Фінансове забезпечення менеджменту персоналу

Поряд з інформаційними, людськими ресурсами, технічними засобами робота з людьми, пов’язана з професійним підбором персоналу, оплатою праці, професійним навчанням тощо, вимагає і фінансових ресурсів.

Фінансове забезпечення менеджменту персоналу – це сукупність коштів, які спрямовуються на фінансування діяльності у галузі менеджменту персоналу.

Фінансування відбувається за рахунок витрат на випуск продукції (послуг). Що стосується матеріального заохочення працівників, то джерелом коштів на оплату праці госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їхньої господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету – це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та інших джерел.

Керівництво багатьох підприємств, особливо це стосується вітчизняних підприємств, не приділяє належної уваги діяльності в галузі менеджменту персоналу. Тому в періоди спаду ділової активності підприємства витрати на підбір, розстановку, навчання працівників, створення сприятливих умов праці, стимулювання персоналу тощо скорочуються в першу чергу.

У розвинених країнах світу діяльність у галузі менеджменту персоналу розглядається як надприбуткова, а витрати на персонал – як інвестиції. Провідні компанії лише на професійний розвиток витрачають до 10% фонду заробітної плати, що для такої компанії, як Дженерал Моторз складає суму, яка перевищує мільярд доларів на рік. Дані витрати є капіталовкладеннями організації у розвиток своїх співробітників, від яких вона очікує віддачу у вигляді збільшення внеску кожного співробітника у досягнення організаційних цілей [16, с.148].

Тому на даному етапі розвитку нашої держави особливо актуальним є питання зміни світогляду, принципів і установок як керівників підприємств, так і представників органів державної влади на персонал як об’єкт управління.

Питання для самоконтролю:

 

1. Пояснити призначення нормативно-правової бази та науково-методичного забезпечення менеджменту персоналу.

2. Назвати закони України, які виступають нормативно-правовою базою менеджменту персоналу.

3. Назвати розділи Кодекс законів про працю України.

4. Розкрити структуру та призначення Класифікатор професій ДК 003-95.

5. Назвати документи, які відносяться до нормативно-правової бази менеджменту персоналу і розробляються керівництвом організації для внутрішнього використання.

6. Розкрити структуру та призначення Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

7. Розкрити призначення міжгалузевих норм та нормативів.

8. Що собою являють конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці? Ким вони приймаються?

9. Пояснити відмінності між конвенціями та рекомендаціями Міжнародної організації праці.

10. Розкрити призначення Єдиної технологія обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України.

11. Назвати документи, які відносяться до науково-методичного забезпечення менеджменту персоналу і розробляються керівництвом організації для внутрішнього використання.

12. Навести визначення понять: інформаційне забезпечення та інформаційна система менеджменту персоналу.

13. Пояснити відмінності між даними та інформацією.

14. Назвати вимоги, яким повинна відповідати інформація.

15. Які ролі виконують лінійні керівники у вирішенні завдань менеджменту персоналу?

16. Які ролі виконує служба персоналу у вирішенні завдань менеджменту персоналу?

17. Назвати основні тенденції у галузі менеджменту персоналу, характерні для зарубіжних фірм і компаній.

18. Що собою являє технічне забезпечення менеджменту персоналу?

19. Назвати технічні засоби менеджменту персоналу.

20. Що собою являє фінансове забезпечення менеджменту персоналу?

21. Назвати джерела коштів на оплату праці.

 

Література:

 

1. Конституція України - К.: Преса України, 1997.- 80 с.

2. Кодекс законів про працю України // Закони про працю. – К., 1997 – С.3-83.

3. Закон України “Про зайнятість населення” // Закони України. Т.1. – К., 1996 – С.252-268.

4. Закон України “Про колективні договори і угоди” // Закони України. Т.6. – К., 1996 – С.5-11.

5. Закон України “Про оплату праці” // Закони України. Т.8. – К., 1997 – С.210-218.

6. Закон України "Про охорону праці" // Закони України. Т.4. - К., 1996. - С.114-133.

7. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" // Закони України. Т.15. - К., 1999. - С.332-343.

8. Закон України "Про пенсійне забезпечення" // Закони України. Т.2. - К., 1996. - С.254-285.

9. Класифікатор професій ДК 003-95. - К.: Держстандарт України, 1995.

10. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 1. Професії працівників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності.

Розділ 1. Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, які є загальними для всіх видів економічної діяльності.

Розділ 2. Професії робітників, які є загальними для всіх видів економічної діяльності. - Краматорськ: Центр продуктивності, 1998.

11. Єдина технологія обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України. - К.: Інститут державної служби зайнятості, 2000. – 300с.

12. Глухов В.В. Основы менеджмента: Учебно-справочное пособие. – Санкт-Петербург: Специальная литература, 1995. – 328с.

13. Мордовин С.К. Управление человеческими ресурсами. Модульная программа для менеджеров. Модуль 16. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 270с.

14. Пугачёв В.П. Руководство персоналом организации: Учебник. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 279с.

15. Управление персоналом организации: Энциклопедический словарь / Под ред. А.Я. Кибанова. – М.: ИНФРА –М, 1998. – VIII, 453с.

16. Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации: Учебно-практическое пособие. – М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел-Синтез”, 2002. – 368с.