Локальний клінічний протокол

ЛОКАЛЬНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

СТРАНГУЛЯЦІЙНА АСФІКСІЯ

 

І. ПАСПОРТНА ЧАСТИНА

1.1. Діагноз: Странгуляційна асфіксія

1.2. Код МКХ-10:

X70 Навмисне самоушкодження шляхом повішення, удавлення і задушення

X91 Напад шляхом повішення, задушення і удавлення

Y20 Повішення, удушення і удавлення з невизначеними намірами

1.3. Протокол призначений для лікарів медицини невідкладних станів, лікарів бригад екстреної медичної допомоги.

1.4. Мета протоколу: організація надання екстреної медичної допомоги пацієнтам з странгуляційною асфіксією, зменшення смертності та інвалідності внаслідок цієї патології.

1.5. Дата складання протоколу: грудень 2013 рік.

1.6. Дата наступного перегляду: грудень 2016 рік.

Епідеміологічна інформація

 

Странгуляційна асфіксія - одна з різновидностей гострого порушення прохідності дихальних шляхів, яка виникає при прямому здавленні трахеї, судин і нервових стволів шиї.

Характерним є швидке наставання розладів газообміну по типу гіпоксемії та гіперкапнії, короткочасним спазмом мозкових судин, а потім їх стійким розширенням з глибокими порушеннями мозкового кровообігу, дифузними крововиливами в речовину мозку і розвитком гіпоксемічної енцефалопатії.

В більшості випадків, странгуляційна асфіксія - результат самоповішення, суїцидних спроб осіб, страждаючих хронічним алкоголізмом (66%) або ж психічними захворюваннями (25%).

Процес вмирання від странгуляційної асфіксії поділяють на 4 стадії, кожна з яких триває кілька секунд або хвилин.

Для I стадії характерні збереження свідомості, глибоке і часте дихання з участю усієї допоміжної мускулатури, прогресуючий ціаноз шкіри, тахікардія, підвищення артеріального і венозного тиску.

У II стадії свідомість втрачається, розвиваються судоми, мимовільне сечо- і каловиділення; дихання стає рідким.

У III стадії має місце зупинка дихання тривалістю від кількох секунд до 1-2 хвилин (термінальна пауза).

У IV стадії агональне дихання переходить в повну його зупинку і настає смерть.

Странгуляція, що триває більше 7 - 8 хв., абсолютно смертельна.

Перебіг постасфіксичного періоду залежить не лише від тривалості здавлення шиї, але і від локалізації странгуляційної борозди, механічних властивостей матеріалу петлі, ширини полоси здавлення, відповідних пошкоджень органів шиї.

Існує думка, що постасфіксичний період поновлення має більш важкий перебіг, якщо странгуляційна борозда замикається на задній поверхні шиї і менш важко – якщо на передній і боковій поверхнях.

При локалізації странгуляційної борозди вище гортані процес вмирання розвивається дуже швидко з причини рефлекторної зупинки дихання і серцево-судинного колапсу, як результату прямого здавлення петлею каротидних синусів. В наступному, внаслідок порушення венозного відтоку з головного мозку і розвитку гіпоксії, приєднується важка внутрішньочерепна гіпертензія і гіпоксія мозкової тканини.

Якщо странгуляційна борозда розташована нижче гортані, то ще деякий час зберігається здатність до свідомих дій тому, що швидких розладів життєво важливих функцій не настає, однак вживання перед повішенням алкоголю, снодійних та інших засобів виключає можливість самоврятування.

Клінічна картина поновлювального періоду після перенесеної странгуляційної асфіксії характеризується відсутністю свідомості, різким рухальним збудженням і напруженням всієї поперечно-полосатої мускулатури. Іноді розвиваються майже безперервні судоми. Шкіра обличчя цианотична, виникають петехіальні крововиливи в склери і кон’юнктиви.

Дихання часте, аритмічне. Артеріальний і центральний венозний тиск підвищенні, виражена тахікардія, аритмія. На ЕКГ - тривалі постгіпоксичні зміни в міокарді, розлади ритму, порушення атріовентрикулярної і внутрішньошлункової провідності. Необхідність в кисні у таких хворих підвищена в 5 разів і більше, відмічається значна гіперкоагуляція.

Діагностика. Наявність на шиї странгуляційної борозди. Відсутність свідомості, різке рухливе збудження, напруження всієї поперечно-полосатої мускулатури. Іноді майже безперервні судоми. Шкіра обличчя цианотична, петехіальні крововиливи в склери і кон’юнктиви. Дихання часте, аритмічне. Артеріальний тиск може бути підвищеним, тахікардія. На ЕКГ постгіпоксичні зміни міокарду, розлади ритму, порушення атріовентрикулярної і внутрішньошлункової провідності.

 

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Код МКХ-10: X70, X91, Y20

3.1. ДЛЯ ВШМД ДЗ „ІБЛ на ВТ МОЗ України”

3.1.1. ДЛЯ ДИСПЕТЧЕРА З ПРИЙОМУ ВИКЛИКІВ ВШМД ДЗ „ІБЛ на ВТ МОЗ України”.

Необхідні дії

Обов’язкові:

1. Поради абоненту, який зателефонував у диспетчерську ВШМД:

- Звільнити шию постраждалого від петлі;

- Покласти пацієнта на рівну поверхню;

- З’ясувати наявність пульсу та дихання;

- Забезпечити постільний режим;

- Дати доступ свіжого повітря;

- Виміряйте пацієнту температуру тіла;

- Знайдіть медикаменти, які приймає пацієнт, зняті раніше ЕКГ пацієнта, можливі заключення лікарів щодо наявності у пацієнта хронічної (психіатричної) патології, онкозахворювання тощо і покажіть медичному працівнику бригади швидкої медичної допомоги;

- Не залишайте пацієнта без нагляду;

- Якщо наявна зупинка дихання – проведення серцево-легеневої реанімації.

2. Після реєстрації виклику диспетчер з прийому викликів ВШМД терміново направляє бригаду швидкої медичної допомоги на місце події.

 

 

Положення протоколу

3.1.2.1.Норматив прибуття бригади швидкої медичної допомоги на місце події становить у містах - 10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста – 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчерської ВШМД.

 

3.1.2.2. Діагностичне та клінічне обстеження пацієнта фіксується у Карті виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/о). До Карти виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/о) необхідно прикріпити ЕКГ, а у разі передачі біометричних ЕКГ - сигналів у консультативний телеметричний центр – записати заключення кардіолога.

Збір анамнезу

1.1. Збір анамнезу захворювання:

1.1.1. Встановити точний час від початку патологічного стану странгуляційної асфіксії та його тривалість.

1.1.2. Встановити наявність (характер) психологічної патології у постраждалого.

1.1.3. З’ясувати чи виникали дані стани раніше.

1.1.4. Наявність вираженого ціанозу шкіри обличчя.

1.1.5. Показники температури тіла.

1.2. Збір анамнезу життя:

1.2.1. Встановити які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

1.2.2. З’ясувати які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, чи вживав алкоголь.

1.2.3. З’ясувати характер хронічної патології, з приводу якої лікувався та звертався за допомогою: вік > 40 років, ожиріння (ІМТ > 30 кг/м²), онкологічне захворювання, варикозне розширення вен, наявність тромбозів та емболій в анамнезі, застосування естрогенів, порушення ритму серця, особливо миготлива аритмія, серцева недостатність, легенева недостатність, запальне захворювання кишок, нефротичний синдром, мієлопроліферативний синдром, пароксизмальна нічна гемоглобінурія, тютюнопаління, наявність катетера в центральній вені, ідіопатична та набута тромбофілія, вагітність та пологи, післяопераційний період, переломи скелету тощо.

1.2.4. Зібрати загальний алергологічний анамнез та з’ясувати чи є алергічні реакції на прийом лікарських засобів.

2. Проведення огляду та фізичного обстеження:

2.1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE (Додаток №1).

2.2. Відповідно до показань усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу.

2.3. Візуальна оцінка:

2.3.1. Колір шкірних покривів, вологість, наявність набухання шийних вен.

2.3.2. Наявність кровохаркання.

3. Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта:

3.1. Пульс, його характеристика, АТ.

3.2. ЧД, його характеристика.

3.3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

3.4. Визначення стану гортані и шийного відділу хребта.

Госпіталізація

VII.Додатки

Додаток № 1

до локального клінічного протоколу медичної допомоги «Странгуляційна асфіксія (екстрена медична допомога)»

В - дихання (Breathing)

Під час оцінки дихання важливо визначити та лікувати стани, які є безпосередньою загрозою для життя - важкий напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс, гемоторакс.

2.1. Визначте симптоми, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний ціаноз, робота додаткових м'язів або черевний тип дихання.

2.2. Визначте ЧД - в нормі це 12-20 вдихів за хв.

2.3. Оцініть спосіб дихання, глибину вдихів та перевірте чи рухи грудної клітки симетричні.

2.4. Зверніть увагу на надмірне наповнення шийних вен (наприклад, при важкій астмі або напруженому пневмотораксі), наявність та прохідність плеврального дренажу та інше.

2.5. Проведіть аускультацію та перкусію легень.

2.6. Визначте положення трахеї - її зміщення може свідчити про напружений пневмоторакс, фіброз легень або рідину у плевральній порожнині.

 

С - кровообіг (Circulation)

3.1. Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кисті): синя, рожева, бліда або мармурова.

3.2. Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла.

3.3. Оцініть капілярне наповнення - в нормі до 2 сек. Збільшене капілярне наповнення може вказувати на знижену периферійну перфузію.

3.4. Оцініть наповнення вен - можуть бути помірно наповнені або запалі при гіповолемії.

3.5. Визначіть ЧСС. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.

3.6. Виміряйте артеріальний тиск.

3.7. Вислухайте тони серця.

3.8. Зверніть увагу на інші симптоми, які свідчили б про зниження викиду серця, такі як порушення свідомості, олігоурія (об'єм сечі < 0,5 мл/кг/год.).

ЛОКАЛЬНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

СТРАНГУЛЯЦІЙНА АСФІКСІЯ

 

І. ПАСПОРТНА ЧАСТИНА

1.1. Діагноз: Странгуляційна асфіксія

1.2. Код МКХ-10: