Лекція № 4 Юснови фізіології та гігієни праці

Лекція № 4 Юснови фізіології та гігієни праці

План

1. Фізіологічні та психологічні особливості праці.

2. Вплив втоми на безпеку праці.

3. Гігієнічна класифікація умов праці.

4. Законодавство в галузі гігієни праці.

Професійна адаптація вважається завершеною тоді, коли працівник досягає кваліфікації, відповідної існуючим стандартам.

Вплив втоми на безпеку праці

Надмірні фізичні та нервово-психічні перевантаження зумовлюють зміни у фізіологічному та психічному станах працівника, призводять до розвитку втоми та перевтоми.

Втома — це сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологіч-

ному стані людини, які з'являються внаслідок напруженої чи тривалої праці і призводять до погіршення її кількісних і якісних показників, нещасних випадків.

Стан втоми, як правило, супроводжується відчуттям стомленості — суб'єктивним вираженням процесів, які відбуваються в організмі при втомі.

Втома буває загальною, локальною, розумовою, зоровою, м'язовою та ін. Оскільки організм — єдине ціле, то межа між цими видами втоми умовна і нечітка. Хід збільшення втоми та її кінцева величина залежать від індивідуальних особливостей працюючого, трудового режиму, умов виробничого середовища.

Залежно від характеру вихідного функціонального стану працівника втома може досягати різної глибини, переходити у хронічну втому або перевтому.

Перевтома — це сукупність стійких несприятливих для здоров'я праців­ників функціональних зрушень в організмі, які виникають внаслідок накопи­чення втоми.

Дія несприятливих умов праці може бути також причиною захворювань робітників — професійних чи виробниче зумовлених.

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих чинників.

Оцінка умов праці проводиться на підставі „ Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

Клас — оптимальні умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не переви­щують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламенто­ваного відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприят­ливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближ­чому та віддаленому періоді.

3клас — шкідливі умови праці — характеризуються наявністю шкідли­вих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його по­томство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені.

4клас — небезпечні (екстремальні) умови праці — характеризуються таки­ми рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом ро­бочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Лекція № 1: Загальні поняття охорони праці

План

1. Поняття праці та охорони праці.

2. Несприятливі виробничі чинники.

3. Виробничі травми та професійні захворювання.

4. Охорона праці як навчальна дисципліна.

Лекція № 2: Правові та організаційні основи охорони праці в Україні

План

1 Основні законодавчі та нормативні акти про охорону праці.

2 Закон України «Про охорону праці».

3 Кодекс законів про працю України.

4 Державне соціальне страхування.

5 Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства.

6 Інструкції з охорони праці.

7 Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. 2.1. Основні законодавчі та нормативні акти про охорону праці

Законодавчими актами, що визначають основні положення про охорону праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти.

До загальних законів, що визначають основні положення про охорону праці належать:

1. Конституція України;

2. Закон України «Про охорону праці»;

3. Кодекс законів про працю України (КЗпП);

4. Закон України «Про охорону здоров'я»;

5. Закон України «Про пожежну безпеку»;

6. Закон України «Про дорожній рух»;

7. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

8. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуч­чя населення»;

9. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

10..Закон України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народжен­ням та похованням»;

11. 11.Закон України «Про колективні договори і угоди».

Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є:

1. Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП);

2. Державні стандарти України з питань безпеки праці (ДСТУ);

3. Міждержавні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ);

4. Санітарні норми і правила (СН);

5. Державні будівельні норми та правила (ДБН або російською СНиП);

6. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів;

7. Норми технічного проектування та інші нормативні документи.

Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання.

 

 

Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.

Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства України неза­лежно від їх відомчої (галузевої) належності та форм власності.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі.

Державні нормативні акти (ДНАОП) необхідно відрізняти від відомчих документів про охорону праці (ВДОП), які можуть розроблятися на їх основі і затверджуватися міністерствами, відомствами України або асоціаціями, концернами та іншими об'єднаннями підприємств з метою конкретизації вимог ДНАОП залежно від специфіки галузі.

Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці {ТОСТ ССБТ) колишнього СРСР застосовуються на території України до їх заміни інтттими нормативними документами, якщо вони не протирічать чинному законодавству України. Відповідно до Угоди про співробітництво в галузі охорони праці, укладеної керівниками урядів держав СНД, стандарти ССБТ надалі визнаються Україною як міждержавні стандарти за узгодженим переліком, що переглядається в міру необхідності з урахуванням національ­ного законодавства держав СНД та результатів спільної роботи, спрямованої на удосконалення Системи стандартів безпеки праці.

Затвердженні нормативні акти вносяться до Державного Реєстру нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП), який видає Держгірпромнагляд.

Охорона праці жінок

Відповідно до cm. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (окрім нефізичних робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

Піднімання та пересування вантажів допускається тільки в межах граничних санітарних норм (до 7 кг при постійному перенесенні протягом робочої зміни, і до 10 кг — при чергуванні з іншою роботою але не більше 2 разів на годину).

Сумарна вага вантажу, який перемішується протягом кожної робочої години, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, з підлоги — 175 кг (наказ МОЗ України № 241 від 10.12.1993 p.). Робота жінок обмежується у нічний час (з 22.00 до 6.00). Дозвіл на нічні роботи може бути отриманий при особливій необхідності (як тимчасовий захід). Вагітні жінки і ті, що мають дітей до 3-х років не залучаються до роботи в нічні години і вихідні дні, до надурочних робіт, а також не направляються у відрядження (cm. 175 і 176 КЗпП).

Жінки, що мають дітей 3-й 4 років або дітей-інвалідів, не залучаються до надурочних робіт і не направляються у відрядження без їх згоди (cm. 177 КЗпП). Жінок із дітьми віком до 3-х років можуть, за їх бажанням, переводити на легшу або зручнішу для них роботу із збереженням середньомісячного заробітку.

Вагітним жінкам, відповідно до медичного висновку, знижують норми виро­бітку, норми обслуговування, або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (cm. 178 КЗпП).

Відповідно до Закону України «Про відпустки» (cm. 17) па. підставі ме­дичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагіт­ністю та пологами тривалістю 126 календарних днів (70 днів до і 56 після пологів). Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнен­ня нею трирічного віку та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку шести років. Час цих відпусток зарахову­ється як у загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж за спе­ціальністю (cm. 181 КЗпП). Відповідно до cm. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату за мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей ві­ком до трьох років. Звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допуска­ється, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов'язковим працевлаштуванням (cm. 184 КЗпП).

Передбачено позачергове забезпечення путівками до санаторію або будинку відпочинку жінок, що мають дітей віком до 14 років і надання їм матеріальної допомоги.

 

Інструкції з охорони праці

Інструкції з охорони праці — це нормативний акт, що містить обов'яз­кові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ни­ми робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у вироб­ничих приміщеннях, на території підприємства, або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи, трудові чи службові обов'язки.

Інструкції з охорони праці поділяються на:

1. інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

2. примірні інструкції;

3. інструкції, що діють на підприємстві.

 

Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці розробляються для персоналу, який проводить вибу­хові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, котельні установки, посудини, що працюють під тиском, і для інших працівників, правила безпеки праці яких установлені міжгалу­зевими нормативними актами про охорону праці, затвердженими Держгір- промнаглядом.

Примірні інструкції затверджуються міністерствами чи виробничими, науково-виробничими та іншими об'єднаннями підприємств, які мають від­повідну компетенцію, за узгодженням з Держгірпромнаглядом та Націона­льним НДІ охорони праці. Дані інструкції використовуються як основа для розробки інструкцій, що діють на підприємстві. Останні ж розробляються з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених у експлуатаційній і ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, що використовується на даному підприємстві.

Інструкції, що діють на підприємстві, розробляються (перегляда­ються) керівниками робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, відділу) і затверджуються роботодавцем. Служба охорони праці реєструє в спеці­альному журналі всі інструкції, які вводяться в дію на даному підприємстві. Безпосередній керівник робіт видає працівникам на руки інструкції з охо­рони праці (під розписку) під час проведення первинного інструктажу, або вивішує на їх робочих місцях.

Перегляд інструкцій, що належать до державних міжгалузевих норма­тивних актів про охорону праці та примірних інструкцій, проводиться в міру потреби, але не рідше одного разу на 10 років, а інструкцій, що діють на підприємстві — не рідше одного разу на 5 років, причому для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою — не рідше одного разу на 3 роки.

Кожній інструкції з охорони праці присвоюється назва та скорочене позначення (код, порядковий номер) і вона повинна містити такі розділи: загальні положення; вимоги безпеки перед початком роботи; вимоги безпеки під час виконання роботи; вимоги безпеки після закінчення роботи; вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Інструкції містять тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотри­мання яких є обов 'язкове самими працівниками. Порушення працівником цих вимог розглядається як порушення трудової дисципліни. Контроль за дотриманням вимог інструкцій покладається на роботодавця.

Про охорону праці

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» за порушення законо­давчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок, винні працівники притягаються до дисци­плінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

 

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінар­них стягнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до cm. 147 КЗпП встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з ро­боти. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисцип­лінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійс­нюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне пору­шення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних у порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у Законі України «Про охорону праці» мають службові особи Держгірпромнаг- ляду. Максимальні розміри та види штрафів, що можуть бути накладені служ­бовими особами Держгірпромнагляду, визначаються чинним законодавством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповідальність включає відповідальність як працівни­ка, так і власника (підприємства). У cm. 130 КЗпП зазначається, що працівни­ки несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушення покладених на них обов'язків, у тому числі, і внас­лідок порушення правил охорони праці. Матеріальна відповідальність вста­новлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподі­яна підприємству (установі) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Власник підприємства (установи) або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законо­давства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відпові­дальність визначається в судовому порядку.

 

Запитання для самоконтролю

· Перелічите загальні закони, що визначають основні положення про охорону праці в Україні.

· Назвіть основні спеціальні законодавчі акти в галузі охорони праці.

· Дайте визначення державних нормативних актів про охорону праці.

· Поясніть, чим міжгалузеві ДНАОП відрізняються від галузевих?

· Що таке ВДОП?

· Охарактеризуйте процедуру вдосконалення Державних стандартів Систе­ми стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ).

· Проаналізуйте I-IV розділи Закону України «Про охорону праці».

· Проаналізуйте V-VIII розділи Закону України «Про охорону праці».

· Поясніть, чому Кодекс заковів про працю України (КЗпП) є основним законом національного трудового законодавства?

· Наведіть особливості укладання та функціонування колективного договору.

· Проаналізуйте особливості трудового договору та його види.

· 3'ясуйте особливості охорони праці жінок.

o Поясніть, які є особливості реєстрації підприємства, та визначення його класу професійного ризику?

o Визначте, чим в порядку державного соціального страхування забезпечуються працівники згідно з Законом «Про загальнообов'язкове соціальне страхуван­ня у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»?

· Охарактеризуйте специфіку управління та формування бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

· 3'ясуйте мету діяльності служби страхових експертів та їх права.

§ Перелічите та охарактеризуйте основні нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства.

§ Дайте визначення інструкції з охорони праці та назвіть основні її види.

§ Поясніть, чим відрізняються інструкції, що належать до державних міжга­лузевих нормативних актів про охорону праці, від примірних інструкцій та інструкції, що діють на підприємстві?

· Охарактеризуйте процедуру розробки та перегляду інструкцій з охорони праці.

· 3'ясуйте особливості дисциплінарної відповідальності за порушення зако­нодавства про охорону праці.

· Визначте специфіку накладання адміністративної відповідальності за пору­шення законодавства про охорону праці.

· Поясніть, які особи можуть нести матеріальну відповідальність за пору­шення законодавства про охорону праці?

· Охарактеризуйте особливості настання кримінальної відповідальності за порушення законодавства про охорону праці.

 

Лекція № 4 Юснови фізіології та гігієни праці

План

1. Фізіологічні та психологічні особливості праці.

2. Вплив втоми на безпеку праці.

3. Гігієнічна класифікація умов праці.

4. Законодавство в галузі гігієни праці.