Еластичність в мікроекономічних моделях

Концепція еластичності має численні сфери практичного застосування. Однією з них є цінова стратегія продавців. Так, продавцям, результати діяльності яких пов'язані з обсягом купівлі-продажу продукції, важливо визначити, яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Наприклад, власник кінотеатру чи стадіону зацікавлений у встановленні оптимальної ціни на квитки, яка дозволить продати максимальну їх кількість. Сукупний виторг продавців одночасно є видатками покупців, тому зв'язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін.

Розуміння положення про еластичність попиту та пропозиції дає можливість прогнозувати результати діяльності основних мікроекономічних суб’єктів.

Еластичність використовують при:

- аналізі поведінки споживачів;

- визначенні цінової політики фірми;

- визначенні стратегії фірми, яка максимізує прибуток;

- розробці заходів державного регулювання економіки і зокрема при визначенні політики зайнятості;

- розробці структури оподаткування;

- прогнозування змін у видатках споживачів та в доходах продавців через зміни цін товарів;

У мікроекономіці використовуються моделі двох типів — оптимізовані та рівноважні, проте, розглядаючи методологію мікроекономіки, необхідно звернути увагу й на інші характеристики цих моделей.

При дослідженні поведінки окремих економічних агентів застосовуються оптимізованні моделі. Тому основні робочі поняття мають тут граничний характер:

· гранична корисність;

· граничний продукт;

· граничні витрати;

· граничний виторг і т.п.

Це стало підставою для того, щоб назвати таку методологію економічного аналізу маржиналізмом, а тих, хто користується нею, маржиналістами.

Обидва останні терміни були введені англійським економістом Дж. Гобсоном і носили зневажливий відтінок.

Другий тип моделей — моделі ринкової рівноваги — використовується при дослідженні взаємин між економічними агентами. Звичайно передбачається, що система знаходиться в рівновазі, якщо взаємодіючі сили збалансовані і відсутні внутрішні імпульси до порушення балансу.

Моделі ринкової рівноваги — окремий випадок більш широкого і загального класу моделей економічної взаємодії ринкових агентів. Вони дозволяють досліджувати не тільки врівноважені, але і неврівноважені стани економіки. Окремі суб'єкти ринку, індивідуми (домогосподарства) і підприємства, можуть оптимізувати своє положення, лише якщо їм відомі всі ціни на споживані ними ресурси і пропоновані ними блага.

У періоди високої інфляції, коли абсолютні ціни всіх товарів швидко зростають, але зростають з різною швидкістю, суб'єкти ринкових відносин втрачають уявлення про значення грошової одиниці. Рівноважні моделі залишаються й у цьому випадку єдиним інструментарієм мікроекономіки, який дозволяє аналітику виділити в поведінці суб'єктів ринку те, що обумовлено зміною рівня цін, і те, що обумовлено змінами відповідно їх співвідношень. І точно так само моделі рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією є основою макроекономічного аналізу коливань рівня економічної активності, зайнятості, інфляції.

Побудова моделі — це певною мірою мистецтво. З одного боку, якщо опустити важливі деталі, модель стане неадекватною дійсності і буде суперечити наявним фактам. А з іншого боку, включення в модель великого числа деталей робить її громіздкою, ускладнює розуміння і дослідження. Обраний рівень абстракції і деталізації моделі повинен відповідати цілям її створення. Одні моделі можуть бути призначені для якісного опису економічного явища, а інші — для проведення економічних розрахунків і одержання прогнозів.