Фактори і резерви господарської діяльності

Обов’язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість відповідними ресурсами. Існує чи мало видів ресурсів. Серед них – природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробництва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Ресурси при виробництві продукції споживаються у певному більш менш фіксованому співвідношенні, яке до речі, визначається передусім технологією. Технологія – це застосовані у виробництві знання про способи і засоби перетворення, обробки матеріальних ресурсів з метою одержання потрібної продукції. У реальному житті технологічні процеси увесь час вдосконалюються, що приводить до змін в організації і техніці виробництва, також в обсягах та співвідношеннях ресурсів, що споживаються.

У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чинників). Фактор – це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає їх характер та результат. Інакше кажучи, фактор – це причина, яка впливає на певний результат (наслідок).

Фактори класифікують згідно з певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють трудові і матеріальні фактори. Останні складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. Розрізняють також фактори кількісні і якісні, інтенсивні та екстенсивні, об’єктивні й суб’єктивні, загальні (комплексні) і поодинокі (специфічні), основні та другорядні тощо.

Виробничі ресурси, які активно взаємодіють один з одним, створюючи певні продукти або послуги, часто називають факторами виробництва. При цьому в першу чергу мають на увазі такі групи ресурсів як труд людей, витрати основних засобів (капіталу), землі, часу. Фактори виробництва можуть розглядати також як матеріальні умови, необхідні для виробничих процесів.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії. Тому розрізняють позитивні і негативні фактори. З останніми часто пов’язують резерви виробництва.

Під час вивчення цієї категорії слід обов’язково усвідомити, що поняття «резерв» має два зовсім різні визначення:

1. Резерв – це запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи будь-якої системи.

2. Резерв – це невикористана або згаяна можливість чогось, наприклад, зростання обсягу виробництва, поліпшення якості підвищення рентабельності тощо.(або це невикористанні реальні можливості економії витрат відповідного фактора).

 

Класифікація господарських резервів:

І. За місцем утворення:

1) внутрішньогосподарські

2) галузеві

3) регіональні

4) народногосподарські

ІІ. За простими моментами процесів праці:

1) поліпшення використання трудових ресурсів

2) поліпшення використання засобів праці

3) повне і краще використання предметів праці

ІІІ. За способом виявлення:

явні і приховані

ІV. За строками використання:

поточні і перспективні

V. За характером впливу на результати виробництва –резерви за рахунок:

1) факторів екстенсивної дії

2) факторів інтенсивної дії

VІ. За напрямами мобілізації на базі вдосконалення:

1) організації виробництва та праці

2) асортименту та якості продукції

3) техніки і технології виробництва продукції

4) матеріального постачання та збуту продукції

5) інших напрямів роботи

6) організації управління, планування та контролю

 

-5-

Види економічного аналізу

В залежності від часу проведення вирізняють такі види аналізу:

1. наступний (ретроспективний)

2. оперативний

3. попередній

Зараз найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз до складу якого входять:

ü Фінансово-економічний аналіз – здійснюється після завершення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства сторонніми установами, які мають тісні зв’язки з даним підприємством і фінансові та банківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

ü Управлінський (внутрішньогосподарський) аналіз на відміну від фінансово-економічного є більш змістовним і різнобічним. Крім економічних показників він значну увагу приділяє вивченню даних використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства.

ü Статистико-економічний аналіз – вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і в цілому народного господарства країни. Аналіз проводять на основі статистичної звітності, статистичних збірників та обстежень. У цьому аналізі провідну роль відіграють статистичні методи дослідження й обробки інформації.

ü Порівняльний або міжгосподарський аналіз – використовує дані кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтуючись на показники кращих підприємств у галузі, він дає змогу одержати більш зважену оцінку роботи підприємства, яке докладно аналізується. Він є найкращим засобом пошуку та обґрунтуванням внутрішньогосподарських резервів виробництва.

ü Функціонально-вартісний аналіз – предметом вивчення є в більшості випадків пов’язаний не з роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Даний аналіз займається вивченням ефективності відносно дорогої техніки з достатньо великими обсягами її виробництва.

ü Систематичний аналіз – застосовують при дослідженні складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. Аналіз здійснює бригада фахівців з різних галузей знань.

Оперативний (поточний) аналіз – здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо процесі господарської діяльності або відразу після закінчення окремих виробничих чи інших робіт.

Прогнозний аналіз (перспективний, стратегічний ) – почав застосовуватися як техніко-економічне обґрунтування майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їхню ефективність.

 

-6-

Зв'язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами

Теоретичною основою економічного аналізу є політична економія, а загальним методом пізнання – діалектика.

Економічний аналіз тісно пов'язаний з галузевими економіками, організацією та менеджментом, маркетингом, фінансовими дисциплінами, банківською справою і кредитуванням. Особливу роль для економічного аналізу відіграють бухгалтерський облік і статистика. Вони не тільки постачають йому необхідну інформацію, а й надають деякі свої методи для її вивчення.

В економічному аналізі знаходять широке застосування сучасні засоби обробки інформації економіко-математичні й соціологічні методи, значення в галузі техніки й технології виробництва.

 

 

Тема 2: Організація економічного аналізу на