Дебет – притік вартостей у дану країну, за котрий її резиденти повинні згодом сплачувати, можливо, готівкою, тобто витрачати іноземну валюту.

Загальна сума кредиту повинна дорівнювати загальній сумі дебету платіжного балансу за визначенням. При цьому усередині платіжного балансу можуть бути виділені декілька частин.

Всі угоди між даною країною й іншим світом містять у собі поточні операції і операції з капіталом. Відповідно платіжний баланс містить у собі три складові елементи.

1) рахунок поточних операцій;

2) рахунок руху капіталу і фінансових операцій;

Зміна офіційних резервів.

Рахунок поточних операцій містить у собі експорт товарів і послуг (із знаком плюс), імпорт (із знаком мінус), чисті прибутки від інвестицій і чисті поточні трансферти. Різниця між товарним експортом і товарним імпортом утворить власне торговий баланс. У цілому рахунок поточних операцій виступає як розширений торговий баланс.

Товарний експорт і всі експортоподібні операції враховуються зі знаком плюс і виступають як кредит тому, що створюють запаси іноземної валюти в національних банках. Навпаки, імпорт і всі імпортоподібні операції враховуються в графі “дебет” із знаком мінус тому, що вони скорочують запаси іноземної валюти в країні.

Чисті факторні доходи з-за кордону утворяться в результаті експорто- і імпортоподібних операцій. Вони містять у собі чисту оплату праці тимчасових (сезонних, прикордонних і т.д.) робітників і чисті прибутки від кредитних послуг, що пов'язані з “експортом” послуг вкладеного за рубежем національного грошового капіталу. Якщо національний капітал, вкладений за рубежем, приносить більший обсяг відсотків і дивідендів, чим іноземний капітал, інвестований у даній країні, то чисті прибутки від інвестицій виявляться позитивними; в іншому випадку – негативними.

Іноді активи і пасиви даної країни збільшуються без відчутних потоків цінностей між країнами. Найбільш частим прикладом такого роду є неповернення на Батьківщину прибутків вітчизняних корпорацій, реінвестованих у іноземних фірмах. У цьому випадку вітчизняна материнська компанія збільшує свої активи за рубежем, але не репатріює їх на Батьківщину у вигляді дивідендів. У звичайній державній статистиці такі прибутки і їхнє реінвестування за кордоном цілком виключаються зі статей платіжного балансу, начебто ніяких міжнародних угод не відбулося, поки ці прибутки не будуть репатрійовані в країну материнської компанії.

Чисті поточні трансферти включають переведення приватних і державних засобів в інші країни (пенсії, подарунки, грошові перекази за межу або безоплатну гуманітарну допомогу іноземним державам). Урахування односторонніх трансфертів (дарунків) є технічно складним, тому що неможливо зіставити два взаємодоповнюючих один одного потоку цінностей (наприклад, коли медична допомога експортується за межу безоплатно). У цьому випадку у графі “дебет” із знаком мінус з’являється спеціальний рядок “односторонні трансферти” (або “дарунки”), тому що подібні платежі виснажують наявний у країні запас іноземної валюти.

У макроекономічних моделях сальдо рахунку поточних операцій звичайно зображується як різниця:

Експорт Х (і експорто подібні операції) – Імпорт М (і імпорто подібні операції) = Чистий експорт Хп = Y – (C + I + G) – Абсорбція.

Абсорбція – частина валового внутрішнього продукту, реалізована вітчизняним домашнім господарствам, фірмам і уряду даної країни.

Коли країна зіштовхується з дефіцитом балансу по поточних операціях, це означає, що її витрати по оплаті імпорту перевершують доходи, отримані від експорту. Цей дефіцит фінансується або за допомогою закордонних позик, або шляхом продажу частини активів іноземцям, що і відбивається в рахунку руху капіталів. Ці угоди ведуть до скорочення чистих закордонних активів.