Порядок укладення, зміст та форма договору перевезення вантажу

Відповідно до частини 2 коментованої статті договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі, з оформленням відповідних документів встановленої форми, що здійснюється відповідно до норм спеціального законодавства, і передбачає складання комплекту перевізних документів з урахуванням виду транспорту, яким здійснюється пере­везення вантажу (наприклад, при залізничному перевезенні вантажу комплект перевізних документів складають: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та кви­танція про приймання вантажу). Докладно форма і порядок укладання договору перевезення вантажів визначені транспортним законодавством, що для всіх видів транспорту встановлює письмову форму договору. Перевезення вантажу оформляється спеціальним транспортним документом, який супроводжує вантаж і по суті є письмовою формою договору. Таким документом при перевезеннях вантажів залізничним і річковим (ст. 67 СВВТ) транспортом є накладна, автомобільним — товарно-транспортна накладна (ст. 47 САТ), морським — коносамент (ст. 134, 135 КТМ).

4. Відповідно до частини 4 коментованої статті законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору перевезення вантажу, зокрема при перевезенні окремих видів вантажів (наприклад, Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 р. встановлено особливості правового режиму перевезення деяких вантажів з урахуванням їх фізичних властивостей) тощо.

Договір перевезення вантажу є правовою підставою виникнення прав та обов'язків сторін із перевезень різними видами транспорту. Договори перевезення вантажів є обов'яз­ковими для перевізника при зверненні до нього клієнта за наданням відповідної послуги (ст. 179 ГК, ст. 633 ЦК). Коментована стаття містить визначення договору перевезення вантажу, у зв'язку з чим можна надати його характеристику: 1) оплатний; 2) двосторонньо зобов'язуючий; 3) договір про перевезення конкретного вантажу є реальним, оскільки він вважається укладеним з моменту здачі вантажу транспортній організації для перевезення, чим і відрізняється від договорів на організацію перевезень, які є консенсуальними, оскільки вважаються укладеними з моменту надання угоді сторін належної (письмової) форми, при цьому вони не передбачають перевезення конкретного вантажу, тому не є товарними угодами. Перевезення вантажу будь-яким видом транспорту є собою організаційно і технічно складним процесом, який складається з трьох елементів: навантаження, переміщення і ви­вантаження вантажу, основним з яких є саме перевезення вантажу, що здійснюється на підставі окремого договору, правове регулювання якого у загальній формі закріплено в главі 64 ЦК. Предметом договору перевезення вантажу є не окремі дії транспортного підприємства, спрямовані на переміщення, а транспортні послуги, тобто послуги по переміщенню (тран­спортуванні) матеріальних цінностей. Задоволення чисельних потреб у перевезеннях вантажів вимагає певних організаційних передумов, що здійснюється передусім за допомогою планування перевезень (перспективного та поточного), у зв'язку з чим підприємства транспорту, враховуючи встановлені обсяги перевезення для кожного з відправників, укладають з ними організаційні договори, спрямовані на організацію майбутніх перевезень вантажів на будь-якому виді транспорту (ст. 914 ЦК, ст. 307 ГК України). Зобов'язання з конкретного вантажу виникає з договору перевезення, що укладається в момент прийняття перевізником від відправника вантажу разом із відповідним транспортним документом. Якщо укладенню договору передує планове завдання, то сторони конкретизують його на основі оперативних документів, зокрема декадних заявок — на залізничному, річковому та повітряному транспорті. Договір перевезення вантажу укладається між двома особами — вантажовідправником та перевізником. Оскільки для перевезення вантажу характерним є те, що одержувачем вантажу, як правило, є не відправник, а інша особа (одержувач), у зв'язку з чим суб'єктами відносин перевезення вантажів є: перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевізником є транспортні організації, яким надано право на укладання договорів перевезення (ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р.). Вантажовідправником є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична або фізична особа, яка ввіряє вантаж залізниці для перевезення. Вантажоодержувач — особа, яка наділена правом на одержання вантажу, і бере участь у зазначеному договорі. Отже, договір перевезення вантажу можна розглядати як договір на користь третьої особи (одержувача), для якої виникають не лише права, а й передбачені транспортними правилами обов'язки (наприклад, див. статті 916-920 ЦК та коментарі до них).