Веласкес. Меніни (Фрейліни). Автопортрет з Левицький Д.Г. Вихованки Смольного інституту

Королівською родиною. 1656-57. Мадрид, Прадо. княгиня Давидова і княжна Іжевська. 1771-71.

Санкт-Петербург, Російський музей.

 

Автопортрети

Альбрехт Дюрер. Автопортрет. 1500. Рубенс. Автопортрет. І пол.. 17 ст. Відень,

Мюнхен, Стара Пінакотека Музей Історії мистецтв.

 

Берніні. Автопортрет. 1670-ті. Вінсент Ван Гог. Автопортрет. Б. 1890. Париж, Лувр.

Теракота. Санкт-Петербург, Ермітаж.

 

 

Войнов В.С. Автопортрет. 2005. Андрійчук М.О. Автопортрет. 2003.

 

Список літератури

1. Бланк И.А. Изобразительное искусство: Учебный курс. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. – 488 с.

2. Бурдін В.М. Засоби виразності образотворчого мистецтва: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 240 с.

3. Василенко В.А., Ткаченко Т.І. Засоби виразності в мистецтві. – К.: ЦУЛ, 2003. – 396 с.

4. Васюренко О.В., Волохата К.О. Образотворче мистецтво: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. - 463 с.

5. 12. Вовчак О.Л. Жанри образотворчого мистецтва: Навчальний посібник. – Львів: «Новий світ-2000», 2005. – 480 с.

6. Государственная Третьяковская галерея. Живопись. Скульптура. Графика: Жанры, материалы,

7. техники. – М.: Сов. художник, 1977.

8. Маймин Е.А. Эстетика – наука о прекрасном: Кн. для учащихся. – М.: Просвещение, 1982. – 192 с.

9. Гл. VІ. Виды искусства. –Т. 5 – [3]с. 124-155.

10. Ничкало С.А. Мистецтвознавство. – К.: Либідь, 1999.

11. Пространство картины: Сборник статей./Сост. Н.О.Тамручи. – М.: Сов. художник, 1989. – 368 с.

12. Образотворче мистецтво — Вікіпедія

uk.wikipedia.org ‎

13. 3. Види та жанри мистецтва. Поняття художньо-мистецького...

www.info-library.com.ua/books-text-5395.html‎

14. 1. Види і жанри образотворчого мистецтва > Поняття...

ruh.znaimo.com.ua/index-1375.html‎

15. Жанри мистецтва | АРТ-Село

artselo.com.ua/zhanry_mystetstva/‎

16. Образотворче мистецтво - Український центр культурних...

www.culturalstudies.in.ua/knigi_15_15.php‎

17. Види та жанри образотворчого мистецтва ― IQdiplom.com

www.iqdiplom.com ›... › Етика та естетика‎

18. Жанрові системи мистецтв. - Readbookz

readbookz.com/book/187/6757.html‎

19. Жанри живопису | UArt Mart

uartmart.com/blogs/genre-painting/‎

20. Тема " Види та жанри образотворчого мистецтва " - Документи

uadocs.exdat.com/docs/index-465828.html‎

 

 

Словник

Автопортре́т — портрет художника, виконаний ним самим за допомогою дзеркала або системи дзеркал.Іноді художники вміщували свої зображення в групові портрети. Значного розвитку автопортрет набуває в епоху Відродження і розквітає в 17 ст. Видатні зразки автопортретів дали великі голландські художники Рембрандт і Ван Гог. Одним із зачинателів автопортрету в українському мистецтві був Т.Шевченко. На початку 20 ст. визначні зразки автопортретів у місті Львів створив вельми талановитий художник нової української генерації Олекса Новаківський.

Анфа́с, також фас (фр. en face — перед обличчям, попереду, в обличчя) — обличчям до того, хто дивиться – положення обличчя людини, складної фігури або об’єкта, при котрому «лицьова» частина звернена прямо до спостерігача.

Веду́та (італ. veduta, «вид, виднокіл») — жанр європейського живопису доби Ренесансу, що являє собою картину, малюнок або гравюру із зображенням міського пейзажу, нерідко із застосуванням стафажу. Найбільш популярним був у Венеції 18 ст., де зазвичай зображувались детальні сцени повсякденного міського життя.

Вітраж (фр. vitrage, від лат. vitrum — скло), орнаментальна, або сюжетна декоративна композиція зі скла та інших матеріалів, що пропускають світло. Призначався для заповнення пройми в якійсь архітектурній споруді, найчастіше вікна. Найбільше розповсюдження отримав в часи Готики (12-14 ст.)

Графіті (від італ. graffito, множ. graffiti) — зображення, рисунки або надписи, продряпані, написані чи намальовані фарбою або чорнилом на стінах та інших поверхнях. До графіті можна віднести будь-який вид вуличного розфарбовування стін, на яких можливо знайти все: від простих написаних слів до вишуканих рисунків (стріт-арт). В наш час широке розповсюдження отримав спрей-арт, тобто малювання графіті з допомогою аерозольної фарби.

Інтимний портрет - камерний портрет з нейтральним фоном, що виражає довірливі стосунки між художником і портретованою особою.

Історичний портрет — зображує певного діяча минулого і створюється за спогадами або за уявою майстра, на основі допоміжного (літературно-художнього, документального, фотографічного тощо) матеріалу. В поєднанні портрета з побутовим або історичним жанром модель часто вступає у взаємозв’язок з вигаданими персонажами.

Камерний портрет - портрет, що використовує поясне, погрудне або оплічне зображення людини. Зазвичай у камерному портреті фігура подається на нейтральному фоні.

Карикатура (італ. caricatura, від caricare — навантажувати, перебільшувати) — перекручений, перебільшений портрет людини чи події, що має за мету висміяти або дати інше зображення суб'єкта. Збереглися приклади класичного і середньовічного періодів. Художники 18,19,20 ст. часто використовували карикатуру як спосіб висміювання або сатири на суспільство чи політичних діячів. Чудовим прикладом служать роботи французького художника Оноре Домьє і німецького — Георга Гросца. До британських карикатуристів відносяться Вільям Хогарт, Томас Роуландсон, Джордж Крікшанк, Едвард Лір, Макс Бірбом, Роджер Ло (створював ляльки для сатиричного телесеріалу «Вилитий портрет») і ін. Близько з терміном Карикатура пов’язані такі поняття як лубок, шарж, гротеск.

Ко́лір (ба́рва) — суб'єктивна характеристика світла, яка відображає здатність людського зору розрізняти довжину хвилі електромагнітних коливань в області видимого світла. Сприйнятий колір (випромінювання або об'єкта) залежить від його спектру та від психофізіологічного стану людини. Розрізняють спектральні і неспектральні хроматичні кольори (наприклад,пурпуровий або брунатний колір), а також ахроматичні кольори (білий, сірий, чорний).

Лінія – спільна частина (границя) двох суміжних ділянок поверхні. В результаті перетину двох поверхонь ми одержуємо лінію. Лінія має лише один вимір — довжину.

Моза́їка (фр. mosaique, італ. mosaiko, від лат. musivum, букв. присвячене музам; грец. μοΰσα — муза) — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів. А також декоративно-прикладне і монументальне мистецтво різних жанрів, твори якого передбачають формування зображення засобами компонування, набору і закріплення на поверхні (як правило – на площині).

Монументальне мистецтво – це рід пластичних мистецтв; охоплює широке коло творів, що виконані для конкретного архітектурного середовища і які відповідають йому своїми ідейними якостями. Як різновид існує монументально-декоративне мистецтво. До монументального мистецтва відносяться пам’ятники і монументи, скульптурне, живописне, мозаїчне вбрання будівель, вітражі, фрески, міська і паркова скульптура, декоративне оздоблення фонтанів тощо.

Об’єм – в образотворчому мистецтві ілюзорна передача просторових характеристик предмета, що зображується, художніми методами.

Панно (фр. panneau від лат. pannus — шматок тканини) — твір декоративного характеру, коли частина поверхні стіни (настінне панно), стелі (плафон), дверей, обмежена рамкою, заповнюється живописом, мозаїкою або скульптурним рельєфом; також це може бути різьблена, ліплена або керамічна композиція, що слугує тій же меті. Панно, виконані з кольорових плиток або в техніці фрески на зовнішніх стінах будівель, називають іноді муралями.

Парадний портрет - портрет, що показує людину на повний зріст, на коне, стоячою або сидячою. Зазвичай в парадному портреті фігура подається на архітектурному або пейзажному тлі. Залежно від атрибутів буває коронаційний (рідше - тронний), кінний, військовий (в образі полководця).

Перспекти́ва (фр. perspective от лат. perspicere — дивитись крізь) — техніка зображення просторових об’єктів на площині або якійсь іншій поверхні у відповідності з тими скороченнями їхніх розмірів, змінами абрисів форми і світлотіньових відносин, котрі спостерігаються в натурі. Спосіб зображення об’ємних тіл, що передає їхню власну просторову структуру і розташування у просторі. В образотворчому мистецтві перспектива використовується як один з художніх засобів, що підсилює виразність образів.

Пляма – це заповнена форма. Пляма з’являється шляхом ущільнення лінії в формі. Напруга плями виникає всередині, тому що лінії ущільнюються з центру. Пам’ятаючи, що лінія з’являється з крапки, ми отримуємо схему появи елементів композиції: крапка – лінія – пляма. Таким чином пляма – третій елемент композиції, яка з’являється з лінії, а лінія з’являється з крапки.

Профіль — (від фр. profil — начерк,) зображення людського обличчя чи фігури, або якогось предмета збоку. Профільні зображення були поширені на початковому етапі розвитку портрету як мистецького жанру. Профіль — традиційне портретне зображення Раннього Відродження в Європі.Інше значення – профіль — (медальєрне мистецтво) — медальний профіль, тобто особливо виразний, гідний переносу на медаль. Профіль — традиційне зображення володарів на античних монетах та медалях.

Сентиментальний портрет – зображення, коли увага приділяється душевному світу людини, а на першому місці стоять почуття, а не розум і великі ідеї. Зазвичай їм притаманна реалістична простота вираження, вільна від прикрашання та ідеалізації. Художник часто не пише кисті рук, зосереджуючи увагу на обличчі моделі.

Сценогра́фія (театрально-декораційне мистецтво) — вид художньої творчості, що займається оформленням вистав і створенням його зображально-пластичного образу, що існує в сценічному часі і просторі. Під сценографією розуміють також створення зримого образу завдяки декораціям, костюмам, освітленню і постановочній техніці. Вона може бути детально, лаконічною або мінімальною. Особлива видовищність, складні ефекти потребують роботи сценічних механізмів, які можуть змінити декорації за завісою або на очах у публіки.

Театрально-декораційне мистецтво, або Сценографія — галузь образотворчого мистецтва, що її завданням є оформлення простору сцени і надання візуальної оправи театральній виставі за допомогою пластично-малярських засобів та світлових ефектів. До сценографії належить також компонування сценічних реквізитів і костюмів.

Теракота (від італ. terra — земля, глина і cotta — обпалена) — керамічні неглазуровані вироби з кольорової глини з с пористою будовою. Застосовується з художньою, побутовою і будівельною метою. З теракоти виготовляють посуд, вази, скульптуру, іграшки, кахлі, черепицю, облицювальні плитки й архітектурні деталі.

Точка відокремлює одну від другої суміжні частини лінії. Чітке уявлення про точки дають перетини ліній між собою і ліній з поверхнями. Точка не має жодного виміру.

Фреска (від італ. affresco — свіжий) — живопис на вологій штукатурці (тиньку), одна із технік настінного малярства, протилежна до «а секко» (розпис по сухому). При висиханні вапно, що міститься в тиньку, утворює тонку прозору кальцієву плівку, що робить фреску довговічною. Виконується художником-фрескістом. Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці.

Шарж (фр. charge) — різновид карикатури, в якому зберігається подібність з об'єктом зображення, сатиричні тенденції поступаються перед м'яким, доброзичливим гумором. Зазвичай в ньому при збереженні зовнішньої подібності змінені і виділені найбільш характерні риси людини.

Штрих (нім. Strich — лінія, риска, зарубка) – тонка риска, лінія.