Білет 44. Сприйняття та його характерні особливості

В оточуючому світі існують не окремі властивості самі по собі, а предмети, речі, явища: не звуки, а предмети і явища, які відтворюють звук; не світло, а предмети, які світяться; не запахи, а об'єкти, що пахнуть. Тому на основі відчуттів повинен будуватися процес більш високого рівня, як процес відображення предметів в цілому в сукупності їх властивостей, інакше пізнання світу буде неможливим. Таким пізнавальним процесом є сприймання.

Сприйняття (перцепція) - відображення у свідомості людини предметів, явищ, цілісних ситуацій об'єктивного світу при їх безпосередньому впливі на органи почуттів Сприйняття - це психічний процес відображення в мозку предметів і явищ в цілому, в сукупності всіх їхніх властивостей та якостей при безпосередній дії на органи чуття людини В основі сприймання лежать відчуття, але сприймання не зводиться до суми відчуттів. Ми сприймаємо, наприклад, класну дошку, а не суму зеленого кольору, твердості, прямокутності. Сприймаючи, ми не лише виокремлюємо групу відчуттів, а поєднуємо їх в цілісний образ, розуміємо його, застосовуючи для цього свій попередній досвід. У процесах сприйняття формується цілісний образ предмета, ситуації, людини, званий перцептивним образом. Однак образ сприймання не зводиться до простої суми відчуттів, хоча і включає їх в свій склад.

Сприймання протікає в зв'язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо те, що перед нами знаходиться), мовою (називаємо предмет сприйняття), почуттями (певним чином ставимося до того, що сприймаємо), волею (тією чи іншою мірою довільно організовуємо процес сприймання).

Відображаючи об'єктивну дійсність, сприйняття робить це не пасивно й дзеркально, тому що в ньому водночас заломлюється все психічне життя людини, яка сприймає.

На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі властивості та якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об'єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів.

Основними властивостями сприймання як перцептивної діяльності є її предметність, цілісність, структурність, константность, вибірковість і осмисленість.

Предметність сприйняття виявляється в віднесеності образів сприйняття до певних предметів або явищ об'єктивної дійсності. Предметність як якість сприйняття відіграє важливу роль у регуляції поведінки. Ми визначаємо предмети не за їх видом, а у відповідності з тим, як ми використовуємо їх на практиці.

Цілісність сприйняття полягає в тому, що образи сприйняття являють собою цілісні, завершені, предметно оформлені структури.

Завдяки структурності сприйняття предмети і явища навколишнього світу постають перед нами в сукупності їх стійких зв'язків і відносин. Наприклад, певна мелодія, відтворена на різних інструментах і в різній тональності, сприймається суб'єктом як одна і та ж мелодія виділяється ним як цілісна структура.

Ще одна властивість сприйняття - константность - забезпечує відносну сталість сприйняття форми, величини і кольору предмета незалежно від змін умов сприйняття. Наприклад, зображення предмета (в тому числі і на сітківці) збільшується, коли відстань до нього скорочується, і навпаки. Однак, хоча при зміні дистанції спостереження величина об'єкта на сітківці ока змінюється, його сприймана величина залишається незмінною. Вибірковість сприйняття полягає в переважному виділенні одних об'єктів у порівнянні з іншими, обумовленому особливостями суб'єкта сприймання: його досвідом, потребами, мотивами і т. д. З незліченної кількості оточуючих людину предметів і явищ він виділяє в даний момент лише деякі з них.

Осмисленість сприйняття вказує на зв'язок сприймання з мисленням, з розумінням сутності предметів. І хоча сприйняття виникає внаслідок безпосереднього впливу об'єкта на органи чуття, перцептивні образи завжди мають певне смислове значення. Сприйняття у людини завжди тісно пов'язане з мисленням, розумінням сутності предмета. Свідомо сприйняти предмет - значить подумки назвати його, тобто віднести до певної категорії, узагальнити його в слові. Навіть при вигляді незнайомого предмета ми намагаємося вловити в ньому подібність із знайомими об'єктами, віднести його до певної категорії.

Сприйняття можуть бути: повними і неповними; глибокими і поверхневими; помилковими або ілюзорними (спотворення відображення дійсності); швидкими й повільними.
Залежно від переважної ролі того чи іншого аналізатора сприйняття може бути:
— зорове (розглядання скульптури, картини і под.);
— слухове (слухання оповідання, концерту і т. ін.);
— тактильне (обмацування, доторкування).

Буває сприйняття:
— простору; часу; руху;
— предмета; мови; музики;
— людини людиною.
Сприйняття завжди константне (постійне). У ньому безпосереднє пізнання доповнюється минулим досвідом, тому воно завжди осмислене та більш чи менш повно може бути висловлене словами.
Сприйняття вибіркове, а саме: найпотрібніші деталі цілого завжди сприймаються виразніше. Вибірковість сприйняття залежить як від об'єктивних властивостей предметів, так і від суб'єктивної установки, зокрема від аперцепції.
Аперцепція — це залежність сприйняття від загального змісту психічної діяльності людини, від її досвіду, інтересів, скерованості. Наприклад, це видно під час використання у психодіагностиці методики "Плями Роршаха".

Слід відмітити, що спеціальних органів сприймання немає. Матеріалом для нього є інформація, яка надходить від аналізаторів, причому в їх комплексній дії. Первинний аналіз, який відбувається в рецепторах, доповнюється складною аналітико-синтетичною діяльністю мозкових відділів аналізаторів.