Будівництво зрошувальних трубопроводів

9.1 При будівництві нових і реконструкції діючих трубопроводів необхідно дотриму­ватися вимог ДБН А.3.1-5, СНіП 3.01.03, СНіП 3.05.04, а також вимог проекту (робочого проекту) на будівництво зрошувальної системи.

9.2 Проект виконання робіт на будівництво підземних зрошувальних трубопро­водів повинен містити такі розділи:

а) підготовчі роботи;

б) виконання земляних робіт;

в) монтаж трубопроводів;

г) випробування трубопроводів.

Підготовчі роботи

9.3 До складу підготовчих робіт мають входити:

ДБН В.2.4 -1-99 С. 133

 

• винесення на місцевість траси трубопроводу із закріпленням кутів повороту, створних знаків на прямолінійних ділянках, установка висотних реперів не рідше, ніж через 5 км по довжині трубопроводу, розбивка пікетажу;

• визначення ширини смуги відведення землі під будівництво трубопроводу та її розчистка від деревно-чагарникової рослинності;

• улаштування тимчасових і постійних доріг. Тимчасові дороги будуються одно-смугові з шириною проїжджої частини 3,5 м, з роз'їздами завширшки 6 м через кожні 500-600 м;

• заходи щодо відведення вод поверхневого стоку за межі траси трубопроводу.

Виконання земляних робіт

9.4 При виконанні земляних робіт необхідно:

• розробляти технологічні карти і нормокомплекти необхідних машин і ме­ханізмів, інвентаря та інструментів;

• передбачати заходи для збереження рослинного шару грунту;

• розробку протяжних траншей слід виконувати екскаваторами безперервної дії (роторними, багатоковшовими);

• одноковшові екскаватори слід застосовувати для відривання траншей на гори­зонтальних і вертикальних кутах повороту траси, на переходах через усі види штучних і природних перешкод;

• остаточну засипку траншей слід здійснювати після випробування трубопроводу на щільність при мінімальних добових температурах, щоб уникнути його деформації;

• на просідаючих грунтах 2 типу трубопроводи слід укладати на ущільнену основу;

• у грунтах, що здимаються та набухають, трубопроводи слід укладати на піщану по­душку завтовшки не менше 20 см. Зворотна засипка траншеї та підбивка пазух повинна про­вадитись грунтами, що не набухають, на 25-30 см вище верхньої твірної труби;

• при укладанні трубопроводів у заболочених місцях і на ділянках з несучою здатністю грунту менше ніж 0,025 МПа слід влаштовувати штучну основу, щоб запобігти осіданню укладеного на неї трубопроводу після засипання грунту.

Монтаж трубопроводів

9.5 Монтаж підземних зрошувальних трубопроводів слід здійснювати на основі тех­нологічних карт і нормокомплектів на зварювальне устаткування, підйомно-транспортні ма­шини і механізми, інструменти і матеріали, що забезпечують максимальну механізацію мон­тажних робіт.

9.6 У траншеї труби слід укладати, як правило, на профільну грунтову основу з ку­том обхвату від 90° до 120°.

ДБН В.2.4 -1-99 С. 134

 

9.7 Щільність грунту засипки затрубного простору і зворотної засипки траншеї трубопроводу повинна бути не меншою за щільність грунту основи непорушеної струк­тури, але не менше 1,65 г/см³, якщо інше не обумовлено проектом.

9.8 Протикорозійний захист сталевих трубопроводів повинен бути двостороннім незалежно від агресивності ґрунтового середовища і товщини стінки труби та виконува­тися, як правило, на стаціонарних базах і полігонах; після цього ізольовані труби достав­ляються на трасу до місця монтажу трубопроводу в спеціально обладнаному транспорті.

9.9При виборі матеріалів для ізоляції внутрішньої поверхні сталевих труб перевагу слід віддавати цементно-піщаній суміші за ТУ У 33.01035495-268 у співвідношенні 1:1.

9.10 Цементно-піщане покриття сталевих трубопроводів діаметром від 200 до 1000 мм слід виконувати у відповідності з вимогами ТУ У 33.01035495-268 в стаціонар­них умовах. При великих діаметрах сталевих труб - у польових умовах після укладання їх у траншею за спеціальною технологією, наведеною в ТУ.

9.11 Зварювання і прихватку стикових з'єднань сталевих труб допускається про­вадити при температурі навколишнього повітря до мінус 50°С. При цьому зварювальні роботи без підігрівання зварюваних стиків допускається виконувати;

а) при температурі навколишнього повітря до мінус 20°С - при застосуванні труб з вуглецевої сталі з вмістом вуглецю не більше ніж 0,24% (незалежно від товщини стінок труб), а також труб з низьколегованої сталі, товщина стінки яких не перевищує 10 мм;

б) при температурі повітря до мінус 10°С - при застосуванні труб з вуглецевої сталі з вмістом вуглецю понад 0,24%, а також труб з низьколегованої сталі з товщиною стінки понад 10 мм.

При температурі навколишнього повітря нижче вказаних меж зварювальні роботи слід виконувати з підігріванням у спеціальних кабінах, температуру повітря в яких слід підтримувати не нижче вищевказаної, або провадити підігрівання на відкритому повітрі кінців зварюваних труб на довжину не менше 200 мм до температури не нижче 200°С.

9.12 Операційний контроль у процесі зварювання трубопроводів виконується відповідно до вимог ДБН А.3.1-5.

Перевірку суцільності зварних стиків з виявленням внутрішніх дефектів слід про­вадити одним з неруйнуючих (фізичних) методів контролю - радіографічним (рентгене- або гаммаграфічним) за ГОСТ 7512 або ультразвуковим, керуючись ГОСТ 14782.

9.13 Клас міцності азбестоцементних труб повинен відповідати ГОСТ 539. Під час транспортування та монтажу азбестоцементних труб необхідно вживати заходів щодо захисту їх від ушкодження.

9.14. Труби залізобетонні напірні віброгідропресовані, що застосовуються для будівництва підземних трубопроводів, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12586.0 і ГОСТ 12586.1.

ДБН В.2.4 -1-99 С. 135

 

9.15 З'єднання азбестоцементних та залізобетонних труб з арматурою слід здійснювати за допомогою зварних патрубків і гумових ущільнювачів.

9.16 На трубопроводах, що будуються, підлягають прийманню із складенням актів огляду прихованих робіт такі етапи і елементи прихованих робіт: підготовка основи під трубопроводи, улаштування упорів, величина зазорів і виконання ущільнених стиків з'єднань, улаштування колодязів і камер, протикорозійний захист трубопроводів, герме­тизація місць проходження трубопроводів через стінки колодязів і камер, засипання тру­бопроводів з ущільненням тощо.

9.17 Будівництво переходів трубопроводів зрошувальних систем через водні пе­решкоди, яри, дороги (автомобільні, залізниці) повинно здійснюватись у відповідності з вимогами СНіП 3.02.01, СНіП 3.05.04, СНіП ІІІ-42.

9.18 Монтаж трубопроводів з пластмасових труб слід виконувати, керуючись

СН 478.

9.19 Для зменшення напруги у трубопроводі з пластмасових труб, викликаної зміною температури (у разі укладання при температурі понад +10°С), засипання трубопроводу слід провадити влітку у найхолодніший період доби при температурі, що не перевищує +25°С, попередньо заповнивши трубопровід водою; в зимовий час - у найтеплішу пору дня; для поліетилену - не нижче мінус 10°С, для ПВХ - не нижче мінус 5°С.

9.20 Під час будівництва трубопроводів у структурно нестійких грунтах проектом виконання робіт повинні бути передбачені способи і засоби їх зміцнення.

9.21 Будівництво трубопроводів і споруд в сейсмічних районах слід здійснювати такими способами і методами, як і в звичайних умовах будівництва, але з виконанням передбачених проектом заходів щодо забезпечення їх сейсмостійкості.

9.22 Стики сталевих трубопроводів і фасонних частин слід зварювати тільки елек­тродуговими методами і перевіряти якість їх зварювання фізичними методами контролю в повному обсязі.

9.23 Всі роботи щодо забезпечення сейсмостійкості трубопроводів, виконані в процесі будівництва, слід відображати у журналі робіт та актах огляду прихованих робіт.

Випробування трубопроводів

 

9.24 Напірні трубопроводи підлягають випробуванню на міцність і герметичність, як правило, гідравлічним способом у відповідності з вимогами СНіП 3.05.04 і цього підрозділу, якщо інше не передбачено проектом.

9.25 Залежно від кліматичних умов у районі будівництва і у разі відсутності води дозволяється застосовувати пневматичний спосіб випробування для трубопроводів з внутрішнім розрахунковим тиском Р_р не більше:

• підземні сталеві — 1,6 МПа (16 кгс/см²);

• надземні сталеві - 0,3 МПа (3 кгс/см²);

• підземні залізобетонні, азбестоцементні та чавунні - 0,5 МПа (5 кгс/см²).

ДБН В.2.4 -1-99 С. 136

 

Можливість застосування пневматичного способу випробування підземних трубопро­водів зрошувальних систем повинна бути обумовлена у проекті (робочому проекті).

9.26 Випробування напірних трубопроводів усіх категорій повинно здійснюватись будівельно-монтажною організацією, як правило, двома етапами:

• перший - попереднє випробування на міцність і герметичність, яке здійснюється після засипання пазух з підбивкою грунту на половину вертикального діаметра та приси­пання труб, стикові з'єднання для проведення огляду залишаються відкритими; попе­редні випробування трубопроводів допускається виконувати без участі представників за­мовника і експлуатаційної організації із складанням акту, що затверджується головним інженером будівельної організації;

• другий - приймальне (остаточне) випробування на міцність і герметичність слід виконувати після повного засипання трубопроводу за участю представників замовника і експлуатаційної організації зі складанням актів про результати випробування за формами З, 4, 5 додатка К.

Обидва етапи випробування повинні виконуватись до встановлення гідрантів, вантузів, запобіжних клапанів, замість яких на період випробування слід установити фланцеві заглушки.

9.27 Трубопроводи, що прокладаються на переходах через залізниці й автомобільні дороги 1 і 2 категорій, піддягають попередньому випробуванню після укладання робочого трубопроводу у футлярі (кожусі) до заповнення міжтрубного простору порожнини футляра і до засипання робочого і приймального котлованів переходу.

9.28 Випробування трубопроводів із сталевих, чавунних, залізобетонних і азбе­стоцементних труб, незалежно від способу випробування, слід провадити при довжині менше 1 км - за один прийом; при більшій довжині - ділянками не більше 1 км. Довжина випробувальних ділянок сталевих трубопроводів при гідравлічному способі випробуван­ня може перевищувати 1 км.

9.29 Величини внутрішнього робочого тиску Р_р та випробувального тиску Р_в для проведення попереднього і приймального випробувань напірного трубопроводу на міцність повинні бути визначені проектом у відповідності з вимогами СНіП 2.04.02 і на­водитись у робочій документації.

9.30 У разі відсутності в проекті вказівок про величину гідравлічного випробу­вального тиску Р_в для виконання попереднього випробування напірних трубопроводів на міцність вона приймається у відповідності з таблицею 9.1.

9.31 Величина випробувального тиску на герметичність Р_Г для проведення як попе­реднього, так і приймального випробувань напірного трубопроводу повинна бути рівною ве­личині внутрішнього робочого тиску Р_Р плюс величина DР, що приймається відповідно до таблиці 9.2 залежно від верхньої межі вимірювання тиску, класу точності та ціни поділки шкали манометра. При цьому величина Р_Г не повинна перевищувати величину приймального випробувального тиску трубопроводу на міцність Р_В.

ДБН В.2.4-1-99 С. 137

Таблиця 9.1 - Величина випробувального тиску

Характеристика трубопроводу	Величина випробувального тиску при по- передньому випробуванні,МПа (кгс/см^2)
1 Сталевий 1 клласу зі зварними стиковими з’єднаннями (в тому числі укладений під водою) з внутрішнім розрахунковим тиском РР до 0,75 МПа (7,5 кгс/см^2)	1,5 (15)
2 Те саме, від 0,75 до 2,5 МПа (від 7,5 до 25 кгс/см^2)	Внутрішній розрахунковий тиск з коефіцієнтом 2, але не більше заводського випробувального тиску труб
3 Те саме, понад 2,5 МПа (25 кгс/см^2)	Внутрішній розрахунковий тиск з коефіці­єнтом 1,5, але не більше заводського випробувального тиску труб.
4 Сталевий, складений з окремих секцій, з'єдна­них на фланцях, з внутрішнім розрахунковим тиском Рр до 0,5 МПа (5 кгс/см^2)	0,6(6)
5 Сталевий 2 і 3 класів зі стиковими з'єднаннями на фланцях, з внутрішнім роз- рахунковим тиском РР до 0,75 МПа (7,5 кгс/см^2)	1,0 (10)
6 Те саме, від 0,75 до 2,5 МПа (від 7,5 до 25 кгс/м^2)	Внутрішній розрахунковий тиск з коефіці­єнтом 1,5, але не більше заводського випробувального тиску труб.
7 Те саме, понад 2,5 МПа (25 кгс/см^2)	Внутрішній розрахунковий тиск з коефіці­єнтом 1,25, але не більше заводського випробувального тиску труб.
8 Чавунний зі стиковими з’єднаннями під за- чеканку (згідно з ГОСТ 9583 для труб усіх класів) з внутрішнім розрахунковим тиском до 1 МПа (10 кгс/см^2)	Внутрішній розрахунковий тиск плюс 0,5 (5), але не менше 1(10)
9 Те саме, зі стиковими з’єднаннями на гумо- вих манжетах (згідно з ТУ 14-3-1247 для труб усіх класів)	Внутрішній розрахунковий тиск з коефіцієнтом 1,5, але не менеше 1,5(15)
10 Залізобетонний	Внутрішній розрахунковий тиск з коефіці­єнтом 1,3, але не більше заводського випробувального тиску на водонепроникність
11 Асбестоцементний	Внутрішній розрахунковий тиск з коефіці­єнтом 1,3, але не більше 0,6 заводського випробувального тиску на водонепроникність

 

Величину випробувального тиску при випробуванні трубопроводів пневматичним способом на міцність та герметичність у разі відсутності у проекті даних слід приймати:

а) для сталевих трубопроводів з розрахунковим внутрішнім тиском Р_р до 0,5 МПа

(5 кгс/см²) включно - 0,6 МПа (6 кгс/см²) при попередньому і приймальному випробу­ваннях трубопроводів;

б) для сталевих трубопроводів з розрахунковим внутрішнім тиском Р_р від 0,5 до 1,6 МПа (від 5 до 16 кгс/см²) - 1,15 Р_р під час проведення попереднього та приймального випробувань трубопроводів;

Таблиця 9.2 - Величина тисків Р_Р і DР для визначення випробувального тиску на герметичність Р_Г

у МПа (кгс/см²)

Величина внутріш­нього розрахункового тиску в трубопроводі РР	D Р для різних величин внутрішнього розрахункового тиску РР у трубопроводі і характеристик застосованих технічних манометрів
	верхня ме­жа вимірю­вання тис­ку	ціна поділки	DР	верхня ме­жа вимірю­вання тис­ку	ціна поділки	DР	верхня ме­жа вимірю­вання тис­ку	ціна поділки	DР	верхня ме­жа вимірю­вання тис­ку	ціна поділки	DР
Класи точності технічних манометрів
	0,4	0,6		1,5
до 0,4	0,6	0,002	0,02	0,6	0,005	0,03	0,6	0,005	0,05	0,6	0,01	0,07
(до 4,0)	(6,0)	(0,020)	(0,02)	(6,0)	(0,050)	(0,30)	(6,0)	(0,050)	(0,50)	(6,0)	(0,10)	(0,70)
від 0,4 Ідо 0,75	1,0	0,005	0,04	1,6	0,010	0,07	1,6	0,010	0,10	1,6	0,02	0,14
(від 4,1 до 7.5)	(10)	(0,050)	(0,40)	(16,0)	(0,100)	(0,70)	(16,0)	(0,100)	(1,00)	(16,0)	(0,20)	(1,40)
від 0,76 до 1,2	1,6	0,005	0,05	1,6	0,010	0,09	2,5	0,020	0,14	2,5	0,05	0,25
(від 7,6 до 12)	(16)	(0,050)	(0,50)	(16,0)	(0,100)	(0,90)	(25,0)	(0,200)	(1,40)	(25,0)	(0,50)	(2,50)
від 1,2 до 2,0	2,5	0,010	0,10	2,5	0,020	0,14	4,0	0,050	0,250	4,0	0,10	0,50
(від 12 до 20)	(25)	(0,100)	(1,0)	(25,0)	(0,200)	(1,40)	(40,0)	(0,500)	(2,50)	(40,0)	(1,0)	(5,00)
від 2,01 до 2,5	4,0	0,020	0,14	4,0	0,050	0,25	4,0	0,050	0.30	6,0	0,10	0,50
(від 20,1 до 25)	(40)	(0,200)	(1,4)	(40,0)	(0,500)	(2,50)	(40,0)	(0,500)	(3,00)	(60,0)	(1,0)	(5,00)

 

ДБН В.2.4 -1-99 С. 139

 

в) для чавунних, залізобетонних і азбестоцементних трубопроводів незалежно від величини розрахункового внутрішнього тиску:

1) при попередньому випробуванні - 0,15 МПа (1,5 кгс/см²);

2) при приймальному випробуванні - 0,6 МПа (6 кгс/см²).

9.32 Випробування напірних трубопроводів зрошувальних систем з термопластів провадиться у порядку, встановленому згідно з 9.24-9.33 даного розділу для сталевих, ча­вунних, залізобетонних та азбестоцементних трубопроводів.

9.33 Величина випробувального тиску під час гідравлічних випробувань трубопро­водів повинна прийматись рівною робочому тискові з коефіцієнтами:

• для труб з ПВХ, які з'єднуються склеюванням, і поліетиленових труб - 1,5;

• для труб з ПВХ розтрубних - 1,3.

9.34 Вважається, що напірний трубопровід витримав попередні гідравлічні випро­бування, якщо під дією випробувального тиску не виявлено розривів труб або стиків та фасонних деталей, а під дією робочого тиску не виявлено видимого витікання води.