Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Складові культурної антропології.
Ку льтура як предмет вивчення культурної антропології – це сукупність результатів діяльності людського суспільства у всіх сферах життя і всіх факторів (ідей, вірувань, звичаїв, традицій), що складають і обумовлюють образ життя, нації, класу, групи людей в певний період часу. Культурна антропологія досліджує розвиток культури у всіх її аспектах: образ життя, бачення світу, менталітет, національний характер, результати духовної, суспільної, виробничої діяльності людини. Культурна антропологія вивчає унікальну людську здатність розвивати культуру через спілкування, комунікацію, у тому числі і мовленнєву, розглядає велику різноманітність людських культур, їх взаємодію і конфлікти, особливу увагу приділяє взаємодії мови і культури. Слово „культура” знайоме кожному, але мало хто візьметься пояснити, що таке „культура” з наукової точки зору. Між буденим і науковим уявленням про культуру велика дистанція. У більшості людей „культура” асоціюється з „вихованістю”, „освіченістю”, „інтелігентністю”. В популярній літературі можна зустріти вираз „культура почуттів”, „культура мовлення”, „культура поведінки”. Ми з легкістю розмірковуємо про культурну політику різних держав, маючи на увазі їх турботу про музеї, театри, бібліотеки, систему освіти. Ми вживаємо це слово на кожному кроці. Але все ж в повсякденому обіході смисл слова „культура” є розмитим і більшість покладається в цьому питанні на інтуіцію. Інша справа, наука – вона користується ясними науковими поняттями. А теоретичне поняття, на відміну від буденного, вказує не на зовнішні ознаки, а на внутрішню причину, яка породила дане явище. З цього витікає, що в понятті „культура” повина бути відповідь на запитання, яким чином людина стає культурною істотою, і це стосується як людства в цілому, так і окремого індивіда, кожного з нас. Визначити поняття «культура» означає сутність явища, яке воно позначає. Зробити це не легко, бо в самому простому словнику дається 4-6 визначень поняття «культура». Так, словник М.Ожегова дає 6 визначень: 1) Походження культури з лат.(cultura) – обробка, культивування пов’язується з обробкою землі. Звідси походить поняття агрокультури – похідне від латини colo colere – обробляти землю, займатися землеробством.
2) культура, освіченість, синонім грецького слова (пайдейя = виховання у відповідності з традиціями етносу, моралі) 3) Культура як людська діяльність, як спосіб існування людини, внаслідок якого створюються і накопичуються духовні цінності – наука, мораль, релігія, мистецтво. Культура – це створення людиною самої себе, формування особистості. Проте, що без культури люди по великому рахунку не відрізнялись би від тварин, здогадувались вже мислителі древності. Саме у давніх римлян з`явилось слово “культура”, яке означало „обробку”, „уход”. Культивуванню, тобто обробці землі був присвячений відомий в Давньому Римі трактат „De agri cultura”, написаний М.П.Катоном. Однак, відправною точкою в формувані наукових уявлень про культуру прийнято вважати працю „ Тускуланські бесіди ”, яка належить видатному римському політику, оратору і філософу Марку Туллію Цицерону (106-43 до н.е.) В „Тускуланських бесідах” Цицерон характеризує філософію як „обробку душі”. Цицерон пояснює античне протиставлення культури і варварства. Вже греки пишалися своїм державним устроєм, пишалися тим, що проявляють громадянські доблесті, шанують олімпійських богів, вивчають філософію, захоплюються пластичними мистецтвами. Саме тут, на думку давніх греків, і пролягла межа між ними і варварськими народами, які не знали серйозних культурних досягнень. Ще чіткіше усвідомили різницю між культурою і варварством громадяне Древнього Риму. Навіть в своєму власному середовищі Цицерон і його сучасники бачили протистояння ”cultus”і „vulgus”. До перших Цицерон відносив своє аристократичне оточення, яке постійно удосконалювало свій розум і душу, демонструючи свою духовну складність і незвичайну вишуканість. До другої групи Цицерон відносив „грубий і беспорядний натовп” або „чернь”, з її примітивними звичаями – цирковими виставами і боями гладиаторів. Таким чином, силою, яка обробляє розум і душу людини у Цицерона є грецька освіченість, і насамперед філософія. Саме завдяки їй, а також мистецтву красномовства, людина, згідно Цицерона, стає гідним громадянином, здатним співвідносити спільний і приватний інтереси.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-21; просмотров: 303; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.105.108 (0.004 с.) |