним валютним курсом на день нарахування пені. При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості. Суб'єктам підприємницької діяльності України при укладенні і виконанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) запропоновано забезпечувати дотримання вимог, передбачених Уніфікованими правилами.В Указі Президента України від 04.10.1994 р. передбачено, що наслідком недотримання зазначених вище вимог є визнання у встановленому порядку недійсними зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які не відповідають вимогам Указу. Названі правила встановлюють два різновиди інкасо: чисте інкасо і документарне інкасо.Чисте інкасо означає інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами. Документарне інкасо — інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо комерційних документів, не супроводжуваних фінансовими документами.

 

 

81. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність. Відповідно до ст. 33 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим та іншими законами України, можуть застосовуватися такі види відповідальності: - майнова відповідальність. Вона застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Якщо порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” або пов'язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких суб'єктів або держави, що порушили закон, суб'єкти несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі; - кримінальна відповідальність — вона застосовується лише у випадках, передбачених кримінальним законодавством України. Згідно зі ст. 37 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: - накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; - застосування антидемпінгових процедур у випадках здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності демпінгу; - застосування до конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами положень цього Закону стосовно зазначених в ньому положень, що встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави; - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, здійснення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.Санкції, зазначені в ст. 37 Закону, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за рішеннями судових органів України або за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України.