Державне регулювання підприємництва

Державне регулювання підприємництва - це система правових, організаційних, адміністративних та регулятивно-контролюючих заходів держави, спрямованих на створення сприятливих умов для становлення та розвитку підприємництва (сприятливого підприємницького середовища) і на його підтримку, а також управління державним сектором економіки для забезпечення ефективності та конкурентоздатності національної економіки.

Основи (принципи) державної підприємницької політики як системи заходів щодо підтримки та розвитку підприємництва:

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

- однакові умови для усіх господарюючих суб'єктів (вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України, вільний доступ до ресурсів, кредитів, інформації тощо);

- свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у підприємницьку діяльність; захист національного товаровиробника;

- обмежене державне регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції, екологічного захисту, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

- заохочення підприємництва на основі критеріїв економічної ефективності та соціально-економічної значущості;

- селективна державна підтримка секторів, галузей і виробництв, які забезпечують розвиток прогресивних процесів та структурних зрушень у національній економіці;

- стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності; заохочення розвитку експортного потенціалу країни.

Суб'єкти державного регулювання підприємництва в Україні: Міністерство економіки (як координуючий макроекономічний орган стратегічного характеру дії); ДК з питань регуляторної політики та підприємництва (як розробник оперативних питань); Ліцензійна палата, галузеві міністерства і відомства (здійснюють ліцензування видів діяльності); а також Міністерство фінансів, ДПА, ДК стандартизації, метрології та сертифікації, Антимонопольний комітет, ФДМ та їх територіальні представництва, місцеві органи виконавчої влади (держадміністрації, виконавчі органи рад, органи місцевого самоврядування), кожен в межах своєї компетенції і повноважень, наданих їм законом.

Суб'єктами впливу на підприємництво є також різноманітні об'єднання підприємців: торгово-промислові палати як добровільні об'єднання підприємців та організацій, що формуються на засадах членства і мають статус юридичної особи; організації роботодавців, які є самоврядними статутними організаціями і можуть об'єднуватися у спілки та інші статутні об'єднання роботодавців (Український союз промисловців та підприємців; Асоціація сприяння розвитку приватного підприємництва; Спілка орендарів та підприємців України; Спілка малих підприємств України; Міжнародна спілка українських підприємців та інші організації).

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів підприємництва, згідно зі статтею 12 ГК України є:

- державне замовлення, державне завдання;

- ліцензування, патентування і квотування;

- сертифікація та стандартизація;

- застосування нормативів та лімітів;

- врегулювання цін і тарифів;

- надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

- надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Механізм державного регулювання підприємництва включає:

- систему державного регулювання процесів, що відбуваються у підприємницькому середовищі, основними елементами якої є політика роздержавлення і приватизації, конкурентна (антимонопольна) політика, інститут банкрутства суб'єкта підприємництва.

- систему державного регулювання та підтримки підприємництва (безпосередньо як об'єкта регулювання), яка охоплює нормативно-правове, адміністративно-економічне, фінансово-кредитне, програмно-цільове забезпечення регулювання і розвитку підприємництва; дерегулювання підприємництва; організаційно-економічну та інформаційно-консультаційну підтримку.