Підвищення кваліфікації кадрів

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 6

Тема: Методичні засади інформаційного забезпечення еколого-освітньої та просвітницької діяльності на територіях та об’єктах ПЗФ.

Мета: ознайомити студентів з правовими режимами функціонування об’єктів ПЗФ.

План:

1. Підвищення кваліфікації кадрів

2. Видавнича діяльність

3. Створення фондів інформації

4. Механізм функціонування головного еколого-освітнього центру

5. Методичні засади інформаційного забезпечення еколого-освітньої діяльності

6. Інформаційні бази як основа методичної роботи

7. Мета і цілі створення інформаційних баз

8. Структура інформаційної бази

9. Файл еколого-виховної та природоохоронної пропаганди

10. Файл для організації куточків природи, музеїв, фондів колекцій

11. Файл для створення відеотек

12. Файл для організації підвищення кваліфікації

13. Файл нормативно-правових документів.

14. Файл для створення бібліотек

15. Файл "Літописи природи"

16. Етапи практичного впровадження концептуальних засад

Література:

1. Борейко В, Е. Пути и методы природоохранной пропаганды. — Киевский зколого-культурный центр: Киев, 1998. — 280 с.

2. Гардашук Т.Б. Чому нас може навчити природа// Світ у долонях. — 1997. — № 3/4.

3. З.Дідух Я.П., Єрмоленко В.М., Крижаніеська О. Т., Попович С.Ю. та інш. Екологічна стежка (Методика, організація, характеристика модельної стежки "Лісники"), — Фітосоціоцентр: Київ, 2000. — 88 с.

4. Заповідна справа на межі тисячоліть (сучасний стан, проблеми і стратегія розвитку). Матеріали всеукраїнської конференції, гол.ред. М.П.Стеценко. — Канів, 1999. — 224 с.

5. Конвенція про біологічне розмаїття: громадська обізнаність і участь. — Київ: Стилос, 1997. — 154 с.

6. Крижановська О. Т. Роль екологічної освіти у діяльності НІШ// Всеукраїнська конференція "Форми і методи екологічної освіти в Україні". —Луганськ, 1998. — С.22.

7. Крисаченко В. С. Екологічна культура. — Київ: "Заповіт", 1996, — 349 с.

8. Програма дій „Порядок денний на XXI століття" (Аgenda 21). — Київ, Інтелсфера, 2000. — 360 с.

9. Шапіро С, Флаерті-Зоніс К. Довкілля і суспільство (Програма здорового способу життя для середніх шкіл). — США: 1995, — 301 с.

Теоретичні відомості

Підвищення кваліфікації кадрів

Державні підрозділи органів виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів взаємодіють з Державним інститутом підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Мінекоресурсів України згідно із затвердженими календарними планами для працівників різних категорій природно-заповідної галузі. Додатково можуть організовуватися спеціальні семінари на кошти спонсорської підтримки чи кошти, одержані з інших джерел фінансування, у тому числі міжнародних екологічних фондів. Водночас еколого-освітні центри самі можуть стати ініціаторами організації шкіл юних природоохоронців, шкільних лісництв, гуртків юннатів тощо в районах розташування великих за площею природно-заповідних територій. Вони виконуватимуть роль консультаційного осередку не лише для спеціалістів, але і для відвідувачів, які цікавляться проблемами природно-заповідної справи, а також для молодих фахівців. Цим центрам доцільно організовувати круглі столи, тематичні читання, бесіди, обговорення актуальних питань природно-заповідної справи. На центри покладається також організація конференцій, симпозіумів, конгресів тощо.

Видавнича діяльність

Передбачається створення в структурі еколого-освітніх центрів видавничої бази, яка б забезпечувала друк виробленої у природно-заповідній галузі наукової, екологічної, природоохоронної, освітньої, рекламної, методичної, нормативно-правової та іншої продукції. Центри заохочуються до випуску дидактичного та роздаткового матеріалу для інформаційних, просвітницьких та агітаційних цілей. Пріоритетної ваги буде надано випуску періодичних видань Держаної служби заповідної справи Мінекоресурсів України, а саме Бюлетеня, газети, Літописів природи заповідників і Літописів природи національних природних парків, а також друкові фахових наукових видань.

 

Створення фондів інформації

Фонди інформації Державної служби заповідної справи Мінекоресурсів України формуватимуться за такими номінаціями: бібліотечні, наукові, правові, періодичні, а також теки для фото, слайдів, відео, кіно-продукції. При еколого-освітньому центрі необхідно створити повноцінну бібліотеку з електронною картотекою джерел інформації та невеликий куточок природи. Для кожного заповідника і національного природного парку створюватимуться електронні бази даних про кількісний і якісний склад біорізноманіття, формуватимуться наочні стенди про сучасний стан природно-заповідного фонду і перспективну мережу природно-заповідних територій, про зв'язки Державної служби заповідної справи Мінекоресурсів України з природоохоронними установами інших держав, міжнародними природоохоронними організаціями тощо.
Механізм функціонування головного еколого-освітнього центру

Керівництво еколого-освітнього центру Державної служби заповідної справи Мінекоресурсів України здійснюватиметься через її відповідний відділ. Центр повинен мати статус головного. Передбачається, що для видавничої справи та нагляду за формуванням інформаційних фондів і здійснення поточної технічної роботи буде виділено декілька штатних одиниць. Можливим також є функціонування еколого-освітнього центру як юридичної особи. Еколого-освітній центр має бути забезпечений засобами зв'язку, комп'ютерною та іншою сучасною оргтехнікою. Головний еколого-освітній центр здійснюватиме методичне управління територіальними еколого-освітніми центрами, які здебільшого мають бути утворені в державних управліннях екології та природних ресурсів, установах природно-заповідного фонду, в структурі громадських екологічних організаціях тощо.

 

Файл для створення відеотек

Беручи до уваги, що більшість населення України не має достатніх знань про заповідники і національні природні парки, а також, зважаючи на той факт, що в наш час із всіх засобів масової інформації населення надає перевагу телебаченню, необхідно ширше використовувати його потенціал як відео-технічного засобу швидкого і образного донесення інформації,

На сьогодні ще дуже мало науково-популярних фільмів, які б акцентували увагу глядача на відомостях про значення природно-заповідних територій, створених в кінцевому рахунку для збереження природи задля людей, а не з метою відчуження природи від людей. Такі фільми повинні зламати стереотипи людського мислення щодо природи, природоохоронної та заповідної справи.

Необхідно створити фільми про кожен заповідник і національний природний парк, в основу яких була б покладена єдина структура сценарію. Передусім це мають бути апробаційні фільми про кожну категорію, а саме: по одному фільму про біосферний та природний заповідники і два фільми про національні природні парки (один гірський, другий - рівнинний), У фільмах слід відобразити як характерні, так і особливі риси природи, специфіку кожної категорії.

Перші апробаційні фільми можуть бути про Карпатський біосферний заповідник, природний заповідник "Єланецький степ”, національні природні парки "Синевир" і "Святі Гори".

Для створення бідє-, слайдо-, фототеки еколого-освітнього центру необхідно мати: телевізор та відеомагнітофон, відеокасети; копії фільмів про природно-заповідний фонд, які вже відзнято; відеокасети про національні парки світу та біорізноманіття; комп'ютерні СD-диски (та інші носії інформації) про тваринний та рослинний світ; комп'ютерні навчальні програми з англійської мови; відеокамеру та фотоапарат.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 6

Тема: Методичні засади інформаційного забезпечення еколого-освітньої та просвітницької діяльності на територіях та об’єктах ПЗФ.

Мета: ознайомити студентів з правовими режимами функціонування об’єктів ПЗФ.

План:

1. Підвищення кваліфікації кадрів

2. Видавнича діяльність

3. Створення фондів інформації

4. Механізм функціонування головного еколого-освітнього центру

5. Методичні засади інформаційного забезпечення еколого-освітньої діяльності

6. Інформаційні бази як основа методичної роботи

7. Мета і цілі створення інформаційних баз

8. Структура інформаційної бази

9. Файл еколого-виховної та природоохоронної пропаганди

10. Файл для організації куточків природи, музеїв, фондів колекцій

11. Файл для створення відеотек

12. Файл для організації підвищення кваліфікації

13. Файл нормативно-правових документів.

14. Файл для створення бібліотек

15. Файл "Літописи природи"

16. Етапи практичного впровадження концептуальних засад

Література:

1. Борейко В, Е. Пути и методы природоохранной пропаганды. — Киевский зколого-культурный центр: Киев, 1998. — 280 с.

2. Гардашук Т.Б. Чому нас може навчити природа// Світ у долонях. — 1997. — № 3/4.

3. З.Дідух Я.П., Єрмоленко В.М., Крижаніеська О. Т., Попович С.Ю. та інш. Екологічна стежка (Методика, організація, характеристика модельної стежки "Лісники"), — Фітосоціоцентр: Київ, 2000. — 88 с.

4. Заповідна справа на межі тисячоліть (сучасний стан, проблеми і стратегія розвитку). Матеріали всеукраїнської конференції, гол.ред. М.П.Стеценко. — Канів, 1999. — 224 с.

5. Конвенція про біологічне розмаїття: громадська обізнаність і участь. — Київ: Стилос, 1997. — 154 с.

6. Крижановська О. Т. Роль екологічної освіти у діяльності НІШ// Всеукраїнська конференція "Форми і методи екологічної освіти в Україні". —Луганськ, 1998. — С.22.

7. Крисаченко В. С. Екологічна культура. — Київ: "Заповіт", 1996, — 349 с.

8. Програма дій „Порядок денний на XXI століття" (Аgenda 21). — Київ, Інтелсфера, 2000. — 360 с.

9. Шапіро С, Флаерті-Зоніс К. Довкілля і суспільство (Програма здорового способу життя для середніх шкіл). — США: 1995, — 301 с.

Теоретичні відомості

Підвищення кваліфікації кадрів

Державні підрозділи органів виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів взаємодіють з Державним інститутом підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Мінекоресурсів України згідно із затвердженими календарними планами для працівників різних категорій природно-заповідної галузі. Додатково можуть організовуватися спеціальні семінари на кошти спонсорської підтримки чи кошти, одержані з інших джерел фінансування, у тому числі міжнародних екологічних фондів. Водночас еколого-освітні центри самі можуть стати ініціаторами організації шкіл юних природоохоронців, шкільних лісництв, гуртків юннатів тощо в районах розташування великих за площею природно-заповідних територій. Вони виконуватимуть роль консультаційного осередку не лише для спеціалістів, але і для відвідувачів, які цікавляться проблемами природно-заповідної справи, а також для молодих фахівців. Цим центрам доцільно організовувати круглі столи, тематичні читання, бесіди, обговорення актуальних питань природно-заповідної справи. На центри покладається також організація конференцій, симпозіумів, конгресів тощо.

Видавнича діяльність

Передбачається створення в структурі еколого-освітніх центрів видавничої бази, яка б забезпечувала друк виробленої у природно-заповідній галузі наукової, екологічної, природоохоронної, освітньої, рекламної, методичної, нормативно-правової та іншої продукції. Центри заохочуються до випуску дидактичного та роздаткового матеріалу для інформаційних, просвітницьких та агітаційних цілей. Пріоритетної ваги буде надано випуску періодичних видань Держаної служби заповідної справи Мінекоресурсів України, а саме Бюлетеня, газети, Літописів природи заповідників і Літописів природи національних природних парків, а також друкові фахових наукових видань.

 

Створення фондів інформації

Фонди інформації Державної служби заповідної справи Мінекоресурсів України формуватимуться за такими номінаціями: бібліотечні, наукові, правові, періодичні, а також теки для фото, слайдів, відео, кіно-продукції. При еколого-освітньому центрі необхідно створити повноцінну бібліотеку з електронною картотекою джерел інформації та невеликий куточок природи. Для кожного заповідника і національного природного парку створюватимуться електронні бази даних про кількісний і якісний склад біорізноманіття, формуватимуться наочні стенди про сучасний стан природно-заповідного фонду і перспективну мережу природно-заповідних територій, про зв'язки Державної служби заповідної справи Мінекоресурсів України з природоохоронними установами інших держав, міжнародними природоохоронними організаціями тощо.
Механізм функціонування головного еколого-освітнього центру

Керівництво еколого-освітнього центру Державної служби заповідної справи Мінекоресурсів України здійснюватиметься через її відповідний відділ. Центр повинен мати статус головного. Передбачається, що для видавничої справи та нагляду за формуванням інформаційних фондів і здійснення поточної технічної роботи буде виділено декілька штатних одиниць. Можливим також є функціонування еколого-освітнього центру як юридичної особи. Еколого-освітній центр має бути забезпечений засобами зв'язку, комп'ютерною та іншою сучасною оргтехнікою. Головний еколого-освітній центр здійснюватиме методичне управління територіальними еколого-освітніми центрами, які здебільшого мають бути утворені в державних управліннях екології та природних ресурсів, установах природно-заповідного фонду, в структурі громадських екологічних організаціях тощо.