Організаційно-методичні вказівки по заключній частині

Закінчивши відпрацювання всіх навчальних питань, викладач проводять розбір, якій являє собою заключну частину заняття.

При розборі керівник заняття аналізує дії студентів при відпрацюванні кожного навчального питання, підкріплюючі свої висновки вимогами статутів, настанов, відмічає недоліки в діях та кращих.

В заключній частині розбору даються вказівкипо усуненню недоліків у години самостійної підготовки. Розбір досягає своєї мети у тому випадку, коли за змістом та формою проведення він буде принциповим та повчальним у методичному відношенні. У заключної частині викладач повинен нагадати тему та мету заняття, ступень його досягнення; проаналізувати роботу студентів, вказати основні недоліки, відмітити найбільш активних на занятті студентів, студентів, які недостатньо працювали на занятті, відповісти на можливі запитання, видати завдання на самостійне відпрацювання матеріалу, перевірити наявність та стан виданих матеріалів, визначити питання, які необхідно доопрацювати, вказати порядок підготовки до наступного заняття.

ІІ. Зміст

Вступ

Аналіз війн та збройних конфліктів сучасності показали, що характер застосування збройних сил значно змінюється. Характерним прикладом у цьому є війни у Перській затоці, операції НАТО на Балканах та Російської Федерації на Північному Кавказі, які свідчать про закінчення ери класичних війн із залученням багаточисельних армій. На їх зміну приходять війни більш технологічного рівня з широким застосуванням нових, перспективних засобів боротьби, більш сучасних засобів бойового та спеціального забезпечення. Гостро стоїть питання за виграш часу та утримання ініціативи. В ході цих війн з’явилися нові підходи щодо впливу на противника, змінилися погляди на бойовий потенціал військ (сил), в яких більше віддається перевага якості над кількістю.

Відсутність багатомільйонних армій ліквідує суцільну лінію фронту, що в свою чергу змушує переходити до маневрених форм дій. Стануть можливими значні вклинення у тактичну та оперативну глибину, де виникають зони активних бойових дій. Це створює умови для широкого застосування різних за складом повітряних десантів та надає перевагу у ході ведення бойових дій високомобільним угрупованням військ.

Враховуючи оборонну направленість Воєнної доктрини України, в сучасних умовах оборонним діям необхідно надавати високу активність, рішуче поєднувати оборонно-наступальні, маневрені форми збройної боротьби, пасивне очікування приведе будь-яку оборону до поразки. Намагаючись досягти мети оборони, війська (сили) повинні перехопити у противника ініціативу за рахунок вмілого використання других ешелонів і резервів. У зв’язку з цим однією з умов досягнення успіху буде ефективне вогневе ураження противника, а для більш повного використання його результатів – широке застосування повітряних десантів.

Контрольні запитання:

Визначення оборони. Завдання аеромобільних підрозділів в ході оборонного бою.

Оборона – вид бою, який має метою зірвати або відбити наступ (удар) переважаючих сил противника, завдати йому значних втрат, утримати важливий район (рубіж, об’єкт) і тим самим створити сприятливі умови для виконання поставлених завдань.

Завданнями аеромобільних підрозділів в ході оборонного бою можуть бути:

· забезпечення прикриття відходу головних сил;

· забезпечення прикриття відриву від противника;

· заборона підходу резервів противника;

· забезпечення виходу із бою головних сил;

· забезпечення безпосередньої охорони підрозділів під час розташування на місці;

· забезпечення бойової охорони в якості підрозділу прикриття.