Таким чином, в україні на початку хх століття український національний рух вийшов за культурно-освітні межі і набув політичного спрямування та певної організованості.

52. Україна стала ареною жорстокого військового протистояння початку XX століття - Першої світової війни. Обидва ворогуючих блоки - Троїстий союз та Антанта - претендували на її територію, багатий людський потенціал та матеріальні ресурси. Обидві конфліктуючі сторони намагалися залучити український національний рух на свій бік, проте активніше діяли українці Західної України. Західноукраїнське політичне середовище виносило ідею самостійності України. Тут було створено перші українські військові формування – УСС (єдине військо, яке воювало під блакитно-жовтим прапором, з вірою, що пролита його бійцями кров зміцнить фундамент майбутньої незалежної української держави). Війна, що тривала 4 роки, принесла Україні небачені людські втрати та матеріальне розорення. Проте вона призвела до посилення українського визвольного руху.

У перші дні після проголошення війни по всій Російській імперії

піднявся патріотичний рух. Страйк петербурзьких робітників припинився, і вони взяли участь у патріотичних маніфестаціях. Державна Дума урочисто підтримала уряд, заявивши йому про свою лояльність. Українці, що не мали окремої групи у Думі, видали декларацію за підписом С. Петлюри, редактора «Украинской Жизни», у якій писали, що виконають чесно свій обов'язок супроти держави. Київська газета «Рада» писала, що українці повинні боронити російську державу.

Але, не зважаючи на ці декларації лояльності, російський уряд

негайно розпочав переслідування українства: повернулися найтяжчі

дні — закрито «Просвіти» і українські видавництва, заборонено друкувати будь-що українською мовою. Багато українських діячів заслано. Був засланий також професор М. Грушевський, який повернувся назад з Австрії до Києва. Його заарештовано і заслано спочатку до Симбірська, потім до Казані і нарешті — до Москви, де він пробув до революції 1917 року.

У той же час йшло переслідування українців у Галичині. На всіх

галичан поляки, австрійці й мадяри кинули обвинувачення в москвофільстві. З початком війни тисячі людей запроторено до концентраційних таборів у Талергофі (біля ґрацу), ґнав, ґмюнді, Терезієнштадті. Заарештовано багато священиків, інтелігенції, селян. Політичні й громадські діячі тікали до Відня. В Галичині мадярські війська вішали людей без суду. Становище погіршувала діяльність москвофілів. Багато з москвофілів, що виїхали перед війною до Росії, на початку війни зорганізували в Києві «Карпато-Русский Освободительный Комитет», який 29 липня 1914 р. видав відозву, закликаючи галицьких українців зустрічати російську армію з церковними процесіями, а тих, що служать в австрійській армії — переходити до російської.

Війна для України мала як негативні, так і позитивні наслідки. Була розорена значна кількість західноукраїнських земель, зокрема, 40% житлових і господарських будівель, близько 2 тис. підприємств, скорочено видобуток нафти на третину. Скоротилося поголів’я худоби на половину. Скоротилися посівні площі на 1,880млн. десятин, зменшився збір зернових на 200 млн. пудів, скорочення виробництва цукру до 50 млн. пудів. Загострилася продовольча проблема в містах, почали утворюватись черги. Значно скоротилося працездатне населення на селі, у 1917 році залишилося 38,7% працездатного чоловічого населення. Відбувається інфляція, зростають економічні, соціальні, промислові, транспортні проблеми. Проте позитивні наслідки були також досить вагомими: зросла національна самосвідомість українського населення, було створено перші українські збройні формування, а отже набувався воєнний досвід воїнів. Головним зрушенням стало підняття „українського питання” на міжнародному рівні.

53. Прорахунки уряду викликали невдоволення народу і призвели до кризи у суспільстві. Почався голод, не вистачало хліба, поширювали робітничі страйки. Особливо складною була ситуація у Петербурзі. Війська столичного гарнізону перейшли на бік робітників. Із цього моменту почалася Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 року.

Коли стало відомо про події, почалися виступи, демонстрації на підтримку революції, за таких обставин цар Микола ІІ зрікся престолу і до 12 березня 1917 року царський режим розсипався. Отже, Лютнева революція швидко здобула перемогу.