Використання еластичності в макроекономічній політиці

Макроекономічна політика — це економічна політика держави на макрорівні, об’єктом якої є економіка країни в цілому. Тому під макроекономічною політикою слід розуміти діяльність держави щодо визначення кінцевих цілей макроекономічного розвитку країни та засобів їх досягнення.

Макроекономічний підхід до дослідження економічних процесів і явищ має ряд особливостей.

По-перше, він спрямований на вивчення принципів формування агрегатних показників, що характеризують рівень або тенденції розвитку економіки в цілому: національний доход, загальні обсяги інвестицій і зайнятості, загальний рівень цін, темпи економічного росту і т.д. Основні суб'єкти ринкової економіки (виробники і споживачі) також розглядаються як агреговані сукупності. Це означає, що мотиви поведінки і дії економічних агентів інтерпретуються таким чином, начебто усі взаємозалежні виробники об'єднані в особі одного, що випускає національний продукт, а всі споживачі подані на ринку як сукупний споживач, що пред'являє попит на цей продукт в обмін на доход, отриманий від продажу чинників виробництва.

По-друге, на відміну від мікроекономічного аналізу, при якому рішення виробників і споживачів і їхня дія на окремих ринках розглядаються як незалежні, вивчення економіки в цілому припускає необхідність розгляду взаємодії між економічними суб'єктами через систему взаємозалежних ринків.

По-третє, при макроекономічному підході розширюється число економічних суб'єктів, що визначають стан і розвиток економіки. До складу цих суб'єктів, крім виробників і споживачів, входить також держава, вплив якої на економіку стає об'єктом вивчення. Крім того, у відкритих моделях функціонування національної економіки до складу суб'єктів макроекономічного аналізу включаються сукупні виробники і споживачі, а також уряди інших країн[4, c. 60-62].

Теорія еластичності також має важливе значення для визначення економічної політики підприємства та держави. Розглянемо на прикладі податкової політики держави. Припустимо, що в країні підвищено ставку податку на додану вартість. Це призведе до зростання цін проти попереднього періоду, що рівнозначно зміщенню кривої пропозиції S1 вгору до рівня S2.

Підвищення податку на додану вартість зумовить зменшення виграшу як споживачами, так і виробниками. Сума податку розподіляється між виробниками і споживачами, а також включає податковий тягар. Величина останнього формується за рахунок зменшення платоспроможної кількості населення і зниження виробничих потужностей підприємств. При цьому еластичність має велике значення для розрахунку: яку частину податку сплачують виробники, а яку споживачі.

При еластичному попиті більша частина податку сплачується виробниками, тому що споживачі будуть намагатися збільшити споживання товарів-субститутів. При нееластичному попиті більшу частину податку сплачують споживачі, оскільки їм важко змінити структуру споживання через обмеженість замінників.

І навпаки, якщо еластична пропозиція, то більшу частину податку сплачують споживачі, тому що виробники можуть перепрофілювати свої виробничі потужності на виготовлення іншого товару чи послуги. У випадку нееластичності пропозиції (досить короткий період часу) переорієнтація ресурсів здійснюється повільно, або її здійснити неможливо, тому більш за все від податку страждають виробники. [6, ст. 63]

Надмірна кількість цілей і завдань макроекономічної політики породжує велику кількість проблем. Серед них проблема дієвості окремих важелів впливу на макроекономічну ситуацію, а також невизначеність впливу заходів уряду на цільові показники. Надзвичайно актуальною проблемою для нашої країни є неузгодженість засобів макроекономічної політики між собою, їх внутрішня суперечливість і непослідовність у застосуванні.

Економічні засоби макроекономічної політики поділяються на фіскальні і монетарні, засоби соціальної і зовнішньоекономічної, інвестиційної політики та політики доходів. Більш детально в роботі розглядаються інструменти фіскальної, грошово-кредитної та інвестиційної політики[11, c. 18-19].

Функції та завдання державного регулювання економіки суттєво відрізняються на перехідний період до ринку і на період сформованих ринкових відносин.

Існуюче методологічне забезпечення аналітичної роботи і апарат макромоделей у ряді випадків демонструють свою непридатність для застосування в умовах трансформаційних систем.

Зокрема, існують проблеми використання моделей “грошовий попит — грошова пропозиція” та “сукупний попит — сукупна пропозиція” у їх традиційній трактовці. В них недостатньо чітко розмежовується вплив різних засобів макроекономічної політики та коливань ділової активності на найважливіші показники економічного розвитку. Серед недоліків існуючого інструментарію макроекономічного аналізу в роботі вказується також на відсутність відображення у згаданих моделях процесів, пов¢язаних з рухом грошових замінників, дискутується питання про додатній нахил кривої LM в моделі IS-LM, зроблено окремі зауваження щодо виведення кривої IS.

Обмеженість застосування зазначених моделей зумовлена тим, що в основі їх побудови лежить припущення про незмінність цін у короткостроковому періоді. Слід зауважити, що можливість цінових стрибків робить поділ відрізків часу в економіці на коротко- і довгострокові доволі умовним. Очевидною вбачається недоречність такого поділу, оскільки це обмежує можливості аналізу конкретних ситуацій, що містять ознаки як одних, так і інших. Існує також проблема визначення поняття швидкості обертання грошей.

Оскільки основна кількість ринкових інститутів знаходиться у стадії створення, то економічна політика може бути неефективною, або, принаймні, менш передбачуваною і менш ефективною[6, c. 53-55].

Загострення проблем перехідної економіки пов'язане із послабленням дії адміністративних методів. Тому цілком очевидною є необхідність адекватного глибині нинішньої кризи підвищення масштабів і ступеня державного регулювання, а питома вага адміністративних засобів макроекономічної політики повинна бути значно більшою в перехідний період. Це необхідно для подолання структурної недосконалості вітчизняної економіки. Справа в тому, що ринкова система може ефективно працювати в разі раціональної структури економіки, але ця система не здатна її цілеспрямовано формувати.

Державне регулювання ґрунтується на певній системі засобів впливу на ринок, їх можна розділити на дві великі групи: засоби прямого державного впливу (державне замовлення і ліміти, фінансування цільових комплексних програм і деяких галузей з державного бюджету і т.ін.) та засоби опосередкованого впливу (податки, субсидії, ціни тощо).

Державне регулювання ринкової економіки в Україні здійснюється державними органами республіки.(інспекції,НБУ,міністерства)[11, c. 20].

На жаль, останні кілька років частка бюджету у ВВП зменшувалася. Спрямованість до дерегуляції в економіці, яка не має характеру селективного відбору, слід вважати поспішною, тому що це сприяє зростанню розбалансованості і викривленням в структурі окремих сфер економіки. Підвищення ефективності макроекономічної політики вимагає раціонального поєднання дії керованих централізовано і ринкових саморегулюючих процесів, створення сприятливих економічних умов для розвитку підприємництва у тих сферах, які адаптовані до конкурентного середовища.

Серед ключових напрямків структурних перетворень в економіці –реструктуризація підприємств, оптимізація відносин власності, проведення адміністративної реформи, удосконалення кадрової політики.

З метою вирішення проблеми виходу економіки з кризового стану і початку зростання, перш за все, необхідно подолати неузгодженість окремих засобів макроекономічної політики. У цьому зв`язку найбільш важливим на сучасному етапі є вирішення проблеми бюджетної незбалансованості і дестабілізуючої ролі фіскальної політики.

Завданням макроекономічної політики слід вважати проведення заходів, які б сприяли пролонгації кейнсіанської ділянки кривої сукупної пропозиціїза рахунок проміжної. Введення в модель параметра, який відповідає за цінову еластичність сукупної пропозиції, дозволяє розмежувати засоби економічної політики за їх впливом на характер зростання ВВП[1, c. 46-47].

Стосовно національної економіки, її оптимальна структура повинна сприяти вирішенню центральної проблеми - здобуття максимальних результатів, що задовольняють всілякі потреби людей при мінімальних витратах трудових, матеріальних і природних ресурсів. Основу такої структури утворюють, перш за все, досягнення передової науки, покликані постійно перетворювати виробничі чинники, їх організацію і механізм господарювання.

Таким чином, оптимальна структура економіки – це така структура, яка забезпечує задоволення особистих і суспільних потреб, раціональне використання природних і економічних ресурсів, максимальне впровадження досягнень науково-технічного прогресу, створення економічної основи національної безпеки країни.

До основних меж, що визначають суть оптимальної структури національного виробництва можна віднести наступні:

· можливість створення потрібного асортименту товарів в достатній кількості і відповідного рівня якісних і споживчих характеристик;

 

· максимально повна відповідність структури виробництва структурі потреб;

· досягнення високої конкурентоспроможності товарів, що випускаються, для реалізації як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках;

· швидке реагування структури виробництва на зміни, що відбуваються в продуктивних силах, розподілі праці і ринковій кон'юнктурі;

· постійне вдосконалення структури виробництва відповідно до змін, як його матеріальної основи, так і суспільних потреб, створення умов, що сприяють конкуренції, спеціалізації і комбінуванню виробництва, прогресивним поєднанням використовуваних економічних ресурсів, кількісній і якісній відповідності праці і капіталу[10, c. 31-32].

З метою вирішення проблеми виходу української економіки з кризового стану і початку зростання, перш за все, необхідно подолати неузгодженість окремих засобів макроекономічної політики. Серед першочергових завдань реформування фіскальної сфери є підвищення ефективності податкової системи. Для поповнення дохідної частини бюджету слід активізувати потенціал непрямих податків. У якості одного з напрямків оптимізації існуючої структури податків слід запровадити диференційовану систему справляння податку на додану вартість.

Одним із головних завдань реформування монетарної політики в Україні слід вважати досягнення справжньої незалежності НБУ та переорієнтацію з низьких на помірні темпи інфляції.З метою пожвавлення інвестиційного процесу необхідно перебудувати засади фіскальної і монетарної політики, привівши у відповідність до можливостей бюджету обсяги державного споживання, оскільки незбалансованість бюджету блокує проведення ефективної монетарної та інвестиційної політики, зосереджуючи значну частину кредитних ресурсів на ринку обслуговування державного боргу і пригнічуючи інвестиційний процес.

Недоліки існуючої аналітичної бази макродосліджень засвідчують її недосконалість і необхідність подальшої розробки і вдосконалення. Застосування пропонованих підходів сприятиме підвищенню якості прийняття рішень в галузі макроекономічної політики[2, c. 22-23].

 

 

ВИСНОВОК

Отже, еластичність є важливим інструментом при плануванні діяльності підприємства. Оскільки, саме вона показує взаємозалежність між ціною і обсягом попиту. Даний коефіцієнт може застосовуватися як для визначення ціни і обсягу продукції за яких максимізуватиметься прибуток так для поточного ціноутворення.

Якщо розглядати попит на друкованій ЗМІ, то в більшості випадків попит на таку продукцію можна визначити загалом як нееластичний. Проте із певними застереженнями: еластичність попиту зростає, коли на ринку значна різниця в цінах (дуже високі, і дуже низькі ціни); суттєвої різниці між еластичністю попиту на пресу в короткотерміновому періоді в довготерміновому — не існує.

Характерною особливістю попиту на газети е те, що часто в кінцевому результаті від6уваеться зростання ціни і обсягу продажу (тиражу). Такий факт свідчить про переважаючий вплив нецінових факторів.

При розрахунку оптимальної ціни компанії слід врахувати те, що низька еластичність характерна для інтервалів цін, цю існують на ринку, а перевищення верхньої і нижньої ціни конкурентів призведе до зростання еластичності.

Для більш об'єктивної оцінки впливу ціни на обсяг попиту необхідно суміжно із ціновою розраховувати еластичність попиту за доходом, перехресну еластичність та по можливості виключати вплив тих нецінових чинників які неоднаково впливають на кожен продукт.

Незважаючи на зацікавленість у дослідженнях еластичності попиту за ціною на практиці вони проводяться рідко, і перш за все великими компаніями. Причиною е труднощі пов'язані з практичними розрахунками а також змінюваність зовнішніх умов.

Особливої уваги потребує розробка ефективних в умовах переходу до ринкових відносин прийомів та методів проведення макроекономічної політики. Необхідно поглиблювати пошук шляхів вдосконалення засобів макроекономічної політики,їх узгодження та приведення у відповідність до умов трансформаційної економіки.