Артеріальна гіпертензія у хворих похилого віку

АГ — найбільш поширена хронічна патологія в осіб літнього і старечого віку. АГ у старості характеризується переважним підвищенням систолічного і пульсового АТ, високою частотою ізольованої систолічної гіпертензії, ятрогенної АГ (переважно в зв’язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів), а також наявністю псевдогіпертензії. Характерна також висока частота постпрандіальної і ортостатичної гіпотензії, різноманітних метаболічних розладів (дисліпідемія, цукровий діабет, подагра). Особливою проблемою геріатричного контингенту є поєднання АГ з асоційованою судинною патологією та іншими захворюваннями, пов’язаними з віком. АГ є найбільш значним фактором ризику кардіо- і цереброваскулярної патології саме в літньому і старечому віці — ускладнення спостерігаються у 30 разів частіше, ніж у молодих.

Принципових розходжень у діагностиці, принципах і тактиці терапії АГ у геріатричного контингенту та у хворих середнього віку немає. Основними вимогами при обстеженні пацієнтів є виключення псевдогіпертензії (за допомогою проби Ослера — пульс на a. radialis пальпується після того, як манжета перетиснула плечову артерію), а також вимірювання АТ в ортостазі (як при первинному огляді, так і при контролі за ефективністю медикаментозних режимів). Диференційна діагностика передбачає урахування супутньої патології як можливої причини АГ (зокрема реноваскулярної на грунті атеросклерозу ниркових артерій) або поєднання есенціальної гіпертензії з іншими видами патології, що ускладнюють її перебіг (хронічний пієлонефрит). При стратифікації ризику слід враховувати, що самі по собі вік, наявність супутньої судинної патології, метаболічних розладів визначають переважання серед геріатричного контингенту хворих з високим ризиком ускладнень.

Немедикаментозне лікування є обов’язковою складовою ведення таких хворих. Довгострокове зниження маси тіла, яка часто підвищується з віком і корелює із зростанням АТ, поряд зі зменшенням споживання солі дозволяє у значної частки хворих з м’якою гіпертензією домогтися нормалізації АТ, в інших — істотно знизити дозу антигіпертензивних препаратів. З віком зростає значення надмірного вживання алкоголю як фактора ризику АГ. Регулярні фізичні навантаження сприяють зниженню АТ, позитивно впливають на вуглеводний і ліпідний обмін, поліпшують якість життя хворих.

Традиційно у літніх пацієнтів початкові дози антигіпертензивних препаратів повинні бути знижені вдвічі, у старих — втричі порівняно з пацієнтами молодого і середнього віку. Титрування дози здійснюється повільно, під контролем АТ в положенні стоячи, щоб уникнути постуральних та ішемічних ускладнень. Діастолічний тиск не слід знижувати нижче 70 мм рт. ст. Використовуються найбільш прості режими лікування, хворим даються письмові вказівки, при наявності мнестичних розладів — родичам.

При виборі препаратів для лікування АГ перевага надається тіазидним і тіазидоподібним діуретикам, найбільш доречним в похилому віці за співвідношенням ефективність/ціна. Також рекомендовані антагоністи кальцію, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ. Бета-адреноблокатори, за даними досліджень MRC та LIFE, поступаються щодо ефективності попередження ускладнень у хворих похилого віку діуретикам та БРА ІІ. Однак їх необхідно призначати хворим із супутньою ІХС, порушеннями ритму та серцевою недостатністю.

У хворих старше 80 років антигіпертензивне лікування ефективне так само, як і в молодших: за даними дослідження HYVET (2008), призначення їм оригінального Індапаміду-ретард 1,5 мг (у більшості — в комбінації з невеликими дозами периндоприлу) суттєво, на 21%, зменшує загальну смертність, на 39% — частоту фатальних інсультів, на 64% — розвиток СН.

 

 

Гіпертензивний криз (ГК) — це раптове значне підвищення АТ від базового рівня (нормального або підвищеного), яке майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладів з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи. Гіпертензивні кризи, як ускладнені, так і неускладнені потребують надання невідкладної медичної допомоги для попередження або обмеження ураження органів мішеней.

Гіпертензивний криз

Неускладнений Ускладнений

Оцінка стану Відсутні ознаки гострого або прогресуючого порушення уражених органів-мішеней. Можливі клінічні симптоми:

головний біль;

кардіалгія;

екстрасистолія;

розлади вегетативної нервової системи (тривожність, тремтіння, часте сечовиділення).

Ознаки гострого або прогресуючого порушення уражених органів-мішеней: інфаркт міокарда, інсульт, гостра недостатність лівого шлуночка, гостре розшарування аневризми, нестабільна стенокардія, аритмії (пароксизмальна тахікардія, фібриляція передсердь), транзиторна ішемічна атака, еклампсія, гостра гіпертензивна енцефалопатія, кровотеча (в т.ч. післяопераційна, носова).

Лікування Амбулаторне лікування. Зниження АТ впродовж кількох годин орієнтовно на 25 % упродовж першої години або до 160/100 мм рт.ст. Перевага надається препаратам для перорального прийому. Термінова госпіталізація до відділення інтенсивної терапії. Зниження АТ впродовж години. Внутрішньовенне введення препаратів.

 

 

А.3.4.1. Алгоритм дії лікаря загальної практики при наданні медичної допомоги пацієнтові з неускладненим гіпертензивним кризом

Основне завдання — попередити розвиток ускладнень.

1. Забезпечити моніторинг АТ.

2. Заспокоїти пацієнта і пояснити тактику лікування (за необхідності призначити седативні препарати).

3. Провести оцінку клінічного стану, в тому числі, ризик виникнення ускладнень, які загрожують життю, визначити причину підвищення АТ (уточнити, коли останній раз пацієнт приймав планові антигіпертензивні лікарські засоби).

4. Надати антигіпертензивні препарати (сублінгвально/перорально) (див. А.3.4.2. Лікарські засоби для лікування неускладнених кризів).

 

Лікар обирає препарат (чи комбінацію препаратів), орієнтуючись на стан пацієнта (вік, рівень АТ, ЧСС, наявність вегетативних розладів та супутньої патології), положення даного протокола та досвід пацієнта щодо використання антигіпертензивних препаратів. Зниження АТ при неускладненому гіпертензивному кризі проводиться упродовж годин/доби. АТ потрібно знизити до відносно безпечного рівня, швидкість зниження середнього АТ повинна становити не більше ніж 25 % упродовж першої години. Для того, щоб уникнути надмірного зниження АТ, рекомендується починати лікування з низьких доз антигіпертензивних препаратів, при необхідності — повторити їх прийом через 1–2 години. Особливо обережно потрібно підходити до зниження АТ у пацієнтів з ознаками вираженого атеросклерозу, зокрема, пацієнтів старечого віку. У цієї категорії пацієнтів призначення АК(БКК) короткої дії (ніфедипіну) може призвести до розвитку нападу стенокардії внаслідок швидкої та вираженої гіпотензивної дії препарату та розвитку синдрому обкрадання. При необхідності призначення ніфедипіну його доцільно призначати у 1/2–1/3 стандартної дози в комбінації з пропранололом (при відсутності протипоказів).

5. Важливо узгодити з пацієнтом дозу і час наступного прийому планових антигіпертензивних препаратів, щоб попередити підвищення АТ. У разі необхідності провести корекцію планової терапії.

6. При потребі провести необхідні інструментальні/лабораторні дослідження: ЕКГ, офтальмоскопію очного дна тощо — для виявлення потенційно небезпечного ураження органів-мішеней та можливої причини кризового перебігу АГ.

7. При неможливості забезпечення моніторингу АТ та клінічних симптомів, пацієнт з гіпертензивним кризом підлягає госпіталізації.

Найбільш часті проблеми при наданні медичної допомоги пацієнтові з гіпертензивним кризом: пізня діагностика, неналежна оцінка симптомів, невчасне (занадто пізнє) призначення терапії, що не дозволило уникнути ураження органів-мішеней, неправильний вибір препарату, неналежний моніторинг АТ та інших клінічних симптомів, занадто швидке зниження АТ, що призвело до порушення перфузії внутрішніх органів.

 

А.3.4.2. Лікарські засоби для лікування неускладнених ГКЛікарський засіб Доза та спосіб введення Час дії Побічні ефекти

Каптоприл 25 мг під язик або перорально, при необхідності — повторити через 90–120 хвилин до 100 мг каптоприлу Початок дії — 15–30 хвилин, максимум — 30–90 хвилин, тривалість — 4–6 годин Гіпотензія у пацієнтів з ренін-залежною гіпертензією

Ніфедипін (таблетки/краплі) (+пропранолол 20 мг для попередження рефлекторної тахікардії) 5–10 мг під язик/5 крапель Початок дії — 15–30 хвилинТривалість — до 6 годин Головний біль, тахікардія, почервоніння обличчя

Клонідин 0,075–0,3 мг перорально 30–60 хвилин Сухість в роті, сонливість. Протипоказаний при атріовентрикулярній блокаді

Пропранолол 20–40 мг сублінгвально 15–30 хвилин, тривалість — до 6 годин Брадікардія, бронхообструкція

Фуросемід 40 мг перорально 30–60 хвилин Ортостатична гіпотензія, слабкість

Торасемід 10–20 мг перорально 30–60 хвилин Ортостатична гіпотензія, слабкість

Бендазол 1 % розчин 3–5 мл внутрішньовенно 4 — 8 мл внутрішньом’язово 10–30 хвилин Більш ефективний у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами

А 3.4.3. Диференційований підхід до терапії пацієнтів з ускладненим ГК

 

Ці рекомендації розроблені Робочими групами з невідкладної кардіології та артеріальної гіпертензії Асоціації кардіологів України у співпраці з Науково-практичним товариством неврологів, психіатрів та наркологів України (Артериальная гипертензия, 2011, № 3, С. 64–95).Морбідний фон, орган-мішень Початок терапії Мета терапії Препарати вибору Не рекомендовані препарати

Гостра гіпертензивна енцефалопатія Початковий рівень АТ > 140/90 Зниження серАТ на 25 % упродовж 8 годин Лабеталол, есмолол Нітропрусид, гідралазін

Гострий ішемічний інсульт При проведенні ТЛТ САТ > 185 абоДАТ > 110 мм рт. ст. Зниження та підтримання САТ < 180 та ДАТ <105 упродовж 24 годин Лабеталол, урапідил Нітропрусид

Без ТЛТ

 

 

САТ > 220 або

 

ДАТ > 120 мм рт. ст. Зниження серАТ на 10–15 % за 2–3 години, на 15–25 % упродовж 24 годин Лабеталол, урапідил Нітропрусид

Геморагічний інсульт САТ > 180 або

 

 

серАТ > 130 мм рт. ст. Не підвищений ВЧТ (<25) — САТ <160 та серАТ<110 упродовж 24 годин.

 

 

Підвищений ВЧТ (>25) — САТ <180 серАТ<130 та перфуз тиск ГМ >60–80.

 

Зниження САТ до 140 мм рт. ст. вважається безпечним. Лабеталол, урапідил, есмолол Нітропрусид, гідралазін

Субарахноїдальна кровотеча САТ > 160 мм рт. ст. До операції — зниження та підтримання САТ < 140 мм рт. ст.,

 

 

після операції — підтримання рівня САТ <200 мм рт. ст. Лабеталол, урапідил, есмолол

 

 

Німодипін всім пацієнтам (попереджен-ня мозкового вазоспазму) Нітропрусид, гідралазін

Гострий коронарний синдром САТ > 160 або ДАТ > 100 мм рт. ст. Зниження серАТ на 20–30 % Бета-блокатори, нітрогліцерин Нітропрусид, еналаприлат

Гостра лівошлуночкова недостатність Початковий рівень АТ > 140/90 Зниження серАТ на 20–30 % Основні — Нітрогліцерин/ Нітропрусид + петльовий діуретик

 

 

Альтернативні — еналаприл, урапідил Есмолол, метопролол, лабеталол

Розшарування аорти САТ >120 мм рт. ст. САТ від 100 до120 мм рт. ст., серАТ<80 мм рт. ст.

 

 

(бажано зменшення ЧСС<60 за хв.) Есмолол/ лабетолол/ метопролол (перший ряд) чи ділтіазем/ верапаміл (при протипоказах до бета-блокаторів) +

 

 

Нітропрусид,

 

еналаприл, урапідил (другий ряд — у разі недостатнього ефекту бета-блокаторів) Призначення вазодилата-торів до застосування бета-блокаторів

Інтра- та постопераційна гіпертензія САТ або серАТ >20 % від рівня АТ до операції Зниження ДАТ на 10–15 % або до 110 мм рт. ст. за 30–60 хв. В цілому зниження серАТ не більше 25 %. Зниження АТ проводити на фоні помірної інфузійної терапії. Урапідил, лабетолол, есмолол -

Кардіохірургія -АТ>140/90 мм рт. ст. або серАТ>105 мм рт. ст. Підтримання САТ <140 та ДАТ <90 мм рт. ст. Урапідил, нітрогліцерин, лабетолол, есмолол, нітропрусид Не рекомендоване застосування бета-блокаторів при супутній серцевій недостатності

Еклампсія Судоми при АТ ≥140/90 у вагітної, роділлі чи породіллі Припинення судом, відновлення прохідності дихальних шляхів Магнію сульфат Інгібітори АПФ

Гіперсимпатикотонія (феохромоцитома/ інтоксикація кокаїном, амфетамінами та ін./ синдром відміни клонідіну) Початковий рівень АТ > 140/90 Зниження серАТ на 20–30 % Альфа-адреноблокатор (урапідил)

 

 

Альтернативні: нітрогліцерин/ Нітропрусид, верапаміл Бета-адреноблока-тори без попереднього призначення альфа-блокаторів

 

Додаток № 3

 

до уніфікованого клінічного протоколу первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Артеріальна гіпертензія»

 

«Інформаційний лист для пацієнта з артеріальною гіпертензією»

 

«Пацієнт повинен разом з лікарем боротися з хворобою»

 

Гіппократ

 

Підвищення артеріального тиску — артеріальна гіпертензія (гіпертонічна хвороба) — виявляється у 25 % дорослого населення і належить до захворювань, які скорочують тривалість життя та призводять до інвалідності. Важливо знати, що на початкових стадіях артеріальна гіпертензія може ніяк не проявлятись і не впливати на самопочуття. Але підвищений артеріальний тиск запускає каскад патологічних змін в серці, судинах, нирках, сітківці ока, головному мозку, що призводить до виникнення головного болю, погіршення зору, пам’яті, cну, зниження розумової діяльності, розвитку інфаркту та інсульту. Сучасні наукові дослідження довели, що ці патологічні зміни можна попередити. Будьте уважними до себе. Якщо Ваш артеріальний тиск (АТ) перевищує 140/90 мм рт.ст. — прислухайтесь до порад лікаря, перегляньте Вашу життєву позицію. Дуже важливо контролювати рівень АТ. Підвищення АТ можна визначити лише при його вимірюванні. Не робить висновку щодо рівня АТ, орієнтуючись лише на своє самопочуття. Обов’язково придбайте тонометр, він Ваш незмінний помічник. Вибирайте моделі напівавтоматичні або автоматичні з манжеткою на плече, дотримуйтесь правил вимірювання тиску. Ваш АТ не повинен перевищувати рівень 140/90мм рт.ст.

 

Заведіть щоденник самоконтролю АТ та занотовуйте результати вимірювання (с.3). Тиск слід вимірювати 2 рази: ранком натщесерце до прийому лікарських засобів та увечері перед сном, за результатами вимірювання слід обчислити середнє арифметичне значення показника як суму вранішнього та вечірнього вимірювань, розділену на 2. В примітках Ви можете зазначити своє самопочуття, скарги, прийом медикаментів. Препарати для лікування артеріальної гіпертензії потрібно приймати постійно. Якщо Вам призначили препарати для лікування гіпертонічної хвороби, не відміняйте їх самостійно, не порадившись з лікарем. Раптове припинення лікування може мати негативні наслідки для здоров’я та самопочуття.

 

Не призначайте собі лікування самостійно, почувши телевізійну рекламу або за порадою рідних та друзів, які не мають відповідної освіти та досвіду лікування серцево-судинних захворювань. Харчові добавки, магнітні браслети, різноманітні диски не заміняють лікування. Уникнути розвитку інфаркту та інсульту можна лише за допомогою фармакологічних препаратів, ефективність яких науково доведена.

 

Виконання порад лікаря щодо зміни способу життя: обмеження вживання деяких продуктів харчування, дотримання режиму фізичного навантаження, підтримання оптимальної маси тіла, відмова від тютюнопаління та прийом фармакологічних препаратів — єдиний шлях, який допоможе Вам уникнути розвитку таких серйозних ускладнень як інсульт та інфаркт міокарда.

 

Паління тютюну — абсолютно доведений фактор ризику виникнення серцево-судинних захворювань. Під впливом нікотину прискорюється пульс, виникає спазм судин і підвищується артеріальний тиск. Ішемічна хвороба серця в 4 рази частіше виникає у курців в порівнянні з тими, хто не палить. Порадьтесь з лікарем, як легше подолати цю звичку. Це дуже важливе рішення у Вашому житті!

 

Порушення обміну холестерину та ліпідів — основний фактор виникнення та прогресування атеросклерозу, який призводить до розвитку інфаркту та інсульту. Визначте свій рівень холестерину в крові. Загальний холестерин не повинен перевищувати 5,0 ммоль/л. Якщо лікар призначив Вам статини — препарати, які знижують рівень холестерину, необхідно виконувати його рекомендації. Прийом статинів відповідає вимогам міжнародних стандартів по лікуванню пацієнтів з цукровим діабетом, ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією.

 

Цукровий діабет значно прискорює розвиток серцево-судинних захворювань. У випадку, якщо Ви хворієте на цукровий діабет, оптимальним для Вас буде рівень артеріального тиску 130/80мм рт.ст. та нижче, а рівень загального холестерину — менше 4,5 ммоль/л. Необхідно регулярно контролювати рівень глюкози у крові та виконувати рекомендації щодо режиму харчування, фізичних навантажень, підтримання оптимальної маси тіла. Зміна стилю життя допомагає багатьом пацієнтам з цукровим діабетом підтримувати оптимальний рівень глюкози у крові без додаткового прийому медикаментів.

 

Слідкуйте за масою тіла — розрахуйте свій індекс маси тіла: маса (в кг) розділити на зріст (в м) в квадраті. Норма < 25. Якщо індекс маси перевищує 25 проаналізуйте Ваше харчування й фізичну активність, порадьтесь з лікарем й внесіть зміни в своє життя.Зверніть увагу на обсяг своєї талії. Якщо він перевищує 88 см у жінок і 102 см у чоловіків, то це вказує на абдомінальний тип ожиріння, який часто супроводжується прогресуванням гіпертонічної хвороби, розвитком цукрового діабету та ішемічної хвороби серця.Якщо Ви поставили собі за мету схуднути, пам’ятайте, що масу тіла потрібно зменшувати поступово. Краще схуднути на 5 кг за рік, ніж за місяць.

 

Фізична активність сприяє зменшенню артеріального тиску, нормалізації маси тіла, тренує серцево-судинну систему та м’язи, знімає стрес та психоемоційне напруження, покращує Ваш сон та самопочуття. Мета, до якої необхідно прагнути — 30–45 хвилин ходьби щодня або хоча б 5 разів на тиждень. Обов’язково порадьтеся з лікарем про допустимий рівень навантажень. Ізометричні навантаження з обтяженням (гирі, штанга, тренажери) підвищують АТ і повинні бути виключені. Не зробіть собі шкоди!

 

Намагайтесь дотримуватись достатньої за калорійністю та збалансованої за складом дієти кожного дня. Оптимальна калорійність Вашого щоденного раціону харчування відображається у стабільно нормальному індексі маси тіла. Якщо у Вас є зайві кілограми, калорійність дієти повинна бути зменшена. Порадьтесь з лікарем стосовно добової калорійності їжі та способів її контролю.

 

Щоденний набір продуктів повинен бути різноманітним, містити достатню кількість фруктів та овочів (рекомендована ВООЗ норма складає не менше 400 г на день) та продукти із цільних злаків. Слід вживати кожного дня знежирені молочні продукти. Намагайтесь споживати жирну морську рибу не менше, ніж 3–4 рази на тиждень.

 

Необхідно зменшити в раціоні кількість жирів тваринного походження, трансжирів, цукру, солодощів та продуктів, що містять багато холестерину. Нижче наведено «Дієтичні рекомендації щодо правильного вибору продуктів харчування», які допоможуть Вам визначитись з раціоном харчування.

 

Не досолюйте готові страви. Надлишок солі міститься у копчених виробах, м’ясних та рибних напівфабрикатах, консервах, тощо. Зменшення в раціоні солі знижує рівень систолічного АТ на 4–6 мм рт.ст. та діастолічного АТ на 2–3 мм рт.ст.

 

Нормалізуйте режим харчування: харчуйтесь частіше, але меншими порціями, рекомендується повноцінний сніданок та обід, а після 18.00 бажано зменшити вживання їжі та віддавати перевагу низькокалорійним продуктам.

 

Важливо знати, що надмірне вживання алкоголю сприяє підвищенню АТ. Допустимі дози для практично здорових чоловіків — не більше 20 мл на добу у перерахунку на етанол (для жінок — вдвічі менше).

 

Психоемоційні перевантаження негативно впливають на стан здоров’я. Дотримуйтесь режиму праці та відпочинку, подбайте про повноцінний сон. Не створюйте стресових ситуацій, не допускайте агресивної поведінки, роздратованості, негативних емоцій — це в першу чергу шкодить Вашому здоров’ю. Будьте доброзичливими, навчіться керувати своїми емоціями, частіше посміхайтесь. Спілкування з природою, домашніми тваринами, хобі допоможуть Вам підтримувати психологічну рівновагу. Якщо у Вас пригнічений настрій, порушення сну — зверніться до лікаря.

 

Зміна стилю життя вимагатиме від Вас повсякденних постійних зусиль. Ваші звички формувались протягом багатьох років, Ви не зможете позбавитись від них одразу. Ставте перед собою реалістичні цілі, ідіть до них крок за кроком, якщо щось не виходить — не кидайте, йдіть далі. Тільки від Вас та Вашого ставлення до власного здоров’я залежить успіх у лікуванні гіпертонічної хвороби та профілактика її ускладнень.

 

Дієтичні рекомендації щодо правильного вибору продуктів харчування:Категорії

 

 

продуктів Рекомендовані продукти

 

 

та страви Бажана кількість Продукти обмеженого вибору Продукти та страви, які слід уникати

Жири Олії: оливкова, соняшникова, кукурудзяна, льняна. До 1–2 столових ложок загалом на день Вершкове масло не більше 20 г на добу, спреди. Тваринні жири (смалець, яловичий, баранячий жири, тверді маргарини), частково гідрогенізовані рослинні жири (трансжири).

М’ясо Нежирна яловичина, кролик, індичка, курка без видимого жиру та шкірочки у відвареному вигляді. 1порція на день, іноді 2 порції на день Молода баранина, телятина, пісна свинина, пісна шинка, страви із м’ясною начинкою, варені ковбаси, сосиски. Жирне м’ясо та птиця, паштети, копчені та сирокопчені ковбасні вироби, смажені, копчені, мариновані м’ясні вироби.

Яйця Яйця у стравах, білкові омлети. 2–3 яйця на тиждень Яйця у відвареному вигляді. Смажені, яєчня.

Риба та рибопродукти Всі види риби, в тому числі жирна морська риба, приготовлена на пару, відварена. 1 порція (100 г) на день Запечена риба без шкірочки, заливна, мідії, омари, креветки, кальмари. Смажена риба, копчена, солона риба, оселедець, ікра.

Молочні продукти Молоко та кисломолочні продукти до 1% жирності, йогурти з натуральними наповнювачами, нежирна сметана у страви, кисломолочний сир до 5% жирності. Кисломолочні напої — 1–2 порції на день, сир кисломолочний

 

 

70–100г на день Знежирені сорти твердого сиру, сиркові десерти, ряжанка 2,5% жирності. Жирна сметана, глазуровані сирки, жирний солоний твердий сир, згущене молоко, вершки, жирні кисломолочні продукти.

Фрукти, ягоди Свіжі ягоди та фрукти, соки по сезону, сушені, заморожені фрукти та ягоди, соки без додавання цукру. Не менше 3 порцій на день Солодкі сорти яблук, соки без додавання цукру. Фрукти у сиропі, консервовані та мариновані фрукти, джеми, варення.

 

Овочі Овочі по сезону у свіжому, відвареному вигляді, приготовлені на пару, картопля із шкірочкою, бобові, заморожені овочі, зелень. Не менше 3 порцій на день Консервовані овочі без використання оцту; овочі та картопля, присмажені на олії, вимочена квашена капуста. Соління, мариновані овочі, смажені на тваринному жирі картопля та овочі, чіпси картопляні, картопля фрі.

Злакові Хліб із житнього борошна та пшеничного борошна ІІ ґатунку, страви із цільнозернових видів круп (вівсяна, гречана, пшоняна), нешліфований рис, макаронні вироби (із твердих сортів пшениці, гречані), пісні хлібобулочні вироби, галетне печиво. До 5 скибочок хлібу на день та 1–2 порції каш (3 повних столових ложки) на день Макаронні вироби із борошна вищого ґатунку, солодкі каші, пісочні та бісквітні тістечка, здобні вироби, приготовлені на рекомендованих жирах. Хлібобулочні вироби із борошна І ґатунку, смажені пиріжки, кондитерські вироби з додаванням рослинних жирів, сухарики промислового виробництва.

Супи Вегетаріанські овочеві та круп’яні супи. 1 порція на день Супи на знежиреному бульйоні, рибні супи із нежирної риби. Супи на кісткових та м′ясних бульйонах, супи-пюре

Напої Чай без цукру, неміцна кава без кофеїну, мінеральна негазована вода. В межах загальної кількості рідини на день Алкогольні напої в перерахунку на 20 г алкоголю, солодкі та газовані напої. Міцна кава, чай, кава з вершками, какао.

Десерти Фруктові салати, фруктове несолодке морозиво, заморожені соки. 1–2 порції на день по сезону Мед. Вершкове морозиво, десерти з додавання цукру та вершків.

Кондитерські вироби Лукум, нуга, карамельні цукерки, чорний шоколад. До 30г на день Мармелад, пастила, халва. Ірис, кондитерські вироби з додавання вершкового масла та рослинних жирів, молочний шоколад.

Горіхи Волоські, мигдаль, каштан, грецький горіх, кеш’ю, фундук, бразильський горіх. 1–2 цілісні горіхи на день Фісташки, арахіс. Солоні горіхи.

Приправи Пряні трави. У страви по сезону Гірчиця, перець, соєвий соус, нежирні соуси на рекомендованих жирах. Соуси на бульйонах, майонез.

Медикаментозне лікуванняДата Назва препарату Доза, режим прийому

 

Щоденник самоконтролю АТДата Час вимірювання АТ систолічний АТ діастолічний Пульс Примітка

 

Продовжити, скільки потрібно