Поняття про статистичні формуляри

 

В статистиці всі дані, зібрані в процесі спостереження, прийнято реєструвати в документах, які мають назву статистичного форму­ляра. Статистичний формуляр — це документ, в якому реєструють­ся відповіді на питання програми статистичного спостереження. Вони можуть мати форму статистичного звіту, переписного або опитного листа, анкети, картки чи бланка.

Розрізняють дві системи формулярів — карткову (індивідуаль­ну) і спискову При картковій системі кожна картка-формуляр при­значається для реєстрації однієї одиниці сукупності та її ознак. При списковій системі в одному формулярі реєструються відомості про декілька одиниць сукупності.

Кожний із цих видів формулярів має свої недоліки і переваги. При картковій системі спостереження можна одержати дані за значно більшою кількістю ознак, ніж при списковій. При підбитті підсумків спостереження, яке було проведено за картковою системою, можна безпосередньо підрахувати картки за групувальними ознаками. Недо­лік карткової системи — істотні витрати часу на заповнення кожної картки і значні матеріальні витрати на їх виготовлення і оброблення.

Спискова форма статистичного формуляра є більш економіч­ною, ніж карткова, і зручнішою для перевірки і машинної оброб­ки. Недоліки спискової системи полягають в тому, що про окрему, одиницю сукупності ми одержуємо значно менше інформації, ніж при картковій системі.

Внаслідок цього в правоохоронних органах карткова система використовується ширше, а спискова — переважно для реєстрації фактів, подій, заяв у різних журналах реєстрації, які найчастіше застосовуються з метою контролю повноти відображення тих чи інших фактів у різних документах карткової системи.

Обов'язковим атрибутом кожного формуляра є його адресна частина, до якої заносяться відомості про джерело інформації, місце і час збирання даних. У формах статистичної звітності виз­начають також адресу і строк її подання. Адресна частина викори­стовується переважно у контрольних цілях, а іноді і для одержан­ня додаткових відомостей.

Забезпечити правильні відповіді на поставлені в статистично­му формулярі питання допомагає інструкція («Інструкція про по­рядок заповнення та подання документів первинного обліку зло­чинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ» та «Інструк­ція про єдиний облік злочинів» від 26 березня 2002 р., які введені в дію з 1 квітня 2002 р. спільним наказом Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України № 20/84/293/126/18/5). Відповідно до них були введені в дію нові документи первинного обліку карткової форми в правоохоронних органах. Зараз в правоохоронних органах Украї­ни проводяться первинний облік і реєстрація всіх вчинених зло­чинів за цими документами. Їх значення полягає в тому, що якісно побудований облік дає змогу одержати достовірні показники, які характеризують стан, структуру і динаміку злочинності в країні в цілому і окремих її територіальних одиницях за різні проміжки часу.

Первинний облік і реєстрація злочинів відрізняються тим, що первинний облік проводиться шляхом заповнення органами дізнання і досудового слідства відповідних карток первинного обліку згідно з «Інструкцією про порядок заповнення та подання документів первин­ного обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, руху кримінальних справ», а реєстрація — шляхом внесення відомостей у реєстраційні журнали.

Основні правила заповнення та подання документів первинного обліку для забезпечення достовірності статистичної звітності в су­дових органах регламентуються «Інструкцією щодо заповнення статистичної картки на підсудного (обвинуваченого)» від 19 трав­ня 2003 р., «Інструкцією щодо заповнення форм статистичної звітності про роботу судів загальної юрисдикції (крім господарсь­ких судів)» від 27 травня 2002 р., «Інструкцією про порядок скла­дання статистичної звітності щодо роботи державної виконавчої служби (форма 4)» від 20 березня 2001 р.

В кожній із зазначених інструкцій наводяться роз'яснення стосов­но вірного заповнення тих чи інших документів, що дає змогу уник­нути помилок і доброякісно провести статистичне спостереження.