Розділ 1. Природні туристсько-рекреаційні ресурси Іспанії

Розділ 1. Природні туристсько-рекреаційні ресурси Іспанії

Рельєф

Іспанія розташована на південно-заході Європи і займає приблизно 85% території Піренейського півострова, південна кінцівку якого знаходиться в 13 км від Пн. Африки. Іспанія має сухопутні кордони з Францією-623 км, Португалією-1, 214 км, Андоррою-65 км і англійською колонією Гібралтар-1,2 км. Іспанії належать островаБалеарского архіпелагу, розташованого в Середземному морі, і Канарського архіпелагу, що знаходиться в Атлантичному океані неподалік від західних берегів Африки. Під управлінням Іспанії знаходяться міста Сеута і Мелілья (Марокко) і острови Велес де ла Гомера, Алусенас і Чафаранас. Територія країни на сході і півдні омивається Середземним морем, на заході-водами Атлантичного океану. Іспанія знаходиться на перетині важливих морських і повітряних шляхів, що зв'язують Європу з Африканським і Американським континентами. Велика частина країни покриті плоскогір'ями і гірськими хребтами, навколо яких розташовуються рівнини і низовини. Центральна частина країни зайнята великим плато Месета з ланцюгом гір Центральні Кордильєри, які складаються та Сьєрра-де-Гуадаррама, Сьєрра-де-наданих, Сьєрра-де-Гата. На півночі розташовані Кантабрійські гори. Уздовж кордону з Францією простягнулися Піренейські гори, на сході лежать Іберійські і Каталонські гори. На півдні знаходяться гори Сьєрра-Морена і Андалуські гори. Гора Муласен висотою-3482 м-найвища материкова точка Іспанії - розташована в андалуських горах. Гора Піко-де-Тейде (3710 м) знаходиться на самому великому з Канарських островів Тенеріфе.

Відстань з півночі на південь Іспанії не перевищує 870 км, зі сходу на захід - 1000 км, а довжина берегової лінії - 2100 км (у тому числі приблизно 1130 км припадає на Середземне море і 970 км - на Атлантичний океан і Біскайську затоку). Від кордону з Францією на захід до мису Ортегаль уздовж берега моря тягнуться Кантабрійські гори. Тут є багато великих бухт, в яких розміщені порти. На південь від мису Ортегаль гори підходять до моря, утворивши порізане глибокими затоками узбережжя зі стрімкими скелями і численними островами. У цьому районі розташовані рибальські порти Ла-Корунья і Виго.

На південному заході, від кордону з Португалією до Гібралтарської протоки, узбережжя низинне і місцями болотисте, тут єдиний зручний порт - Кадис. На схід від Гібралтару до мису Палос на Середземному морі немає прибережних рівнин, а тільки передгір´я Кордильєри-Пенібетики.

Зате на північ від мису Палос фрагментарно розвинуті прибережні рівнини, розділені розломами гір. Головні порти у цьому районі - Картахена, Валенсія і Барселона. Іспанія розташована на масивному піднятому плоскогір´ї Месета, яке утворене переважно стародавніми кристалічними породами у сполученні з альпійськими горами, що сформувалися у палеогені та неогені.

Серед порід виділяють докембрійські кристалічні сланці та гнейси з численними гранітними інтрузіями. В епоху герцинського горотворення плоскогір´я Месета зазнало загального тектонічного підняття, а потім процесів складоутворення і диз´юнктивних дислокацій. Близько 1 млн років тому Месета знову піднялося до рівня 600 м і набуло загального нахилу з північного сходу на південний захід. Саме тому три великі ріки - Дуеро, Тахо і Гвадіана - течуть у цьому напрямку через територію Месети до Атлантичного океану.

Плоскогір´я Месета займає 2/3 території Іспанії й обрамлене високими горами. Крім того, у його центральних районах височать великі хребти Центральних Кордільєрів (у тому числі Сьєрраде-Гвадаррама з вершиною Пеньялара (2430 м) і Сьєрра-де-Гредос з вершиною Альмансор (2592 м).

Рельєф Іспанії дуже різноманітний. Рельєф Іспанії дуже різноманітний. Домінуючу роль відіграють системи гірських хребтів і високогірних плоскогір'їв. Плоскогір'я і гори складають близько 90% території країни. (додаток 1) Після Швейцарії Іспанія - найгористіша країна в Західній Європі. Висота над рівнем моря, в середньому, становить 660 метрів, що значно вище середньоєвропейської величини. Майже половину поверхні Іспанії займає велике, високогірне плоскогір'я - Месета з середньою висотою 660 м над рівнем моря. Це масивне плоскогір’я складене переважно стародавніми кристалічними породами в сполученні з альпійськими горами, що сформувалися в палеогені і неогені. Близько 1 млн. років тому Месета знову була піднята до рівня 600 м і набула загального нахилу з північного сходу на південний захід. Саме тому такі великі ріки як Дуеро, Тахо і Гвадіана течуть у даному напрямку через територію Месети до Атлантичного океану. Месета відрізняється чергуванням плато, висотних хребтів і гірських улоговин. Це плоскогір’я є найбільшим у Європі. Центральна Кордильєра (у тому числі Сьєрра-де-Гвадаррама з вершиною Пеньялара (2430 м) і Сьєрра-де-Гредос з вершиною Альмансор (2592 м)) поділяє плоскогір’я на дві частини: Стару і Нову Кастилії.

На північному заході держави, від кордону з Францією та на захід до мису Фіністерре, уздовж Біскайської затоки, простягнулись Кантабрійські гори. У цьому регіоні є значна кількість великих бухт, в яких знаходяться важливі порти Іспанії. На південь від мису Фіністерре відроги гір підходять до узбережжя атлантичного океану, де утворюють порізане глибокими затоками узбережжя зі стрімкими скелями і численними островами. У цьому районі знаходяться значні рибальські порти Ла-Корунья і Виго. Територія від кордону з Португалією до Гібралтарської протоки, вздовж південно-західного узбережжя, рельєф переважно має низинний і місцями болотистий характер, тут є лише один зручний порт - Кадис. На схід від Гібралтару до мису Палос на Середземному морі розташовані передгір’я гірської сиcтеми - Кордильєри-Пенібетики, де знаходиться найвища вершиною континентальної Іспанії - горою Муласен (3482 м). Прибережні рівнини відсутні. Проте, на північ від мису Палос фрагментарно розвинуті прибережні рівнини, які розділені відрогами гір. Головні порти в цьому районі - Картахена, Валенсія і Барселона.

На південь від Нової Кастилії піднімаються Толедські гори. Найвища точка в межах цієї гірської системи - гора Корочо-де-Росигальдо (1447 м). Далі на південь знаходяться плато Естремадури і Ла-Манчі, що входять до складу Месети. Південний край Месети Сьєрра-Морена піднятий на висоту 900 м (найвища точка - гора Естрелья, 1299 м). Сьєрра-Морена круто обривається до великої Андалузької низовини. На сході країни розташовані Іберійські гори, які відокремлюють плоскогір’я Месета від Арагонського плато і мають дугасту форму. Місцями вони перевищують 2100 м (до 2313 м у Сьєрре-дель-Монкайо). Арагонське плато відокремлюють від Середземного моря Невисокі Каталонські гори (середні висоти 900-1200 м, вершина - гора Каро, 1447 м), що майже протягом 400 км простягаються паралельно до моря. З півночі Арагонське плато обрамлене горами Піренеї. Вони простягаються майже на 400 км від Середземного моря до Біскайської затоки й утворюють потужний нездоланний бар’єр між Піренейським півостровом та іншою частиною Європи. Ці складчасті гори місцями перевищують 3000 м., а найвищою їх вершина є пік Ането (3404 м).

Такий рельєф Іспанії є сприятливим для розвитку гірськолижних курортів. Тому країна займає важливе місце серед країн світу, які мають змогу займатись лижними видами спорту. Сьогодні, Королівство Іспанія має шість основних регіонів, де на високому рівні розвинений гірськолижний туризм: Арагонські і Каталонські Піренеї, Кантабрійський, Іберійський, Центральний гірський ланцюг і Пенібетична гірська система.[6][7]

Кліматичні умови

Завдяки своєму географічному розташуванню кліматичні умови Іспанії вкрай різноманітні. На Піренейському півострові розрізняють три основні типи клімату: помірний морський на північному заході і півночі; середземноморський на півдні й узбережжі Середземного моря; та континентальний клімат у внутрішніх районах країни. Також крім основних виділяють ще три не основних, але визначальних кліматичних зон - субтропічного, гірського та альпійського типу. (додаток 2)

Континентальний тип клімату поширений на більшості Піренейського півострова. Даний тип клімату сформувався в цій місцевості завдяки унікальному розташуванню самого півострова та природно-кліматичним особливостям Центральної Месети, різних гірських систем і властивостям території басейну ріки Ебро. Континентальний клімат характеризується широкою амплітудою добових і сезонних змін в температурі, низькою кількістю та нерегулярністю опадів з високим рівнем випаровування, що спричиняє до посушливості. Континентальний клімат Іспанії характеризується прохолодними зимами і теплим сухим літом. Зими в Месеті холодні, з потужними вітрами і високою вологістю, незважаючи на низький рівень опадів. За винятком гірських районів північного передгір'я Іберійських гір, в холодні періоди досить поширеним явищем є мороз та заморозки. Іноді навіть бувають снігові бурани. Середні температури взимку становлять від 0°С до 4°С. Літо на території Месети досить спекотне, безхмарне та посушливе: середня температура липня від 27°С до 32°С. Середня температура січня у Мадриді становить 4°С, а липня 25°С. Улітку найбільш жарка погода тримається в районі Андалузької низовини. В басейні ріки Ебро дещо відмінні особливості клімату від решти території Месети -влітку дуже спекотно і температура може перевищувати навіть 40 °C. На цій території характерна річна кількість опадів, що в цілому складає від 300 до 640 мм в рік. Проте, у більшості провінцій, розташованих на території Месети випадає близько 500 мм опадів на рік. На півночі, у центрі Месети та в басейні річки Ебро є два сезони дощів, один навесні (квітень-червень), а інший восени (жовтень-листопад). Для півдня Месети характерними вологими сезони є весна (березень) й осінь. Але навіть ці вологі сезони характеризуються нерегулярними і нетривалими дощами.

Океанічний тип клімату переважає на півночі Іспанії. Ця територія, яку часто називають «Зелена Іспанія», простягається від Піренеїв до північно-західних районів півострову, і характеризується відносно м'якою зимою, теплим, літом та, загалом, рясними опадами - близько 1000 мм за весь рік. Амплітуда коливань як добових температур, так і сезонних незначна. Середня температура січня становить близько 9°С, а липня – до 21°С. Великий вплив на кількість опадів в цьому районі має близькість Атлантичного океану. Саме тому на океанічному узбережжі опадів випадає значно більше аніж на сході. Найтриваліший дощовий сезон у цьому регіоні починається восени з жовтня і триває по грудень. Найпосушливішою ж порою вважається липень. Для північно-західного узбережжя Іспанії характерним є таке кліматичне явище як туман. На його формування впливають висока вологість і переважаючі фронтальні морські вітри. Всередині країни це явище майже не спостерігається, адже гори як природний бар’єр перешкоджають проникненню вологих циклонів зі сторони моря чи океану вглиб півострову.

Територію від Андалузьких рівнин (майже весь південь півострова) охоплює Середземноморський тип климату, яка простягається уздовж усього південного і східного узбережжя Середземного моря аж до Піренеїв. Температура в середземноморській кліматичній зоні вища за континентальні у внутрішньому районі. Сезонні і добові зміни температури також не мають значної амплітуди коливань. Середні температури січня коливаються в основному від 10 °C до 13 °C у більшості районів середземноморської зони, і лише трішки прохолодніше на північно-східному узбережжі. Середні температури в липні становлять від +22 °C до 27 °C на узбережжі Середземного моря, і від 29 °C до 31 °C в глиб півострова. Літо на цій території характеризується пониженою вологістю. Для середземноморської кліматичної зони притаманні значні вітрові потоки: жаркі та сухі східні або південно-східні повітряні потоки, які зароджуються над Північною Африкою. Східні вітри, що приходять зі сторони Леванту, навпаки приносять з собою вологу і послаблюють атмосферну температуру.

Менші, незначні площі території охоплюють три не основні типи клімату. До гірських кліматичних он відносять ті території Іспанії, які знаходяться на висоті вище 2000 м. В цих районах зима м’яка та холодна, а літо жарке та спекотне. Середньорічна кількість опадів становить близько 150 мм. Для територій розташовані вище 3000 м характерні альпійські кліматичні особливості. На Канарських островах клімат переважно тропічний, середня температура взимку +25°С, влітку +26-28°С. [6][7]

Пляжний сезон в Іспанії починається навесні в березні і триває майже три сезони – аж до листопада. Загалом, клімат Іспанії є сприятливим для розвитку приморських курортів країни.(додаток 3)

Водні ресурси

По території Іспанії протікає не мало річок. Але гірський рельєф, незначне випадання опадів на більшій частині території, непостійний режим стоку, пересихання і обміління багатьох річок - все це затрудняє використання їх для судноплавства. Тільки Гвадалквівір має спокійний рівнинний характер. Для річкового судноплавства доступний лише невеликий відрізок Гвадалквівіру від гирла до м.Севільї; дрібні судна ходять в середньому перебігу Ебро і в гирлах деяких інших крупних річок.

Головні ріки Іспанії - Тахо, Гвадіана, Дуеро й Ебро - беруть початок у середньовисотних горах, тому льодовикове і снігове живлення відіграє для них незначну роль. Зате істотним є дощове живлення. Під час сильних злив ріки швидко наповнюються водою, бувають навіть повені, а в посушливі періоди рівень води різко знижується і ріки міліють. Дуеро, Тахо і Гвадіана судноплавні тільки в нижніх течіях. У середніх течіях ріки часто мають круті схили і порожисті, а місцями течуть у вузьких глибоких каньйонах, що ускладнює і робить дорожчим використання їхніх вод для зрошення. Проте води Ебро широко застосовуються для цих цілей. З рік Іспанії тільки Гвадалквівір судноплавний на усій довжині ріки. Севілія, що знаходиться на 100 км вище гирла, є процвітаючим морським портом. Ебро, Дуеро, Міньо і її притока Сіль, а також Тахо використовуються для отримання гідроенергії. [4]

У Середземне море впадає небагато річок. Найбільша з них - р. Ебро завдовжки 928 км. Основні притоки Ебро - Сегре, Гальего, Халон. Ебро сильно міліє влітку. Проте по величині стоку Ебро найкрупніша річка Іспанії завдяки своїм повноводним притокам Гальего і Сегре.

У Середземноморській Іспанії є короткі річки, що пересихають літом. Найбільша з них - р. Альмерія має довжину 96 км. Ці річки частково використовуються для зрошування. Про такі річки говорять, що вони "течуть тільки два місяці, а десять - у відпустці". Більшість великих річок перетинають ділянки з порогами, що разом з їх літньою маловодністю перешкоджає судноплавству.

Річки, що впадають в Біскайську затоку, як правило, короткі і багатоводні. Значна кількість опадів, що випадають більш менш рівномірно протягом року, обумовлює рівномірний режим стоку. Річки течуть в глибоких долинах, покритих густими лісами і зайнятих лугами. Найбільш велика - р. Налон (довжина 135 км.), крім неї, - Бідасоа, Селья, Дева, Нервьон, Навія.

Озер в Іспанії мало, розташовані переважно в горах. Невеликі озера є на побережжі Кадісської затоки і Середземного моря. Серед них найбільші - Мар-Менор на південний схід від Мурсії в районі мису Палоє, Альбуфера - в районі Валенсії. У провінції Саламанка (Північна Месета) є невелике оз. Санабрія льодовикового походження і оз. Трампаль. У Ла-Манчі і інших посушливих районах нерідко зустрічаються невеликі пересихаючі озера. Їх в народі звуть "великими калюжами". (додаток 4)

На жаль, в Іспанії не має яскраво вираженого річкового туризму – адже саме в розпал сезону в великих річках проявляється їхня літня маловодність, що перешкоджає судноплавству, а отже і річковим круїзам, а маленькі річки пересихають зовсім.

 

Бальнеологічні ресурси

Через наявність значних бальнеологічних ресурсів Іспанія має величезні можливості для розвитку оздоровчого туризму. До бальнеологічних ресурсів відносять: мінеральні води, лікувальні грязі і озокерит. В Іспанії наявні понад 2 тисячі мінеральних та термальних джерел з лікувальними властивостями. На їх базі було відкрито понад 120 бальнеологічних, лікувально-оздоровчих центрів. Отже, країна має потужні бальнеологічні ресурси, і вважається одним з найбільших оздоровчих курортів Європи.

Використання мінеральних джерел в Іспанії почалося багато віків тому. Саме після 90-х років ХХ ст., сфера лікувального відпочинку, коли люди, внаслідок активного пропагування, зацікавилися природною медициною та здоровим способом життя. Це призвело до стрімкого розвитку бальнеологічних курортів. Курорти розташовані майже у всіх районах країни, починаючи від прибережних районів і закінчуючи гірською місцевістю. В країні дуже широко поширена бальнеотерапія. Температура в деяких джерелах досягає и вище. Тут є найрізноманітніші за змістом види мінеральних вод: натрієві, сульфатні, залізисті, сульфідні, вуглекислі тощо. Також оздоровчі центри пропонують: лікування морем, таласотерапію, кліматотерапію, гідротерапію і т.д. Створені курорти, що функціонують весь рік.

Процвітаючою сьогодні є культура SPA, заснована ще стародавніми римлянами. Саме вони, колонізувавши Іспанії започаткували тут культуру прийому вод.

Понад 100 років в країні функціонує Національна асоціація бальнеологічних ресурсів, яка об’єднує профільні регіональні організації в Каталонії, Андалусії, Співтоваристві Валенсії, Арагоне, Естермадурі і інших автономних співтовариств.

У Барселоні проводять лікування захворювань опорно-рухового апарату, захворювань суглобів, проводять косметичні процедури тощо. Поблизу Барселони знаходиться кілька зон термальних джерел, які відомі з часів Римської імперії. У тридцяти шести кілометрах від Барселони на узбережжі знаходиться курорт Кальдас де Естрак, в тридцяти кілометрах на північний захід знаходиться Кальдас де Монтбуі, а в двадцяти п'яти кілометрах знаходиться Ла Гарріга.

У бальнеологічних курортах Валенсії позбавляють від захворювань серцево-судинної системи та органів дихання, хвороб опорно-рухового апарату. Також, на цих курортах проводять лікування дерматологічних захворювань.

Найвідомішими оздоровчими курортами Іспанії вважаються Lanjaron, Panticosa, Archena, La Toja, Solan de Cabras, Vichy Catalan и Cestona.

Наведений вище матеріал дає зрозуміти, що рельєф Іспанії та її кліматичні умови є дуже привабливими для розвитку туризму в країні. Величезна кількість гірських систем дає змогу забезпечити Іспанію якісними, популярними серед інших країн гірськолижними курортами. Розташування країни в середземноморському типі клімату та вихід до Середземного моря та Атлантичного океану сприяють розвитку приморських курортів. Завдяки наявності значної кількості лікувальних джерел, сприятливості клімату та використанню старовинних методик лікування Іспанія приваблює прихильників оздоровчого туризму з усього світу.

Природоохоронні території

 

 

В Іспанії кожень куточок унікальна, тому її унікальність дбайливо охороняються як владою, так і самими жителями, і тут можна побачити надзвичайної краси природні форми, а також рослинність і унікальний тваринний і підводний світ.

До природних визначних пам’яток відноситься озеро Альбуфера – найбільше в Іспанії, яка розташована в 10 км. на південь від Валенсії, зовсім поряд з морем.

Великий мають попит у туристів велика кількість національних та приватних ботанічних садів, які роблять Іспанію різноманітною.

Ботанічний сад «Кактуси Альгару» розташований на території природного парку у підніжжя гірського ланцюга Беріна, на відстані в 1 км. від Водопадів і джерел Альгара.(додаток 5) Ботанічний сад спеціалізується на кактусах і сукулентах, був відкритий в липні 2001 року, хоча перші рослини почали висаджувати ще в 1996р.. Тут на території 50 000 представлено більше 1 000 різних видів кактусів. Ботанічний сад роздільний на дві частини. Перша з них присвячена пустелі і представлена рослинами, що виростають в ній серед яких є і «зелені дикобрази», що нащетинилися голками, і затишні повстяно-пухнасті кульки; гіганти і карлики; літопси, що схожі на гладкий камінчик, раз на рік розпускаються яскравою квіткою. У другій частині представлені тропічні рослини, тут ростуть магнолії, папайї, авокадо, груші, яблуні, лимони і апельсини, гуави, пальми і банани.

Острови Медес – морський заповідник, що складається з шести скелястих островів, розташованих недалеко від побережжя міста – порту Л’Естартіт. Він вважається справжнім раєм для любителів дайвінгу. Тут можна насолодитися приголомшливими видами підводної флори і фауни на прогулянкових катерах і катамаранах з прозорим дном. Вони відправляються з міста Л’Естартіт. На острівцях архіпелагу живуть чайки, кайри, баклани та інші морські птахи. Навколо островів заборонена рибалка, там водиться безліч риб, серед скромних середземноморських коралів видно різноколірні актинії. (додаток 6)

Багатим надбанням Іспанії є її Національні парки, створені з метою уберегти і зберегти ті ділянки території країни, які представляють типологію різних природних систем, що вважаються цінністю країни. Серед гірських систем на півночі Піренейського півострова знаходяться: Національний Парк Пік Європи - найбільший зі всіх Національних парків, площу якого складає більше 64.000 га. Він розташований на території Автономних Співтовариств Астурії, Кантабрії і Кастілії і Леона. У його лісах ростуть бук, дуб і береза, з тваринного світу тут найбільш поширена сарна; Національний Парк Ордеса і Монте Пердідо, площею 15.608 га, розташований на території Автономного Співтовариства Арагон, в самому серці Піренейських Кордільєр. Тут знаходиться глибокі карстові каньйони Аньіськло і Еськуайн, тут льодовиковий цирк Пінета з його звисаючими льодовиками, мешкають багато видів піренейської фауни; Національний Парк Айгуас Тортес і Естань де Сант Мауріси розташований в каталонських Піренеях. На площі коло 24.000 га тут можна бачити прекрасні збори всього, чим багата центральна, сама континентальна частина Піренейських гір. У водах тут багато вирів, в горах ростуть ялини. Національний Парк Доньяна - найвидатніший з наших природних заповідників і один з найзначніших на всьому континенті. Він визнаний ЮНЕСКО Надбанням Людства. Що розкинувся на 50 000 га і в обширній навколишній зоні, цей парк включає складну гідрологічну систему струмків, водостоків і заплавних земель по берегах річки Гвадалкивір, а також гирло цієї річки і зону побережжя завдовжки в 30 км. Пляжі, сипкі дюни, чагарники чагарника і гори дають притулок безлічі видів сімейства качиних і хижих птахів, а також служать останнім притулком для таких зникаючих видів, як рись, султанська курка, беркут або лисуха.

Маленький архіпелаг Кабрера є однією з тих сотень острівних маленьких міні-світів, які дарують життя і красу Середземному морю. Тут, на площі 8.703 га, покритою середземноморським вапняком, з низькорослою рослинністю, знаходиться Національний морський і наземний Парк Архіпелагу Кабрера, що має велике екологічне значення, пов’язане з його орніфауной (чайка, баклан, хижий птах). Канарські острови є природною зоною Іспанії, що самою оберігається. Розташовані в біогеографічному регіоні, званому Макронезія, вони мають вулканічне походження.

На острові Тенеріфе, найбільшому і значному з Канарських островів, знаходиться міфічна і дивовижна вершина Тейде, висота якої досягає 3 717 м. Це центр Національного Парку Тейде, що займає площу 13 571 га. Великий перепад висот дозволяє скласти уявлення про цілу гамму кліматичних умов і побачити різні поверхи, на кожному з яких виростає власна рослинність, яка перетворює цей Парк на справжній рай для ендемічної флори і фауни, як наприклад, запашна фіалка, а також боривітер, сорокопуд і плямиста ящірка.

Усередині Національного Парку Ла Кальдера де Табурьенте, розташованого на острові Ла Пальма, знаходяться найстародавніші скелі всього архіпелагу (Базальтовий Комплекс). Вода тут - просто диво. Окрім цого, тут зберігаються кращі зразки екосистеми канарської сосни і виростає велике число ендемічних рослин. Тут на території, площею 4 690 га, існує багатий світ місцевих пернатих.(додаток 18)

На острові Лансароте, знаходиться Національний Парк Тиманфайя, площею 5 107 га. Це вогненна гора, що налічує більше трьохсот кратерів, що виникли в різні періоди вивержень, що є свідоцтвом вулканічної природи Канарських островів. Великою популярністю, завдяки своєму багатоколірному багатству, користуються тут так звані острівці рослинності і деякі види місцевої фауни, як, наприклад, ящірки, яструби або чайки.

Національний Парк Гарахонай на острові Ла Гомера займає площу 3.984 га і визнаний ЮНЕСКО Надбанням Людства. Тут виростає цінна колекція лісового лавра - виду флори, яка мільйони років назад складала рослинність середземноморського басейну і півночі Африки, і є така пов’язана з лісом фауна, як наприклад, що зустрічаються тільки тут голуби (двох видів), а також комахи. Для відвідувань Національних Парків потрібно виконати ряд формальностей, в чому допомагають туристичні агентства. (додаток 7)

Як видно з наведеного вище матеріалу, природні туристсько-рекреаційні ресурси Іспанії чудово сприяють розвитку туризму в країні. Завдяки своїм горам країна може сповна забезпечувати себе гірськолижними курортами, що користуються попитом і в інших країнах. Через своє розташування в середземноморському типі клімату та близькість до моря Іспанія має всесвітньо відомі прибережні курорти. Також завдяки використанню старовинних методик лікування, в країні розміщена велика кількість SPA-курортів. Різноманітні національні парки та ботанічні сади задовольняють вибагливих туристів.

 

 

Музеї, виставки та галереї

Королівство Іспанія приваблює туристів державними музеями й галереями Загалом в Іспанії нараховується близько 80 офіційних державних музеїв і галерей. Найбільші національні музеї зосереджені в великих містах, але і в невеликих населених пунктах можна зустріти багато цікавих музеїв, які розповідають про місцеву історію, мистецтво, народну творчість і традиції.

Мадрид одне з міст, що налічує найбільшу кількість музеїв країни. Найперше слід відмітити Національний музей живопису і скульптури або музей Прадо. Адже, це один з найбільших і значущих музеїв європейського образотворчого мистецтва. В музеї представлена прекрасна колекція робіт Ель Греко, Веласкеса, Мурільйо і Гойя, Ботічеллі і Тіциана, Рембрандта. Також значну популярність посідає національний музей сучасного мистецтва, що спеціалізується на живописі іспанських художників, починаючи з 1800 року. Національний археологічний музей, що має не тільки багату колекцію експонатів, але і найзначнішу бібліотеку літератури по археології. До того ж в Мадриді знаходяться і інші музеї, які привертають увагу туристів: Національний етнологічний музей, який має експонати з іспанських колоній, Музей природничих наук, Музей іспанського народу тощо.

Найбільш відвідуваним музеєм Барселони є Музей Пікассо, в якому розказується про його життя та творчість. Також Барселона славиться своїм морським музеєм та музеєм археології, в якому представлені експонати фінікійського, старогрецького, давньоримського і вест-готського мистецтва. Також охочі Барселони можуть відвідати музею сучасного мистецтва, який має постійні та змінні виставки. Тут виставляють роботи таких художників, як Александр Кальдер, Пауль Клі, Антоні Тапіс.

Музей Сан Піо V в Валенсії вважається другим мистецьким музеєм Іспанії після Прадо. Також цікавим є Національний музей кераміки, який розміщений в Палаці Маркіза Двох Вод. Мають право на увагу Музей сучасного мистецтва та Музей Фальяс. Музей Фальяс розмістився в будівлі колишнього заїжджого двору. У музеї можна побачити колекцію фігур "нінот" виготовлених із папьє-маше. (додаток 12) Висота творінь подекуди сягає 20 метрів. Вони зображають політиків та казкових героїв, музичних виконавців та інших знаменитостей, а також замальовки на тему подій сучасності. Як правило, автори фігур висміюють те або інше явище в житті суспільства, не забуваючи і самих себе. В музеї представлені ляльки врятовані від спалювання на вогнищі загальнонародним голосуванням в ніч на Сан Хосе. Тут також виставлені численні афіші, фотографії і інші експонати, пов’язані з цим знаменитим святом Валенсії.

Перебуваючи в Гренаді туристи зазвичай відвідують Національний Музей Іспано-Мавританського мистецтва та Музей Мистецтв, які розміщені в палаці Мексуар.

Серед музеїв Севільї потрібно відмітити Музей Винахідливих Мистецтв, де знаходиться друга, після музею Прадо, пінакотека (приміщення для зберігання живописних зображень.) Іспанії.

Одними з найпопулярніших музеїв археології Іспанії вважаються археологічний музей в Кадисі з багатою колекцією предметів давньоримського і карфагенського мистецтва; Археологічний музей Андалусії, який має зразки римських бюстів, кераміки, мозаїки і середньовічної археології. (додаток 13)

У 2004 році іспанський Археологічний музей Аліканте завдяки своїм неординарним виставкам і освітній програмі, був оголошений Кращим європейським Музеєм. Цей музей був відкритий в 1932 році за сприяння президента Республіки Нісето Алькала Самора. Фонди музею нараховують понад 80000 експонатів величезної історичної цінності, які крок за кроком розповідають про розвиток людини і цивілізацій, що проживають на берегах Середземного моря, протягом 100000 років.

Розглянувши цей розділ можна дізнатись наскільки Іспанія неповторна в своїй культурі. Іспанці ретельно оберігають свої визначні пам’ятки і традиції, за допомогою туризму показуючи всьому світу їхню красу. З найцікавіших пам’яток створюють музеї. Захоплюючими є іспанські фестивалі. Також однією з візитних карток Іспанії є її чудові середньовічні

замки та фортеці.

 

ДОДАТОК

 

Додаток 1 - Рельєфна карта Іспанії

Додаток 2 – Климатична карта Іспанії

 

Додаток 3 - Коста Бланка

 

Озеро Санабрія озеро Мар-Менор

 

 

 

Озеро Альбуфера

Додаток 4

 

 

Додаток 5 Ботанічний сад «Кактуси Альгару»

 

Додаток 6 - острови Медес

 

Додаток 7 – Національний Парк Гарахонай

 

 

Додаток 8 - Замок Алькасар

 

Додаток 9 – Замок Кока

 

додаток 10 – археологічні розкопки в Сьєрра де Атапуерка у 2000 р картинки

 

додаток 11 - Ампуріас

 

додаток 12 – музей Фальяс

додаток 13 –музеї в Андалусії

 

 

додаток 14 - готелі міжнародної мережі «Hotels»

 

додаток 15 – Схема витягів і спусків Масалла

 

 

 

Додаток 16 - Містечко Кальдес де Малавелья.

 

додаток 17 – Курорт Перелада.

 

 

додаток 18 - Національний Парк Ла Кальдера де Табурьенте

 

Розділ 1. Природні туристсько-рекреаційні ресурси Іспанії

Рельєф

Іспанія розташована на південно-заході Європи і займає приблизно 85% території Піренейського півострова, південна кінцівку якого знаходиться в 13 км від Пн. Африки. Іспанія має сухопутні кордони з Францією-623 км, Португалією-1, 214 км, Андоррою-65 км і англійською колонією Гібралтар-1,2 км. Іспанії належать островаБалеарского архіпелагу, розташованого в Середземному морі, і Канарського архіпелагу, що знаходиться в Атлантичному океані неподалік від західних берегів Африки. Під управлінням Іспанії знаходяться міста Сеута і Мелілья (Марокко) і острови Велес де ла Гомера, Алусенас і Чафаранас. Територія країни на сході і півдні омивається Середземним морем, на заході-водами Атлантичного океану. Іспанія знаходиться на перетині важливих морських і повітряних шляхів, що зв'язують Європу з Африканським і Американським континентами. Велика частина країни покриті плоскогір'ями і гірськими хребтами, навколо яких розташовуються рівнини і низовини. Центральна частина країни зайнята великим плато Месета з ланцюгом гір Центральні Кордильєри, які складаються та Сьєрра-де-Гуадаррама, Сьєрра-де-наданих, Сьєрра-де-Гата. На півночі розташовані Кантабрійські гори. Уздовж кордону з Францією простягнулися Піренейські гори, на сході лежать Іберійські і Каталонські гори. На півдні знаходяться гори Сьєрра-Морена і Андалуські гори. Гора Муласен висотою-3482 м-найвища материкова точка Іспанії - розташована в андалуських горах. Гора Піко-де-Тейде (3710 м) знаходиться на самому великому з Канарських островів Тенеріфе.

Відстань з півночі на південь Іспанії не перевищує 870 км, зі сходу на захід - 1000 км, а довжина берегової лінії - 2100 км (у тому числі приблизно 1130 км припадає на Середземне море і 970 км - на Атлантичний океан і Біскайську затоку). Від кордону з Францією на захід до мису Ортегаль уздовж берега моря тягнуться Кантабрійські гори. Тут є багато великих бухт, в яких розміщені порти. На південь від мису Ортегаль гори підходять до моря, утворивши порізане глибокими затоками узбережжя зі стрімкими скелями і численними островами. У цьому районі розташовані рибальські порти Ла-Корунья і Виго.

На південному заході, від кордону з Португалією до Гібралтарської протоки, узбережжя низинне і місцями болотисте, тут єдиний зручний порт - Кадис. На схід від Гібралтару до мису Палос на Середземному морі немає прибережних рівнин, а тільки передгір´я Кордильєри-Пенібетики.

Зате на північ від мису Палос фрагментарно розвинуті прибережні рівнини, розділені розломами гір. Головні порти у цьому районі - Картахена, Валенсія і Барселона. Іспанія розташована на масивному піднятому плоскогір´ї Месета, яке утворене переважно стародавніми кристалічними породами у сполученні з альпійськими горами, що сформувалися у палеогені та неогені.