Вологість повітря. Точка роси. Поверхневий натяг. Капілярність.

Вода випаровується з поверхні всієї планети. З поверхні Світового океану надходить в атмосферу 86% водяної пари, решта 14% — з поверхні суходолу. Невидимої оку водяної пари у тропосфері величезна кількість, тому можна говорити про вологість повітря. Вологість повітря визначається кількістю водяної пари у ньому. Вона вимірюється у грамах на 1 м куб (г/м куб). Вимірюють відносну вологість приладом, який називається гігрометром. Головна його частина — знежирена людська волосина. Із збільшенням вологості вона видовжується, що передається на стрілку приладу.

Вологість повітря залежить від температури. Чим вища температура повітря, тим більша кількість водяної пари може в ній міститись.

У 1 м куб повітря може міститися при температурі:
-20°С не більш як 1 г води	+10°С не більш як 9 г води
-10°С не більш як 2 г води	+20°С не більш як 17 г води
-5°С не більш як 3 г води	+30°С не більш як 30 г води
0°С не більш як 5 г води	+40°С не більш як 51 г води

Отже, вологість повітря — вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси, — є одним з найважливіших параметрів атмосфери, що визначає погоду, а також те, наскільки комфортно почуває себе людина в цей момент часу.

Є два способи кількісної оцінки вологості:

· Абсолютна вологість — маса водяної пари, що утримується в одиницях об'єму повітря.

· Відносна вологість — відношення абсолютної вологості до її максимального значення при даній температурі. При 100% відносній вологості в повітрі може відбутися конденсація водяних пар з утворенням туману, випаданням води. Температура, при якій це трапляється, називається точкою роси. Точка роси - це температура, при якій (або нижче якої) водяна пара, що завжди існує у повітрі, з ненасиченої або простіше кажучи, такої, що може ще увібрати в себе додаткову воду, стає насиченою, і надлишки її випадають у вигляді опадів або конденсату. Точка роси — одна з основних характеристик вологості повітря. При відносній вологості повітря, меншій за 100%, точка роси завжди є нижчою від фактичної температури. Чим нижчою є відносна вологість, тим точка роси більше різниться від фактичної температури. Коли відносна вологість становить 100% (тобто при насиченні), точка роси збігається з фактичною температурою повітря.Оптимальна для людини вологість 40-60%

Наочний приклад рідкого і твердого стану вологи в атмосфері — хмари, що складаються з дрібних крапельок води, кристаликів льоду або їхньої суміші. Необхідна умова утворення хмар — насичення водяної пари до стану конденсації (перетворення пари у воду) або сублімації (перетворення пари в крижані кристали, минаючи рідку фазу) і зниження температури повітря до критичної. Крім того, у повітрі повинні знаходитися так звані ядра конденсації (або сублімації). Звичайно такими ядрами є кристалики солі, що зриваються вітром із гребенів морських хвиль, або мікроскопічний пил, піднятий з поверхні землі, частки гару над виробничими об'єктами. Оскільки над сучасними містами пилу і гару завжди багато, погода в містах завжди гірша ніж за містом. Особливо це виявляється в приморських містах.

Гарне самопочуття людини залежать не тільки від температури, але і від вологості, сонячного випромінювання, сили вітру і співвідношення цих параметрів. Для оцінки рівня комфортності в місцях зі спекотним кліматом застосовують індекс «температура-вологість» (ІТВ), що обчислюється за формулою 2/5 суми показань сухого і вологого термометра +15. ІТВ, рівний 98.2, був двічі зареєстрований у Долині Смерті, штат Каліфорнія, США; 27 липня 1966 (49° С і 37% вологості) і 12 серпня 1970 (47.5° С і 37% вологості)За рівнем опадів, що випадають за рік, найвологішим місцем у світі є Тутунендо в Колумбії — 11770 мм у рік, це майже 12 метрів.

Холод, як і спеку, при підвищеній вологості переносити значно важче. Справа в тім, що наявність вологи в повітрі різко змінює його теплопровідність і теплоємність. Узимку при великій вологості людина більше мерзне, а обмороження можуть наступити вже при +4 °C. У спеку, в тропічному кліматі піт, що виділяється людським організмом, через велику вологість повітря не може ефективно випаровуватися і знижувати температуру тіла. Це приводить до великих втрат води і порушення терморегуляції організму і перегріву.

Капіля́р (від лат. capillaris — волосяний) — трубка з вузьким внутрішнім каналом. З капілярами пов'язані так звані капілярні явища.

Капілярний ефект у тонких трубках різної товщини й з різним змочуванням

 

 

У природі часто зустрічаються пористі тіла, об’єм яких пронизаний великою кількістю дрібних каналів. Таку будову мають папір, шкіра, дерево, грунт, деякі будівельні матеріали. Вода або інша рідина при попаданні на таке тіло убирається в нього або підіймається на значну висоту. Аналогічні явища можна спостерігати також у дуже вузьких скляних трубках з діаметром біля міліметра і менше, які називаються капілярами.